Тетяна Стус. Фото: ФБ-сторінка Тетяни Стус
Дитяча і підліткова література багато років були у ситуації вторинності відносно великої культури
Як БараБука формує топ книг?
БараБука готує одинадцятий топ БараБуки, де ми озвучуємо найприкметніші книжки. В нас ніколи не йдеться про найкращі книжки, тому що мистецтво це така штука, де було би дуже несправедливо говорити про кращих чи гірших. Ми можемо так сказати про морозиво, в якого якісніший склад. З мистецтвом все трішки інакше. А дитяча література – це безперечно частина великого мистецького, літературного пласту. Дитяча і підліткова література багато років були у ситуації вторинності відносно великої культури. Державними нагородами у галузі літератури переважно відзначають книги, до яких рідко входить пул дитячих авторів та ілюстраторів.
Каталог - це велетенська робота зі збору книжок впродовж року. Наша співпраця, Лабораторії дитячого читання БараБука з Українським інститутом книги, над роботою з каталогом безцінна. Така каталогізація – це можливість назвати всіх, хто є на нашому полі. Списки БараБуки – це коли з усього загалу, з усіх кількох сотень книжок ми обираємо певну кількість, зробивши професійний відбір, щоб спростити читачам завдання у пошуку бажаної книги. Ми переглядаємо усі максимально можливі назви книжок. Наприклад, на книгу року BBC видавці подають обмежену кількість видань. А ми переглядаємо усі книги видавництв. Над цим працюють літературознавці з письменницьким досвідом. Ми зусібіч обговорюємо кожну книжку і таким чином формуємо спершу довгий список. Цього року це буде 60 видань, які ми озвучимо за тиждень. А потім і короткий список. Це суб’єктивна вибірка, оскільки мистецтво не має об’єктивних критеріїв. Традиційно топ від БараБуки ми презентуємо в січні. Наприкінці грудня така подія губиться, оскільки є багато інших різних заходів. Крім того, хочеться охопити увесь рік. Ми і так переглядаємо книжки до листопада. Їх ще потрібно встигнути прочитати. А багато українських видавців наприкінці листопада- на початку грудня видають ще багато новинок. Ми знаємо про ці новинки, оскільки вони анонсовані.
Видавці ризикували, видаючи українського автора
У каталозі дитячої літератури за 2024 рік 300 позицій. Що це означає?
БараБука стартувала у 2014 році, а мій особистий початок припадає на двотисячні роки. Я створювала БараБуку з метою підтримки національної літератури. У нас з початку 2000-их вихолодило доволі багато дитячих книжок, але вони переважно були перекладні. Моє внутрішнє покликання було дуже палким і принциповим. Мені було дуже важливо підсвічувати своїх колег – українських дитячих письменників. Видавці ризикували, видаючи українського автора, тому що продажі неможливо прорахувати, окрім кількох авторів (Сашко Дерманський, Леся Воронина). Це зірки, які видаються ще з 2000-их і тут усі видавці за ними можуть стояти в чергу. Але дитячих письменників набагато більше. Якщо зайти за тегом "Живі письменники" і знайти за цим тегом каталог дитячих письменників, який ми зробили і оприлюднили буквально перед широкомасштабним вторгненням, то там можна побачити понад 100 письменників – і це лише ті, хто видав понад 2-3 книги. Насправді в нас ще більше письменників.
Хист дитячого письменника – це усвідомлення гіпервідповідальності за кожне слово
Після 1991 року стало можливим писати про що завгодно і як завгодно. Чи це обернулося кризою для дитячої літератури?
