Гробки, Проводи, Діди, Радовниця… — фольклористка про поминальні традиції

Гробки, Проводи, Діди, Радовниця… — фольклористка про поминальні традиції

Будь-яке поминання своїм корінням йде в дохристиянські звичаї, зауважує фольклористка Олена Чебанюк. Вона розповіла в інтерв'ю Радіо Культура про Гробки (Проводи, Діди, Радовниця, Радуниця) – другий тиждень після Великодня, який в українській традиції є поминальним за померлими родичами. Завдяки таким обрядам люди багато століть підкреслюють символічний зв'язок живих і мертвих та соціальні стосунки в їхньому середовищі, зазначає Олена Чебанюк. 

0:00 0:00
10
1x
Програма:

Ілюстративне фото УНІАН

Один із найдавніших обрядів, які існували ще в Давній Греції 

— Ви коли-небудь збирали цукерки на могилах на Гробки?

Я не збирала, тому що в Києві на Байковому кладовищі, яке у нас найближче і там поховані багато родичів, такого не було. Але я це дуже часто спостерігала під час експедицій, причому в різних регіонах України. Все це існує, і ті, хто дотримується цих традицій, не дуже звертають увагу на оці всі незадоволення, що у нас несеться по радіо, телебаченню і в соцмережах.

— Розкажіть, будь ласка, як це виглядає? Я насправді ніколи не бачив вживу цієї традиції поминальних обідів, наприклад, на кладовищі, але бачив старі архівні фотографії. Чи вдавалося вам особисто її колись фіксувати? 

Так, звичайно. Ну, по-перше, ми їздили з експедицією в Чорнобильську зону. Там все розкладалося просто на могилах, накривався стіл, розкладалася їжа, і всі пригощалися. Це один із найдавніших звичаїв і обрядів, які існували ще в Давній Греції в античні часи. Це пов'язано з дуже архаїчними уявленнями та символікою їжі та напоїв. І якщо ви подивитеся на античні надГробки, там усі небіжчики дуже радісно п'ють і їдять. Вони на тому світі тільки цим і займаються. А в нас, до речі, це відображено в піснях, хоча ми вже втратили розуміння того, що це. Ну, наприклад, "Ой, у саду вишневому, там пташки поють. Ой, там наші родителі, ой, там наші приятелі мед, горілку п'ють". Там Іванівна наливає…

— А Петрівна випиває... 

Найголовніше, що цей смисл для тих, хто не займається архаїчною символікою, такий, що це просто в саду зібралася якась весела компанія, не звертаючи на оце "родителі-приятелі". А сад — це Едем, тобто потойбічний сад. Фольклорний текст живе своїм життям, проте це приклад того, що в потойбіччі всі небіжчики їдять, п'ють і веселяться.

— Пані Олено, хотів вас запитати, звідки взагалі взялися ось ці поминальні дні, але ви вже частково відповіли, чому живим важливо їсти поряд з померлими.

Віктор Петров — видатний український фольклорист, етнолог, археолог, письменник, писав про те, що у нас був єдиний культ — це був культ предків. Також є момент, який пов'язаний з часом і простором — в моменти переходу, переломні моменти, а такими моментами є, скажімо, великі свята, сакральний і профанний світи, зближаються. На Великдень це теж відбувається: існує цілий комплекс від "чистого" четверга, де ви в церкві можете побачити цілі натовпи наших мертвих предків, у яких там теж відбувається Великдень, аж до Трійці.

В залежності від регіону, цей період називається по-різному

— А наскільки ця поминальна традиція пов'язана з церквою? Бо мені насправді це видається не дуже церковними звичаями та обрядами, наприклад, їсти на могилках. Це виглядає якось дуже по-язичницьки. 

А поминки, які відбуваються, коли поховали небіжчика, й всі збираються? Якщо сьогодні збираються в ресторані або кафе, це не змінює основний концепт того, що ми мусимо розділити цю трапезу з друзями, померлими і так далі.  Так, звичайно, ми можемо говорити про забобони, ми можемо говорити про язичництво, дохристиянське вірування. Це пов'язано з культами, зокрема і церковними, і все це нашаровується. В залежності від збереженості традиції, концептуальних уявлень у вашій картині світу, ви дотримуєтесь або тих, або інших народних звичаїв і обрядів, бо всі вони народні.

Захар Давиденко та Олена Чебанюк у студії Радіо Культура

Також можна подивитися і на назви: Проводи, Могилки, Гробки, Діди, Радовниця, Радуниця… В залежності від регіону, цей період називається по-різному і це свідчить про те, що якщо обряд занепадає, то він починає варіюватися.

— Якщо дивитися на ці звичаї та обряди, складається враження, що наші пращури не боялися смерті та померлих. Звідки таке, скажімо, спокійне ставлення?

