Фото з інстаграм-сторінки kvitkakvitkakvitkakvitkakvitka
"Мені завжди здавалось, що з костюмами у нас трошки більші проблеми. Зараз вони стали набагато менші, ця сфера дуже розвинулась, тому я маю змогу зайнятись більше музикою, бо завжди любила й прагнула займатись більше музикою"
Маріє, привіт! У тебе неймовірний бекграунд, пов’язаний з фольклорною темою. Ти цим не просто цікавишся, а популяризуєш ледь не в усіх проявах. Тепер з’явилась ще й музика, яка виходить на новий щабель. Але, можливо, це мені тільки так здається.
Ні, це чиста правда. Тому що мені завжди здавалось, що з костюмами у нас трошки більші проблеми. Зараз вони стали набагато менші, ця сфера дуже розвинулась, тому я маю змогу зайнятись більше музикою, бо завжди любила й прагнула займатись більше музикою.
Мені зараз видається, що ти закриваєш якісь прогалини. Мовляв, із костюмами розібрались, тепер наступне.
Ну так, це частина характеру, мені здається. Я люблю спочатку вирішувати складніші проблеми, а потім менші.
Тобто музика в нас менша проблема?
У нас дуже багато талановитих людей, дуже!
Цікаво, а звідки в тебе ця любов до українського народного костюму, до фольклору?
Це завжди було невід’ємною частиною життя, я б навіть сказала, буденною, бо в мене бабуся з Вінниччини, з якою я зростала, і народна музика була завжди. Вона так побутово співала ці пісні, умовно, коли робила щось на кухні, і це ніколи не було для мене якоюсь диковинкою чи чимось таким екстравагантним. Це було частиною мого життя, я з цим зростала і це залишилось зі мною, мені самій це подобається. В нас досить велика музична родина, тому це якась така частина мене, притаманна мені.
Тобто ти зростала в атмосфері української культури, а коли ти побачила ось цю прогалину, яку потрібно заповнювати?
Не можу сказати, що це прям прогалина, просто коли я навчалась в університеті, народна культура була чимось, не відкрию ні для кого секрет, дуже меншовартісним, чимось, до чого небагато людей хотіло схилитись і чим займатись. Але коли ти її знаєш справжню, тобі від цього стає дуже неприємно і шкода. І тобі хочеться зробити її настільки класною, щоб інші люди теж розуміли її цінність і вартість, і любили її, якось так.
Можна ж по-різному виконувати фольклорні мотиви. Тобто можна передавати фольк у найчистішому вигляді, як це було в першоджерелах, чи осмислювати на свій лад, привносити туди щось своє. Тут варіантів може бути дуже багато. Цікаво, який твій?
В мене був тривалий шлях, бо я почала з чистого відтворення, мені було важливо повторити максимально подібно до оригіналів. Весь час ми цьому навчались, це й було завданням нашого шестирічного навчання в університеті — вміння відтворювати так, як воно звучить у конкретному регіоні, в конкретному селі, повторити манеру, бо вони всі дуже різні, залежно від того, де люди проживають. А потім, коли я писала альбом, мені здалось, що він має бути дуже особистим і чимось, що мені найбільше відгукується. І я вже стала трансформувати пісні, й попередній альбом весь написаний з міксу моїх власних переживань, фрагментів народних пісень, іноді навіть поезії, умовно Тараса Шевченка. Я почала вихоплювати фрагменти народних пісень, які сьогодні в моєму житті мають значення й відображають мій внутрішній стан чи те, що відбувається навколо мене. Вийшов уже мікс більше того, що хвилює мене, що залишається актуальним, і що було, умовно 100-200 років тому.
"Ми написали цю пісню рік тому й пробували її зробити не такою болісною, бо в ній є цей нерв, та ми не хотіли й порушити цю таку важку тему, щоб це не звучало маніпулятивно, бо для нас це не так... Тому це була складна робота, над якою ми дуже довго сумнівались… Але в якийсь момент я зрозуміла, що, напевно, вже час не ховати це все, а ділитись емоціями. Може, й мені від цього стане легше, і комусь ще"
Пісня "Сама", яку ми зараз будемо слухати — це робота спільна. Про цю співпрацю, можливо, якісь деталі розкриєш? Але спочатку один важливий момент, про який ти написала на своїй сторінці в інстаграмі: "Сьогодні у світ вийшла пісня, про яку не хочеться і не можеться писати геть нічого… Просто знайте, що вона вже є." Якщо писати не хочеться, то, може, розкажеш?
Я спробую, бо ми справді написали цю пісню з Ярославом, і розкажу трошки про Ярослава. Я дуже довго шукала людину, яка б відчувала народну музику саме таким чином, бо дуже часто її сприймають, як щось досить поверхневе, шароварне й що має бути дуже веселе. І дуже складно було знайти людину, яка так тонко могла б поєднати електронну музику (іноді це трошки поп, іноді трошки рок, альтернативна музика, у нас дуже своєрідний жанр), і Ярослав прям знає, як це зробити. Ми можемо з ним легко відчути один одного без зайвих слів і пояснень. Він це так схоплює, коли я до нього приходжу з якоюсь емоцією і текстом, і ми разом пишемо, в нас складається така магія, якщо можна так назвати. І ми досить швидко розуміємо, куди рухаємось в музиці, й виходить така синергія.
Ми написали цю пісню рік тому й пробували її зробити не такою болісною, бо в ній є цей нерв, та ми не хотіли й порушити цю таку важку тему, щоб це не звучало маніпулятивно, бо для нас це не так, щоб не перейти цей кордон, в якому ця пісня стає чимось уже диким, і де біль був би все ще відчутним. Тому це була складна робота, над якою ми дуже довго сумнівались. Я не була готова поділитись своїм емоційним станом і не була готова бути настільки відвертою зі слухачем і співати про біль втрати чи про те, що мені це так болить.
А що змінилось, це час допоміг?
Мені здається, по-перше, це час, а, по-друге, після того, як вийшла "Кохала" (у нас є на подібну тему пісня, але вона трошки легша, там більш алюзія, ніж пряма мова), то мені написало дуже багато жінок, які проживають дуже подібний стан, дуже подібні емоції. У когось хтось зник безвісти, у когось хтось загинув, хтось просто переживає цю розлуку, коли хтось вдома, а хтось на війні. І я зрозуміла, що вона дуже багатьом людям допомагає проживати цей стан. І коли я отримала й отримую регулярно таку велику кількість відгуків, в якийсь момент я зрозуміла, що, напевно, вже час не ховати це все, а ділитись емоціями. Може, й мені від цього стане легше, і комусь ще.
Слухати пісню "Сама" Марії Квітки і Bunht, як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь Рекомендує 2024" на Spotify.