Чи можна і чи правильно будувати перспективний план розвитку громади орієнтуючись тільки на це джерело економічних доходів?
Ярослав Жаліло: Тут треба зрозуміти, що якою б потужною не була та шахта, яка розташована на території громади, було б помилковим говорити про те, що вся діяльність громади зорієнтована на роботу шахти. В будь-якому разі, навіть якщо є супер успішна шахта, це не єдиний вид економічної діяльності на території громади, а це означає, що до завдань громади уже зараз включена низка інших моментів, які так чи інакше там реалізуються. Інше питання: за рахунок чого формується ресурс? І от тут дійсно дуже важливо визначитися, наскільки дане підприємство, яке часто є бюджетоутворюючим, має тривалу перспективу для функціонування. Якщо шахта успішна все одно потрібно вже сьогодні по-перше диверсифікованість діяльності на перспективу щоб зменшити ризики, а, по-друге, диверсифікованість діяльності на даний конкретний момент.
Є якась принципова відмінність розвитку громади на території якої є шахта, і чи суттєво впливає на економіку цієї громади наявність шахти?
Олена Снігова: Так, має вплив. Сам вид економічної діяльності зосереджений на вугільному підприємстві відкладає відбиток на всю територію на її особливості на її характерні риси, які потім формують напрями майбутньої диверсифікації економічної діяльності такого регіону.
Складається враження що там де є шахта ніхто особливо нічого більше не розвиває і не думає?
Олена Снігова: Я не думаю, що це зовсім так. Розвиток тих підприємств чи регіонів здійснюється у межах загальнодержавної політики стосовно вугільної галузі, її діяльність формується під впливом енергетичної стратегії України, яка прийнята до 35-го року. Там зазначені ті особливості, які формують вже зараз по відношенню до шахти ту політику, яку держава буде привносити, і звідси громада буде на майбутнє враховувати все це. Але якщо це містоутворююча галузь, мені здається, що це впливає безпосередньо. Іншим чином в залежності від того до якої групи, до якої категорії належить ця шахта, чи вичерпала вже запаси, чи ще вона молода, будується і політика по відношенню до галузі, а також політика по відношенню до підприємства як містоутворюючого.
Які види діяльності є найкращими для регіону в якому шахта це містоутворюючий об'єкт?
Ярослав Жаліло: Є певні види діяльності, які є специфічно більш важливими для подібних регіонів через специфіку вугільної промисловості. По-перше, екологічна проблематика більш серйозна в цих регіонах, а це означає, що громада теж має якимсь чином вирішувати питання екологічних ризиків. Це питання, пов'язані із системою охорони здоров'я, якщо екологія погана, якщо погані умови праці, то ясно, що люди більше хворіють, а тому більше навантаження на систему охорони здоров'я. Це питання, пов'язані із інфраструктурою, тому що вугільне підприємство навантажує інфраструктуру, це теж те, що має вирішуватися або через власне вугільне підприємство або через ресурси громади. Тобто є низка обов'язкових напрямів, до яких громада має залучатися більш потужно саме в подібних регіонах. А оскільки навантаження іде від вугільного підприємства, то тут очевидно є підстави для певних партнерських дій. Тобто не можна, щоб вирішення цього негативу було покладено на громаду, а шахти існували окремо. Потрібне публічно приватне партнерство на локальному рівні або це може бути певна державна політика, яка дає громаді преференції, або податкові субвенції з державного бюджету або реалізують певні програми скажімо секторального характеру.
Олена Снігова: Мені здається що такий підхід в межах чинного законодавства діє і нікуди не дінешся. Коли, наприклад, сама ця стратегія передбачає передачу соціальних об'єктів громаді, використання промислових територій, які вже відпрацьовані, і це в залежності від того яким чином громада побудує, сприйме цей ресурс, вона вже буде будувати свою стратегію, але спочатку все визначається енергетичною стратегією і суміжними документами до неї, а вже потім це накладається на формування можливості в громаді.
На Вашу думку, все таки це перспективно з точки зору економічної, чи це небезпечно і ризиковано?
Олена Снігова: З точки зору екології, це залежить від того, яким чином ми підійдемо до цього запитання, наприклад, впровадження екологічно зберігаючих технологій і спалювання вугілля, використання і видобутку може позитивно вплинути на бюджет громади.