Справа в тому, що життя було набагато коротше і смерть, я б сказала, була щоденним явищем. Смертність також була дуже велика серед діток, тож виробився цілий комплекс оцього ставлення і заборони аж занадто побиватися за тим, хто помер. А з іншого боку, смерть була поруч, бо ховали в садку, а не на кладовищах. Цвинтарі з'являються як явище аж у XVII столітті, а до того це були садки. Наприклад, на Чернігівщині можна пройтися по садках і побачити, як багато там є могилок, особливо ще з часів Другої світової війни і навіть пізніше. Ховали померлих просто на обійсті, а перед тим ховали під порогом. Уявлення про те, що він тут поруч із нами, він нам допомагає, зв'язок між світом живих і світом мертвих якраз цим і продиктовані. 

Ставлення предків

— Але люди спеціально це робили? Вони не хотіли стирати межу між цим світом чи як? Чому так близько треба було це все біля себе тримати?

У наших предків було дійсно трошки інше ставлення і до померлих предків, і до поховань, і до того, щоб їх згадувати. 

— Повернімося до Гробків, навіщо на могилках щось залишають? Вже зрозуміло, що існують ритуальні трапези, але навіщо тоді щось іще залишати?

Ну, по-перше, це обдаровування інших, особливо тих, хто є бідним, хто має інвалідність. Такі люди, як завжди вважалося, належать і світу живих, і світу мертвих. Їх треба підтримувати. Тобто їх з одного боку боялися, бо вони є медіумами між світом живих і світом мертвих, це потойбіччя. Причому потойбіччя — це ж не тільки наші предки, але й демони, бестіарії. На сьогоднішній день це все, звісно, вже традиції.

— А чому Гробки відбуваються саме в ці два тижні після Великодня?

Йдеться про ці два тижні, тому що для православних Великдень є основним святом, а на основне свято "межа" зникає. Крім того, для українців як аграріїв, звичайно, весна – це початок року, переломний момент. Тут це ще теж працює на те, щоб це був культивовний підхід.  Проте ходять і на Спаса, є ті, хто ходять на Трійцю на Гробки, проте це не так масово. А тут це ще підтримується і Православною церквою, де відбувається свячення. Батюшки ходять, святять, відправляють біля могилок служби поминальні, якщо їх замовляють. 

Будь-яке поминання своїм корінням йде в дохристиянські звичаї

— Раніше, якщо мені не зраджує пам'ять, церква була проти таких ось цих ритуальних обідів на могилах, і це називали якимось пережитком Радянського Союзу. А сьогодні ми бачимо, як церква вже тісно співпрацює з людьми і, в принципі, вже навіть і не проти за якісь гроші на храм посвятити або якусь панахиду прочитати на кладовищі. Як так трапилося, що церква так ставиться до очевидно дохристиянських звичаїв? 

Будь-яке поминання своїм корінням йде в дохристиянські звичаї. Усі традиції людьми видумані, а придумують і конструюють їх із того, що є до того. Наприкінці ХХ-початку ХХІ століття люди сідали біля могилок. Розстилали рушники, на які виставляли їжу, а самі сідали прямо на землі. Потім почали робити столи і збиратися біля них. А зараз, особливо на сільських кладовищах, ставляться великі столи і люди вже біля них збираються. Раніше ж було дуже цікаво, коли один рушник довгий доточувався до іншого, і все кладовище було таким суцільним столом. Це підкреслювало зв'язок живих і мертвих та соціальні зв'язки в цьому селі, соціумі, який є.

Останні новини
Містична прогулянка внутрішнім світом: Love Mary представила сингл "Ліс"
Містична прогулянка внутрішнім світом: Love Mary представила сингл "Ліс"
Паліндром: Я — такий трохи брудний голуб, у якого на шиї висить окраєць хліба з виїденим м'якушем
Паліндром: Я — такий трохи брудний голуб, у якого на шиї висить окраєць хліба з виїденим м'якушем
Зближення з новою людиною: ANNEI видала сингл "Роздягни"
Зближення з новою людиною: ANNEI видала сингл "Роздягни"
ЦВК будує новий кіберзахист, відновлюючи роботу Державного реєстру виборців
ЦВК будує новий кіберзахист, відновлюючи роботу Державного реєстру виборців
Історія України починалася саме з Софійського собору — Куковальська
Історія України починалася саме з Софійського собору — Куковальська
Новини по темі
ЗСУ не дозволили окупантам скористатися "дверями" можливостей — Тимочко
Ніколи не відчувала упередженого ставлення через стать ― артилеристка Світлана Куриленко
"Вісь зла" має обмежені можливості надання снарядів Росії — Грабський
Завдяки саміту у Швейцарії Україна перехопила ініціативу в питаннях миру ― Олещук
"Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!", – Блаженніший Святослав про слово надії під час війни