Віталій Коваль. Фото з фейсбук-сторінки
Євроінтеграційні процеси та підтримка прифронтових територій — пріоритет
Які нині основні пріоритети в роботі Міністерства аграрної політики та продовольства України?
У нас пріоритети розбиваються на секторальні і кроссекторальні. Кроссекторальні важливі для багатьох галузей, суміжних з агронапрямком. Якщо говорити суто про напрямки агрополітики, то виклики формують пріоритети, тому що ми маємо знайти системні рішення для системних проблем. Наприклад, один з основних пріоритетів – це євроінтеграційні процеси. Ми розуміємо, що Україна, отримавши статус кандидата до вступу в Євросоюз, має відповідати певним вимогам і готуватись, тому що євроінтеграція – це не копіпаст європейських законів та нормативно-правових актів, а це повний процес імплементації і підготовки цілої галузі до цих змін. Тому що агронапрямок – це основа української економіки. У нас сьогодні 60% валютної виручки надходить від експорту агропродукції. Аграрний напрямок в Україні дуже чутливий та важливий, і готуватись потрібно роки. Тому постійно відбуваються зустрічі з асоціаціями під гаслом, що готуємось і враховуємо національний інтерес. Ми не маємо права загубити аграрний потенціал країни, ми маємо зобов'язання його розвинути. Тому євроінтеграція на першому місці як пріоритет.
Далі йдуть не менш важливі напрямки, але вони вже у внутрішній складовій країни. Наприклад, підтримка прифронтових територій. Тому що проблеми фермерів у Запорізькій та Харківській областях зовсім інші, ніж у тих, хто сьогодні проваджує діяльність на Львівщині чи в Закарпатті. І зрозуміти ці проблеми, точково допомогти і зробити так, щоб фермерські руки не опустились, а працювали далі — це наш основний виклик нашого міністерства. Тож підтримка прифронтових територій — це важливий пріоритет нашого міністерства.
1,5 млн гектарів української землі потребує зрошення
Також питання іригації. Ми розуміємо, що після руйнування Каховської дамби ми маємо проблеми, які накладаються ще й на зміну клімату, тобто недостатність води в регіонах. Фактично, чітке усвідомлення того, що півтора мільйона гектарів української землі потребує зрошення змушує нас формувати пріоритет саме на роботу з відновлення іригаційних каналів, зі створення крапельно-зрошувального поливу. Тому що сьогодні вже пройшов час екстенсивного господарювання. Ми маємо регулювати вологу і перейти до інтенсивної моделі. Тут є підтримка наших партнерів: і Світовий банк допомагає, і такі проєкти, як USAID точно сприяють відновленню сталості на сільській території. Тому що важливо розуміти, що агрополітика охоплює сільські території. Там живуть мільйони українців. 14 мільйонів українців дотичні до агровиробництва. І ми маємо подбати про них допомігши.
"Україна має розвивати промисловість на основі аграрного фундаменту"
Якщо говорити про потенціал країни, то задача міністерства – перейти від моделі сировинного експорту до моделі агроіндустріальної країни. Як міністр я завжди наголошую на зустрічах, що ми не просто аграрна країна. Ми країна, яка має розвивати промисловість на основі аграрного фундаменту. Тому глибинна переробка і створення цієї доданої вартості – це для нас пріоритетна задача. Ми маємо експортувати не просто зерно чи якусь сировинну культуру, ми маємо її переробляти мінімум в борошно. Ми маємо створювати продукти, які дуже потрібні світу. І географія доставки цих продуктів має бути якомога далі, тому що ми понад сто країн маємо в партнерах, і сьогодні агросектор України – це про продовольчу безпеку світу. Як би не було важко нашим фермерам, ми забезпечуємо Африку, Південно-Східну Азію, ми працюємо у всіх країнах, які потребують продовольства. Тому це наш пріоритет переходу до глибинної переробки.
"Тваринництво треба рятувати"
Також напрямок, який надзвичайно важливо врятувати, — це тваринництво. Тому що порівнюючи цифри з 1991 року, по основних показниках тваринництва, ми постійно мали деградацію і спад. Якщо порівнювати кількість корів, наприклад, то сьогодні у нас всіх голів ВРХ всього 2 мільйони 300 тисяч, а на 1991-й рік було 28 мільйонів. І це ціла прірва. Я вважаю, що це вже дно, від якого потрібно відштовхуватися. Тому що без розвитку тваринництва не буде гармонійного розвитку всього агросектора. Для розуміння, наприклад, якщо ми будуємо переробний завод, який буде переробляти кукурудзу в біоетанол, то побічні продукти — це ж основа кормів. І так якщо взяти будь-яку переробну одиницю в агросекторі, то постійно вторинні продукти — це є основа для кормів. І ці корма мають споживатись в Україні. Ми точно маємо збільшувати виробництво молока та м'яса і експортувати ці вже перероблені продукти, де є українська праця, де є українська електроенергія, де є складові, які дозволяють нам тримати збалансовану економіку. Тому без тваринництва збалансованого агросектору не буде. І це догма, це постулат. Його постійно потрібно артикулювати і розвивати.
