День Героїв Небесної Сотні: в центрі Києва відбуваються пам'ятні заходи, 20 лютого 2024 р. Фото: Дар'я Григоренко/Суспільне
Керівник Департаменту у справах Майдану Офісу Генерального прокурора Олексій Донський спростував версію про російських снайперів, які розстрілювали людей на Майдані і доповів, що насправді стріляли українські правоохоронці. Що ви можете сказати про це? Що насправді там було?
Реальний фейк, який неодноразово спростовувався офіційними заявами прокурорів, які вели слідство – Сергій Горбатюк коментував це, як фейк, ми коментували, як адвокати – був згенерований на Луб'янці і умисно вкинутий для відведення уваги, замилювання, створення туману навколо реальної участі РФ у подіях, які ми називаємо насильницькою стадією протистояння на Майдані. Ми говорили з Сергієм Горбатюком і з Олексієм Донським про те, коли саме, від кого, з яких медіа в Україні з'являлися ці фейки і як це просувалося. Це цікаво було з точки зору криміналістики, як докази поведінки, непрямі докази, які вказують на бажання певної сторони щось приховати, замилити якісь речі. Цей фейк був підхоплений і навіть на десятому році люди були цим здивовані.
Спробуємо зараз відтворити невелику реконструкцію подій …
Подія злочину, відповідно до тексту підозри, а потім обвинувального акту, яка в контексті таких документів прокурорами розглядається, як "початок терористичного акту, що призвів до загибелі великої кількості людей, поранення, інших тяжких наслідків", було "невмотивоване застосування зброї щодо працівників правоохоронних органів". Саме з початку сьомої до восьмої години група осіб, діючи не приховано з консерваторії, смертельно поранили двох працівників – прапорщика внутрішніх військ, прапорщика "Беркуту" і поранили майора внутрішніх військ, які без зброї знаходилися в монолітах. Це вбивство було здійснено за відсутності обставин необхідної оборони або обставин припинення злочину з іншої сторони. Тобто жодних підстав виправдовувати такі дії подальшими подіями на Майдані – що і робилося... Якщо ми говоримо про фейки в контексті цієї групи – це група Парасюка-Бубенчика, ми можемо використовувати ці прізвища, тому що цим особам пред'явлено обвинувачення-підозру...
…Парасюка-батька-старшого…
… які там були і, відповідно, ці дії в розумінні розслідування, в розумінні тієї концепції стали приводом і були використані, як привід для застосування зброї проти мирних беззбройних протестувальників – тобто не вибіркового вбивства великої кількості осіб і замахів на вбивство, що відбулося пізніше. Вказані особи – важливо сказати на спростування міфів, які були поширені нашими ЗМІ – жодних дій в подальшому для того, щоби наприклад, захистити, припинити злочини проти тих людей, яких вбивали, на Майдані не вчиняли. Вони просто втекли з консерваторії і все – на цьому їх участь в цьому акті завершилася. Це було використано тоді, як формальний привід і використовується всі ці 10 років. Вони відсилалися до цієї події, до цього злочину, як виправдання подальших вбивств на Майдані.
.jpg)
Віталій Титич. Фото: investigator.org.ua
Бубенчик і Парасюк-старший діяли за чиїм тоді наказом? Що в матеріалах справи?
