Ілюстративне фото: facebook/СтратКом ЗСУ
"Це не єдина дорога, яка там є"
Яка ваша дума щодо подій на фронті, зокрема, планів росіян перерізати наземні шляхи постачання до Покровська і Мирнограда на Донеччині, щоб змусити українські війська відступити з цих міст, про які пише Інститут вивчення війни. (Інститут вивчення війни – американський аналітичний центр Institute for the Study of War, ISW – ред.) Наскільки ймовірний такий варіант розвитку подій?
По-перше, залишилося небагато кілометрів до цієї дороги. Завдяки ній до Покровська постачається все необхідне для того, щоб ми могли там тримати оборону. А також і те, що призначене не лише для військових. Адже в Покровську залишилося декілька тисяч місцевих жителів. Говорять про орієнтовну кількість в 7000 людей. Це переважно люди літнього віку, тому що дітей всіх вдалося вивезти, щоб не наражати їх на небезпеку. Ані магазини, ані аптеки там не працюють. Але ж люди потребують води, їжі та ліків. Тому ці дороги вкрай важливі. Вони зараз знаходяться під обстрілами росіян. Ще не під контролем росіян, але під обстрілами. Звісно, окупанти хочуть перерізати їх фізично. Але потрібно розуміти, що це не єдина дорога, яка там є. Це найбільша дорога, по якій можна щось відносно швидко перевозити. Всі дороги перерізати вони не зможуть, але пошкодити намагаються.
Аналітики Інституту вивчення війни також припускають, що російське військове командування, ймовірно, намагається уникнути проведення лобових атак на міські райони Покровська і Мирнограда. І роблять це через велику кількість піхоти. Чи справді така їхня тактика? І чому вони хочуть уникнути подібних атак?
Це не нова тактика. Вона відома. Коли будь-яка армія намагається уникати вуличних боїв в якомусь місті, вона намагається місто оточити. І таким чином примусити гарнізон, який там тримає оборону, відійти з цих позицій без початку вуличних боїв. Вуличні бої – це може бути важко і надовго, якщо це більш-менш велике місто. Бої можуть розтягнутися навіть не на тижні, а на місяці. Бо в місті бої тривають на трьох рівнях: на асфальті, на нижніх поверхах будівель і вище. Тому росіяни теж не намагаються втягнутися у вуличні бої. Ми в свою чергу намагаємося не дати їм оточити це місто, але можемо діяти тільки в межах тих можливостей, які у нас є. З тією кількістю людей і тією кількістю зброї, яку ми можемо використовувати. Наскільки це можливо, ми тримаємо оборону.
Хвилюватися через те, що вони невдовзі опиняться біля Дніпра, не варто
Які наслідки матиме для Дніпропетровської області та самого Дніпра наближення лінії фронту?
До Дніпра їм ще дуже далеко. Хвилюватися через те, що вони невдовзі опиняться біля Дніпра, не варто. На жаль, вони справді просуваються постійно, але роблять це не швидко. З лютого 2024 року вони з Авдіївки просунулися на захід вглиб нашої території на 50 км. Багато це чи мало, кожен вирішує для себе сам. Але з військової точки зору, при таких втратах це – не суттєве просування. Тому не варто очікувати, що вони й зараз почнуть просуватися швидше. Навпаки, їхнє просування уповільнюється. Бо вони теж виснажуються, а ми в свою чергу посилюємо наші можливості. До адміністративних кордонів Дніпропетровської області залишилося декілька кілометрів, але очікувати, що вони підійдуть до Дніпра, не варто.
Але окрім загрози фізичної присутності, є й інші загрози. Зокрема, голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук у своєму телеграм-каналі написав, що за підтвердженими даними ресурсу DeepState, відстань від лінії фронту до кордонів Дніпропетровщини скоротилася до менш ніж 7 км від тимчасово окупованого села Солоне Донецької області. І російські окупанти можуть здійснювати обстріли керованими авіабомбами та артилерією. Чи зможемо ми цьому зарадити? Чи буде ця ситуація подібною до Харкова?
У цій боротьбі ми маємо перевагу. Але не по кількості тих артилерійських систем, які ми можемо використовувати, а по точності влучань. А керовані авіаційні бомби вдосконалили, зробивши універсальну модель планування та корекції. Вони їх зможуть запускати з великої висоти, і вони можуть летіти майже до сотні кілометрів. Тому переміщення на кілька кілометрів суттєво на можливість росіян застосовувати керовані авіаційні бомби не вплине.
Авіабомби на складах окупантів
Що ми знаємо про авіабомби, які на складах? Чи відома інформація про те, скільки їх? Як швидко вони поповнюються? Де їх виробляють?
Скільки у них бомб на складах, ми зараз точно сказати не можемо. Була офіційна інформація щодо кількості артилерійських снарядів. Ми знаємо, скільки у них ракет, і скільки вони можуть їх виробляти. Але скільки бомб залишилося з радянських часів, ми не знаємо. Але розуміємо, що їх рахують не сотнями, а тисячами. Їх доволі багато. І це велика небезпека.
Росіяни заявили про те, що вони вперше випустили ракету "Кинджал" із винищувача Су-34. Раніше запуски відбувалися лише з винищувачів МІГ-31. Росіяни адаптовуються? Що це змінює? І як вони загалом можуть цим скористатися? Що нам потрібно робити у відповідь?
