Ілюстративне фото: facebook/24th.brigade
Доповідь Головнокомандувача важлива для розуміння ситуації в державі і на полі бою
Збройні сили України станом на 20 серпня контролювали 93 населених пункти на Курщині. Про це Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив на Конгресі місцевих та регіональних влад при президентові України. Як ви вважаєте, не просто ж так Сирського запросили виступити на цьому Конгресі?
Що стосується Курщини і місцевих громад України, то, очевидно, можна розглядати Курщину як частину наших українських історичних земель. Тоді ніякого протиріччя тут немає. А доповідь Головнокомандувача була важливою для того, щоб дати розуміння українцям і не тільки в Києві, а й в регіонах, ситуації в державі і на полі бою. Десь заспокоїти, десь застерегти, щоб не розслаблялися, тому що ситуація дійсно важка на цілій низці ділянок. І загалом в цій доповіді дуже багато цікавої інформації, важливої для аналізу і взагалі розуміння того, що триває вже 2,5 роки.
"Йде робота зі створення своєрідного плацдарму на ворожій території"
Стосовно ситуації на Курщині, зокрема західніше від тих теренів, які контролюють ЗСУ. Знаємо, що там своєрідний ландшафт, є річка Сейм, було 3 мости, які ми знищили або пошкодили. Відповідно, угруповання російських військ на південь від річки зараз певною мірою ізольоване. Які перспективи у ЗСУ взяти під контроль територію на південь від Сейму?
З точки зору звичайної людської логіки для держави значно важливіше звільнити свою землю, ніж лізти на чужу. Але Путін не демонструє такої поведінки. Йому, очевидно, загарбання чужих земель важливіше, ніж збереження спокою і життя власних громадян.
Щодо дій наших військових на Курщині. Коли починалася ця операція 2 тижні тому, не так просто було визначити її цілі. Зрозуміло було, що одна з цілей полягала в тому, щоб відтягнути сили противника з напрямків його головного удару. Зараз всі сили кидаються на Покровський і суміжні з ним напрямки. Тим не менше так не склалося. Ми спостерігаємо і просування щонайменше на 3-х, а то й 4-х напрямках від Суджі. І очевидно, що це вже не рейдові дії, а йде робота щодо створення своєрідного плацдарму на ворожій території. Це і укріплення флангів угруповання, яке зайшло з півдня на Суджанському напрямку. А також цікава історія з лівим флангом біля населеного пункту Тьоткіно. Там зайшли українські війська і утворились такі собі кліщі. Справа в тому, що на півдні і заході цей район обмежений кордоном з Україною, а на півночі його відрізає річка Сейм. Якщо наше просування триватиме, а воно триває якраз в цьому напрямку, то фактично російські десантники на південному березі Сейму опиняться в оперативному мішку. І цілеспрямовані удари по мостах та понтонних переправах свідчать про те, що наші війська хочуть не тільки звільнити від російської армії цю смугу, а й за можливості ліквідувати вороже угруповання. А це орієнтовно тисяча осіб виходить з двох бригад на цій території.
Зруйнований міст у місті Глушково Курської області. 17 серпня 2024 року. Фото: Planet Labs PBC via AP
Ми створюємо коридор безпеки
Є повідомлення, що всередині цього котла можуть перебувати до 3 тисяч російських військових. До чого це може призвести, якщо вдасться взяти в полон такий обмінний фонд?
Якщо вдасться їх захопити у полон, то для них є спеціально відведені місця, де ми їх будемо утримувати до обміну з російською окупаційною стороною або до нашої перемоги. Але поки що треба думати, як їх ліквідувати чи знешкодити. Дуже хотілося б, щоб російські десантники, які закріпилися на південному березі Сейму, були нейтралізовані і далі не могли б більше ніколи чинити спротив українським військам. Але навіть, якщо вони будуть витіснені на північ, то фактично ми створюємо вже доволі пристойний за розмірами коридор безпеки. Путін, здається, хотів санітарну зону. Може її отримати.
