Ілюстративний фотоколаж із відкритих джерел
Розірвання шлюбу під час вагітності дружини і протягом першого року життя дитини
Новий законопроєкт, ухвалений за основу, встановлює нові норми і нові обмеження щодо розлучення. Під час вагітності не можна було розривати шлюб. Зараз є така ініціатива, яка дозволяє подавати позови про розірвання шлюбу під час вагітності дружини і протягом першого року життя дитини. Наскільки важлива ця новація, наскільки ця проблема актуальна?
Перший фактор – якщо подружжя не живе разом. Є проблема з тим, що багато сімей розлучаються, але подають на розлучення з запізненням. Якщо цей законопроєкт буде ухвалений в другому читанні і стане законом, то це вирішить проблему тих сімей, коли жінка одружена з одним чоловіком, а вагітна з іншим. Тому що не тільки під час вагітності, але й протягом першого року життя дитини жінка не могла розлучатися. Є випадки, коли батьком дитини – юридично не можуть інакше – записують її офіційного чоловіка, а біологічний батько інший. Це породжує юридичну казуїстику потім і проблеми в отриманні нормальних документів на дитину і на батька.
Другий момент – домашнє насилля. Коли, наприклад, жінка піддається насиллю під час вагітності і перебування у шлюбі і вона не може розлучитися. Такий закон передбачає, що у такому випадку – тобто це не те, що взагалі всім можна розлучатися, адже держава намагається все одно стимулювати, якимось чином стримувати родини, які очікують дитину.
Третій фактор - якщо є інші обставини. В Конституції записано: "Ніхто не може бути утриманий у шлюбі". Тому це додаткові свободи. Зараз багато родин живуть без одруження. Ті, хто одружується, мають в будь-який момент мати можливість вийти з цього шлюбу, щоб шлюб не був якби повинністю якоюсь. Тому, я думаю, що це лише піде на плюс у тих випадках, де це реально потрібно. Де це не потрібно, це не буде працювати.
Наскільки ця проблема поширена? Чи це такі, можливо, одиночні випадки?
Це проблема поширена, тому що перед тим, як вноситься якийсь законопроєкт, його аналізують. Це вже давно назріла історія і в цілому це порушення прав людини. Вона має право розлучитись на будь-якому етапі. А ці обмеження якби трішки штучні, бо є певна специфіка. Велика кількість звернень щодо домашнього насилля – понад 8 000 заяв. Це лише тих людей, які реально дійшли і написали заяву. Тому це превентивний захід і тут держава допомагає особі подбати про себе.
А домашнє насильство має термін давності?
Взагалі так. Якщо ми говоримо про перше покарання (це без тілесних ушкоджень) – то це адміністративний протокол. Тоді на виписування такого протоколу і процедури в суді має бути не довшим, ніж три місяці. Якщо ви порушили і вас протягом трьох місяців не притягнули до відповідальності, не стягнули штраф, то ви фактично ніби вчинили правопорушення, але уже позбавлені покарання. Тому тут треба вчасно звертатися.
Зазвичай, коли ухвалюють законопроєкт, який має розв'язати певну проблему, його обговорюють. Обговорюють всі можливі ризики, те, що може потягнути за собою, нібито, здавалося б, елементарне розв'язання такої ситуації. Які тут ризики враховувались, якісь моменти, які були важливими?
