Бійці сирійської опозиції святкують у Дамаску після повалення режиму Асада. Сирія, 8 грудня 2024 року. Фото: AP/Omar Sanadiki
"Він став таким же кривавим диктатором, як і його батько"
Нагадайте про злет і падіння сирійського диктатора Башара Асада.
Лікар і, в принципі, людина, яка мала ліберальні погляди до того, як стала президентом, людина, котра навчалася у Франції, у Великій Британії. Він не повинен був бути спадкоємцем батька Хафеза Асада. Спадкоємцем Хафеза Асада повинен був бути його старший син і старший брат Башара Асада – Басіль Асад, який в 1994-му році загинув в автокатастрофі біля Дамаського аеропорту. Тому був відкликаний з Європи Башар і його готували до цієї посади. Змінили конституцію Сирії в 2000 році, де дозволили людині балотуватися, якій 34 роки. На момент "обрання" президентом Башару Асаду було 34 роки. І, в принципі, в перший рік-два він хотів робити певні ліберальні зміни, він хотів, можливо, демократизації країни. Але верхівка "Баасистів", стара гвардія, яка ще була при його батьку (Мухабарати, військові тощо), ця алавітська меншина, яка очолювала всі державні установи Сирії, не дала Башару Асаду це зробити. Його приструнили, посадили і сказали: "Ти будеш робити те, що ми тобі скажемо". І, в принципі, приблизно з 2003-2004 року він повністю почав виконувати ту політику, яку йому нав'язували і політбюро партії "Баас", й інші люди з оточення його батька. І фактично він став таким же кривавим диктатором, як і його батько, а може й більшим. Ви знаєте і про тюрму Седная, і про "Філію 215", і про Алеппо, яке стерте з лиця землі, коли Башар Асад із росіянами фактично наказував робити це, і застосування хімічної зброї тощо.
Башар Асад. Фото: AP
Жодних репресій з боку повстанців немає
Чого очікувати встановлення в Сирії нової суспільно-політичної формації? Чи справді вона буде новою і буде якась нормальна коаліція, яка контролюватиметься Заходом? Чи може відбутися якийсь реверс алавітів і поява, скажімо, якогось наступника клану Асадів?
Це дуже непросте питання, тому що дуже багато в цьому антиасадівському русі учасників. Наприклад, рухома головна частина цієї коаліції – це "Хаят Тахрір аш-Шам". Це сунітська джихадистська організація, салафістська. Це перетрансформований фронт "Джабхат ан-Нусра" – сирійське відділення "Аль-Каїди". Тобто, це специфічна організація, але перетрансформована. Це Сирійська національна армія, це Сирійська вільна армія, це протурецькі сили. Та й сам "Хаят Тахрір аш-Шам", у принципі, вони лояльні до Туреччини і Туреччина лояльна до них. Поки що, перше враження з того, як вони здійснювали свій марш, наприклад, коли заходили в Алеппо, заходили в Хомс, у Дамаск і те, що я знаю особисто – жодних репресій. Немає жодних проявів того, що було, коли активно діяла у Сирії Ісламська держава, або сама Аль-Каїда чи інші терористичні угруповання. Наприклад, в тому ж Алеппо зараз мером вони ж призначили єпископа Алеппо, християнина, який зараз керує громадою Алеппо. А це друге за населенням місто в Сирії. Наприклад, у поселеннях, де є ісмаїліти, вони ж очолили свої громади. І це все рішення цих повстанців, які заходили в ці міста. Зараз вони зайшли на Східне Середземномор'я, там компактно проживають алавіти. Це мухафази Латакія, Тартус. Там, до речі, бази російські розташовані. Військово-морського забезпечення в Тартусі та військово-повітряна у Латакії. Вони туди зайшли, ніяких репресій проти тієї ж алавітської меншини немає. Самі алавіти повісили одного з племінників Асада.
"Курди теж хочуть мати свою державу"
Я телефонував своїм друзям в Дамаску якраз напередодні цих всіх подій в суботу і питав, як вони. Вони кажуть: "А ми всі чекаємо просто приходу повстанців. Все". І коли вони прийшли, було заборонено підходити до державних установ, було заборонено постійні постріли в повітря, ніхто до жінок не мав претензій, як носити чи не носити хіджаб тощо. Ви теж бачили ці всі заяви. Але це поки що первинно. Ми не знаємо, як буде далі, тому що, наприклад, крайня північ Сирії, північний схід Сирії – це компактне проживання курдів, це приблизно 3,5 мільйона осіб. Там американська база, там невелика присутність американців. Вони союзники курдів. До речі, американці ще присутні на південному сході біля кордону з Йорданією. Там теж є невелика американська база. Зараз, наприклад, біля міста Манбідж йдуть бої між сирійською національною армією і курдськими підрозділами Пешмерга. В принципі, курди – це загроза, яка іде для Ердогана. Але ж не може бути весь курський народ загрозою для Туреччини і для Ердогана. Тому що це єдиний народ у світі, який має компактне місце проживання – північ Сирії, північ Іраку, захід Ірану і південь Туреччини, загальної кількості 50 млн людей. І я не беру тих, які проживають в Європі, в Сполучених Штатах, в Україні потужна громада курдів і так далі. Вони теж хочуть свою власну державу, свою якусь суверенну територію тощо. Так, ми не говоримо про те, що з турецькими силами, з турецькою владою воюють РПК – Робітнича партія Курдистану, їх лідер Оджалан пожиттєво ув'язнений. От вони є дійсно загрозою для Туреччини, тому що можуть бути спровоковані певні сепаратистські рухи на півдні Туреччини. Але ж самі курди там є і там ще є зона напруження. Але американці попереджають, що не потрібно чіпати курдів. Принаймні, навіть якщо буде Манбідж взятий, то далі річки Євфрат ніхто не піде і це буде їх територія. Або це буде автономія з широкими повноваженнями, або це буде окрема держава, ми зараз не знаємо.
