Ілюстративне фото: facebook/UALandForces
"Ситуація на фронті в цілому важка"
На початку січня президент Зеленський заявив, що Україна зробить усе, щоб у січні стабілізувати фронт, але багато чого залежить від поставок зброї. Як зараз можна оцінити динаміку подій на фронті і ймовірність його стабілізації?
Фронт дійсно просувається і ситуація в цілому важка, на окремих напрямках дуже важка. Маю на увазі бої, які йдуть, наприклад, у Часовому Яру, Торецьку, Великій Новосілці і низці інших місць. Що стосується Покровська і Курахового. Курахове, як відомо, ворогу теж вже вдалось захопити. І зараз ворог більше зосереджується на тому, щоб оточити Покровськ і просуватися далі. Тобто з урахуванням того, що декілька місяців тому їм не вдалося з ходу взяти цей наш оборонний район, а їхні втрати були великі і вже не вистачає сил, щоб просуватися з відповідними темпами на всіх фронтах. Плани їхні руйнуються нашими оборонцями. Але так чи інакше, там, де була Курахівська кишеня, вже йдуть бої західніше Курахового, а з півдня вони намагаються просуватися безпосередньо на Покровськ. Але з урахуванням на великі втрати вони поки не заходять безпосередньо в місто, а намагаються його охоплювати флангами і з тилу. Тобто перерізати логістичні шляхи, щоб послабляти оборонний потенціал захисників, які боронять це місто.
Сили оборони України намагаються проводити контрудари для покращення ситуації
За даними аналітиків Deep State, ворог окупував Нескучне і кільце навколо Великої Новосілки стискається. Водночас Сили оборони України відновили положення біля Успенівки на Донеччині. Тобто десь є просування, а десь позиції утримуються. Як далі там можуть розгортатися події і від чого залежить те, щоб ми могли зупинити або відтіснити ворога на цих ділянках?
Ця інформація пов'язана з тим, що організація оборони Сил оборони України передбачає не просто ведення оборонних бойових дій чи ар'єргардних. Вони намагаються проводити контрудари для покращення ситуації. Це теж має місце. В цілому, щоб стратегічно реалізувати стабілізацію на фронті, а це перше завдання стратегічної оборонної операції Сил оборони України, потрібно покращення ситуації для Сил оборони у двох напрямках: озброєння, техніка, боєприпаси і надання особового складу. За останній час ми бачили, що американці, адміністрація Байдена потужно стали реалізовувати свої резерви. Багато чого було в останніх пакетах, хоча залишили резерв на 4 млрд новій адміністрації Трампа. Тут просунулись вперед з точки зору озброєння, техніки і боєприпасів наші союзники. Але невирішене питання щодо особового складу, тобто укомплектування хоча б бригад, які діють на лінії зіткнення. І на останній Ставці було ухвалене рішення сконцентруватися не стільки на формуванні резервних бригад, хоча з воєнної точки зору треба робити і те, і інше. Тобто укомплектовувати бригади на лінії зіткнення в першу чергу і формувати резерви. Тому що під тим же Покровськом кілька місяців тому вдалося збити наступальний імпульс ворога на це місто за рахунок того, що були введені резервні бригади. Тому ухвалено рішення переорієнтувати пріоритети на поповнення бригад. Хоча тут є різного роду перекоси. Оскільки в Сухопутних військах, які безпосередньо виконують завдання на суходолі, хронічно не вистачає особового складу, то люди збираються з інших видів і родів військ. Це питання піднімалось і щодо Повітряних сил, де фахівців треба готувати роками. І якщо їх залучати, то зрозуміло, що це призводить до зниження потенціалу Повітряних сил. Але це робиться не тому, що командуючий Повітряних сил просто бере і віддає цих людей, а тому що є відповідний наказ. Чий наказ? Генерала Сирського. Чому він це робить? Тому що, безумовно, він це розуміє, але державою третій рік поспіль не виконуються завдання щодо мобілізація і поповнення частин.
"У команді Трампа починають бачити, що Путін розуміє тільки силу і цю силу треба проявляти"
Ви згадали про допомогу від США. Справді, в останні дні каденції Байдена вона різко збільшилася, але наскільки її вистачить, чи продовжить її надання адміністрація Трампа і чи може Євросоюз перебрати на себе цю функцію, як швидко і в якому обсязі?
Це важливе стратегічне питання. Наскільки вистачить цієї допомоги, залежить від інтенсивності бойових дій. За оцінками західних фахівців, її може вистачити десь на пів року, з урахуванням досить високого рівня ведення бойових дій. Європа замінити американців у повному обсязі не може. Може допомогти, підтримати за окремими напрямками, але повністю замінити не може. Деякі ресурси, як ми вже говорили, від адміністрації Байдена залишили команді Трампа. В цій команді відбувається трансформація поглядів. Там уже про добу чи декілька днів не йдеться. Є розуміння, що в кращому вигляді ця ситуація десь на пів року. Вони розуміють, що Путін відкинув План миру і піднімає градус своїх вимог до Трампа. І ця команда поступово бачить, що Путін розуміє тільки силу і цю силу треба проявляти. Ми бачимо, що санкції по нафті і газу посилюються. Байден роками це не робив. Але так чи інакше ми маємо ситуацію, в ході якої треба вирішувати свої питання в інтересах України. І безумовно, розвивати свій оборонно-промисловий комплекс, в тому числі використовувати території наших союзників і спільні підприємства. І тут, я б сказав, є прорив, порівняно з тим, як західні союзники поводилися до початку війни. Зараз у нас велике просування вперед і по дронах, і по радіолокаційній боротьбі. А вони не хочуть відставати. Тому обережно, але вкладають кошти у спільні підприємства і виробництво. Хоча наші підприємства поки закривають максимум на 20% потреби Сил оборони України по зброї і техніці. Тобто тут ще дуже великий обсяг роботи для розширення. І своє – це своє.