Розлучення не пов'язане ні з питаннями майна, ні з питаннями стягнення аліментів. Все це різні юридичні процеси. З 2020 року є законопроєкт, який не пройшов перше читання про відповідальне батьківство. В цьому законі передбачено прописати, що коли ти розлучаєшся, то одразу оформляються аліменти, одразу проговорюється з ким живуть діти. І тоді в подружжя залишається вирішити тільки питання майна. Але якщо ми говоримо, наприклад, про жінку, яка на п'ятому місяці вагітності і її починає бити чоловік. Їй закон дає можливість розлучитися. І з цього моменту вона уже, як розлучається, не має юридичних спільних майнових інтересів з чоловіком. Втім з законодавством наразі – з п'ятого місяця вагітності і ще чотири місяці вагітності і плюс народження дитини рік – тобто це більше двох років жінка перебуває в економічній зв'язці з чоловіком. Є процедура визначення, що люди роз'їхалися, але це як аналог процедури розлучення. Її дуже мало застосовують в Україні. І потім виходить так, що через два роки жінка розлучається, але якщо чоловік недобросовісний, наприклад, зловживає чимось, а жінка дуже рано виходить на роботу, починає заробляти, то він може претендувати на її доходи. І тому в цій частині новий законопроект також захищає громадян від того, щоб якомога швидше розлучитися і роз'єднати доходи сторін.
А якщо спільне майно?
Можна його ділити протягом трьох років. От ви розлучилися і у вас є три роки на поділ. Бажано з цим не затягувати, тому що є різні моменти і це погіршує становище. Але можна мати досить нормальний час для того, щоб це зробити.
Проблема українського суспільства в тому, що ми пізно розлучаємося
Майновий чинник погіршує стосунки, покращує стосунки, можливо в якихось випадках навіть не дає родині розпастися чи завжди це на краще?
Це, звісно, завжди погіршує. Тому що коли у людей немає ні дітей, ні майна, вони посваряться, втягнуть в цей конфлікт якихось друзів, поділять і розійдуться. Але якщо є фактори додаткові, такі як майно і діти, то це може тривати дуже і дуже довго. Тому проблема ще й українського суспільства в тому, що ми пізно розлучаємося. Якби родина була усвідомлена і розлучалася в момент, коли все поганою… Тому матеріальні чинники стримують. Жінка думає: "Я сама не виживу, мені не буде кого підстрахувати, мені треба буде багато працювати". Чоловік буде думати: "А хто мені буде мити посуд". Або вони живуть в одній квартирі, в них немає коштів. Якщо вони продадуть, вони не роз'їдуться. Або жінка живе в помешканні чоловіка і його батьків. Тобто майновий інтерес впливає. Найбільша проблема, що стримує шлюби, які вже давно мають розпастися – це саме економіка, це економічна залежність. І дуже багато жінок не виходять з розлучення, тому що вважається навіть по світовій статистиці, що жінка менш захищена, особливо якщо маленька дитина, якщо вона в декреті або менше працює через те, що дитина народилася. То саме жінка гальмує розлучення. Або починаються зради, пробачення і переходить це в домашнє насилля. Якщо у парі двоє незалежних фінансово людей і в них є можливості вирішувати свої питання, то відповідно і розлучення проходить легше. Але, на жаль, Україна з криз не виходить. Тому сказати, що і переговори, і медіація ефективна в шлюборозлучних процесах – я так не можу сказати. Це менше 20%.
А на сьогодні шлюб в односторонньому порядку можна розривати?
Так, звісно. На жаль війна позитивно вплине на розлучення в сенсі того, що багато людей звертаються до психологів. Коли люди починають розбирати свої проблеми і брати на себе відповідальність, тоді це полегшує розлучення. Тому що люди переходять з позиції "ти винен" в позицію "є 50% моєї відповідальності" і це завжди призводить до не пробуксовування конфлікту, а до його швидкісного вирішення.
Навіть якщо у подружжя вже є діти 18+ або не було дітей, вони можуть розлучитись через РАЦС. Якщо обопільної згоди немає, то варіант тільки через суд. І в будь-якому разі, якщо навіть є діти у подружжя, все одно хтось має подати позовну заяву. Далі суд призначає розгляд справи, запрошує іншу особу один, максимум два рази, а інколи один раз, і після цього розлучає. Буває так, що інша особа надає заяву про встановлення строку на примирення. Суди рідко ці заяви задовільняють, максимум можуть на три місяці просто перенести слухання і далі розлучити. Тобто рано чи пізно вас все одно розлучать. Може інша сторона подати на оскарження розлучення, але максимальний шлюборозлучний процес може тривати рік-півтора – це коли хтось дуже сильно впирається. Якщо не впирається, то три-чотири місяці і все.
