Ілюстративне фото з відкритих джерел
"Альтернатива – це стягнення компенсації"
— Які можливі зловживання сторін у справах при поділі спільно майна?
Під час поділів майна нерідко трапляються випадки, що титульний володілець (особа, на яку оформлено право власності), відчужує майно. Часто автомобілі так продають або переоформлюють власність на родичів. Тут дійсно є зловживання однією зі сторін. І слід зауважити, що є кілька варіантів захисту протилежної сторони. Один з них – це визнання такого договору купівлі-продажу недійсним, як вчиненого без дозволу іншої з сторони подружжя. Але цей процес складний. Тому що обов'язково треба доводити в суді наявність умислу, як з боку продавця, так і покупця, який теж може знати, що купує спільне майно. Тому Верховний суд вказав, що є альтернатива – це стягнення компенсації вартості ½ частини продажу. Часто виникають питання, яку саме суму стягувати? Бо під час продажу автомобілів часто вказується занижена ціна. Тут на допомогу приходить ринкова оцінка. Тобто оцінюються аналогічні транспортні засоби і ця оцінка лягає в основу стягнення. Слід зауважити, що сторона, яка відчужила чи переоформила такий об'єкт, безумовно дещо зловживає. Оскільки заздалегідь знає, що відчужує саме спільне майно подружжя і без дозволу.
"Діляться як права, так і обов'язки"
— Закон дозволяє відчужити автомобіль, наприклад, без дозволу іншої сторони?
За сімейним законодавством, є види договорів, які вчиняються так би мовити за згодою подружжя. Тобто, якщо титульний володілець відчужує авто, то вважається, що він діє за згодою подружжя, оскільки така угода відбувається в інтересах родини. Безумовно, не всі угоди так можливо зробити. Але це відбувається, і це теж один з видів зловживань.
Трапляються випадки, коли одним з подружжя йде нав'язування певного боргу. Що мається на увазі? Йдеться не про взятий у шлюбі кредит або іпотеку. Тут сторони винні порівну, вони відповідають за цим кредитом і під час поділу майна. Тобто діляться як права, так і обов'язки. Це стандартна практика. А щодо зловживань з нав'язуванням боргу, то це, наприклад, розписка – дуже популярна складова. Один з подружжя надає розписку стосовно того, що він отримав гроші в третьої особи і за них, наприклад, було придбано автомобіль або нерухомість. В шлюбі. Мовляв, ось у мене є борг по розписці, умовно 100 тисяч доларів, за які ми придбали квартиру, землю і автомобіль. Тому тепер, якщо ти хочеш ділити ці спільно нажиті об'єкти, то, відповідно, мусиш відповідати за цими боргами за розпискою. Слід зауважити, що в кожному такому випадку треба дивитися по сукупності доказів і матеріалів, які підтверджують чи спростовують позицію такої сторони. Тобто, якщо така розписка, як намір укладення договору позики, була вчинена без згоди іншої сторони подружжя (дружина, наприклад, не давала згоду, щоб чоловік отримав ці кошти за розпискою, не було належним чином оформлено процедуру позики, нотаріально не укладено договір позики), то не завжди це є фактом, що ці кошти дійсно пішли на придбане спільно майно. Тому суд буде зважати на це. Закон називає, чи були ці кошти використані в "інтересах сім'ї"? І на противагу цьому, якщо договір позики було укладено належним чином, і дружина в нотаріуса дала свою згоду, то безумовно такий борг суд порахує спільним і може тоді покласти половину боргових зобов'язань на другу сторону.
"Зарплата є об'єктом спільного нажитого майна подружжя"
— А якщо інша сторона про розписку навіть не знала, або вона з'явилася пізніше?
Це також один із видів зловживань. Тут обов'язково треба добиватися експертизи давності виготовлення і написання такого документу. Що мається на увазі? Часто буває так, що шлюб було розірвано раніше, ніж взагалі особа дізналася про розписку. Як правило, такі розписки дійсно пишуться постфактум. І почеркознавча експертиза, і експертиза давності, мають відповісти на питання, а коли ж було виготовлено такий документ. У кожному випадку суд буде надавати оцінку такій сукупності доказів. Існує також дуже цікавий момент, коли йде маніпуляція, зокрема з боку чоловіків, щодо дітей. Дуже часто чоловіки говорять, що "дружина сиділа з дітьми, не брала участі в формуванні сімейного бюджету, а тому не має на нього відповідного права". Тут Сімейний кодекс однозначно стоїть на стороні дружини і говорить, що незважаючи на те, що одна зі сторін не мала свого заробітку, бо сиділа з дітьми, вона теж має право на половину спільного майна. Тобто, не можна сказати, що якщо жінка народила двох дітей в шлюбі і 6 років доглядала за ними, то вона не матиме права на частку в спільному майні. Законодавець спростовує таку позицію, стає на бік дружини і вона матиме право на поділ спільного майна.