Навіть у ті часи, коли дитяча література була сховком, прийти в дитячу літературу, не маючи хисту до написання для дітей майже неможливо. Не може письменник втриматися. Якщо немає хисту. Це і ринок, і читачі. Хист дитячого письменника – це усвідомлення гіпервідповідальності за кожне слово. Доросла література може писати все, що завгодно. Можна писати про самогубства. Проте ці дорослі люди приймають свої дорослі рішення. Ніхто їм не диктує, що їм робити зі своїм життям, а що не робити. можна лише протягнути руку допомоги, обійняти, проконсультувати. Дитяча література має кардинально іншу позицію. Саме тому її іноді не вважають літературою. Дитяча література після того як пропише складні ситуації, глибокі теми повинна дати шлях, показати інструмент, як вийти з цієї ситуації. Тобто, пропонуючи дитині якусь тему, ти повністю відповідаєш за те, яким чином неповнолітня дитина її може сприйняти. Тобто гіперконтроль мусить бути, ауле при цьому слід дотримуватися балансу Чому деякі письменники, які прийшли в комерційну літературу довго не протрималися, пишучи лише легковажно про зайчика, де нічого не стається? Тому що не теж не література. Дитяча книга само сабою розважальна, пізнавальна і виховна, але вона все одно повинна бути цікавою і достатньо глибокою, щоб відповідати свідомості дитини і її зростанню. Щоб творити треба мати на це внутрішні духовні сили. 90-ті роки – це жахливі роки, коли люди не жили, а виживали. Відповідно тоді у нас була як персональна криза, так і криза культурного середовища. Були видавці, проте вони мусили йти легшим шляхом – перевиданням перекладів із прогнозованими продажами. Тоді ошатна книга могла бути подарунком раз на рік. Потім поступово все почало змінюватися під впливом патріотичних настроїв. Людям хотілося читати українських авторів. Отже, цей відгук достукався різними шляхами до видавців. Леся Воронина, Всеволод Нестайко, Володимир Рутківський робили цю базу українського дитячого письменства в 2000-их роках. Потім воно поступово просочувалося в інші імена. І Сашко Дерманський, і Іван Андрусяк, і Мар’яна Савка так оприявнилися.
Книжки для дошкільнят мають пролонговану дію
Для зручності каталог поділили, відповідно до вікування, на такі категорії: перші книжки, дошкільнятам, молодша школа, підліткам. Також у кожній із них є окремі категорії, згруповані тематично й жанрово: "Корисне", "Перші знання", "Забавлянки", "Про тварин", "Про емоції", "Казковий світ", "Маленьким дослідникам", "Про Україну", "Сімейне коло", "Чарівний світ", "Зимові свята", "Загадки і таємниці", "Магічні світи", "Кохання", "Життєві випробування", "Війна", "Дотик історії". Що цікавого в кожні категорії? чому деякі книжки виділені?
Виділяв Український інститут книги. Ми давали лише список того, що впродовж року збирали. Тому я не завжди знаю, чому та інша книга виділена. Величезна поляка Вірі Карасьовій за розподіл. Він тут не лише віковий, а й жанровий і тематичний. Книжки для дошкільнят мають пролонговану дію. Коли дитина в 1-2 класі самостійно вчиться читати, то цілком придатними за розміром шрифта, довжиною речень, оформлення є книжки для парного читання в родині чи садочку, коли дорослий читає дитині. Тому ці книжки, які ми маркуємо для дошкільнят зазвичай підходять і для молодшого шкільного віку.
Чим особлива книга "Джин та Зої. Пригоди львівських собакрятувальників" від Галі Ткачук?
Книжки Галі Ткачук ми завжди чекаємо з величезним нетерпінням. Це одна з тих авторок, яка ніколи не стратить. Вона класно пише для будь-якої категорії. І отой моральний імператив, гіпервідповідальність у неї завжди тонко дотримана. Особливої уваги заслуговує ще одна книга в цій віковій категорії Христі Венгринюк "Моя мама - гора". Вона зараз дуже актуальна через те, в якому зараз стані перебуваємо ми, дорослі люди і як нас можуть сприймати діти. Як зцілити це відчуття провини мами, що вона не має сил і як разом з дитиною вийти на високе плато, де дорослий – це опора для дитини. Саме ця книга дає інструмент взаємодії дорослого і дитини для налагодження близькості і довіри, про який я говорила.
Читання це не лише про те, щоб читати і здобути емоції, а й про те, щоб сидіти обійнявшись і щось робити разом
Що цікавого є в категорії "Молодша школа"? Ці книжки вже читають самостійно?
