Передачі з архіву Українського радіо

Чи потрібно нам розробляти й створювати аналоги "Ланцетів", чи маємо ми вже зараз схожі за характеристиками дрони? У студії — Олександр Дмітрієв, автор і координатор проєкту "Очі", радник командувача Сухопутних військ ЗСУ.

Зміна керівництва ЗСУ, новий головкомандувач — Олександр Сирський.

Сенат США сьогодні о 19:00 за Києвом розгляне окремий законопроєкт про допомогу Україні, Ізраїлю і Тайваню, який не містить міграційної реформи. Чи буде рішення? Гість — Петро Олещук, доктор політичних наук.

Звернення Президента України Володимира Зеленського.

Дорогі українці, українки!

Сьогодні я зустрівся із Головкомом Валерієм Залужним.

Це була одна із сотень наших розмов за час цієї війни. Майже два роки постійного аналізу кожної ситуації.

Обговорили зараз фронт. Загрози, напрямки, усі виклики. Авдіївка – надзвичайні дії наших воїнів та надзвичайні складнощі в обороні міста. Запорізький напрямок. Дуже жорстокий. Південні напрямки. Виклики для Харківського регіону. Та наші можливості – можливості України цього року. Третього року повномасштабної війни.

Ми повинні зробити саме цей рік вирішальним. Вирішальним для досягнення українських цілей у війні. Росія не може просто змиритися з існуванням незалежної України, із самим фактом незалежного життя нашої держави. Але Росії доведеться змиритись із нашою силою.

Досвід двох років цієї війни переконав: тільки поразки Росії наближають мир.

Кожен рік цієї війни має свій характер.

Перший рік – вистояли. Почали повертати своє. Довели світу, що Росія може програвати. Другий рік цієї війни – ми виграли Чорне море. Виграли зиму. Довели, що можемо відновити контроль над українським небом. Але, на жаль, не змогли досягти цілей нашої держави на землі.

Ми маємо чесно говорити: відчуття стагнації саме на південних напрямках та складнощі в боях на Донеччині вплинули на суспільний настрій. Українці стали рідше говорити про перемогу. Але український дух не втратив віри в перемогу. Україна зберігає свій історичний шанс. Реалізувати його – наш обов’язок.

Цей рік повинен стати часом України – часом, коли кожен український воїн знатиме, як і раніше, що Українська держава, українська армія здатні перемагати.

Я вдячний генералу Залужному за два роки захисту. Я вдячний за кожну перемогу, яких ми досягли разом і завдяки усім українським воїнам, які героїчно витягують цю війну на собі.

Відверто поговорили сьогодні про те, що потребує змін в армії. Термінових змін.

Я запропонував генералу Залужному бути й надалі разом у команді Української держави. Буду вдячний за його згоду.

Сьогодні я ухвалив рішення про оновлення керівництва Збройними Силами України.

Це не про прізвища. І тим більше не про політику. Це про систему нашої армії, про менеджмент у Збройних Силах України та про залучення досвіду бойових командирів цієї війни. Кожен солдат, кожен сержант і кожен офіцер, який бачить фронт, розуміє, які рішення потрібні. Суттєво більша технологічність дій армії. Перезавантаження генералітету. Штаби всіх рівнів мають знати й відчувати фронт так само, як солдати на «нулі».

Бойові командири цієї війни, командири з «нуля» мають реалізувати свій особливий досвід на рівні всієї армії – у керівництві.

Зараз Сили оборони України – це майже мільйон людей, які були призвані для захисту нашої держави. Станом на сьогодні більша частина з них не відчула фронту так, як меншість, яка реально на передовій, реально воює.

Це означає, що потрібен інший підхід, зокрема, до ротацій. Інший підхід до управління фронтом. Інший підхід до мобілізації та рекрутингу.

Усе це дасть більшу повагу до солдата й поверне чіткість діям у війні.

Дорогий народе!

Відсьогодні до керівництва Збройними Силами України приступає нова управлінська команда.

Я хочу, щоб бачення війни було єдиним і в наших воїнів у Роботиному чи Авдіївці, і в Генеральному штабі та на Ставці.

