Ілюстративне фото: facebook/mykhailofedorov.com.ua
Дрони – це рівень game changer
Дрони докорінним чином змінили війну, це вже факт. Який наступний етап у їх застосування, що може змінитися?
Дрони – це такий вид військової активності, який відноситься до рівня game changer (геймченджер – інноваційна ідея, продукт або процедура, яка радикально змінює правила. Щодо війни – радикально впливає на перебіг бойових дій - ред.). Ми це побачили у цій війні. І той, хто матиме перевагу саме в таких автономних системах, матиме і переваги на фронті. Ми почали займатися дронами після широкомасштабного вторгнення і ми зрозуміли, що за цим майбутнє. Тоді була запропонована наша концепція, яку ми запропонували навіть у проєкті НАТО, і НАТО нас підтримало – це розробка роїв дронів. Бо вже на початку вторгнення було видно, що один пілот, один дрон – це неефективне використання людського ресурсу, і це неефективно із точки зору використання дронів, радіочастот тощо. Тому ми, наша група у Політехнічному інституті, почали розробляти систему, щоб пілот міг управляти певною кількістю дронів.
Рій дронів
Тобто це як бджолиний рій. Це не наукові фантазії, рішення є?
Це не наукові фантазії. Ви дуже влучно сказали, що цей рій більш за все підходить до рою бджіл. Бо група дронів, у якої кожна одиниця не знає про існування другої, це не рій. Це група дронів, яка може виконувати одну і ту ж операцію, але кожний із дронів не знає про існування іншого. Ми розробляємо рої дронів, де кожний дрон знає про існування іншого, вони між собою "спілкуються", і навіть якщо втрачається якийсь один чи кілька дронів, то його місію довиконує той дрон, який залишився у повітрі, наприклад. І таким чином місія буде виконана, якщо залишається якась кількість дронів. Це називається живучість системи і розподілений обчислювальний ресурс, бо кожний дрон – це робототехнічна система, яка опрацьовує якусь інформацію і кожний із цих дронів передає інформацію, яку він вже опрацював, іншому. І таким чином ми отримуємо інтелектуальне середовище дронів, яке може виконувати аналітичні функції.
Штучний інтелект і комп'ютерний зір
Якщо ми говоримо про рої дронів, то очевидно йдеться про застосування штучного інтелекту, який зв'язує дрони у рій. Якою мірою зараз інтегрований ШІ і які тут ви бачите перспективи?
Я хотів би відзначити, що штучний інтелект є рушієм змін і на фронті, і у суспільстві. Це дійсно перспективні технології. Ми зараз, наприклад, беремо участь у розробці закону з робототехніки. Але у європейських нормах, які перекочували до нас, був такий пункт, де було заборонено розробляти автономні системи, щоб не могла тільки система ухвалювати рішення по якихось питаннях, щоб людина могла втручатися у це керування. Але для фронту зараз це дуже актуальна задача – саме автономні дрони. Ми знаємо про проблему щільного РЕБу, який там працює. А система, яка автономно може ухвалювати рішення і, наприклад, влучати в якусь ціль, не керується оператором. Вона наводиться сама. І тут без штучного інтелекту і комп'ютерного зору ніяк не обійтись. Тому цю задачу потрібно вирішувати, вона зараз дуже важлива і вона здійснюється. Є вже зразки, в тому числі в нашій групі, які вже використовуються і на полігоні, і у бойових умовах.
Які країни зараз мають найбільший поступ у цій царині, чи діляться вони своїми розробками із нами? І чи є у США норма про заборону побудови автономних систем на основі ШІ?
У Сполучених Штатах законодавство стосується кожного штату. Я коли намагався розібратися і починати, то там законодавство одного штату – це приблизно 700 сторінок тексту. Це про автономне управління і штучний інтелект. Ми знаємо про автономні автівки, де використовується ШІ, тобто автопілот. Але виникає багато питань у цивільному житті на рахунок того, що якщо автівка, наприклад, створює якусь аварійну ситуацію, то хто буде за це відповідати? Це розробник автівки, розробник програмного забезпечення, водій, який десь поряд сидів, але автівка була в автономному режимі. Тут виникає багато питань. Але для фронту ми ці питання відкидаємо, бо це життя наших хлопців, і у нас зараз мета одна – Перемога. Щодо країн, які зараз попереду. Ми знаємо деякі розробки Ізраїлю, вони дуже активні у цьому напряму. Але ми їх не бачимо, бо кожна країна такі найсучасніші розробки не буде показувати назагал. І ми ніколи не отримаємо найсучасніші розробки від США чи від Ізраїлю. Тому я впевнений у тому, що ці розробки нам потрібно втілювати самим.
Наші розробки не гірші за російські, проблема – масштабування
А Росія має успіх у цьому напрямку?
Росія має успіх. Росія має успіх, по-перше, у масштабуванні систем. Вони дуже швидко можуть масштабувати виробництво, у них залишились ресурси з Радянського Союзу, НДІ ("Науково-дослідні інститути") різного типу, заводи, де вони можуть розгортати виробництва. Але на сьогоднішній день наші розробки не гірші, а в деяких моментах навіть кращі. У нас єдина проблема – це масштабування.
Сергій Стіренко. Фото: demo.dcvisu.com
Мілітаризація університетів має пройти дуже швидко
Як змінилася система вищої технічної освіти в Україні? Чи відбулася якась реформа, наприклад, від початку широкомасштабного вторгнення?
На жаль, я вимушений констатувати, що вона змінилася несуттєво. В основному цими розробками займаються ентузіасти, які на своїх робочих місцях збирають групи фахівців заради створення нових пристроїв, які допоможуть нашим хлопцям не гинути самим, а перемагати саме у технологічній війні. Ця проблема дійсно є. Тому наша головна задача зараз об'єднатися, об'єднати наукове суспільство, університетське, щоб перемогти у цій війні. У нас зараз немає інших задач. Усе інше треба відкласти до кращих часів.
На мій погляд, треба створювати нові спеціальності. Ми це робимо. Наприклад, у нас була створена така спеціальність, як фахівці в галузі РЕБ. Трохи запізно, її треба було створювати на самому початку, але на сьогодні вона створена. Зараз ми підготували досить потужний курс із розробки автономних систем коптерного типу. Він буде впроваджений у студентському середовищі вже з вересня цього року. Таким чином ми плануємо відкрити нову спеціальність, отримати по ній акредитацію для того, щоб випускати фахівців. Із моєї точки зору, мілітаризація університетів має пройти дуже швидко. Я маю на увазі в хорошому сенсі слово "мілітаризація". Кожна людина має знати, як захищати себе, як захищати свою родину, пройти військову підготовку, і якщо людина інженер, вміти розробляти або експлуатувати високотехнологічні системи, які потрібні зараз для захисту нашої країни.
У КПІ та й інших вишах зараз спостерігається приплив чоловіків, які хочуть здобути науковий ступінь в аспірантурі. Чи можна цих новоприбулих студентів-аспірантів поставити на службу цієї мети – збільшення нашого військового потенціалу, зокрема, в частині розробки дронів, РЕБ, новітніх систем?
Я вважаю, тут є і позитив, і негатив. Я думаю, що люди, які прийшли із компаній у поважному вже віці, мають досвід і можуть долучатися до розробок – це позитив. Позитив у тому, що люди вже досвідчені.