Ілюстративне зображення з відкритих джерел
Статистика свідчить про мовну стійкість громадян України
― Цифра 569 звернень для першого кварталу 2024 року ― це багато чи мало, якщо порівнювати з попередніми періодами?
Від початку повномасштабного вторгнення рівень переходу на українську мову в Україні суттєво зріс. Про це говорять десятки результатів соціологічних досліджень, які в тому числі були оприлюднені минулого тижня: понад 60% громадян України і вдома спілкуються українською мовою. А це означає, що і на роботі, і в супермаркетах, і в центрах надання адмінпослуг, і де завгодно ― всюди лунає переважно українська мова. Але така статистика свідчить і про реагування громадян України на свої мовні права та на їх порушення. Скажімо, 2-3 роки тому таких звернень було значно менше, тому що і державної мови у різних сферах суспільного життя було значно менше. Фактично за цей час ми мали 7 хвиль набуття чинності мовного закону ― це і сфера обслуговування, і культура, і зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення, яким визначено накладення санкцій на порушників у вигляді попереджень або штрафів. Це стосувалося друкованих медіа, інтернет-ресурсів, офіційних сторінок у соцмережах тощо. Отже, ця статистика свідчить про мовну стійкість громадян України, які не хочуть терпіти порушення своїх мовних прав ― від вивісок і до взаємодії з органами влади. Але будемо сподіватися, що шляхом потужної роз’яснювальної кампанії, а також завдяки тому, що 15 березня було затверджено державну цільову мовну програму, яка передбачає створення нових можливостей для розвитку української мови, ця позитивна мовна динаміка набиратиме обертів.
Статистика від Уповноваженого із захисту державної мови
145 звернень стосувалося відсутності української версії сайтів
― Звідки було найбільше звернень?
Є суто технічні, а є фактичні звернення. Щодо технічних, 145 звернень стосувалося відсутності української версії сайтів інтернет-магазинів або вебсайтів. Це те, що безпосередньо власники окремих компаній повинні виконати технічно ― переписати сайти. Але для цього було предостатньо часу, і ми бачимо динаміку, що сотні таких інтернет-ресурсів забезпечили право громадян України та вже понад рік мають українську стартову сторінку. Хочу наголосити, що стартова сторінка всіх інтернет-ресурсів повинна мати українську версію. Щодо фактичних порушень, це ті, які ми безпосередньо зафіксували під час самого обслуговування. Скажімо, минулого тижня ми розпочали заходи державного контролю за однією з найбільших торговельних мереж України, де за зверненнями громадян у різних куточках країни було зафіксовано послуговування недержавною мовою окремими касирами. На превеликий жаль, навіть після звернення до адміністраторів ситуація не виправлялася. Тому ми проводимо такі розслідування, встановлюємо причини порушень мовних прав, вимагаємо проведення додаткових заходів із роз’яснення та популяризації мовного закону. Якщо за результатами державного контролю буде зафіксовано факт порушення (а найкраща ситуація, коли ми маємо аудіо-, відеозапис чи фотофіксацію), то це може бути і попередження, і штраф. Якщо протягом року буде зафіксовано ще одне таке порушення, то це ще один штраф ― удвічі більший, а якщо третє порушення ― штраф зростає утричі. Так працює закон. Але ми постійно звертаємося і до представників сфери обслуговування, і до органів місцевого самоврядування, і до представників сфери освіти, щоб вони тримали ситуацію на контролі та створювали необхідні умови, аби була можливість опанувати українську мову у різних її стилях. Адже питання української мови, особливо в умовах війни, це питання національної безпеки, наш фактор гідності та свободи.
Мовне питання ― складова стратегічної дезінформаційної машини Кремля
― Як людина, що народилась і виросла в Києві, можу сказати, що ситуація з українською мовою зараз однозначно краща, аніж у моєму дитинстві. це Але водночас на вулицях чую багато російської мови, особливо серед молоді.
Ви народилися у Києві, а я ― на півночі Миколаївщини, у селищі Казанка. Усе моє свідоме життя відбувалось у Миколаєві, де українською почали спілкуватися набагато більше вже з початком повномасштабного вторгнення РФ. До речі, днями виповнилося 10 років, як на Миколаївщині у 2014-му ми зупинили "русскую весну", і цей день проголошено днем боротьби із сепаратизмом. Власне, сепаратизм у 2014 році починався з так званого мовного питання, яким проросійські політичні сили хотіли ошукати громадян України, і частина людей пішли всупереч закону та своєму сумлінню й долучилися до так званих акцій протесту. Але хочу сказати, що мовне питання було і залишається одним із тих, яким російська інформаційна машина, кремлівська пропаганда та окупаційні сили на півночі та сході України намагаються розхитати ситуацію. Вкидання різного роду міфів про обмеження прав, заборону читати російських класиків ― це складові однієї стратегічної дезінформаційної машини, яка продовжує фінансуватися. Декому хочеться погріти руки на питаннях мов національних спільнот, зробити із цього додаткову політичну карту і тримати її в рукаві, для того щоб згодом блокувати надання міжнародної допомоги Українській державі.
