Сергій Ніжинський. Фото Світлани Мялик
Війна посилила демографічні проблеми в Україні та вплинула на три демографічні складові ― народжуваність, тривалість життя та міграцію. Чи можемо ми зараз, під час повномасштабної війни, впоратися з цими проблемами?
Згадані вами виклики ― це один із переліків потреб, які Україна зараз хоче з’ясувати для себе. Настав час максимально швидко реагувати на ці виклики. Востаннє Україна робила перепис населення у грудні 2001 року. Уявіть, скільки інформації змінилося і додалося за ці 23 роки. Повномасштабне вторгнення РФ дало колосальні коригування у цій статистиці. ООН говорить, що на початку вторгнення виїхало 8,9 млн осіб, зараз на Саміті міністрів соціальної політики було озвучено 4,5 млн українців та 800 тисяч, які документовані з посвідкою на тимчасовий захист, котра була спеціально розроблена для українських громадян. Цей мінімум озвучений безпосередніми профільними міністерствами та організаціями. На відміну від громадян інших країн, українці мають право повертатися в Україну, цієї посвідки вони не позбавляються. Раніше, згідно з міграційними правилами, було лише дві підстави використовувати цю посвідку і повернутися з країни походження ― смерть родича першої категорії та поховання. Сьогодні українці мають змогу повертатися в Україну і в разі загрози знову виїжджати.
Факти щодо передчасної смертності, популяції та депопуляції населення були озвучені Україною у Нью-Йорку під час обговорення демографічних проблем на заході Генасамблеї ООН, що відбувся з 29 квітня по 3 травня. Україну представляла делегація, очолювана Міністерством соціальної політики. Представлення документу "Стратегії демографічного розвитку України на період до 2040 року" стало ключовим, тому що він визначає потребу і має певну візію для обговорення в майбутньому. Йдеться не про відбудову, не про інфраструктуру, а виключно про людський потенціал. Ця Стратегія була представлена для українських громадян, політиків, зараз вона набирає масового обговорення. Це перший такий документ, тому буде багато і позитивних, і негативних відгуків.
Зараз рівень народжуваності нижчий за необхідний. 2021 року він був на 45% менший від рівня для забезпечення простого відтворення населення. Кількість людей, народжених у 2021 році, була вдвічі меншою за кількість осіб, яким виповнилося 60 років. Це важкі показники, бо народилося у 2,5 раза менше жінок. Старіння нації ― один із важливих факторів.
Відома дослідниця соціології та демографії Елла Лібанова поставила риторичне питання: "А чи готова Україна до того, щоб заповнювати і заміщувати трудову міграцію особами, зокрема чоловіками за 60 років?". Ми не призиваємо на службу чоловіків за 60, але й вакансії особами за 60 ніхто не поповнює. Наскільки компанії готові приймати таких фахівців? Тобто викликів дуже багато. Йдеться не лише про трудову міграцію та народжуваність, це питання старіння нації, питання переселенців, освіти, мобілізації, котра впливає на демографічний розвиток.
Жінки з 18 до 45 роківм. та діти, які вважаються золотим генофондом, почали виїжджати за кордон, і вони мають на це право. Тому що право на життя ніхто не відміняв. Це не означає, що вони є ухилянтами чи особами, які не потребують захисту. Нагадаю про принцип Міністерства закордонних справ щодо захисту українців за кордоном. І будь-які висловлювання, що стосуються порушення Конституції, є неприйнятними. І ТЦК, і посольства не повинні робити всіх ухилянтами, а мають верифіковувати і максимально стимулювати людей платити податки, допомагати Україні, а матерям давати інформацію, що ваша дитина буде захищена як мінімум до 25 років. Коли ти їдеш потягом до Варшави, перше запитання від прикордонної служби ― "Скільки вашій дитині років?". І коли відповідь "16" чи "17", у них починаються нові запитання ― "А чи стоїть він на обліку ВЛК?". Такими запитаннями ви не стимулюєте, щоб людина йшла навіть просто на державну службу.
Саме тому ми намагаємось максимально працювати з нашими лідерами, студентами ― базі Інституту міжнародних відносин. І вже на 2-3 курсі ми формуємо цей людський капітал, яким має займатися держава, формувати і стимулювати до праці у державі й для держави, де б вони не перебували. Це дуже важливий момент, який має бути передбачений у плані дій нашої Стратегії.
Консульські послуги тимчасово припинені, й чоловіки від 18 до 60 років можуть отримувати паспорти лише в Україні. Чи є якісь розрахунки уряду, скільки чоловіків можуть повернутися завдяки цьому кроку в Україну? Водночас представники опозиції, зокрема Дмитро Разумков, вважають, що призупинення консульських послуг не відповідає Конституції та міжнародним нормам і що таким чином чоловіки за кордоном почнуть отримувати паспорти інших держав. Але ж людей треба повертати в Україну, а не відштовхувати.