На Покровський напрямок росіяни кидають все, що можуть
Ситуація на Донеччині така, що не може нас не бентежити. Майже щодня маємо повідомлення про те, що росіяни беруть під контроль якісь селища. Вже фактично оголошено евакуацією Мирноградської громади, з Селидового. Покровськ теж не за горами. Як ви оцінюєте становище там?
Власне, однією з цілей Курської операції було скувати сили противника, відтягнути їхні резерви від напрямків головного удару ворога – Донеччини. Поки що цієї цілі досягти не вдалося. Путін не хоче. Герасимов перекидає війська з інших напрямків на північ битви. А все, що можуть, вони кидають на Покровський напрямок. Покровськ можна вважати напрямком головного удару ворога, і напрямком його найбільшого успіху. Звісно, Часів Яр, Торецьк – це теж важливі елементи нашої оборони. Але просування на Покровському напрямку може скласти не тільки тактичну небезпеку, а й оперативно-стратегічну. Наразі просування на Покровськ йде "трьома кишками", там фактично 2,5 російські армії ведуть наступ. Висуваються вони трьома вузькими коридорами. Це, до речі, небезпечно для них самих, бо вони відкривають фланги. Тобто можна припустити, що в росіян теж не вистачає сил для того, щоб прикрити свої війська з флангів. Тим не менш, висуваються вони на 3 напрямках. На півночі, на Мирноград і північніше Мирнограда. Там десь 5-7 км залишилось до міста. І це складає серйозну небезпеку підходу ворога вже до околиць містечка і початку вуличних боїв. Те саме відбувається на півдні. Там "кишка" висувається в бік Селидового. І там, фактично, дзеркальна ситуація. Трохи краща ситуація з Покровськом. Мирноград його частково прикриває. Але все одно він перебуває вже під вогневим впливом противника. Тож, мешканцям цих 3-х міст, які там залишилися, краще поїхати якомога далі.
Павло Лакійчук. Фото: uacrisis.org
Про вплив операції на Курщині на ситуацію на нашому Сході можна буде говорити через тиждень-два
Що могло би зупинити цей наступ? Якась зброя, інша підтримка наших західних партнерів, наші внутрішні ресурси можуть це зупинити?
По-перше, те, як буде взаємно впливати ситуація на Курщині і на нашому Сході, можна буде говорити через тиждень-два. Вона може спрацювати. По-друге, через те, що багато резервів кинуто на курський напрямок, звісно, є певна обмеженість в силах, як у людських ресурсах, так і в боєприпасах на Сході. І якщо ми в нинішній тактичній обстановці отримаємо додаткову підтримку, то це було б дуже добре. Але треба розуміти, що десь через місяць-півтора (я розумію, що 30-45 днів в умовах війни – це дуже далекі перспективи) у нас завершується формування резервів із тих чоловіків, які були призвані після ухвалення оновленого закону про мобілізацію. І ці з'єднання можуть значно посилити оборону на східному напрямку. Безумовно важливим є посилення системи протиповітряної оборони, тому що і на Сході, і на Півночі основну перевагу ворогу дозволяють досягти удари авіацією. Авіація – це проблема, яка допомагає ворогу.
Воєнно-політичні наслідки Курської операції стратегічні і глобальні
Чи спонукає Курська операція наших західних партнерів дозволити все-таки використовувати далекобійну зброю по території РФ?
Однозначно спонукає. І не тільки це. Курська операція фактично продемонструвала нашим партнерам те, що тих "червоних ліній", які вони намалювали за Путіна і кажуть, що це його "червоні лінії", насправді не існує. Вони існують в уяві лідерів наших політичних партнерів на Заході. І очевидно, що воєнно-політичні наслідки від проведення такої операції стратегічні і глобальні, навіть якщо вона досі немає очевидних військових результатів.