На скільки прив’язана діяльність громади до шахти?
Володимир Прокопенко: Так сталося, що у 2000 році наша шахта, на якій працювало більше 3000 працівників закрилась, для нас це була велика втрата і наші люди частково перейшли працювати на інші сусідні шахти. А зараз у нас з'явився приватний підприємець, який вже почав розбудову нової шахти, зараз там працюють понад 120 людей.
За весь цей час було запропоновано щось альтернативне щось інше крім шахти для цього району?
Володимир Прокопенко: Була державна підтримка, і ми розбудували новий молокозавод і агропідприємство. Ми маємо тепер аграрний сектор, який більший, ніж промисловий.
А зараз коли відкрито більше можливостей (і права, і фінанси передані на місцевий рівень), коли можна створювати об'єднані громади і розвиватися та мати доступ до різних програм підтримки, чи плануєте ви скористатися ними для розвитку регіону?
Володимир Прокопенко: Децентралізація – це нові можливості, і хто їх не підтримує, той втрачає.
Цікаво також обговорити аргументи щодо того, «що не прийдуть інвестиції», що нічого іншого запропонувати не можна, і що сам факт закриття шахт одразу проросійські настрої посилить в регіоні. Ці аргументи на вашу думку вони справді визначальні, чи все ж можна щось запропонувати?
Ярослав Жаліло: Той тренд, який є загальносвітовим, але Україна в нього увійшла ще з початку 90-х років минулого століття, полягає в тому, що реально частка вугільної промисловості скорочується. Звільняються значні маси людей — це проблема для локальних рівнів. Я би сказав недолуга політика структурних змін, пов'язаних з цим трендом, яка відбувалася у східних регіонах України, стала одним із чинників того, що ми отримали в 2014-му році, тобто це такий незадоволений протестний потенціал. Так вийшло, що суто психологічно, цей тренд був певною часткою населення, пов'язаний з тенденціями незалежності України і політикою, яка проводилася в цей період. Хоча насправді це глобальний тренд. Звісно, що коли ми говоримо про питання реструктуризації вугільного сектору, то ми постійно повинні тримати в голові і такий суспільно-політичний аспект. В інших країнах світу реструктуризація цього сектору відбувається десятиліттями і саме протягом десятиліть поступово кристалізуються альтернативні напрями діяльності. І щоб відразу сказати: "А що ми запропонуємо навзамін?". Цце не можливо, це має бути послідовна державна політика.
Як має виглядати ця програма, що пропонувати для заміщення?
Олена Снігова: Луганська і Донецька області володіють тими ресурсами, які могли б сприяти становленню відновлювальних джерел енергії. Зараз закрита остання шахта в Німеччині, і на базі цих шахт там організовуються поля, які заповнюються сонячними батареями. Зараз дуже цікавий, але суперечливий тренд brownfield — це коли, на промислових в минулому об'єктах, формуються парки. Для ОТГ це якийсь такий вихід, оскільки в умовах недостатньості ресурсів це є таким полем потенціальним для того щоб сформувати майбутні напрями.
Є приклади створення туристичних об'єктів є приклади розбудови все ж індустріальних об'єктів в цих регіонах, на вашу думку яка з цих моделей більш прийнятна для українських реалій?
Ярослав Жаліло: Децентралізація — суть цієї реформи полягає в тому, що громада отримує набагато більше можливостей для самої себе формувати нові напрями, аналізувати які є ресурси, як їх можна використовувати, який є потенціал, які конкурентні переваги, от саме за рахунок збільшення спроможностей, можливостей, повноважень громади створюється можливість відшуковувати подібні напрями. В європейській практиці це називається смарт – спеціалізація, коли створюються умови для викристалізації перспективних напрямів. Єдиного рецепта для всіх вугільних регіонів дати неможливо, це може бути аграрний, може бути туристичний, може бути рекреаційний, може бути взагалі побудова абсолютно нових підприємств на цих територіях, десь може бути нова енергетика — це вже залежить від особливостей.
Олена Снігова: Я вважаю, що диверсифікація вона повинна зосереджуватися на тих сторонах, які дають громаді найбільші конкурентні переваги, і то може бути від туристичних об'єктів до використання промислових як туристичних об'єктів, до розбудови тих самих "brownfields" і використання їх в якості платформи для побудови нової промисловості.
