Ілюстративне фото: facebook/CinCAFofUkraine
Інститут військового омбудсмена
Напередодні інтернет-видання "Українська правда" оприлюднило матеріал, який висвітлює факти можливих зловживань посадових осіб 211-ї понтонно-мостової бригади Сил підтримки ЗСУ. Згодом з'явилася інформація, що за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил, до цієї військової частини направили комісію Військової служби правопорядку у Збройних Силах для перевірки. Ця історія вкотре актуалізувала й питання, коли нарешті з'явиться посада військового омбудсмена і які нині існують механізми захисту прав військових. Отже, як відбувається зараз захист прав військових, які інструменти доступні військовим і наскільки вони реальні?
Марта Лігус: Законодавство вже наділило низку інституцій повноваженнями захисту прав та інтересів військовослужбовців. Маємо Міністерство оборони, у складі якого є Центральне управління захисту прав військовослужбовців. Є профільний заступник міністра, є військова прокуратура, є профільний заступник Генерального прокурора, є Військова служба правопорядку, безпосередньо командири. Торік було впроваджено пілотний проєкт Міністерства соціальної політики, який має назву Патронатна служба, яка прикріплена до пілотних військових частин. Ця служба збирає різні скарги і звернення військовослужбовців. Тобто ми бачимо, що є різні суб'єкти, до яких можна звертатися, але не всі військовослужбовці знають, як це робити і дуже часто потрібно проходити велику бюрократичну тяганину з тим, щоб тебе було почуто. Тому цілком логічно, що в країні, яка уже 10-й рік воює, стоїть нагальна потреба в тому, щоб з'явився і зафункціонував Інститут військового омбудсмена.
"В Україні закони можуть ухвалюватися швидко, якщо на це є політична воля"
18-го листопада міністр оборони Руслан Умєров під час брифінгу говорив, що в Україні з'явиться військовий омбудсмен, який опікуватиметься безпосередньо захистом прав військовослужбовців. І сказав, що про призначення оголосять вже незабаром. Трохи згодом, під час доповіді президенту Зеленському, пан Умєров представляв концепцію запровадження Інституції військового омбудсмена і анонсував запровадження цієї посади. Але поки її немає. Коли, на вашу думку, все-таки її очікувати і які повноваження матиме військовий омбудсмен?
Марта Лігус: Про запровадження Інституту військового омбудсмена президент України висловлювався ще у 2023-му році разом із міністром оборони. І так, як ви сказали, була анонсована презентація законопроєкту про військового омбудсмена, який має займатися захистом прав військовослужбовців. Ми разом із Центром формування політики ще у лютому 24-го року досліджували іноземний досвід створення та функціонування Інституту військового омбудсмена і надавали своє бачення того, як цей інститут має працювати, щоб він був ефективним і виконував свої завдання. Тому я вважаю, що на сьогодні в Україні закони можуть ухвалюватися швидко, якщо на це є політична воля. І якщо це грамотно все проводити, аналізувати весь досвід, погоджувати з усіма суб'єктами, які будуть залучені в процес захисту прав військовослужбовців, то я думаю, що це десь мінімум пів року часу має минути, щоб нарешті цей Інститут запрацював. А якщо це робити в помірному форматі, на який у нас часу немає, то це можуть бути й роки.
"Із 6,5 тисяч звернень військовослужбовців приблизно 2 тисячі – це скарги на військові частини"
Умєров, до речі, згадував, що першим кроком у цьому напрямку стало створення Центрального управління захисту військовослужбовців, яке вже демонструє конкретні результати – реагування на скарги, виїзди на місця порушень, проведення перевірок та відновлення прав наших воїнів. У теорії звучить красиво. Але наскільки на практиці це все дійсно працює?