А з цим законопроєктом, якщо він стане законом, щось зміниться?
Ні, тут мова йде лише про конкретну категорію: вагітність і розлучення до року, що зараз є неможливим.
Процедура розлучення спрощена, але розлучення за один день поки неможливе
Щодо подачі заяви онлайн: в РАЦС можна подати на укладення шлюбу заяву онлайн, а щодо розлучення, як виглядає?
Зараз взагалі працює електронний суд. І колись до того, як він 100% вже на повній основі запрацював, можна було всі документи відправити через e-mail з електронним цифровим підписом. Зараз це можна зробити простіше: правильно підготувати форми, через електронний суд відправити і так само брати участь в судових засіданнях через електронний суд або направити заяву "розглядати без мене". Тому в цілому процедура розлучення спрощена, але розлучення за один день поки неможливе.
А це, до речі, добре, що за один день розлучення не може відбуватися?
Коли ти розлучаєшся, за одну годину отримуєш все, що ти хочеш в розлученні, то я думаю, що відсотків 80 сімей скористалися б таким правом.
Шлюб – це не повинність, це не раз і на все життя
На початок повномасштабного вторгнення був сплеск одружень. Якщо про розлучення говорити, то 2022 – понад 7 500 розлучень. Перше півріччя 2023 – вже 10 000 і більше. І перше півріччя 2024 — вже 15 500 розлучень. Тобто статистика зростає саме щодо розлучень. Це війна так впливає чи так в принципі відбувається плюс-мінус?
В мене є кожен рік моніторинг Міністерства юстиції і судової адміністрації. Ковід і війна – це сплески, які відгукнулися. Ковід в 2021 році, а війна в 2023 році. І в 2024 ми бачимо, як пік. Я думаю, що в наступних роках такого піку не буде, але все одно є світова і українська тенденція: щороку більше розлучень, менше шлюбів. Щороку у нас вилка між розлученнями і шлюбами збільшується. І це і не добре, і не погано. Ми десь ментально переходимо вже до дорослої людини в ментальності з підлітка – українське суспільство – яка аналізує, чи взагалі варто вступати в стосунки, скільки це коштує. Навколо дуже багато різних розлучень і люди задумуються, більш відповідально до цього ставляться. Тому я вважаю, що це нормальна тенденція будь-якого суспільства і це навпаки показує, що Україна вже доходить до того рівня, де шлюб – це не повинність, це не раз і на все життя, і коли мені погано, я в будь-який момент можу розірвати ці стосунки.
Наскільки в нас дозріває суспільство до того, щоб з розумінням ставитися до шлюбного розлучення?
З кожним роком я досліджую тему шлюбних договорів. Якщо ще чотири роки тому було 0,7% – якщо ми беремо 100% розлучень – це менше 1%. За останні три роки підтягнулося вже 1,7. Але дуже повільно іде зростання. З кожним роком українці будуть рахувати свої нерви, свій час і свої гроші. І, звісно, що розлучення по шлюбному договору в рази швидше, дешевше і воно зберігає наші враження про шлюб. Йдеться про відповідальне ставлення до себе. Що я ціную себе. Тому на старті я чесно з людиною домовляюся, де ми будемо жити, за які гроші, будуть в нас кредити, кому ми зичимо. Це всі основні питання, по яких ми сваримося у шлюбі. На виході шлюбний договір допомагає нам не тільки не витрачати кошти на адвокатів з поділу майна, а ще й зберегти добрі взаємини. І коли ти виходиш з цивілізованого шлюбу без війни затяжної, то в тебе враження про те, що, в принципі, шлюб – це нормально. Тому що інша проблема українського суспільства, що людина, яка погано розлучилася, скоріш за все років 10 або ніколи не буде вступати в шлюб.