Так, але не зовсім. Тут відбувається перетікання в зворотний бік. Дитині, яка ще сама не читає або любить, аби їй читали вголос потрібні будуть книжки більшого обсягу, які маркуються як молодший шкільний вік. Такі книжки мають короткі розділи, які чудово лягають на вечірнє читання. Читання це не лише про те, щоб читати і здобути емоції, а й про те, щоб сидіти обійнявшись і щось робити разом. Наступного дня дитина може читати розділ сама. Це стимулює дитину до читання.
.jpg)
Тетяна Стус та Олена Гусейнова у студії Радіо Культура
Людина зі зраненим серцем і з дуже тяжким досвідом і з ПТСР змогла принести величезне сяйливе світло
Книга Володимира Вакуленка "Маленькі казки для великих патріотів" також увійшла до каталогу. Які книги ще можна додати в цьому контексті?
Мені хочеться віддати данину тим дитячим письменникам, які зараз перебувають саме там і захищають нас. Це прекрасний дитячий письменник Сергій Лоскот і його перевидання «Великі собаки бояться маленьких дівчаток». Сергій прийшов в 2016 році після поранення в дуже тяжкому психологічному стані. Ми були з ним сусідами і говорили про те, як не з’їхати з глузду. Я запропонувала йому написати якусь смішну історію, повернувшись у часи безтурботного дитинства. Це той випадок, коли людина зі зраненим серцем і з дуже тяжким досвідом і з ПТСР змогла принести величезне сяйливе світло, тому що в дитячій літературі – це світло завжди мусить бути. Зараз ця книжка перевидається. Вона зовсім не про війну. Також хочу згадати про книжку Світлани Ройз «Сміховисько». Це ті книжки, які підтримують, коли тобі сперло дихання.
Катерина Корнієнко, Мія Марченко, Володимир Нікітенко, Галина Пагутяк вписують історію російсько-української війни у жанр міського фентезі
Що цікавого у категорії "Підліткова література"?
Цього року є неймовірно прекрасний дебют Катерини Корнієнко "Дивокровці". Також неймовірна глибока пригодницька історія Мії Марченко і Катерини Пекур "Діти вогненного часу". Наступна книга, де автор по-новому відкрився у своїй глибині: Володимир Нікітенко "Не той Ромка". Також двотомник Галини Пагутяк "Око світу" і "Нічний подорожній" про історію 1946 року, де юнак є зв’язковим УПА і як він змушений залишити рідний дім, щоб пройти складні перипетії в ті часи. Галина Пагутяк пише про це тогочасною буковинською мовою. Для сучасного підлітка це може бути щось дуже складне. Чи прорвуться вони в цю мову та історію після "Гаррі Поттера" я не знаю. Проте це дуже важлива книга. Усі ці книги поєднують елементи містицизму. Ці письменниці і письменник вписують сучасну історію, яка відбувається, історію російсько-української війни у жанр міського фентезі. У всіх цих книжках історія війни вплітається дуже тонко жанрово. Вона спеціально не притягнута, що ми маємо щось дітям пояснювати і показувати. Вона настільки чітко про розмежування добра і зла, мотивації, чому і хто приходить. Це надзвичайно тонко прописано. І це дуже динамічні пригодницькі книжки.
Ми продовжуємо поглиблювати і поціновувати власну культуру
300 книжок – це хороша хвиля. Що вона означає для країни, яка воює за власне виживання?
Це хороша хвиля, але попередня була ще більша. Зараз все ж таки трішки відчувається спад. Є спад кількісно, проте ми виграємо в якості. Ці підліткові книжки, які я назвала – є дуже проривні. Деякі з них можна назвати книжками десятиліття, а не книжками року. Це свідчить про те, що ми продовжуємо поглиблювати і поціновувати власну культуру. Українська література на теренах України вже конкурує з перекладною книжкою. І це величезна радість і перемога. Це означає, що ми більш твердо стоїмо на ногах в усвідомленні своєї культури і того, куди вона рухається.