Марта Лігус: Стосовно скарг ми можемо також ще згадати про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. І недавно з'явилася інформація, що у період 2023-2024 років було 6,5 тисяч звернень від військовослужбовців, і з них приблизно 2 тисячі – це скарги на військові частини. Тобто ми бачимо реальну проблему, яку потрібно вирішувати. Я, на жаль, не бачила статистики стосовно того, як анонсований міністром оборони орган справляється з реагуванням на ці скарги. Але якщо ми бачимо інформацію про те, що відбуваються якісь рухи у військових частинах, то ми можемо стверджувати, що воно працює. Наскільки ефективно, сказати не можу. Тому ми з Центром формування політики, в рамках згаданого мною дослідження, апелювали до того, що Інститут військового омбудсмена і сам військовий омбудсмен має бути наділений правом особисто ініціювати розслідування, мати право виїжджати до військових частин, до місць розташування підрозділів військових частин, оглядати те, як там відбувається виконання поставлених завдань, в яких умовах перебувають військовослужбовці. І за результатами цих перевірок вирішувати ці конкретні питання.
"Ефективним є той омбудсмен, який матиме військовий досвід"
Військовим омбудсменом, на вашу думку, має бути військовий чи це може бути й цивільна людина?
Марта Лігус: Із іноземного досвіду ми вбачаємо, що ефективним є той омбудсмен, який матиме військовий досвід. Який знатиме з перших уст про те, як відбувається робота і діяльність всередині Збройних Сил України. На що він може реагувати, на що необхідно реагувати, стосовно яких проблем і питань потрібно особливо прискіпливо реагувати і слідкувати за ситуаціями, які там відбуваються. Тут також важливо говорити про те, що омбудсмен має бути абсолютно незалежним і щоб він не міг стати предметом впливу тих чи інших політичних сил. Тому ми вважаємо, що це обов'язково має бути особа із військовим досвідом, яка вирішуватиме проблеми і захищатиме права військовослужбовців.
Марта Лігус. Фото: facebook/m.miloskaya
"Ця проблема криється досить глибоко"
Наскільки вся ця інформація "Української правди" про випадки знущань над військовослужбовцями та й інших можливих зловживань матиме фінальну крапку у вигляді конкретних, можливо, судових вироків? Як ви бачите цю справу?
Євген Филипець: Тут, на мою думку, ситуація комплексна. Вона напевно мала свій початок ще раніше, просто зараз про неї ми дізналися і вже бачимо ті наслідки, які є. Я думаю, що проблема криється досить глибоко і це потрібно експертам дивитися, в чому ж власне глибина цієї проблематики. А складається вона, напевно, з дрібниць різного характеру і виливається в такі великі незрозумілі порушення просто людських прав. Я, як практикуючий адвокат, зустрічаюся з тим, що військовослужбовці не можуть захистити свої права, не можуть звернутися з рапортом, не можуть добитися того, що їм належить.
У цій ситуації я бачу зараз одне. За повідомленням, відкрито кримінальне провадження за статтею 426-ть, пункт 1 – перевищення влади або службових повноважень посадовою особою. Там значна кваліфікація, по частині 5-ій, загрожує позбавленням волі особі, яка вчиняла дії. Тобто такі дії не мають бути в українському війську. Тим ми і відрізняємося від ворога, що ми правова держава і рухаємося до Європи. Чому я кажу "правова держава"? Тому що на сьогодні в командира військової частини є більш ніж достатньо інструментів, юридичних інструментів, щоби притягнути до відповідальності особу, яка вживає алкоголь. Так, ми знаємо всі, що алкоголь – це велика проблема. Так, ми із ним зустрічаємося і бачимо, що військовослужбовці вживають алкогольні напої. Але на сьогодні в командира є повноваження, є інструменти, як цю ситуацію виправити. Це треба розділити на дві частини. Одна частина може бути з точки зору психоемоційного, морального забезпечення війська, тобто здійснення різних заходів. У командира є в підрозділі люди – морально-психологічне забезпечення, юридична служба, медична служба, яка може вживати заходів реагування. Також у командира військової частини є і заходи юридичного характеру, такі як притягнення до відповідальності врешті-решт військовослужбовця, як і дисциплінарної, так і адміністративної. І повірте, за 3 роки війни військовослужбовці прекрасно розуміють, що алкоголь дорівнює 17-ти тисячам штрафу – адміністративна відповідальність. Алкоголь дорівнює позбавленню грошового забезпечення у значному його вигляді. Також розуміють, що від алкоголю залежать їхні сім'ї, які втрачають, відповідно, грошове забезпечення. Тому в командира є ці інструменти, як, власне, виправити ситуацію. А вчиняти дії, які були зараз опубліковані ("Українською правдою"), як на мене, це низько, соромно і плюс, це матиме свій юридичний наслідок. Якщо це доведеться до якогось логічного завершення, то напевно буде і кримінальна відповідальність.