Ми маємо величезні перспективи в експорті м'яса. Сьогодні ми бачимо запит на червоне м'ясо, ми бачимо постійне зростання молока у світі. І фактично Україна може стати аграрним та молочним Ельдорадо. Тому що складова собівартості українських виробників молока краща, ніж конкурентів. І це треба використати. Тому тваринництво ми піднімаємо в пріоритет. Моя задача – сьогодні думати державними категоріями, тобто думати про наступні покоління. І якщо ми сьогодні закладемо фундамент, він спрацює через декілька років. І вже наступним поколінням державотворців буде легше стартувати, й вони будуть мати інерцію. Ця інерція у тваринності, на жаль, повністю була відсутня, і сьогодні наша задача її відновити.
Золотий трикутник – це бізнес, влада і навчання
Дуже важливо зрозуміти, що у нас має бути золотий трикутник – це бізнес, влада і навчання. Сьогодні міністерство вже докорінно змінює підхід до підготовки кадрів в агросфері, тому що ми маємо давати актуальну потребу в спеціалістах, щоб ми випускали тих спеціалістів, які будуть гарантовано мати працю після випуску. Нам не вистачає ветеринарів та агрономів. Ми маємо готувати такі висококваліфіковані кадри. Це навіть складова агродипломатії, щоб не тільки наші спеціалісти-українці вчились в агровишах, а щоб ми отримували студентів з інших країн і готували з них агроамбасадорів, тому що вони після навчання повернуться у свої країни і вже будуть розуміти, що таке український аграрний ринок і будуть звичні до нас. Сьогодні, навіть під час війни, у нас навчається таких понад 1400 студентів. Але місткість наших вишів, які можуть підготувати їх, ще більша. Тому це потрібно розвивати, це наші майбутні клієнти й партнери, які будуть розуміти нас з пів слова, тому що проведуть тут час в навчанні. Це важливий напрямок.
Відкриття нових ринків
Ще хочу зауважити про пріоритет відкриття нових ринків. Сьогодні ми маємо хорошу динаміку експорту. Фактично, навіть під час широкомасштабної війни, ми не втратили в вартісному показнику. Тобто ми йдемо в середньому на показнику 22 мільярди доларів валютної виручки від агроекспорту. Такі цифри були в 2019, в 2020 роках. Ми втримали ситуацію. При тому, що багато орних земель, на жаль, заміновані, є окуповані території, але агросектор завдяки своїй технологічності втримав ці показники. Нам потрібно відкривати нові ринки. Європа — це висококонкурентний ринок, високоякісний по показниках, але з преміальною ціною. Нашу продукцію чекають і в Південно-Східній Азії, і країни Африки, тому диверсифікувати канали поставок нашого продукту на світ – це зобов'язання і це пріоритет Мінагрополітики. Тут наш зв'язок з Держпродспоживслужбою, з асоціаціями дуже важливий, щоб бізнес через асоціації говорив нам про ті напрямки, які вони бачать як перспективу. А ми вже разом йшли ешелон за ешелоном, завойовуючи ці ринки. У нас насправді немає таких ринків, на яких нас чекають, що от вони вільні. Їх треба завойовувати. Це складова державної політики продавати свою продукцію на зовнішні ринки. Тому вона має бути високоякісна, відповідати найвимогливішим нормам. І ця продукція має бути з високою доданою вартістю. Це ті основні пріоритети, які стоять сьогодні перед Мінагрополітики.
"Нашу продукцію, спробувавши один раз, хочуть повторно замовляти"
За період війни ми не втратили ринки, які в нас вже були?
