Ілюстративне фото з відкритих джерел
"Емоційна ескалація не спрацювала так, як хотів Кремль"
Після удару по Дніпру російською ракетою "Орешнік" яку оцінку ви б дали заходам із боку наших партнерів, тим заявам? Чи цього достатньо? І що ми врешті отримали? Нагадаю, через декілька днів було скликане екстрене засідання Ради "Україна-НАТО", також були певні заяви в межах Парламентської асамблеї НАТО. Обмежилися цим чи було щось іще?
Реакцію наших партнерів варто розділити на дві частини. Перше — це те, що вони не продемонстрували паніки, а саме паніку і заяв очікувало російське керівництво. Вони хотіли ескалації після заяв щодо зміни ядерної доктрини, щоб продемонструвати, що ці слова не пусті щодо можливого ядерного удару. А партнери реагують на ядерну ескалацію і бояться можливого ядерного удару зі сторони РФ. Тому те, що західні партнери продемонстрували, що "окей, це була чергова ракета. Неприємно, але це не паніка, коли треба терміново реагувати", було дуже важливим. Це як на капризи дитини іноді варто не реагувати. Це відбулося десь так само. Росіяни побачили, що це не працює, емоційна ескалація не спрацювала так, як хотів Кремль.
Але, з іншого боку, є друга частина реакції наших партнерів — їм потрібно було продемонструвати вже Україні, що вони помітили, що РФ так діє, і що вони єдині з Україною, незалежно від того, що робить Росія. Саме тому скликання засідання Ради "Україна-НАТО" було вкрай важливим. Це про єдність, а єдність — це другий тригер, який бентежить російське керівництво, бо їм простіше говорити з європейськими та американськими лідерами сам на сам, ніж бачити єдність ЄС або НАТО. Особливо, коли росіяни вважають, що в них є Угорщина чи Словаччина, інші європейські лідери, з якими їм простіше говорити, ніж зі всією організацією.
Путін учинив як у старій казці, де кричали про вовка
А чи не здається вам, що РФ загнала сама себе у нову реальність тим, що вона занадто часто посилалася на ядерку, що занадто часто Путін посилався на ймовірне використання ядерної зброї? Захід тепер реагуватиме стриманіше, якщо будуть чергові залякування?
Тут потрібно розуміти, що з 1945 року ніхто не використовував ядерну зброю, тому вона залишається в першу чергу інструментом стримування. Саме через те, що ніхто не знає, які можуть бути наслідки, що може бути тією "червоною лінією", яку переходять для того, щоб її застосувати, це так ефективно і працювало. Тут Путін, можливо, і припустився помилки: він, як в тій старій казці, де кричали "вовк", а коли вовк прийшов, то вже ніхто не відреагував. Протягом двох років Путін постійно звертався до можливості використання або тактичної ядерної зброї, або удару навіть по країнах-членах НАТО. Поки це працювало, то він, звісно, цим погрожував, але тепер йому потрібно продемонструвати якийсь наступний крок, щоб було зрозуміло, що він таки готовий до ескалації, а не просто повторювати одну і ту ж погрозу. І тут, думаю, шантаж певним чином не спрацював, бо всі подивилися, що всередині цієї ракети, наскільки вона якісна та ефективна. Це зіграло не на користь Путіна, бо всі побачили, що це такий собі "Франкенштейн", а не нові розробки. По-друге, всім стало зрозуміло, скільки в Росії може бути таких зразків, якщо росіяни дуже сильно залежать від західних технологій.
Військові експерти наголошували, що ефекту від того удару по Дніпру практично не було. То чого, на вашу думку, цим ударом спромігся досягти позитивного для себе Путін?
Він продемонстрував, що в нього ще є певні козирі в руках, що є певні розробки, які відбувалися, тієї зброї, про яку ми не знали. В останні роки ніхто не говорив про цю розробку, яка розпочалася більше десяти років тому, коли вперше почули про "Орешнік". А далі — він використав її без боєзаряду і це теж було показовим, адже ми чули заяви, що наступний удар буде ракетою з боєголовкою. Це можливість наступного кроку, демонстрація, що "в мене є і я можу більше". Путін використовує підхід маленьких кроків, маленької ескалації, щоб продемонструвати, що в нього ще є можливості, про які ми умовно можемо не знати.
