Мобільний додаток

Пам'яті Мойсея Фішбейна: спогади друзів та колег про митця

28.05.2020 р., 13:18

26 травня 2020 року після тяжкої хвороби на 74 році життя помер Мойсей Фішбейн ─ поет та перекладач, лауреат премії імені Василя Стуса, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу та Національної спілки письменників України. В ефірі Радіо Культура прозвучав спецвипуск, присвячений пам’яті митця, в якому друзі та колеги Фішбейна висловили спогади про нього.

Народився митець в Чернівцях. Закінчив Київський педагогічний університет. Працював у Головній редакції Української Радянської Енциклопедії та літературним секретарем Миколи Бажана. У 1979 році відмовився співпрацювати з КДБ і через це був змушений емігрувати до Ізраїлю. Від 1989 року жив у Німеччині, де до 1995 року працював в Українській та Російській редакціях Радіо Свобода. У 2003 році повернувся в Україну. Мойсея Фішбейна було нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня, орденом "За інтелектуальну відвагу".

Все творче життя Мойсей Фішбейн займався художнім перекладом. Перекладав з французької, німецької, івриту, ідишу, грузинської та інших мов. Його голосом звучать українською поезії Шарля Бодлера, Генріха фон Гофмансталя, Єгуди Га-Леві та багатьох інших. Втім, Миколі Бажану він зізнавався, що переклад – це не просто робота, а можливість віднайти музу для власного письма. Ймовірно, саме в такій роботі з художнім словом ховається джерело вражаючої симфонічності Фішбейнової поезії.

Друзі та колеги згадують про митця так:

Донька письменника Віталія Колодія, кандидат філологічних наук Оксана Колодій

Сумно, бо вже Мойсей Фішбейн і Віталій Колодій зустрілися. Там вони, безперечно, пізнають один одного. Бо добре пізнали і приймали один одного тут. Попри різні темпераменти. Адже великі люди рідко бувають простими. У них багато спільного. Обидва ─українські письменники, справжні, зі скрупульозним виважуванням кожного слова, уважністю до щонайменшої деталі. Обидва ─українські патріоти. Справжні, без показово поверхневого на рівні вишиванки. З глибоким знанням, сповненого драматизму, українського минулого. З усвідомленням не менш драматичного сьогодення. Родина Колодіїв і родина Фішбейнів дружили здавна, підтримували один одного, як могли. Обидвох однаково обурювало, коли хтось не без умислу, з користі, чи то паралельно чомусь, чи дуже вже меридіанно переакцентовував різнонаціональні чинники на шкоду українському. Свою українськість вони не зраджували ніколи.

Письменник, головний редактор "Буковинського журналу" Мирослав Лазарук

Сумна звістка надійшла з Києва. Завжди сумні звістки, коли помирають поети з добрим ім’ям. Поети, які багато зробили. Мені поталанило, бо я його добре знав. Проблеми у нього були із спецслужбами. Він просто виїхав із Чернівців. Відтак опинився за кордоном, на Радіо Свобода. І тоді ж ми зустрілися з ним у Німеччині. Я тоді очолював управління культури Чернівецької держадміністрації. Пам’ятаю, що я тоді запросив його приїхати у Чернівці. Він таки приїхав, і ми зробили йому вечір. Він любив дуже Чернівці. Багатьох тут друзів мав. Гадаю, що вони всі сьогодні засмучені. Ще не надрукована річ Івана Дзюби для "Буковинського журналу", де він також згадує роль Мойсея Фішбейна у розвоєві української культури, його переклади. Він блискуче знав українську мову, хоча сам був євреєм. Але абсолютно немає значення. Ким би ти не був, але ти вивчив мову ту, де ти живеш. Я гадаю, що Мойсей заслужив вічної, доброї пам’яті.

Письменниця, Заслужена діячка мистецтв України Софія Майданська

Українське слово було на покутті всього його життя. Він був дуже темпераментний і гострий чоловік на слово, коли йдеться саме про мову. У 60-ті роки, коли народилися такі прекрасні і видатні поети, як Микола Вінграновський, Іван Драч, Дмитро Павличко, тоді у літературу Микола Бажан привів і мого земляка. Він вимогливо ставився до слова, що часом наші класики ображалися на нього, коли він робив їм зауваження. Але це його природа. Я вважаю, що Фішбейн ─ Моцарт української поезії. Його мова оркестрована всіма безбережними барвами і відтінками української мови. Коли він звертається до біблійної тематики, вона все одно дихає Україною. Де б він не був, це туга за Буковиною, за українською мовою. Вона, попри все, повертала його у найтяжчі часи нашої історії на Україну. Коли відбулася наша Чорнобильська трагедія, він зібрав українських дітей і повіз на оздоровлення до Ізраїлю. Це весь час було в його житті, його відчутті. І я вважаю, що мову Фішбейна не треба читати, а треба смакувати. Бо це унікальне відчуття природи, музика і філософська глибина в ній. Він був геніальний і безкомпромісний поет.

