День батька в Україні: як руйнуються стереотипи про батьківство?

День батька в Україні: як руйнуються стереотипи про батьківство?

19 червня в Україні відзначають День батька. Чи рівні сьогодні в Україні права та обов’язки обох батьків? Як руйнуються сьогодні стереотипи про роль батька в сім’ї? Про це в ефірі Українського радіо розповіла Урядова уповноважена з питань ґендерної політики, заступниця голови комісії Ради Європи з питань ґендерної рівності, докторка юридичних наук, професорка Катерина Левченко.

0:00 0:00
10
1x

Про День батька в Україні 

Я дуже щаслива, бо багато зробила для того, щоб День батька був у нашій країні. І відповідний наказ був підписаний в 2019 році. Тобто це вже не перший День батька, який ми відзначаємо. Так само як його відзначають дуже багато цивілізованих і демократичних країн, які розуміють, що виховання дітей — це спільна справа і матері, і татуся. 

Крім того, рівноправний підхід до виконання сімейних обов'язків і до проявів у публічній сфері — це є частиною демократичної культури, яка формується за рахунок поваги до прав людини. Це те, що є важливими цінностями Європейського Союзу, куди прагне Україна. І в багатьох країнах Європейського Союзу День батька відзначається саме в третю неділю червня. Тоді, коли і ми вирішили святкувати.

Про врівноваження прав обох батьків 

Багато чого саме з початком війни у 2014 році призвело до активного розвитку державної політики щодо рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, тому що чимало жінок пішли захищати Україну і боротися з росіянами на Донбасі, допомагати як волонтери, служити в Збройних Силах України. Сьогодні близько 37000 жінок проходять службу в Збройних Силах України. Відповідно це був час, коли дуже активно змінювалися ґендерні ролі. Традиційно вважається, що справа жінок — займатися сім'єю та дітьми, а справа чоловіків — займатися публічною сферою, працювати і захищати країну. Відтак, з 2014 року нам дуже добре зрозуміло, що такий поділ є штучним. Він має залишатися в минулому, бо і виховання дітей, і домашні справи — це спільна справа, а захист держави, участь в роботі та прийнятті рішень — це також відповідальність і жінок, і чоловіків.

Як розлучення впливає на виховання дітей 

З точки зору законодавства, в основі кожного випадку має бути інтерес дитини. У нашому Сімейному кодексі та інших законах зазначається, що батьки мають рівні права щодо виховання дітей. І ситуація розлучення не є підставою для того, щоб забороняти або обмежувати право на спілкування з дитиною. Таке обмеження може накладатися тоді, коли в сім'ї коїться насильство, і розлучення відбулося з цієї причини. 

Проте досі в більшості випадків при розлученні суди встановлюють місце проживання дитини з мамою. Не можна сказати, що це є дискримінацією чоловіків, тому що в кожній ситуації суд має підходити індивідуально. І на сьогодні з дитиною більше перебувають саме жінки. Тому така практика є. Але при цьому суди не обмежують право на спілкування, наголошуючи, що воно має обов'язково надаватися.

Про центри підтримки батьківства

Спільно з Фондом народонаселення ООН в багатьох містах України були створені центри підтримки батьківства, які ми назвали "тато хабами". Це ініціатива уряду, віцепрем’єр-міністерки з питань європейської інтеграції Ольги Стефанішиної. Це потрібно, тому що не завжди серед чоловічої спільноти є розуміння того, що батько має і може брати повну участь у вихованні дитини з маленького віку. Потрібно навчатися, щоб виховувати дитину і турбуватися про неї, зокрема як правильно годувати, переодягати, а також як підтримувати маму в ситуації, коли є чимало складнощів з дітьми, особливими якщо в сім'ї їх декілька. Такі "тато хаби" стали центрами, які допомагають боротися з стереотипним уявленням про те, що виховання дітей, особливо маленьких, — це не є чоловічою справою. 

Про ратифікацію Стамбульської конвенції та запобігання домашньому насильству 

Абсолютна більшість держав Європи ратифікували цю конвенцію. Протягом 10 років вони активно впроваджують в життя політику протидії насильству. І для нас ця конвенція важлива не тільки тому, що вона показує, що ми є частиною європейської спільноти, яка має єдині погляди на неприйнятність насильства. Проти цієї конвенції активно виступала саме Росія, і саме в ФСБ були підготовлені матеріали проти конвенції, які почали тиражуватися в 2011 році усіма країнами Східного партнерства — колишніми країнами, які входили до Радянського Союзу. Проте все ж таки у тих країнах, де зуміли протидіяти російським маніпуляціям, конвенцію ратифікували. Там сім'ї не зруйновані, адже цього не закладено в конвенції, але політика держав стала міцнішою і допомога постраждалим кращою. Відтак, ратифікація конвенції в Україні покращить захист наших громадян за кордоном, адже на основі цього багатостороннього договору ми зможемо вести кримінальні справи в разі необхідності з іншими країнами, бо двосторонні договори стосуються лише тяжких злочинів. А домашнє насильство, хоч і є криміналізованим, на жаль, не є тяжким злочином.

Фото: pexels.com