Фото ілюстративне
"Марія" з Анджеліною Джолі: акторка займалася рік оперним співом
Що зараз йде в кінотеатрах, що можна подивитись? Що цікавого, що ви, перш за все, відмітили для себе?
Зараз фільмів не так багато, бо почалося перехідне міжсезоння. Великий фільм, який зараз йде – фільм Пабла Ларраіно, чилійського режисера – "Марія" про оперну діву Марію Каллас. Це цікава історія. Головну роль виконує Анджеліна Джолі, яка досить довгий час насправді не знімалася в якихось великих фільмах. У неї остання роль була у 2021 році. Вона мало працювала, як акторка. І от велика роль достатньо відомої італійської оперної діви, яка дуже рано пішла з кар'єри і померла достатньо молодою жінкою. Вважається, що одна з причин – вона не могла більше співати. І Джолі займалася оперним співом, щоб увійти в цю роль. Майже рік вона брала курси оперного співу. Звісно, що в неї не вийшло, як в Каллас, виконувати оперні арії і вони у фільмі звучать арії Каллас. Але того, що вона навчилася за цей рік, вистачило, щоб вона виконала оцю фінальну оперну Марію Каллас, яку її героїня виконує уже на кухні, коли вона уже поза сценою і коли її голос уже може чути лише вона. І це достатньо трагічний момент. Фактично для однієї цієї сцени Джолі готувалася цілий рік.
Робота актора – це дуже непросто…
Тут важливо, як актор готується. Є, наприклад, так званий метод Станіславського, який говорить, що актор повинен не грати роль, а проживати її. Їхня підготовка до акторської якоїсь ролі нагадує таке, ніби вони намагаються після цієї ролі піти з акторства. Деніел Дей-Льюїс працював на скотобійні для банд Нью-Йорка чи жив в лісі для "Останнього з могікан". Але є, насправді, і інший підхід. От Ентоні Хопкінс, наприклад, говорить, що це все дурня і насправді хороший актор просто повинен вміти грати. І ми знаємо, як він грав, наприклад, доктора Лектера Ганнібала, який 24 хвилини в кадрі, але його пам'ятають всі досі. Тому насправді підхід до того, як працювати зі своїми персонажами і як займатися — насправді різняться. І вони можуть бути як такими, коли актор повністю перевтілюється – такий приклад і Джолі, яка спеціально готувалася. Але можуть бути іншими.
А як би ви оцінили цей фільм, порівнюючи його із попередніми стрічками?
Пабло Ларраін цікавий режисер. Його творчість можна поділити на латиноамериканський період і західний. Латиноамериканський період повністю присвячений осмисленню режиму Піночета, а західний – англомовні фільми, переважно жіночі байопіки (біографічний фільм – ред.) про відомих жінок. З Наталі Портман в нього була "Жаклін", "Спенсер" про принцесу Діану з Крістен Стюарт і "Марія" про Марію Каллас з Анджеліною Джолі. Про Марію Каллас насправді вийшов найкращий з цієї трилогії байопік, тому що він найпростіше тут вибудовує сюжетну канву для байопіка – починає його зі смерті Марії. І він ніби промотує життя перед очима. Це достатньо робочий хід сценарію для байопіка. Сценаристом був Стівен Найт. Він працював із "Гострими картузами". Тобто хороший сценарист, який, в принципі, був в історичному контексті. Цей байопік вийшов найкращий. Якщо говорити, наприклад, про "Спенсер" і "Жаклін", то вони були менш збалансовані. Плюс ще є такий момент, що з Марією Каллас – і сам Лорраін про це говорить – у всіх її біографіях приблизно є половина інформації, з якою погоджуються всі – і це правда. А друга половина – це якісь домисли або чутки, з якими не всі погоджуються біографи. Відповідно така біографія людини, яка складається з конкретних фактів і великої кількості домислів, дає змогу для художніх різних додумок. І там легше розповідати історію, тому що він має більше можливості для маневрування по сюжету. І це теж те, що стало виграшним в конкретно цьому байопіку про Марію Каллас.
А те, що саме Анжеліна Джолі там зіграла, теж мало свій вплив?
В нього завжди грають серйозні акторки. Наталі Портман і Крістен Стюарт мені здаються не менш важливими акторками. Анджеліна Джолі дійсно привернула увагу. Окрім того, що акторська гра Джолі чудова, то це ще й має особливу увагу серед глядачів, бо це ж повернення достатньо відомої зірки, яка довгий час не знімалася.
Чи відстежували ви, чому в неї такі зараз паузи в кар'єрі?
Так, там була низка історій. Вона певний час займалася здоров'ям, потім вона переключилась на громадську діяльність. І тому певний час не працювала, бо займалась просто іншими сферами. В неї достатньо активна громадська позиція. Була в Україні, також приїжджала в інші країни, охоплені війною: це Ефіопія, Ємен. Вона часто їздить в країни, в яких війна.
"Епізоди: Тінь Чорнобиля": нагадування про те, як виник перший культовий "S.T.A.L.K.E.R."