Міжнародний ринок торгівлі агропродукцією мінливий. І складно сказати про те, що ці ринки завжди стабільні. Тому що є конкуренція, і вона залежить від врожаїв. Наприклад, якщо в одній частині світу засуха, то, відповідно, піднімається ціна, й інша частина світу виграє від цього. Ми бачимо, навіть якщо взяти наші стандартні історичні ринки, наприклад, олійні культури соняшникові, то одного року середня ціна близько тисячі доларів, наступний рік вона може впасти до 780 доларів. Тобто ми вже маємо просідання за ціною, відповідно компенсуємо десь кількістю поставленого товару. Приємно те, що ми повертаємось на деякі ринки. Наприклад, сьогодні ми бачимо зацікавленість від Малайзії, Індонезії, Бангладешу. Тобто це хороший знак, тому що змінюється культура споживання. І фактично нашу продукцію, спробувавши один раз, хочуть повторно замовляти. Є проблеми з логістикою. І це треба розуміти. Якщо до 2021 року в нас була безперебійна логістика, і ми 90% всієї агропродукції експортували через морські коридори, то ви ж пам'ятаєте 2022 рік, коли в нас був просто колапс логістики, і ми змушені були обходити через суходіл наших сусідів. І це здорожчувало, на деякі види продукції на логістиці було підняття ціни 70-100 доларів. А що таке підняття на логістиці? Це втрата конкурентності на інших ринках, тому що з іншої країни доставити до нашого потенційного покупця дешевше. Тому українці дуже винахідливі і адаптивні. Фактично, ми знайшли, як перебудувати свої логістичні шляхи, як знайти нових клієнтів, але це постійна робота. Тому вона не зупиняється. Що ми робимо з боку держави? Прибираємо бюрократичні перепони, тому що потрібно узгодити фітосанітарні протоколи між країнами, оформити допуск продукції на ринок і розуміти, що це двосторонній процес.
"Надихаюся українськими аграріями, вони не опускають руки"
Якщо ми відкриваємо якийсь ринок для української продукції, ми маємо бути готові, що та країна, яка відкрила для нас ринок, очікує, що по закону війни і торгівлі ми відкриємо наш і для них. Ми не боїмося відкривати ринки своєї країни, тому що впевнені в якості та конкурентоздатності нашого продукту. Але це перманентний процес постійних перемовин та контактів. І дуже важливо, що є підприємницька енергія. Я найбільше надихаюся українськими аграріями, переробниками, фермерами, що вони не опускають руки. Вони реально йдуть вперед. І сьогодні навіть був на виставці, де продається обладнання для переробки, де упаковка, де продукти з доданою вартістю. Спілкуючись на стендах, підходячи до людей, я, по-перше, відчуваю впевненість в завтрашньому дні, тому що вони планують. По-друге, позитивно чути від них, що державні програми підтримки працюють, наприклад, “Доступні кредити під 5-7-9%”, гранти на переробку, “Власна справа”, 8 мільйонів на обладнання для переробки. Ці програми дозволили розширити виробництво, і продавці обладнання фіксують, що по деяких позиціях у них від 30 до 50% проданих технологічних ліній завдяки програмі держпідтримки. Тобто це працює. І програма підтримки компенсації 25% вартості продуктів агромашинобудування, які вироблені в Україні, також показала свою перспективність. І ми сьогодні бачимо зростання, наприклад, в причіпному обладнанні (це сівалки, плуги тощо). В деяких позиціях ми взагалі стаємо вже лідерами й експортуємо. Україна сьогодні експортує жниварки та причепи. Ми просунулись в зерновозах. Тобто агросфера дуже фундаментально важлива для розвитку суміжних галузей. Я впевнений, що гривня, яка вкладена державою в підтримку аграріїв, дає мультиплікатор в інших галузях. І технологічність. Сьогодні ми маємо людські затрати на гектар обробітку в 2,3 раза менше, ніж наші європейські сусіди. Тобто, наявність технологій в агросфері в Україні вже на вищому рівні, ніж в багатьох провідних країнах. Тож тут ми змогли зробити прорив і не маємо зупинятися. Ми маємо йти далі.
Високотехнологічне аграрне виробництво — ось наше майбутнє. Не сировинна країна, не країна, яка пишається тим, що експортує лише збіжжя, а продукти з доданою вартістю. Мають бути нашою гордістю. Щоб ми дійсно були гарантом продовольчої безпеки. 400 мільйонів людей у світі дотичні до нашої агропродукції. Тому ми їх щодня годуємо, і вони дотикаються до наших продуктів, і розуміють, що це якість, що це конкурентна ціна, і це вироблено сміливими фермерами, які не зупинилися. Це важливо.
Що стосується наших фермерів, вони з вами говорили, зачіпають, які найбільш проблемні питання?
