Про Соборність
"Соборність це єдність усіх географічних та етнографічних розгалужень української нації. Це непросте поняття. 22 січня ― день, коли УНР і ЗУНР проголосили Соборність усіх українських земель, і це має величезний моральний ефект. З іншого боку, це нам дає можливість вивчити історичні уроки. Бо тоді за всіма деклараціями про Соборність, до якої стриміли обидві гілки українського народу, слово "соборність" не вилилося для політиків у реальні речі. Коли Західна Україна вела надзвичайно складну війну з Польщею, що тоді народжувалась і вже мала шовіністичні амбіції, Українська республіка не надто допомогла ЗУНР. І навпаки ― коли все вирішувалося в Києві і дисципліновані частини Галицької армії могли переломити ситуацію, цього теж не сталося. Ми пам’ятаємо, що Петлюра, звісно, під тиском обставин, але підписав з Пілсудським договір, який фактично відторгав Західну Україну від Великої України. У той момент українці доросли до Соборності, а українські політики міряли все містечковими категоріями і не створили політичну соборність. Для мене ті люди, які зараз закликають і ведуть дивні розмови "забути Донецьк, забути Луганськ, забути Крим, відрізаний шмат" тощо ― такі ж містечкові політики. Той, хто готовий втратити маленький клаптик своєї землі, хто готовий поступитися Соборністю, в результаті втратить все. Це наш урок визвольних змагань 1917―1921 років. Давайте перетворимо Соборність на доконаний залізний факт, на який ніхто не зможе підняти руки".
Про загрозу повномасштабного вторгнення Росії
"Сьогодні фігурують абсолютно різні цифри. 123 тисячі у Данілова, США і Британія називають 175 тисяч зараз на кордоні. Не треба так лінійно міряти ці речі. По-перше, на війні використовується не тільки сухопутна компонента, з’явиться ще один військовий простір ― повітряний, тобто ракетна техніка, авіація. І тут у нас розрив з Росією величезний ― наші потужності поступаються більше ніж в десять разів, і це змінить баланс сил. По-друге, коли різні військові спеціалісти кажуть, що 175 чи 123 тисячі недостатньо, маємо розуміти: зараз 21 століття, війна іде ешелоновано, ніхто не буде накопичувати мільйон, тому що він просто не потрібен, все проходить у роззосереджених порядках. Тож для першого ешелону вторгнення цього достатньо, далі вони підтягуватимуть сили з внутрішніх областей Росії. На сьогодні бригада морської піхоти Балтійського флоту РФ пливе у Чорне море, абсолютно офіційно, це виключно наступальний елемент. Створено потужне авіаційне угруповання. Це серйозні речі і до них не можна ставитися, як до жарту. Не буду давати жодних прогнозів щодо вторгнення. У нас не вистачає для цього даних, ми не розвідка. Але звернімо увагу на інше. Весь світ вочевидь достатньо серйозно ставиться до можливості вторгнення в Україну. Водночас президент Зеленський виходить і виголошує промову, яка дуже дивна за своєю суттю. Він каже: не треба панікувати, не треба нічого робити, треба будувати міст у Запоріжжі, треба вірити в армію і готуватися до Паски. Це абсолютно дика позиція для політичного лідера на порозі можливої широкомасштабної війни. Між панікою і підготовкою лежить прірва. Зараз треба займатися не гаданнями, нападуть чи не нападуть, не роликами "Інвестори, поверніться! Українці, заспокойтеся!", а треба абсолютно спокійно, максимально серйозно готувати армію, країну, військово-промисловий комплекс до війни. І саме це може, власне, зупинити війну. Бути спокійними, вірити в себе і готуватися".
Про територіальну оборону
"Достатньо давно націоналістичні та молодіжні організації, Нацкорпус створили штаби територіальної оборони. 25 штабів провели за цей час десятки навчань по всій Україні ― з тактичної медицини, поводження у надзвичайних ситуаціях. Величезна кількість активних людей служить у лавах ЗСУ, а також задіяна у добровольчій теробороні. Багато молодих хлопців, студенти-айтішники зараз стали командирами батальйонів чи рот, офіцерами, сержантами, висококваліфікованими військовими спеціалістами. Значна кількість наших людей збирається вливатися в лави знову полку "Азов", у ЗСУ і воювати, виходячи зі своєї військової спеціальності. Щодо добробатів. Попередня влада прагнула їх знищити. Все робилося для вичавлювання добровольців із лав Збройних Сил і Національної гвардії. Добробат був формою українського самозахисту 2014 року. Зараз він набере трохи інших рис, частина людей стали професіоналами і підуть в армію, а частина людей будуть створювати територіальні загони оборони і боротися в межах власних районів, областей. Щодо ефективності територіальної оборони. Тероборона складається з місцевих, які вмотивовані захищати свою домівку, ці люди дають величезну перевагу в знанні місцевості, загони можуть масово розгортатися в тих місцях, де вони справді потрібні. Тероборону можна швидко розгорнути за рахунок того, що озброєння, техніка знаходяться у людей. Таким чином, людина після надходження сигналу знає, де рюкзак, гвинтівка, точка збору ― і за кілька годин вже буде створено взвод".
Андрій Білецький наголосив на трьох ключових моментах для вирішення обороноздатності країни: соціальне заохочення кадрових військових, для того щоб служба тривала не менше десяти років; створення реальної, а не віртуальної територіальної оборони; розширення військово-промислового комплексу, насамперед побудова мультибоєприпасного заводу.
Про військовий облік жінок
"Це рішення не підтримую. Безумовно, є деякі професії, зокрема медик, котрі мають бути обліковані під час війни. Але у нас зараз немає навіть строкової служби як такої ― забирають 5-10 відсотків від призовників. Половина призовників тікають до Польщі, Угорщини на полуницю... У нас не служать політики, їхні діти, родичі, друзі, бізнес-партнери. Якщо ми так погано використовуємо ресурс чоловіків, то хіба справді необхідно включати ресурс жінок? Безперечно, є жінки, які здатні й схильні до військової справи, які хочуть і мають можливість захищати країну. Але вважаю, що на даний момент в Україні жіноча мобілізаційна історія має бути суто добровольчою".
Про союзників
"Людина, держава, нація можуть покладатися виключно на самих себе. Бути спокійними, бути переконаними, що раніше чи пізніше ми ворога зламаємо і все буде по-нашому, по-українськи. А покладатися на когось це значить недопрацювати самому. Отже ― покладатися тільки на себе. Що стосується Польщі та країн Прибалтики ― треба створювати східноєвропейський блок, адже ці народи відчувають, що у нас один спільний ворог і спільна загроза".
Фото: Українське радіо