Ізраїльські війська на території Сирії контролюють безпеку
На півдні зараз зайшли ізраїльські війська, вони перетнули демілітаризовану зону там, де Ель-Кунейтра, де Голанські висоти. Вони зайшли вперше із 1974-го року на територію Сирії, щоб контролювати зону безпеки, бо вони теж не розуміють, яка буде подальша внутрішня і зовнішня орієнтація повстанців, що будуть вони робити. Тому фактично в деяких позиціях ізраїльтяни підійшли прямо до Дамаска. Там є таке передмістя Катана, вони практично біля Катани перебувають на сьогоднішній день. Якщо там не буде ніяких агресивних дій, чи будуть якісь домовленості між ними, то, звичайно, ізраїльтяни говорять про те, що вони відійдуть назад на територію, яка була домовлена 1974-м роком. І вони ще зайшли тому, що там компактно на півдні проживають друзи. А друзи є і по той бік Голанських висот на території Ізраїлю, і на території Сирії. Тобто вони забезпечують і безпеку друзів, які тут проживають. Тут дуже складна картина.
Євген Добряк. Фото: Українське Радіо
Тимчасовий прем'єр і перехідний уряд
На сьогоднішній день було передано цивілізовано владу. Колишній прем'єр-міністр Сирії, який залишився, не втік, звернувся до аль-Голані (Ахмад аль-Шараа, відомий як Абу Мохаммед аль-Голані – лідер сирійських постанців – ред.) Колишній прем'єр-міністр Сирії – це Мухаммед Джалілі, який сказав, що він готовий повністю, щоб не руйнувати всі інституції Сирії, передати мирним цивілізованим шляхом владу перехідному уряду. На сьогоднішній день формується перехідний уряд і призначений новий тимчасовий прем'єр-міністр Сирії – це Мухаммед аль-Башир. Це молода людина, 1983-го року народження, достатньо розумна, він дуже близький до Голані – лідера "Хаят Тахрір аш-Шам". І він очолював уряд порятунку Сирії у цих північно-західних частинах. Він достатньо грамотна людина і зараз до 1 березня 2025-го року його призначили тимчасовим прем'єр-міністром Сирії.
Як будуть розвиватися події далі, невідомо. Найімовірніше, я прогнозую, що буде використаний або іракський сценарій, або ліванський. Тобто, це утворення системи управління на принципі етно-конфесійно-національної присутності. Тобто десь так, як в Іраку побудована система. Президент Іраку – це курд, прем'єр-міністр Іраку – шиїт, спікер парламенту – суніт. А далі по квоті розподіл і в парламенті, і в уряді. Скоріш за все, для того, щоб зберегти єдність Сирії, принаймні в такій конфігурації, в якій вона є…, бо Сирійської Арабської Республіки в тих кордонах і в тій позиції, яку ми знаємо до 2011 року, сьогодні не існує. Тому що на північному заході Сирії, де присутні турецькі війська, вже фактично присутня турецька поліція, присутній розрахунок у турецькій лірі тощо. Тобто це, в принципі, повзуча анексія тієї північної території. Я розумію, чому Ердоган це робить. Він прорізає коридор до Середземного моря, щоб курди не зайшли і не замкнули цю вісь, бо тоді у них виходить великий Курдистан. Тому це зрозуміло чому. Як буде на півдні, ми теж не знаємо. Тобто тут багато складових, які зараз нам невідомі. Але ми чуємо вже про те, що будуть прямі демократичні вибори у Сирії. Я так розумію, що до березня будуть готуватися всі варіації того, як буде створена нова система управління. Найімовірніше, або по ліванському, або по іракському сценарію.
"Це стратегічна поразка Путіна на глобальному геополітичному просторі"
Що може бути стосовно збереження чи не збереження статусу військових баз РФ – Тартус і Латакія?
Це складне питання. Скажу так. Військово-повітряну базі скоріше всього заберуть, вона не потрібна Росії. І це, до речі, перериває її логістику в Африку. Це дуже серйозна ситуація. Я думаю, там будуть всі гравці зовнішні грати на тому, щоб цієї бази не було в Російської Федерації. Складніше з іншою російською базою – в Тартусі, тому що вона діє ще за часів колишнього Радянського Союзу там, із 1971-го року. Там ратифіковані документи були, правда, і по першій базі теж ратифіковані. Але я думаю, що росіяни будуть включати всі механізми – дипломатичні, не дипломатичні, вони будуть звертатися до Туреччини, будуть комунікувати із повстанцями, із ким завгодно, щоб її зберегти. Тому що, якщо вони втрачають цю базу, то це стратегічна поразка не тільки в регіоні Близького і Середнього Сходу, а й в усьому Середземномор'ї. Все, у них немає де більше зробити військово-морську базу. Ніхто їх не візьме – ані Єгипет, ані Алжир, ані Лівія, ніхто. Лівія принаймні, якщо б і хотіла взяти, то там немає інфраструктури для того, щоб це все перенести. Моя точка зору, поки не знаю, але прогнозую, що вони втратять ці бази. І це стратегічна поразка Путіна в цьому регіоні, та й взагалі на глобальному геополітичному просторі. Це дійсно поразка Росії.
Башар Асад і Володимир Путін. Фото: AP