Щодо насильства і його кореляції з ковід і війною. Війна дала сплеск?
Думаю, що так. Статистика у зверненнях також є, вона росте. Із двох бід війна більша. Дуже багато поліцейських задіяні на війні, тому справи щодо домашнього насильства гальмуються. Суди рідше виносять взагалі обмежувальні приписи і поліція зараз схильна просто приїхати, коли вони навіть бачать, що хтось із подружжя не правий, вони пишуть, аналізують і складають протоколи на обох із подружжя, не розбираючись. Сплеск насилля є, він після завершення війни ще буде. У багатьох людей є розлади із психікою і нам доведеться із цим жити. Але як не працювала нормально поліція в цьому сенсі, так і не працює судова влада в цьому сенсі. Тому що в нас в Україні є певне толерування. Тобто на рівні того, що відбувається зараз з війною, в нас підвищений больовий поріг. І тому зараз дуже важко отримати позитивне рішення по домашньому насиллю. І в нас ще є таке відчуття, що ми боїмося когось надмірно образити. Коли зараз багато жінок виїхали за кордон, в українок масово відбирають дітей в Європі. Чому? Тому що вона підвищила голос на дитину. Вона стукнула дитину в супермаркеті і там закон працює так, що ніхто не буде їй проводити профілактичну бесіду. В неї заберуть дитину, відправлять її на корекційну програму. Якщо вона не пройде тест або не скажуть, що вона в адекваті, дитину не повернуть. Ми, знаєте, довго танцюємо навколо кривдника з бубнами, поки не відбулося фізичне покарання. І коли ти приходиш уже з четвертою заявою в суд і кажеш в суді: "Ви серйозно, за рік це четверте звернення. Очевидно, що градус наростає. Ви хочете, щоб ми прийшли, коли в неї руки чи ноги не буде?"
Хто може покласти цьому край?
Рішення держави. Має бути роз'яснення по лінії поліції і судової влади, що не потрібно толерувати, що відповідні судді і поліція мають пройти додаткові навчання. Жінка на судовому засіданні розказує, як над нею знущаються, а суддя і інші опоненти дозволяють собі сміятися. Тобто в нас виходить так, що ти мало того, що маєш прийти в поліцію, написати заяву, звернутися до адвоката, бо ти сам це просто не витягнеш юридично, прийти в суд, дати пояснення, дивлячись в очі своєму кривднику, так ще й відчувати насмішки і виправдовуватися. Одну жінку суддя засудила і сказала: "Це ви провокуєте сварку". В момент, коли її чоловік без попередження переліз через паркан, заліз з чужими чоловіками до неї в хату, яка є спільна і за яку триває спір і почав зрізати замки. Він зупинився, коли приїхала поліція, але що може відбуватися далі? Тому в нас суспільство в цілому має зрозуміти, що коли ти підвищуєш голос, то це вже перша ознака і це ненормально. А в нас виходить, що всі починають реагувати, як каже поліція, поки не вбили і не травмували. Кажуть, що ви ж бачите, що в нас так багато роботи. Чого ви звертаєтеся?
Психологи говорять про кризи в різних періодах шлюбного життя пари. В цих кризових моментах краще одразу розходитися чи все-таки долати цю кризу і як це робити?
В мене понад 145 шлюборозлучних процесів.
Топ один – фінанси, фінансовий злет або фінансове падіння родини.
Друге – відсутність спільного проведення часу, спільних інтересів, окремі друзі, відпочинки і так далі. Або територіальне роз'єднання.
І третє – це вже зрада.
Якщо будь-яка криза настає, варто в ідеалі і у психолога, і у юриста або нотаріуса укласти просто договір, який перезавантажить кризу. Тому що в будь-якій кризі кожна людина починає боятися надмірно того, що він мене кине з дітьми. Ще коли йдуть погрози, наприклад, у сварці, то хтось це нормально сприймає, пропускає повз вуха, а хтось... Жінка, наприклад, починає боятися, що в неї заберуть дитину. А чоловік починає боятися, що він не буде бачити дитину. Багато різних додаткових дій. Але якщо в цей момент прийти до нотаріуса або до адвоката і укласти шлюбний договір, то це перезавантажить стосунки. Люди заспокояться.