— Тобто, зарплата чоловіка в цій ситуації спільна і все придбане за неї при розлученні ділиться?
Безумовно. Тут навіть є пряма норма в законодавстві про те, що зарплата є об'єктом спільного нажитого майна подружжя.
"В українському законодавстві набирає обертів інститут договірного права"
— Якщо один каже, що гроші з'явилися ще до шлюбу і це особисті кошти. Як тут відрізнити?
Це актуальне питання. Є поняття, що шлюб – це тісний зв'язок двох осіб стосовно і майна, і спільності бюджету, побуту, взаємних прав і обов'язків, тощо. Це досить тонка межа щодо їх розрізнення. Тому в кожному випадку потрібно дивитися, а звідки ці кошти взялися. Якщо сторона стверджує, що вона накопичила їх до шлюбу, то це треба доводити. Дуже важливий момент – де ці кошти знаходяться? Якщо вони в банку, то можна подивитися договір банківського вкладу. А якщо особа, титульний володілець, зняла такі кошти і витратила? Тут законодавець каже, якщо в шлюбі знято і витрачено, то рахується, що це витрачено в інтересах сім'ї. Але є і виключення. Сімейний кодекс каже, що особа може такі кошти витратити особисто. І витрата цих коштів стороною в особистих потребах – задача іншої сторони довести. Це дуже складно, тому що суд – змагальний процес. І наперед сказати, яку сторону візьме суд важко. Можливо тому в сучасному українському законодавстві потроху набирає обертів інститут договірного права. Тобто, це шлюбні договори або можливість укладення нотаріального договору поділу майна добровільно, без суду. Бо суд, дійсно, не завжди однозначний в таких спірних питаннях.
— Це вже поширена практика у нас?
Щодо шлюбних договорів, то їх відсоток ще не дуже великий. Більших обертів набувають нотаріальні договори поділу майна. Вони можливі як під час шлюбу, так і після його розірвання. Тобто, сторони можуть добровільно прийти до нотаріуса і укласти нотаріальний договір про розподіл спільного майна. Зараз це дуже популярно, бо таким договором можна передбачити і компенсацію іншій стороні. Це зручний механізм не тільки для того, щоб примирити сторони, а щоб вони могли уникнути судової тяганини, зберегти час і гроші. Бо експертизи, судові витрати – це значний обсяг витрат по такій категорії спорів.
"Від любові до ненависті один крок"
— Щодо розписок і нав'язування боргів. Чи може тут бути навіть кримінальна справа?
Може бути на будь-якій стадії виявлення підроблених документів. Це може бути підробка підпису, або самої розписки. Тобто, коли підробляють документи умисно з метою підтвердити якийсь факт, або уникають під час суду експертизи, то, дійсно, сторона не позбавлена права звернутися до правоохоронних органів з заявою про вчинення злочину. Особливо це стосується значних коштів, бо мова йде про майно. Якщо особа доводить, що вона отримала в борг велику суму, то тут буде доводитись процедура. А якщо самого позикодавця немає, він виїхав, помер, і документи надаються постфактум, то нерідко сторона звертається до правоохоронців за відкриттям кримінального провадження і розслідуванням процесу, взагалі, появи такого документу на світ. Тому що шахрайство, підробка документів, також мають місце бути. Бо від любові до ненависті один крок, і такі справи можуть бути дійсно.
— Якщо подружжя взяло іпотеку, але на початку в них не було права власності. Тут теж можливі схеми?
Це йдеться про об'єкти незавершеного будівництва. Тут треба розуміти, що право власності набувається з моменту державної реєстрації такого права. Тому, коли дві особи будували щось єдине і не отримано право власності, то це оформлюється як просто будівельні матеріали. Вони також є об'єктом цивільних прав і можуть бути поділені. Щодо цього є практика і Верховного суду. Визнавали об'єкт незавершеного будівництва спільним майном і право власності на нього, але з точки зору, як будівельні матеріали. Тобто суд в сукупності буде оцінювати цей об'єкт з урахуванням цих особливостей – коли будувалися, коли отримано право власності, хто вкладав кошти, їх походження? Але, дійсно, хитрощів тут багато.