Фільм "Епізоди: Тінь Чорнобиля"...
Це документальний фільм студії KNIFE. Вони займаються популярною документалістикою. Він був у серії. Там було три фільми, які були присвячені нашій культурі 90-х, початку 2000-х. Там була історія про чемпіонат світу футболу 2006 року, "S.T.A.L.K.E.R." і українське телебачення. І він виходив в обмежений прокат. Я так розумію, там були якісь потреби більше маркетологічного характеру, ніж повного прокату. Потім він виходив уже, здається, на Netflix. І я так розумію, що повернення пов'язано, власне, з тим, що вийшла гра "S.T.A.L.K.E.R. 2". І це таке нагадування про те, як виник перший культовий "S.T.A.L.K.E.R.". І це чудовий, насправді, документальний фільм – достатньо простий, легкий. Студія KNIFE займається популярною документалістикою, робить такий продукт, який нагадує документальні фільми з Netflix. І це чудовий фільм, він розповідає про те, як виник перший "S.T.A.L.K.E.R." . Містить інтерв'ю розробників, людей, які перші тестили цю гру, розповіді, як ця гра заполонила світ, як вона стала популярною, як виникла ідея. Всім фанатам "S.T.A.L.K.E.R.", фанатам відеоігор цей фільм точно зайде, тому що в доступній, цікавій, достатньо динамічній формі розповідає історію цієї гри. Якщо людина цікавиться українською культурою 2000-х, то вона точно знає, що "S.T.A.L.K.E.R." – це невід'ємна частина цієї культури того періоду. І подивитися, власне, на розвиток відеоігор 2000-х, коли раптом в Україні, де, в принципі, на початку 2000-х ще з цією сферою було все не дуже добре, раптом виникає такий хіт всесвітнього масштабу – це дійсно важливо. Це показує те, як Україна ставала культовою в світовій поп-культурі. І в контексті цього розглядати, наприклад, навіть якщо ви не фанат відеоігор, "S.T.A.L.K.E.R." цікаво. Я не гравець в комп'ютерні ігри, я не грав у "S.T.A.L.K.E.R." ні в першого, ні в другого. Але мені дивитися цей фільм було цікаво, тому що я розумів, як відбувалась якась певна епохальна подія в одній зі сфер світової поп-культури. І це зробила Україна. І в цьому контексті дуже цікаво.
Фото з особистої ФБ-сторінки Ігоря Кромфа
Українські фільми: чорна комедія "Редакція" та унікальний музичний простір минулого "Назавжди-назавжди"
Що б ви ще відзначили з того, що зараз іде або вже на днях почнеться в кінотеатрах?
Неймовірно радісно, що повертається українське кіно. І зараз буквально в прокаті два українських фільми, на які я раджу сходити. Це "Редакція" Романа Бондарчука і "Назавжди-назавжди" Ані Бурячкової. "Редакція" Романа Бондарчука – це його другий фільм і драмеді дуже іронічна, я б сказав навіть чорна комедія про роботу регіональної редакції газети. Я, наприклад, свого часу працював регіональним редактором регіональних новин. І я дуже багато відчув оцих таких фірмових, комічних моментів, які можуть бути в регіональних редакціях. І вона дуже сатирична. Вона висміює дуже багато насправді речей з нашого життя до вторгнення. І тому я дуже раджу цей фільм – інтелектуальна, гостра, сатирична комедія.
Інший фільм "Назавжди-назавжди" – це дебют Ані Бурячкової. Прем'єра його була на Венеційському кінофестивалі минулого року. Він пройшов фестивальний шлях, дійшов до прокату. Чудова історія. 1998 рік. Підлітки, дорослішання. Така трохи еротична історія, трохи жорстка. Історія, власне, про дорослішання в 90-ті, але в неї ще є особливий момент. Власне Аня Бурячкова була кліпмейкеркою. Вона зняла дуже багато кліпів і для ONUKA, і ще для багатьох українських виконавців. І вона багато вшиває цієї музики 1998 року. І це дуже цікаво дивитися, тому що для покоління 1998 року Кузьма Скрябін – це ще постпанк. "Океан Ельзи" – це ще брітпоп. Вони ще жартують, що із попсового – це з альбому "Фарби" Ірини Білик. І це якесь унікальне перенесення в якийсь унікальний музичний простір минулого. І таке відчуття того, якою була музика в 90-х – це дуже цікавий досвід. І це ще важливо, тому що ця музика стає рушієм сюжету. Тому я раджу подивитися цей фільм і послухати його.
"Тут і зараз": з часів світу динозаврів виростає будинок, де через одну вітальню змінюються цілі покоління людей і долі
Чи є ще щось відзначити у вас?