Ігор Романенко. Фото: apostrophe.ua
"Треба відстоювати наші інтереси"
Світові видання зараз висувають різні версії щодо ймовірних майбутніх переговорів. Але якщо звести все до купи, то можна приблизно зрозуміти, що йтиметься можливо про поступки України, зокрема щодо вступу в НАТО, відмови від 20% території на користь РФ, скорочення військового контингенту і постачання зброї. Це так звані "хотєлки" Путіна. Але те, чим може поступитися Росія, чомусь ніхто не згадує. Які гіпотетично це можуть бути поступки?
Це питання в корінь. Це ж дуже просто рекомендувати слабкій стороні з точки зору воєнного потенціалу. І це робить Трамп і його команда. Він поки чекає інавгурації, але через представників команди говориться про те, що якщо Україна не погодиться, то ми її зупинимо і тому подібне. А по агресору тут змінюється поняття – хто ж агресор, хто жертва. Ми себе не хочемо таким чином сприймати, ми борці і беремо участь у боротьбі за інтереси нашої держави. Але самі підходи отримали таку трансформацію. Путін підняв градус і планку досить високо, тепер буде поступово її знижувати. А відносно того, що в конституції РФ вже п'ять структур – Крим і 4 області, і Росія наполягає на тому, щоб ми мало не все це їй повіддавали, то я думаю, що цього не відбудеться. Щодо НАТО навряд чи наважиться, особливо Трамп на те, щоби дати нам хоча б якийсь сигнал. Хоча для морально-психологічної підтримки можна було б, тому що ми із цими сигналами ще з минулого сторіччя живемо. Але навряд чи це зроблять наші союзники. Тому важливо з боку в першу чергу американців піднімати свою планку щодо санкцій. Це дуже болюче для Росії. Їх тривалий час гальмувала адміністрація Байдена, але зрештою вони домовились між собою, і 4 млрд залишилися за домовленістю. І тепер уже якби поганий Байден з точки зору Трампа, а потім "козирний" Трамп буде вирішувати це питання. Але на поточний час у нього підходи, що будь-як треба швидко вирішити і багато в чому за рахунок інтересів України. І тут повинен бути наш спротив, треба відстоювати наші інтереси.
"Займатися мобілізацією повинна держава на рівні уряду"
Американці вкотре говорять про те, що Україна має знизити мобілізаційний вік. Президент Зеленський пручається і каже, що західної зброї не вистачає навіть на бригади, які вже є. Що ви думаєте про це?
Це неправильна стратегічна оцінка. Я підтримую всіляко боротьбу за озброєння, техніку, боєприпаси, і це треба робити. Але питання мобілізації провалене. Це неприпустимо в ході такої широкомасштабної війни. Ці ігри з віком уже пережили себе, потрібно ухвалювати рішення. Якщо не знижувати, то значить треба вирішити питання від 25-ти і старше. Але влада не спроможна це зробити. Чому? Тому що займається цим не уряд, навіть не Міністерство оборони і Генеральний штаб, а командування Сухопутних військ. Так, у них найбільша потреба, але у них немає функцій, це воєнна структура. Займатися мобілізацією повинна держава на рівні уряду. Зрозуміло, що там будуть задіяні міністерство, Генштаб, але це повинна бути урядова структура, а не військова і з відповідними функціями. І якщо б це базувалось на справедливих підходах, то можна було би просунутися. Зараз армія у нас має середній вік 43 роки. А піхотинець, особливо штурмовик – це 25-ть плюс-мінус і більше мінус. І це ще до нас придумано. Ніякі українські ноу-хау не можуть перемогти об'єктивні закони війни. Ви гадаєте, що Сирському більше нічого робити, як десь збирати і проти себе налаштовувати військо? Ні. Він вимушений, тому що йому держава не дає. Чому посунули Залужного, як головнокомандуючого? Він був незручний, тому що ще 2 роки тому він ставив питання відносно того, що треба пів мільйона призвати особового складу, щоб зупинити просування. Ці питання вивчали аж 2 роки і далі вивчають, а ми маємо такі важкі наслідки. І як Залужний, так і Сирський говорить, що вихід із цього – це технології, які треба втілювати. Просто чарівною паличкою, десь якось, на якихось підходах не вийде, бо тут працюють об'єктивні закони підготовки і ведення війни. І у відповідності з ними треба ухвалювати відповідні, можливо непопулярні, рішення і зосереджуватись на тому, що треба все для фронту, все для перемоги. Тому що ситуація на фронтах дуже важка.
