Ілюстративне фото: facebook / The Academy
"Порцелянова війна" та "Одного разу в Україні"
Американська кіноакадемія оприлюднила шортлисти претендентів на 97 премію Оскар у 10 категоріях. Найбільше потенційних номінацій зібрали французька драма "Емілія Перес" і фантазійний мюзикл "Чародійка". Раніше був оголошений довгий список претендентів на премію. Туди потрапили 169 фільмів, серед них, за даними Державного агентства України з питань кіно, були три українські стрічки. Що про них відомо?
У повнометражних документальних фільмах це американо-український фільм "Порцелянова війна" спільної режисури двох режисерів Брендана Белломо з Америки і нашого Слави Леонтьева, який є фотографом і художником. Це дуже добре і цікаво зроблена документальна драма про групу митців в Україні, які, власне, воюють чи допомагають ЗСУ і займаються мистецтвом. Головний герой сам Слава і його дружина Анна, які роблять неймовірної краси порцелянові фігурки, які користуються шаленим попитом і їх купують, зокрема, і в Америці, в них за кордон багато замовлень є. Там йде оповідь на трьох планах: підрозділ, яким опікується Слава – реальні бойові фронтові зйомки, потім життя Слави, Ані та їхніх колег по мистецтву – повсякденне життя. І прекрасна абсолютно анімація, в якій ці фігурки оживають і теж якби в цій анімації розказується про нашу війну. Тобто це цікаво зроблена і така складна доволі оповідь. На кінофестивалі "Санденс" у січні цього року (національний американський кінофестиваль незалежного кіно – ред.) цей фільм отримав гран-прі в конкурсі американської документалістики, що доволі важливо. Бо конкуренція жорстка і це підвищує, звісно, шанси даного фільму на отримання номінації, як мінімум.
Другий фільм – короткометражка документальна "Одного разу в Україні". Теж там спільна режисура: є американські режисери і є режисерка з України Тетяна Ходаківська. Про цей фільм я знаю менше, але він теж стосується війни і того, як вона впливає на українців та українок.
"Ля Палісіада"
Давайте згадаємо, що наші фільми-номінанти пройшли ретельний внутрішній відбір в Україні і спершу був значно більший перелік номінантів. Зокрема, йшлося і про представлення у категорії найкращий міжнародний повнометражний фільм. Розкажіть про те, як це відбувалося і за якими критеріями визначали фільми учасники Українського оскарівського комітету?
Це було чотири претенденти. Я член Українського оскарівського комітету. Більшість голосів зібрав фільм Філіпа Сотніченка "Ля Палісіада". Тому що він нам здався за більшістю думок найбільш мистецьки цікаво зробленим, з цікавою режисурою, із зануренням в Україну 90-х, продуманих просто на всіх рівнях. Це ще і екзистенційна драма. Тобто слідчий, психолог судовий – їм треба вирішити, чи відправляти на смертну кару людину, у винності якої є сумніви. Напружена дуже і трагічна історія. Якраз тоді в Україні мали скасувати смертну кару і це мав стати чи не останній страчений. Це дуже гідний фільм. Тим паче як для дебюта це добре зроблене кіно. Ми проголосували за нього з категорії найкращий іноземний фільм. Але треба ж зрозуміти, що ще так само оскарівські комітети з усього світу посилають своїх претендентів і там їх десятки, якщо не сотні. І в Америці вже своє голосування, голосують кіноакадемії, експерти американські й там дуже жорстка конкуренція – пройти важко. І, на жаль, цей фільм далі не пройшов.
"У мене з'явилася несмілива надія, що все ж таки здоровий глузд у кіноакадеміків якось переможе"
А які ще цікаві роботи цього року будуть представлені від інших країн, зокрема, в тих категоріях, де є і наші фільми?
Там усе по-різному, але можна сказати, що дуже високі шанси, наприклад, у категорії найкраще документальне кіно, у фільма "Немає іншої землі", який розказує про ситуацію в Палестині, а ця тема тригерна доволі. І в нього великі шанси отримати "Оскара". Є кілька цікавих документальних фільмів, які будуть змагатися і мають серйозні шанси.
Категорій всього 23, а голосують тільки 10. У цих 10 категоріях немає фільму "Анора" (американська комедійна драма 2024 року, сценаристом та режисером якого є Шон Бейкер. У головній ролі екзотична танцівниця і розповідає про її роман із сином російського олігарха. В одній з ролей "Анори" знявся російський актор Юрій Борисов. Саме він 2020 року став обличчям російської мілітаристської кіноагітки "Калашніков" – ред), який отримав у Каннах "Золоту пальмову гілку" і вважається лідером. Це приємний сюрприз. У мене з'явилася несмілива надія, що все ж таки здоровий глузд і хороший смак у кіноакадеміків якось переможе.