Розлучення – це як хвороба в родині
А якщо один готовий, а інший ні?
Тоді треба думати, чи взагалі можна зберегти ці стосунки. Але тут варто взагалі розуміти проблему. Розлучення – це як хвороба в родині. І коли ти приходиш до лікаря, треба зробити діагностику. Коли замайоріло розлучення, не треба ховати голову в пісок, не треба відкладати вирішення цієї проблеми.
Якщо ми говоримо про вплив на здоров'я психічне, фізичне оцих розлучних процесів, як воно впливає?
Чоловіки у шлюбі живуть довше, а жінки навпаки. Питання, в якому шлюбі і питання конкретної людини, наскільки вона вразлива взагалі до таких речей. Але апріорі всі люди вразливі до переживань, пов'язаних із розлученням. Якщо людина через розлучення страждає, починає зловживати чимось, починає відчувати неспокій, психологічний тиск, що вона залежна, ні на що не впливає і це накладається на травму війни – то це жах.
Перше. Треба поспілкуватися з людиною, яка вже закінчила шлюборозлучний процес. І ти вже такий: "Окей, є одна людина, яка вижила, мені стало легше".
Другий момент – ти починаєш думати: "Ага, я готовий, які в мене проблеми? Мені треба, наприклад, розірвати шлюб, в мене є дитина, значить треба аліменти і графік побачень або з ким живе дитина, і поділити майно. Що в мене по майну? Ага, що я знаю, чого не знаю, які документи є, яких немає?" Десь там підзбирала документи. Знову видихнула.
Третє - піти на консультацію. Якщо ти в стресі, то ти йдеш хоча би на одну-дві – можна навіть безплатно психолога знайти – на психологічні сесії. Видихають в мене всі, хто після консультації. Вони кажуть: "Мені стало легше". Тому що ми боїмося чого? Того, що я не знаю. Ти поговорив з людиною, яка пройшла розлучення. Ти поговорив із сімейним адвокатом або почитав сам кодекс, чи подивився якийсь юридичний контент із роз'яснення прав. І ти вже ніби маєш шлях і розумієш, що все нормально, що не ти перший, що є кінець цьому розлученню і ти до цього підходиш чисто, як до проєкту, в який ти заходиш і з якого тобі треба вийти. І тоді знімається градус напруги.
Вплив церкви, який в українському суспільстві ще точно не зійшов нанівець. Наскільки церква впливає на міцність родини, наскільки вона може?
Західні регіони, в яких ще збереглися такі активні традиції, то там, на жаль, церква впливає настільки, що люди бояться відкритися і сказати про те, що тебе б'є чоловік. І ти кожної неділі вдягаєш красиву хустку, замазуєш синці і йдеш до церкви. Церква впливає на те, що ти ніби як більше схильний терпіти. Тобто ти як ніби несеш відповідальність, ти з'єднуєшся з іншою особою. Але якщо ми говоримо про ту церкву, де я прихожанка конкретної церкви, я поважаю священника, ми з чоловіком туди ходимо, ходимо на сповіді. Священник є нашим духовником і ми приходимо до священика, щоб він нас помирив і був нашим духовним наставником, то тоді священик, якщо він має таке бажання бути просвітником і нашим духовним наставником, він навпаки скаже нам істини з церкви і з писання такі, що вони скріплять нашу сім'ю, вони дадуть порозуміння, вони якось вгамують нашу агресію. То от такий підхід класний. Це ми говоримо про нову українську церкву, де є такі прогресивні, молоді священики, а не про класику, де оцей страх, боязнь розлучення, лише “раз і на все життя”.