Мовний закон не поширюється на сферу приватного спілкування
Але ситуація все одно змінюється. Те, що ми можемо почути недержавну мову на вулицях ― тут страшного немає, це питання оптики кожного громадянина. Не забуваймо, що закон не поширюється на сферу приватного спілкування на сферу діяльності релігійних установ та організацій. Чи це буде французька, чи румунська, чи російська ― людям не заборонено між собою говорити у приватному спілкуванні. Але коли ми говоримо про офіційні сфери та окремих чиновників, які на 11-му році війни продовжують проводити наради, виступати на засіданнях, готувати документи російською, або судитися з Уповноваженим за те, що ми наклали на них штрафи за застосування недержавної мови в офіційних сферах ― це викликає не лише здивування, а й відповідний протест. Тому ми проводимо і серйозну роз’яснювальну кампанію, і претензійну роботу ― судимося з окремими чиновниками, котрі й досі не збагнули, в якій країні вони мешкають та які рішення приймають. Від початку цього року на нашу адресу надійшло 27 звернень стосовно депутатів місцевих рад та чиновників, які продовжують послуговуватися недержавною мовою. Зараз ми бачимо, що частина трансляцій сесій місцевих рад не демонструється для громадян України, але деякі таку роботу проводять. Ми це фіксуємо і громадяни на це реагують.
Тарас Кремінь. Фото: Фейсбук
Було близько 10 спроб законодавчих ініціатив принизити українську мову вже за роки незалежності
Місцева влада повинна забезпечити на своєму рівні дотримання і мовних прав. Є громади, де працюють відповідні мовні програми, діє широка мережа безоплатних мовних курсів, але бачимо, що рекордсменом щодо порушення мовного закону є Харків, і харків’яни сигналізують про це. Проте на всю Харківську область у нас є 4 локації, проти 100 закарпатських, з опанування українською мовою. В Ужгороді, Берегово, Хусті є відповідні мовні програми та розмовні клуби, які спонукають громадян і вдосконалювати свої мовні компетенції, і переходити на українську мову. А в Харкові немає мовної програми, і досі немає мовної програми в Одесі, яка друга після Харкова за кількістю звернень за перший квартал. Там у нас проблема із зовнішньою рекламою й депутатами місцевих рад, які все ніяк не можуть розібратися зі своїм артикуляційним апаратом і почати спілкуватися українською. Проте і ця ситуація змінюється, тому що громадяни не готові з цим миритися, вони рішучо засуджують такі дії, пишуть на нашу адресу, викликають поліцію, активно дописують у соцмережах, дають інтерв’ю, влаштовують акції. Приміром, "Не довіряймо цим людям ― переходьмо до іншого супермаркета!". Ми повинні до цього ставитися як до одного з найважливіших компонетів нашої боротьби. Тому що українська мова була століттями зневажена в усіх сферах суспільного життя, а скільки було спроб принизити українську мову вже за роки незалежності! Маємо близько 10 спроб законодавчих ініціатив врегулювати питання української мови, надавши статуси окремим мовам, насамперед російській. Не забуваймо, як закон "Про засади державної мовної політики" 2012 року призвів до "Мовного майдану" та величезної кількості протистоянь. Я був учасником миколаївського "Мовного майдану", багато моїх колег виходили в Донецьку, Луганську, Києві, Одесі. І це було справді важливо для захисту наших прав.
Але закон про мову працює
16 липня виповнюється 5 років, як він набув чинності. Попереду ще одна хвиля імплементації закону. У нас працює команда Секретаріату Уповноваженого, Національна комісія стандартів державної мови, яка щодня перевіряє знання української мови претендентами на державну службу. У нас є чіткий контроль, ми тісно взаємодіємо з правоохоронними органами, органами Національної поліції та загалом Міністерство внутрішніх справ нам в усьому допомагає та сприяє. Нацрада України з питань телебачення та радіомовлення, Держкомтелерадіо, Держпродспоживслужба, Прем’єр-міністр ― усі допомагають нашій інституції та кожному громадянину України бути захищеним у збереженні та утвердженні своїх мовних прав.