Ми не маємо доказів – зараз можна говорити – їх шукають, відповідно, в наявності організаторів цього злочину або його замовників. Але є непрямі докази, доволі цікаві, важливі докази. Як на мене це найважливіший результат того процесу, який відбувався в суді над п'ятьма беркутівцями. Єдине, можна сказати на сьогоднішній день, на жаль, досягнення цього процесу – це те, що вдалося допитати певних осіб, зокрема, 30 працівників спеціальних підрозділів українських: Альфа, СБУ, Омега, внутрішніх військ та ДСО (Державна служба охорони при МВС – ред.) – це контртерористичні, контрснайперські підрозділи. Тобто це реальні снайпери, які були в цей момент на Майдані. З їхніх показів випливає наступне: ці особи, які, відповідно до закону України, всіх своїх, скажімо, обов'язків – ці підрозділи створені саме для цього – запобігання застосуванню зброї, щонайменше під час масових акцій будь-якого характеру – протестних чи навіть розважальних – вказані підрозділи прибули на місце, знаючи про вбивства правоохоронців – фактично, злочину, за різними показами від трьох до чотирьох годин після його вчинення, завершення. І вони були розміщені всі в такому місці, де вони не просто не могли якось запобігати цьому злочину, а, за їх показами, взагалі не могли бачити консерваторію. Тобто це місце де вони були – встановлено. І тут важливо, що цими підрозділами керувала одна людина, керувати підрозділами різних відомств, таких як СБУ, внутрішні війська і ДСО – це взагалі окрема царина, вона нікому не підпорядковується формально, можна тільки з дозволу найвищого керівництва держави, буквально переводячи на побутову мову Янукович та вищі керівники правоохоронних на той момент органів вжили заходів, щоб особи, які вбили правоохоронців, щоб їх злочин був закінчений, вчинений і щоб вони могли в подальшому уникнути будь-яких затримань чи чогось іншого. Це вказує, на нашу думку, на формального замовника і чому це було організовано.
Формальний замовник виходить хто? Янукович чи хтось інший?
Це інша важлива складова, яку також озвучив пан Донський. До неї менше уваги було привернуто, але від початку були реальні ознаки того, що вчинялися насильницькі злочини з певною стратегією і ця стратегія була направлена в інтересах РФ. Будь-яка людина розуміє, що ті події, які відбулися на Майдані, були буквально використані Росією, як привід для окупації і подальшої анексії Криму і вхід на Схід України, введення своїх військ і в подальшому 10 років вони використовуються Російською Федерацією на міжнародних майданчиках, апелюючи до міжнародного права, вказуючи, що в Україні відбувся громадянський конфлікт, громадянська війна, буквально, і Росія вчиняла дії, направлені на припинення насильства.
Що в судах наших, як злочин Росії кваліфікується?
Вся робота, величезний масив роботи слідчих, які були завершені і передані до суду – стадія судового розслідування, досудового закінчилася і судовий розгляд у 2015-16 році, величезний масив справ (це, якщо брати статистику біля 130 на 2023 рік ) – майже 90% має бути закрито за спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності. І це результат роботи саме судової системи України. Судова система України ефективно знищила результати досудового розслідування у цих важливих справах. Це відбувалося без участі Верховного Суду, всі справи знищувалися на стадії суду першої інстанції і продовжують буквально зараз знищуватись. Адвокати звітують, що у ці дні суди відкладаються, суди не відбуваються. У нас є випадки, коли справа – кримінальне провадження – знаходиться на стадії підготовчого засідання майже вісім років. Це дикість.
Що треба робити щодо цих суддів і хто має зробити щось?
Прокуратурою подано відповідні звернення до Вищої Ради Правосуддя – майже 50 штук – і всі вони без належного реагування були залишені. Європейський суд виніс рішення у так званих справах Майдану – кейсу, який він об'єднав – де він встановив саме прийняття Європейським судом – порушення статті 6, "нерозслідування", як підстава для того, щоби відкривати власне провадження цих справ. Проте держава Україна жодним чином на порушення власного законодавства не зреагувала, ніхто нічого не вжив і не зробив.
Роль і відповідальність Росії може бути встановлена в українському суді?
Ми готуємося до встановлення істини в міжнародних юрисдикціях, оскільки дії РФ відповідно до 8 статті Римського статуту становлять злочин агресії, застосування власних спецпідрозділів, банд найманців на території іншої країни з метою порушення її суверенітету, територіальної цілісності і складає злочин агресії.