Якщо ми вже говоримо про те, що в нас починається потроху новорічний сезон, то 5 грудня дуже цікавий фільм, як на мене – це "Тут і зараз". Це відновлення команди Форрест Гампа, тому що Роберт Земекіс повертає Тома Хенкса і Робін Райт в головних ролях. Це історія ділянки в Новій Англії, через призму якої він показує, як змінюється весь світ. Тобто він починає ніби як зі світу динозаврів і потім показує, як на цій території виростає будинок, як в цьому будинку відбуваються долі цих героїв і як через одну вітальню змінюються цілі покоління людей. І це така достатньо тепла, класична, новорічна історія, на яку, мабуть, я радив би сходити. У нас більшість прем'єр, які відбуваються на заході в грудні, в нас будуть перенесені на січень. Тому от наразі, мабуть, найбільш таким новорічним фільмом я виділив би от саме "Тут і зараз".
Топ-три традиційних новорічних фільмів
Які ваші традиційні новорічні фільми?
Почнемо з класики. Мій улюблений класичний новорічний фільм – "Квартира" Біллі Вайлдера. Історія про закоханість чоловіка і жінки і те, як це відбувається навколо квартири. Сюжет цього фільму багато в чому був пізніше скопійований Ельдаром Рязановим в "Іронії судьби". А це от оригінальний насправді сюжет. І він значно щемкіший і значно ніжніший. І це така прекрасна новорічна історія.
Другий фільм, який я би визначив – це фільм "Сім'янин" з Ніколасом Кейджем, де він грає супер успішного бізнесмена, який раптом отримує можливість прожити інше життя, в якому він не живе, як супер успішний бізнесмен, який витрачає вільний час на вечірки, а живе життя звичайного дрібного підприємця, в якого є родина, яка його любить. І це така новорічна історія про новорічне чудо, коли людина отримує можливість прожити інше життя, яка втілює оці всі сімейні цінності свята. І це теж прекрасне кіно з духом і естетикою 2000-х. Дуже прекрасна стрічка під Новий рік.
Третя – "Подарунок на Різдво" з Арнольдом Шварценеггером. Ми постійно звикли, що Арнольд – герой бойовиків. Але він насправді ще ж прекрасний комедійний актор. І в нього є десяток ролей комедійних. Там і "Джуно", і "Близнюки", і от "Подарунок на Різдво" –- це теж історія з початку 90-х чи кінця навіть 80-х років, де він грає заклопотаного батька, який пообіцяв сину подарунок, конкретно іграшку. І він не може цю іграшку вже придбати, бо її ніде нема. І він потрапляє в кавалькаду якихось новорічних пригод і історій, щоб знайти цю іграшку і ніби як не зганьбитись перед сином. І це така теж класична, типова, різдвяно-новорічна історія, яку я обожнюю і яку я завжди раджу. Арно дуже самоіронічний. І ця самоіронічність якраз його дуже багато рятує. Ірозкрила його ще додаткову акторську грань.
Топ-три нетрадиційних новорічних фільмів.
Нетрадиційний список…
Коли ми говоримо про Christmas Films так звані, тобто про новорічно-різдвяні фільми, то це, як правило, сімейні якісь цінності, це, як правило, продукт свята, це, як правило, якісь комедії або якісь мелодрами, але достатньо добрі і з хорошим кінцем. Хотілося б виділити якісь інші жанри, які так само торкаються новорічної тематики, наприклад. Це можуть бути трилери, можуть бути драми, можуть бути будь-які насправді жанри.
Перший різдвяно-новорічний фільм, який згадується – кримінальна комедія Мартіна Мак-Дони – а він майстер чорного гумору – "Залягти на дно в Брюгге". Історія про двох кілерів-невдах, які потрапляють в Брюгге, тому що вони неправильно виконали завдання. І це історія насправді про те, як вони мучаться через це невиконання завдання і історія про якесь різдвяне прощення. Це історія, сповнена чорної сатири, чорного гумору. Колін Фаррелл прекрасний в цьому фільмі. Дуже раджу цей фільм. Фільм, який насправді з безкінечними якимись мемами, жартами на кшталт "чистилище, це як Тоттенхем – він ніколи не стане чемпіоном, але ніколи не впаде на дно."
Другий – давайте візьмемо комікс. Візьмемо кінокомікс "Бетмен повертається" Тіма Бертона з Майклом Кітоном, Денні ДеВіто, який грає пінгвіна, Мішель Пфайффер, яка грає жінку-кішку. Кавалькада цих нуарно-гротескних пригод в Готемі. І все це теж пов'язано насправді з Новим роком. І цей фільм насправді пронизаний новорічною історією.
І давайте візьмемо український фільм. Його насправді трошки підзабули. Але це прекрасна стрічка "Креденс" Валентина Васяновича – рання його робота. Про нього мало хто згадує. Це історія про різдвяний Львів. Коли ми говоримо різдвяний Львів, у нас, як правило, це асоціюється з якимись ярмарками. А це історія про чоловіка, який переживає кризу середнього віку, який в депресії на Різдво, в якого навколо родичі проросійських поглядів у Львові і який переживає насправді екзистенційну кризу на тлі цього Різдва. І це ось один з таких ранніх фільмів Васяновича, який я б порадив дивитися, як такий некласичний різдвяно-новорічний фільм.