Німецький сценарій вступу України до НАТО: "Додатковий аргумент для РФ під час перемовин"
Хотів би згадати і про інтерв'ю Володимира Зеленського для Sky News, в якому він говорив зокрема і про умови щодо припинення "гарячої" фази війни. Це можливо, припустив президент, якщо Україні запропонують членство в НАТО, навіть без тимчасово окупованих територій. Якщо я не помиляюся, минулого року ви проводили дослідження в країнах НАТО щодо того, чому вони не готові надати Україні ПДЧ. Нагадайте, будь ласка, результати дослідження і наскільки воно актуальне нині?
Коли ми проводили його перед Мадридським самітом, всі говорили про можливу ескалацію. Що надання Україні перспективи членства — а ПДЧ тоді розглядалося саме як можливість майбутнього членства, обовʼязковий крок, від якого на минулому саміті вже відмовилися — говорили про ескалацію. Коли ми починали задавали більш глибинне питання щодо того, що саме означає "ескалація", де-факто ми завжди приходили до одного і того ж. Усі боялися застосування ядерної зброї. При тому, це стосувалося як Німеччини, в якої немає власної ядерної зброї, так і Франції або США, які її мають. Для всіх цей аргумент був єдиним. Були й інші аргументи, але основною, засадничою була саме можливість використання ядерної зброї.
Ганна Шелест. Фото: Українська призма
На сьогоднішній момент цей аргумент трішки зменшив свою вагу, але він все ще присутній. З іншого боку, ми в риториці щодо майбутнього членства в НАТО втратили дуже важливий елемент. Ми пропонували, що "давайте ви запросите Україну в рамках тієї території, яку ми контролюємо". Це так званий "німецький сценарій": ФРН ще з 1954 року було в НАТО, з умовою, що колись Німеччина обʼєднається. Але навіть той варіант для Німеччини говорив про три рівні захисту: рівень захисту НАТО для всієї території, окрім Берліна; Берлін, який був розділений, мав окремий план захисту; плюс розміщення американського контингенту в Німеччині. Саме це гарантувало безпеку протягом 50 років країн Західної Європи.
Коли в Україні була контактна лінія, де ми чітко знали, по яких селах вона проходить, такий варіант був можливий. Але десь рік тому знову почали на багатьох закритих зустрічах в Європі й колишні військові, і дипломати говорити, що "давайте розглянемо німецький варіант". І в наших українських експертів виникло питання: добре, а де в нас ця лінія, по яку ви будете гарантувати нашу безпеку в рамках Альянсу? В нас є шалена "сіра зона", плюс постійні бойові зіткнення, коли території протягом місяця можуть переходити туди-назад. Яким чином ви поставите межу, де ви захищаєте, а де — не поширюється стаття 5 Договору про колективну оборону? На це питання, щонайменше на експертному рівні, ми не змогли отримати відповіді.
До того про Курщину (мається на увазі операція ЗСУ на території держави-агресорки – ред.) тоді не було відомо й мало хто міг припустити, що така операція можлива…
Так, вірно. У форматі Берліну 50-х, хоч і не було ще Берлінського муру, але вже були чіткі визначені зони відповідальності. Був умовний кордон, який обидві сторони визнавали. Навіть більше, Франція, яка вступала і створювала Альянс, на той момент мала шалені заморські території, які вважалися її території. Це не були колонії, як у Великої Британії. І в угоді тоді прописувалося, що на материкову територію захист поширюється, а на інші — ні.
Щодо України сьогодні, то чи спроможні ми намалювати кордон, на який буде поширюватися 5 стаття? Я би не ризикнула. Бо тут не лише про те, захищаємо ми Купʼянськ або Краматорськ, чи ні. Питання в тому, що як тільки ми малюємо умовну лінію, це дасть змогу і РФ говорити далі під час переговорів, що вони контролюють повністю ці окуповані території, "сіру зону". Відповідно, далі давайте говорити про безпеку тільки тих територій, які контролює Україна. Тобто ми фактично дамо РФ додатковий аргумент під час перемовин.