"Ми маємо говорити про побудову архітектури військової юстиції"
На вашу думку, схожі випадки і приклади першочергово мали б потрапляти до військового омбудсмена чи цим одразу мали б займатися відповідні органи, наприклад ДБР?
Євген Филипець: Я, як людина, яка проходила військову службу на посаді юриста однієї із бригад, а тепер як адвокат, який спеціалізується в сфері військової юстиції, можу сказати одне: створення додаткового ще одного органу ситуацію не виправить. У нас сьогодні є низка відповідних структур, які займаються різними питаннями порушення прав військовослужбовців. До прикладу, Військова служба правопорядку (ВСП), те ж ДБР, ті ж правоохоронні органи. Тобто ширина правоохоронних органів сьогодні дозволяє захистити права військовослужбовців. Найголовніше, що сьогодні є – це суд. Це, власне, звернення і оскарження незаконних неправомірних дій. Тобто, на сьогодні інструменти є. А створення такого органу, повірте мені, я з практики скажу, що, напевно, якийсь величезний відсоток у діяльності такої інституції закінчиться черговими відписками. В принципі, так, як воно і часто буває. Ти звертаєшся, а тобі дають "Ctrl C", "Ctrl V" із закону, тобто якісь копіювання закону і більше нічого. Тому, як на мене, на сьогодні ми маємо говорити не про військового омбудсмена. Ми маємо говорити про побудову архітектури військової юстиції, де буде створений військовий суд, де буде створена нарешті військова прокуратура і, увага, буде створена військова адвокатура. Щоб адвокати мали рівні права, щоб адвокати мали можливість не через "Укрпошту" відправляти адвокатські запити і по 3 місяці чекати відповіді, а доступу до системи СЕДО (Система електронного документообігу - ред.), щоб на сьогодні був військовий суд, який справи слухає швидко, негайно розглядає питання. От тоді, так, тоді ми можемо рухатися до якогось захисту прав військовослужбовців. Побудова архітектури військової юстиції, як на мене, на сьогодні це питання №1.
Євген Филипець. Фото: facebook/evgenfylypets
"До кожного військовослужбовця адвоката не приставиш"
Допоки такої архітектури ще не вибудувано, які все-таки механізми захисту своїх прав існують у військових? Навіть просто в комунікації військовий-адвокат. Якщо військовий розуміє, що його права були порушені, то що він має робити, до кого передусім звертатися?
Євген Филипець: Логічно, що до кожного військовослужбовця адвоката не приставиш. Але є визначені статутами порядки. Порядок є дуже простий – звернення до безпосереднього командира. Якщо він тебе не чує, то звертаєшся вище. Якщо і там тебе не чують, то звертаєшся письмово, отримуєш відмову і тоді залучаєш адвоката і оскаржуєш ті чи інші неправомірні дії. Тобто таке звернення можливе через адвоката. Я думаю, що воно потребується вже, коли є певний наслідок. Із таких елементарних побутових моментів, наприклад, може бути відпустка. Може бути питання направлення на ВЛК, переведення на іншу посаду особи, яка є обмежено придатною, наприклад, за станом здоров'я, а вона поки що на бойовій посаді тощо. Так, тут ситуація йде не так просто. Потрібно залучати адвоката, щоби цей процес "пхати". А якщо це питання якогось простого характеру, то, звичайно, це безпосередній командир.