Директорка видавництва "Либідь" Олена Бойко

Мені здається, що цю трату усвідомити неможливо. І це буде зроблено роками. Бо ми втратили неймовірно талановиту людину, яка була закохана у мови, у поезію, в Україну. Його неймовірна тяга то точності українського слова дивувала видавців. Ми пишаємося, що саме нам Мойсей Фішбейн довірив видати свої дві книжки, які, може,чи не є квінтесенцією його творчості. Якщо говорити про "100 поезій Рільке", то навряд чи можна знайти поета-перекладача, який насмілився би провести таку величезну роботу. Що стосується книжки "Пророк", то це всі відчуття, якими жив і якими щедро ділився з людьми Мойсей Фішбейн. Це розмова з собою, з Богом, з кожною людиною. Це не та поезія, яку з насолодою легко перечитати. Але її читаєш з насолодою саме за її складність.

Співпраця з Мойсеєм Фішбейном ─ це окрема сторінка в історії видавничої справи. Про те, як працювали з Фішбейном, можна складати окремі повісті. Він не потребував ні редакторського, ні коректорського втручання. А його співпраця з художником ─це могли би бути сторінки з підручника з книговидавничої справи. Мені здається, що ми втратили невидану енциклопедію знань, які може опанувати за своє не досить довге життя людина. Він з шаною та любов’ю ставився до івриту, до ідишу. Але найріднішою мовою у нього була українська. Це один відомий мені сучасний поет, який міг створити неологізми.

Під час своєї хвороби, буквально минулого тижня він сказав: "Моя єдина мрія ─ побачити друге видання книжки "Пророк". Незважаючи на хворобу, він написав 8 нових поезій, які хотів вкласти у друге видання. Я дуже хочу вірити, що країні вдасться його видати.

Художник-дизайнер Михайло Гутман

Ми були знайомі, але близько познайомились десь близько десяти років тому, коли видавництво "Либідь" запропонувало зробити оформлення книжок. Працювати з ним було достатньо важко, налаштуватися на його хвилю. Книжка була викликом, тестом на відповідність мого вміння рівню поезії Мойсея, на її розуміння. Відтворити якщо не стиль, то дух цієї поезії. Особливо складно було у книжці "Пророк", але коли Мойсей побачив весь комплекс роботи, всі ілюстрації, як воно вклалося в книжку, він, мені здається, був задоволений.

У нас було декілька дотичних тем. І я, і він працювали у різний час у видавництві "Українська енциклопедія", яку заснував Микола Бажан. І розмови про Бажана, який і надав Мойсею шлях у літературу, були частими. Разом з творчістю, його сенсом буття була Україна. Іноді складалось враження, що у його невеликій київській квартирі цілодобово працює своєрідний штаб підтримки України. І безліч людей у світі були йому знайомі. Кожного дня він боровся з російською пропагандою та агресією. Це було сенсом його життя.

Поет, культуролог, лауреат Шевченківської премії Юрій Буряк

Йому, як і мені, рекомендацію до Національної спілки письменників дав Микола Бажан. Але Мойсей обрав не шлях конформізму, а продовжив свою творчу стезю за кордоном, зокрема, на Радіо Свобода. Мені запам’яталися його гострі, лаконічні, без води передачі. Його характерний тембр ─ низький баритон. Його радіопубліцистика також вражала, як і поезія. Після нашого заочного знайомства я, мабуть, став одним із тих, кому він, ностальгуючи по Україні, телефонував із своїх вимушених мандрів. Фактично він належав до покоління так званих "проклятих поетів", котрих та той час було заборонено друкувати. Їх не розстрілювали, а міцно тримали за залізними дверима офіційної літератури. Мойсей обрав свободу. І, як його біблійний тезка, волав з пустелі. Але часи змінилися, і Мойсей повернувся в Україну. І видав низку чудових книжок. Це те, що залишиться у нашій літературі назавжди. Він до мене звертався "сонечко". До мене більше ніхто так не звертався. Тож нехай йому буде сонячно у тих світах, де панує вічна темрява.

Письменник, перекладач, дипломат Рауль Чилачава

Це велика втрата для української культури і духовності, зокрема, української поезії. Мойсей був блискучим знавцем української мови, неперевершеним стилістом. Я є одним з тих, до кого він постійно звертався поспілкуватися. Він мені дзвонив мало не щодня. І ми годинами розмовляли про все: про літературу, культуру, політику, Ізраїль, Грузію і Україну. Він був дуже відвертий зі мною. І я хочу подякувати його дружині, яка так неймовірно віддано служила й доглядала свого геніального чоловіка, терпіла все, аби Мойсею полегшити життя. Я переконаний, що В українській літературі Мойсей залишиться як один з вершинних творців української поезії. Це людина, яка була душею і серцем прив’язана до України. Він вважав Україну своєю єдиною батьківщиною. Про це треба пам’ятати без ніяких підкреслень, що Мойсей Фішбейн ─ український поет єврейського походження. Він просто великий український поет.

Співчуваємо рідним та близьким Мойсей Фішбейна. І пам’ятаємо його власні слова: "Моє життя – це освідчення в любові до Бога і України". 

Фото: pen.org.ua

Пам'яті Мойсея Фішбейна: спогади друзів та колег про митця

Новини по темі