Мені близькі слова Дмитра Разумкова щодо цього питання про мобілізацію. Але спершу скажу про проблему передчасної смертності. Коли ми підняли статистику і подивилися цифри щодо передчасної смертності, то побачили, що в Україні високий показник смертності до 65 років, причому насамперед чоловіків. І середня тривалість життя в Україні у 2020 році становила 71,3 роки, що є найнижчим показником в Європі. Тоді причини були пов’язані з пандемією коронавірусу, а сьогодні ― з війною. Не вистачає реабілітаційних центрів, бракує медичних послуг, багато клінік переповнені. Ажіотаж щодо медичних послуг в Україні нарощується. Україні притаманна зависока смертність чоловіків, і різниця тривалості життя чоловіків та жінок становить 9,8 років. Тобто чоловіки в Україні живуть на 10 років менше, ніж жінки. Станом на 2020 рік 40% українців помирали через проблеми із серцево-судинними захворюваннями, і лише 13% ― через зовнішні причини. Зараз, під час війни, буде інша статистика.
Світлана Мялик та Сергій Ніжинський. Фото Світлани Мялик
Повертаючись до закону про мобілізацію. Як би держава не хотіла обійти у Стратегії це питання, воно все одно буде наріжним каменем і підніматиметься якщо не Мінсоцполітики, то іншими профільними департаментами. Мене дивує відсутність коментарів від профільних юридичних організацій та правозахисників, які мають давати свої висновки. Ключовий фактор ― треба вміти комунікувати з людьми. Може є й хороші ідеї, але вони настільки незграбно запаковані для соціуму, що він просто не розуміє, як на це реагувати ― агресивно чи не агресивно. Принцип допомоги українцям за кордоном залишається номером один у Міністерстві закордонних справ. Діаспора робить дуже багато для України, багато хто має подвійне громадянство, і вони дуже зацікавлені в тому, щоб максимально швидко допомагати Україні.
У контексті обговорення Стратегії жодного слова не було сказано стосовно осіб без громадянства, осіб, що мають тимчасовий захист на території України ― з країн колишнього СНД, з Абхазії, Грузії, у нас багато таких громадян документовані як українці та мають посвідку на постійне проживання. Це також громадяни Сирії, Таджикистану. Я переконаний, що має з’явитися якась інформаційна політика, котра повинна роз’яснити і максимально донести суспільству, які у нас є виклики, на чому треба зосередити увагу та яким чином зберігати людський капітал. Від нашої організації "UA Experts" ми постійно говоримо, що не збираємось в жодному разі підтримувати ідею повернення українців з-за кордону в такий спосіб ― некоректно-комунікаційний. Ці важливі для держави ідеї дуже ображають діаспору, яка так багато допомагає, але людей вважають ухилянтами. Вважаю, що правозахисники підхоплять озвучені потреби і спрямують комунікацію у правильне русло.
У демографічній Стратегії прописано основні проблеми. А чи є план їх вирішення? Я знаю багатьох людей, які виїхали два роки тому, але в разі безпеки готові повернутися. Які можуть з’явитися конкретні кроки для повернення цих людей?
В умовах відсутності коректної комунікаційної кампанії як щодо мобілізації, так і щодо стимулювання людей залишатися в Україні, важливим є те, як діють країни Євросоюзу. Вони користуються цією ситуацією. Подивіться, що робить Австрія. Моєму знайомому ― у якого троє дітей, він проживає в Австрії, вивчає німецьку мову ― австрійський уряд дає 1000 євро на місяць як стимул, щоб він продовжував витрачати ці кошти на своє навчання. Вони стимулюють його інтегруватися в Австрію. І з’явилась інформація, що австрійський уряд планує видавати паспорти громадянам не через 10 років проживання, а через 5. Така стратегія щодо залучення трудових мігрантів з України цілком правильна, тому що вони думають про людський капітал. З нашого боку ми бачимо навпаки ― немає стимулювання до бронювання працездатного населення. Тому в цій ситуації люди оберуть Австрію. Думаю, нас чекає великий скандал через непорозуміння у соціумі. Немає жодної сім’ї, де хтось би не служив, не помер чи не став би особою з інвалідністю. Під час наших чвар країни Євросоюзу заповнюють свої вакансії українцями. Як не крути, український трудовий капітал ― найвідповідальніший, найпрацьовитіший та ще й встигає допомагати Україні. Єдине ― є питання щодо утримання цих громадян. Маємо ризики, пов’язані з кордонами. Румунський і польський кордони мають певні постулати випуску громадян з України. А з іншого боку, є дані, що через Одесу відбувається певне просочення вже дійсно ухилянтів, які за хабар можуть виїжджати. За таке потрібно карати дуже суворо.