Суди визначають "ідеальні частки" сторін на тварин
— Буває, що люди ділять буквально усе – дітей, собак, кішок, казна що. У вас є такі кейси?
Є багато цікавих моментів. Навіть посуд рахується і дрібні речі. Але з огляду на практику останніх років цікавим є поділ тварин, бо дійсно у сторін є право на ці живі істоти.
Ідеальні частки
Законодавець говорить, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної власності на майно набуте за час шлюбу. Відповідно, собаки та кішки також є об'єктами такого права. І суди приймають таке рішення, що визначають "ідеальні частки" сторін на таких тварин. Тобто рішення суду так і звучить, що виділити ідеальну частку позивачу ½ частину собаки такої-то породи, і ½ відповідачу. При цьому враховується, що це жива істота. І якщо сторони не домовились, то суд визначив, що вони з цією собакою проживати будуть по тижню. Якщо ж сторони мають якусь домовленість, то іншій стороні може бути присуджена компенсація вартості такої тварини. Це якщо добровільно. Якщо ж ні, то в суду не залишається варіанту, як визначити за ними "ідеальні частки".
Індивідуальне майно
Цікавий нюанс. Є люди з вадами розвитку здоров'я, мають інвалідність. І якщо в такої сторони є собака-поводир, то поділ відбуватиметься інакше. Собака-поводир закріплюється за особою, якій вона допомагає. Тут суд може відійти від загальних правил поділу і сказати, що в силу індивідуальних особливостей собака-поводир залишається у власності такої сторони. Такі справи дуже рідкі, але є. В цьому випадку собака-поводир вважається як індивідуальне майно, яке належить цій особі. Але слід розуміти, що часто породи собак, кішок, інших тварин, дуже дорогі. Тому тут може бути не стільки почуття любові до тварини, скільки кошти. Тому може бути і компенсація, якщо сторона погоджується. Якщо ні, то визначаються індивідуальні частки.
Спільне майно чи частина тіла?
Є ще цікаві справи щодо покращення зовнішності. У нас є дуже цікаве рішення суду про те, що було визнано операцію з ендопротезування молочних залоз дружини спільним майном і стягнуто на користь чоловіка ½ вартості такої операції в розмірі 6 тисяч євро. Відповідно, 3 тисячі було стягнуто на користь чоловіка. Тут теж дуже тонка межа, бо таких або схожих операцій може бути дуже багато (зубні штифти, очний кристалик тощо). І є певна дискусія між моїми колегами і науковцями стосовно того, що це за об'єкт – спільне майно чи частина тіла людини? Тобто визнавати операцію чи сам імплант спільним майном, теж дуже спірний момент.
— Справа ендопротезування і поділ – це прецедент? Інші теж можуть за такою схемою розглядати?
Такі справи, скоріш за все, виходять з певного кейсу документів, тому що в нас не прецедентна система права. Використовувати це як абсолют ми не можемо. Ми маємо в кожній ситуації розбиратися з доказами. З огляду на те, що були витрачені спільні кошти, поки цей об'єкт купувався, а потім він став частиною тіла людини. Мабуть, я на стороні позиції, що це все-таки індивідуальне майно. Так як і, скажімо, подаровані дружині коштовності. Вони дорогі також, але це подаровано дружині, є індивідуальною річчю і не підлягає поділу. Тому я б віднесла це до об'єктів індивідуального майна і не ділила їх, бо це вже частина людини.
"Подароване, успадковане і приватизоване – це, дійсно, особисте майно"
— Чоловік подарував дружині дорогі прикраси, автомобіль, ще щось. Яким чином довести, що це подароване?
Сімейне законодавство тут однозначно виділяє об'єкти майна, які не підлягають поділу. Серед них обов'язково об'єкти подаровані, успадковані і приватизовані. Що мається на увазі? Якщо автомобіль подаровано на підставі договору дарування від чоловіка дружині, то він дійсно буде особистим майном дружини і не підлягатиме поділу. Щодо подарованих прикрас. Тут треба буде доводити позицію, що вони були саме подаровані всіма доступними доказами. Тобто, що це жіночі коштовності, вони йдуть з певними документами, які підтверджують їх якість. Час придбання можна порівнювати, якщо такий подарунок був приурочений до якоїсь дати. Тут суд буде дивитись в кожному випадку окремо. Але ці складові – подароване, успадковане і приватизоване - це, дійсно, особисте майно того з подружжя, кому подаровано, хто успадкував або приватизував.