Ретельно підбирається кожен, чий досвід зараз послужить оновленню Збройних Сил.

Я провів десятки розмов із командирами різного рівня. Зокрема, сьогодні говорив із бригадними генералами Андрієм Гнатовим, Михайлом Драпатим, Ігорем Скибюком та полковниками Павлом Палісою і Вадимом Сухаревським.

Усі вони розглядаються на керівні посади в армії та служитимуть під проводом найбільш досвідченого українського командувача – бойового командувача – генерал-полковника Олександра Сирського. Він має успішний досвід захисту – провів Київську оборонну операцію. Він має також і успішний досвід наступу – Харківської визвольної операції. Я призначив генерал-полковника Сирського Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Сьогодні ж говорив із генералами Мойсюком та Забродським. Їхній досвід – на службі державі.

Очікую найближчим часом таких змін у Збройних Силах України:

На столі має з’явитися реалістичний, детальний план дій Збройних Сил України на 2024 рік. З урахуванням реальної ситуації на полі бою зараз і перспектив;

Кожна бойова бригада на першій лінії повинна отримати ефективну західну зброю – має відбутися справедливий перерозподіл такої зброї на користь саме першої лінії фронту;

Треба розв’язати проблеми з логістикою. Авдіївка не повинна чекати, поки генерали з’ясують, де в них на складах застрягли дрони;

Кожен генерал має знати фронт. Якщо генерал не знає фронту, він не служить Україні;

Має бути виправлена надмірна та невиправдана чисельність у штабах;

Треба побудувати в армії дієву систему ротацій. За основу можна взяти досвід окремих бойових бригад Збройних Сил України та підрозділів Державної прикордонної служби України, де існує така система. Ротації – це обов’язково;

Потрібне очевидне підвищення якості навчання воїнів – тільки навчені солдати на першій лінії;

У структурі Збройних Сил створюється новий рід сил – Сили безпілотних систем. Повинен бути призначений перший командувач.

Команду перезавантаження Збройних Сил України Головком Сирський представить днями.

2024 рік може стати успішним для України лише за умови ефективних змін в основі нашої оборони, якою є Збройні Сили України.

Ми всі пишаємося нашою армією. І ми повинні зробити все, що від нас залежить, щоб Українська армія стала армією-переможцем.

Я дякую кожному й кожній, хто вірить в Україну, б’ється заради України, працює заради нашої перемоги та допомагає – допомагає Україні!

Слава Україні!

Перехід економіки на "воєнні рейки". Що це означатиме для країни і її громадян. Чи варто це робити взагалі? Аргументи "за" і "проти". Гість — Олег Пендзин, експерт "Економічного дискусійного клубу".

Масований ракетний удар по Україні 7 лютого. Його характер та особливості. Як фахівці аналізують застосовані види озброєння. Чи справді, у середу зранку по Києву могли бити гіперзвуковою ракетою "Циркон". (Офіційно це не підтверджено Повітряними силами). Гість — Костянтин Криволап, аналітик, авіаційний експерт.

Проблеми реалізації програми "Доступні ліки".

Допомога Україні від США: у Сенаті США на межі зриву опинилася угода про кордон з допомогою для України. Чи проголосують завтра за цей законопроєкт сенатори і в якому вигляді? Якими є шанси до кінця лютого вирішити це питання, як обіцяли наприкінці року? Гість — Олександр Краєв, експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма".

Візит Жозепа Борреля до Києва. З якими новинами Боррель завітав до Києва? Як його візит може вплинути на допомогу Україні з боку ЄС? Чи знайшли в Європі спосіб пришвидшити виробництво снарядів для України? Гість — Тарас Семенюк, аналітик, журналіст-міжнародник.

Залужний і не тільки: обіцяні Президентом зміни у владі почалися? Гість — Олег Саакян, політолог.

Найбільний фінський музей Атенеум визнав Іллю Рєпіна українським. Як Україна працює з міжнародними культурними інституціями у світі, аби повернути своє. Згадаємо про інші досягнення культурної дипломатії від початку війни. Чи охоче у світі ідентифікують українське і відмежовують від російської культури. Гостя — Тетяна Філевська, мистецтвознавиця, креативна директорка Українського інституту.