Хороший режисер Шон Бейкер зняв "Анору". Це цікавий незалежний американський режисер, там є що в нього подивитись, він прекрасно працює з акторами, в нього цікава режисура, цікавий стиль. Але "Анора", порівнюючи з його попередніми роботами, це відверто слабке мелодраматичне кіно. Про стриптизерку, яку російський синочок-мажор російських олігархів надурив і принизив. Кіно слабке, посереднє. Чому йому дали в Каннах нагороду – я не знаю навіть. Чесно кажучи, для мене це загадка. Не знаєш, з яких журі критеріїв виходило. Там росіян грають російські актори. На двох з них там просто тавра нема де ставити: от Юра Борисов, який і в Криму знімався, пропагандистський актор. Він прекрасно грає в цьому фільмі роль, як нічого не бувало. Я не знаю, чому Шон Бейкер обрав саме таких акторів для себе.
Мстислав Чернов здійснив прорив
Український фільм режисера Мстислава Чернова "20 днів у Маріуполі" отримав "Оскар" цього року у категорії "Найкращий документальний фільм". Ми раніше номінувалися?
Ми не номінувалися раніше, тому що номінація – це вже список із п'яти або десяти найкращих фільмів світу за версією американської кіноакадемії. Номінація – це срібні медалі, це вже, по суті, безсмертя для режисера, нагородний лист. Але туди дуже важко потрапити, бо конкуренція люта. Наскільки я пам'ятаю, був документальний фільм "Зима у вогні" про Євромайдан. Американський режисер зняв про нашу революцію. І цей фільм потрапив свого часу в номінацію. Але цей фільм американський, просто про нас. Мстислав Чернов здійснив прорив – це перший український фільм українського режисера, відзначений "Оскаром"
"Оскар" – це не кінофестиваль. Це премія для жанрового кіно"
Давайте поміркуємо і спробуємо спрогнозувати, припустити, які можуть бути результати і рішення членів журі. У кого більше шансів може бути?
Треба не забувати, що "Оскар" – це не кінофестиваль. На кінофестивалях іде просто фестивальне артхаусне авторське кіно. Там більше оцінюють оригінальність і мову висловлювання. Не обов'язково глядацький потенціал фільму. А "Оскар" – це премія індустріальна. Це премія для жанрового кіно. Американські кіноакадемики дивляться як певний фільм відгукнеться людям у масовій аудиторії. "Титанік" свого часу зібрав багато нагород, тому що це було нове слово в костюмованій історичній драмі. Я би хотів, наприклад, щоб був відзначений фільм "Емілія Перес". Поки що він у тих категоріях, що вже оприлюднені, має найбільше позицій. Це суміш кримінальної драми і мюзиклу дуже цікаво зроблена, дуже яскрава, але чи прорветься він до статуетки – будемо дивитись. Фільм "Чародійка" має хороші шанси, тому що в нього потенційно колосальна аудиторія може бути – це ж популярний мюзикл. Він може отримати кілька статуеток. Щодо таких проєктів, як, наприклад, "Гладіатор 2" Рідлі Скотта або "Чужий: Ромул" – це вже, як то кажуть, було, це вже продовження відомих кіносерій. Вже нового в цьому нема. Ми знаємо, що це ж голосування багатьох десятків і сотень людей. І хто знає, як воно буде?
.jpg)
Дмитро Десятерик. Фото: commons.wikimedia.org
Не можуть бути політизованими люди з абсолютно різних країн
Чи можна назвати премію "Оскар" політизованою?
Ні, не можна. Я щоразу, коли оголошують чергові результати, наприклад, якогось великого фестивалю типу Канни чи Венеція, результати "Оскара" чи "Золотого глобуса", що це все політизоване… Ні, це не так. Не можуть бути політизованими люди з абсолютно різних країн, із різними життєвими і мистецькими досвідами. Американські кінокритики тільки називаються американськими. Насправді там значна частка не американських членів, які теж голосують. От коли перемогли корейські "Паразити", от це ж сенсація була, що не англомовний фільм раптом згріб всі головні нагороди, чого не було ніколи. Отримав головну статуетку. Яка політична сенсаційність була у цьому фільмі? Ніякої. Але там було показано проблему бідності, соціальної нерівності з погляду трилера і комедії водночас. Це було нове слово саме от у цьому жанрі, у розвазі. Тому просто голосують за ті фільми, які, як здається, тим, хто голосує, найбільше захоплюють аудиторію, розважать її, зберуть мільйонні зали. Кіно – це про розвагу. Треба пам'ятати, якщо ми говоримо про такі масові премії, як "Золотий Глобус" чи "Оскар", що це про розвагу. Якщо в певну мить розвага збігається з якимось актуальним політичним моментом – таке може бути, але це не політизовано. Наприклад Берлінський кінофестиваль відверто політизований, він нічого не приховує. Оце уже інша історія, тому що там Німеччина зі своїм бекграундом... А "Оскар" – ні. "Оскар" – це про розвагу. Інколи ця розвага нам не подобається, але що поробиш? Вони так вирішили.
"Оскар" і Росія
Можете нагадати, які стосунки у Росії з "Оскаром"?
Росія отримувала "Оскар". Міхалков має його. В американській кіноакадемії є певна кількість членів із Росії. Найкраща документалка була про Навального. Всі тоді дуже обурювалися. Але треба зважити, що це ж не російський фільм, це фільм журналістів CNN, фільм американців, знятий американцями про долю Навального. Американська кіноакадемія відзначила американський фільм. Вони вирішили, що є в'язень сумління, що це дисидент в першу чергу. Дисидента треба підтримувати.