Літак МІГ-31 був зроблений саме для того, щоб запускати "Кинджали". Їх була невелика кількість, і це була ледь не експериментальна зброя для росіян. Раніше вони її не використовували. Для того, щоб запускати "Кинджали" з інших літаків, потрібно лише переробити кріплення. І це нескладна технологічна задача. В тому, що вони це зробили, немає нічого надзвичайного. Але це додаткова небезпека.
Але ж Су-34 у них 5-6 разів більше, ніж МІГ-31.
Так, звісно. Ми намагалися нищити саме літаки МІГ-31 у різний спосіб. Щоб обмежити можливість запускати "Кинджали". Можна було очікувати, що вони спробують переобладнати інші літаки для того, щоб вони могли нести "Кинджали". Тому зараз у них покращилися можливості для запуску цих "Кинджалів". Але ми їх перехоплюємо все одно. "Кинджали" запускаються з великої відстані з різних літаків. І ми перехоплюємо його вже безпосередньо, коли він залітає на нашу територію і рухається до тієї цілі, на яку був спрямований. Ми й до цього збивали літаки. Єдине, що коли піднімається МІГ-31, ми розуміли, що він піднімається з "Кинджалом". А зараз ми не можемо вирахувати, чи є щось в повітрі, що несе "Кинджал". Ми можемо лише побачити безпосередньо політ цієї ракети.
.jpg)
Олексій Гетьман. Фото: facebook/alexeyhetman
Країни ЄС повинні всього досягати, подобається їм це чи ні
Хочу проаналізувати з вами заяви генсека НАТО Марка Рютте на засіданні комітету Європейського парламенту 13 січня. Він, зокрема, сказав, що витрати держав ЄС на оборону в 2% недостатні, щоб союзники були в безпеці через 4-5 років. Нагадаю, що Польща підтримує вимогу Дональда Трампа до країн НАТО витрачати 5% ВВП на оборону, навіть якщо деяким членам Альянсу знадобиться 10 років для того, щоб досягти цієї мети. Лише 23 країни з 32 членів об'єднання досягли двовідсоткового рівня витрат. Чи зможуть решта країн досягнути цього швидко?
Вони повинні цього досягати, подобається їм це чи ні. Це треба робити. Тому що на сьогоднішній день ми бачимо, і Європа теж це бачить, що вона не готова до війни з Російською Федерацією. Якщо б сьогодні розпочалася європейська війна між країнами-членами НАТО і Російською Федерацією в тому вигляді, в якому вона відбувається на території України, я не думаю, що вони могли б серйозно протидіяти цій навалі. Вони все це чудово розуміють, але починають дуже дипломатично розповідати про необхідність збільшення відсотків впродовж 4-5 років. Вони вже сьогодні не готові до такої війни.
Хочу згадати також слова Марка Рютте про те, що росіяни три місяці виробляють те, що НАТО виробляє за рік. Він зауважив, що без високих зарплат і бюрократії росіяни рухаються швидше і створили військову економіку. Чи можуть країни НАТО пришвидшити своє виробництво? І яка це буде стаття витрат?
Я думаю, вони повинні це ухвалювати, коли формується бюджет країни. Вони в бюджеті мають це передбачати. І також я думаю, що там буде багато дискусій. Там буде, скажімо так, багато корисних дурнів у кожній країні. Вони, на жаль, є. Або ж це просто люди, які працюють на Російську Федерацію. Буде багато спроб переконання, що потрібно витрачати гроші на щось інше. На якісь "дуже" важливі речі, але не на оборону. А це може закінчитися для них дуже погано. Тому я думаю, що все ж здоровий глузд переможе. І вони візьмуть до уваги наш досвід: на скільки важко вести такі інтенсивні бої і наскільки швидко нам вдалося наповнювати бюджети нашого військово-промислового комплексу. Тому, дивлячись на нас, вони мають вчитися. Вони мають це брати до уваги. А якщо вони не будуть цього робити, ситуація для них буде не надто доброю.
В ЄС досі не зрозуміли, що відбувається велика європейська війна
Що європейські країни мають швидко і радикально змінити в своєму оборонному комплексі?
Вони мають збільшити фінансування і модернізувати виробництво – виробництво, в першу чергу, снарядів і техніки.
А це відбувається?
Поки що нічого там не відбувається. Поки що вони тільки аналізують, ухвалюють рішення, проводять наради. Вони досі не зрозуміли, що відбувається не "десь там" конфлікт російсько-український, а відбувається велика європейська війна. І що ця війна може торкнутися їхніх територій дуже швидко. Про що відкритим текстом говорять росіяни. Можливо, європейці це розуміють. Але вони не хочуть повірити в те, що війна вже розпочалася.
У росіян по танках давно вже від'ємний баланс
За даними Forbes, українська армія вперше від початку повномасштабного вторгнення має перевагу над росіянами у танках завдяки дронам, які змушують танки росіян відходити далеко від лінії бойового зіткнення.
Ми знищили майже 10 000 російських танків. Вони мають закінчуватися, тому що їхнє виробництво дозволяє їм на місяць постачати на лінію фронту десь 70-80 танків. У них давно вже в цьому питанні від'ємний баланс.