Хороше питання, тому що ми зараз відбудовуємо цілий процес взаємодії з аграріями через профільні асоціації. Спільноти працюють. І коли в міністерство на зустрічі приходять асоціації, і я бачу за столом 10-12 представників бізнесу, які об'єднані в асоціації, ми чуємо системні проблеми. От саме так знаходимо системні рішення. Прохання завжди звучать на такі теми, наприклад, доступ до фінансових ресурсів, програми держпідтримки, щоб більше було фінансових ресурсів для підтримки, особливо тваринництва. Тваринництво завжди потребує такої підтримки, тому що це важливо. Ми розуміємо, і аграрії це розуміють, що сьогодні війна, тому пріоритети витрат держбюджету на армію, на ЗСУ. Тому ми шукаємо не лише бюджетні варіанти, а й міжнародних донорів. Говоримо про ці можливості для аграріїв. Також завжди стоїть питання логістики, захисту портової інфраструктури, щоб було страхування від військових ризиків знищення елеваторів, заводів переробки. І приємно те, що навіть в непрості часи ми дійсно бачимо людей, які будують, які сьогодні добудовують заводи, ферми переносять. І вони без суттєвої фінансової підтримки, на ентузіазмі, на вірі в перемогу йдуть далі. Уявіть, що вони будуть робити, якщо ми додамо їм інструментів підтримки.
"Сьогодні кращі танкісти — це вчорашні комбайнери і трактористи"
Наші аграрії втрачають своїх працівників, яких беруть зараз на фронт. І тут виникає питання бронювання.
Це загальний виклик країни. Ми не можемо відділяти галузі і говорити, що аграрії мають бути поза загальнодержавною бідою, війною. Багато фермерів добровільно мобілізувалися. Сьогодні кращі танкісти — це вчорашні комбайнери і трактористи. Тому дуже важливо зберегти баланс між виробничим потенціалом, щоб було кому працювати, і тими, хто захищає сьогодні.
Ми розуміємо, що дуже важливо швидко запустити перекваліфікацію, щоб навчити дефіцитним професіям жінок. Маємо визнати, що вже в деяких господарствах у нас жінки сидять за кермом трактора і комбайна. Тому тут потрібно відповідати миттєво. В країні війна, потрібно перекваліфіковуватись і допомагати.
Стосовно бронювання, аналогічна ситуація, як в інших галузях, є критично важливі підприємства, міністерство їх визнає такими, і сьогодні є розуміння, що аграрії мають повну відповідальність перед країною. Вони розуміють це, служать в ЗСУ, і забезпечують продовольчу безпеку.
"З Україною Євросоюз стає сильніше"
На шляху до Євросоюзу чи знаємо ми свої слабкі місця?
Це не простий процес. Ні одна країна не просто заходила в Євросоюз. У Євросоюзі є так звана спільна аграрна політика. І вона регулюється всіма членами Євросоюзу. Це певне розуміння, як рухається країна в сім'ї Євросоюзу. У переговорних позиціях так звані розділи 11, 12, 13 стосуються українського агросектору. Це питання ветеринарії, добробуту і здоров'я тварин, регулювання ринків, харчової безпеки, а також питання простежуваності — від зернини до готового продукту. І у нас тисячі нормативно-правових актів, які потрібно буде імплементувати. Це дуже складний, скрупульозний момент. І, наприклад, Польща при вступі в Євросоюз мала цілу групу з тисячі працівників, які займалися тільки цією верифікацією і проходженням змін.
Що стосується нашого діалогу з Єврокомісією, то ми чітко розуміємо, що з цієї сторони професіонали з великої букви. Вони не пропустять просто видимість реформ. І нам не потрібно вдавати, чому ми щось змінюємо. Ми маємо змінитись для того, щоб отримати кращу якість. Не втратити інтерес, а отримати кращу якість. Тому що, якщо ми в сім'ї, то ми маємо поважати правила сім'ї. І моя задача як міністра – постійно говорити з колегами з ЄС про те, що з Україною Євросоюз стає сильніше. Тому що питання продовольчої безпеки з сусідньою країною легше вирішити, яка за десять тисяч кілометрів. Крім того, потрібно не забувати, що Євросоюз – великий агроекспортер. Вони не лише імпортують. І наш експорт, відповідаючи нормам ЄС, піде на треті країни і також підсилить загальну позицію Євросоюзу як експортера. Тому приділяємо євроінтеграційним процесам надзвичайну пильність і увагу, говоримо з профільними асоціаціями, щоб вони дивились в майбутнє.
