Вид згори на Торецьк. Getty Images/Anadolu/Jose Colon
Біля Торецька та Покровська бійці ЗСУ підловили ворога на слабких точках
Чи є у нас шанси розширити успіх і закріпити позиції біля Торецька та Покровська?
Шанс є завжди. Питання у можливостях та наявній кількості озброєння. Інтенсивність боїв біля цих населених пунктів свідчить, що ворог тут максимально активний у зв’язку зі стратегічним задумом зайняти Донецьку область. Усі ці маршрути мають базове завдання вийти у бік Краматорсько-Слов’янської агломерації та замкнути кільце Донецької області. Попри інтенсивність свого наступу ворог не може швидко наростити сили, для того щоб тактичні успіхи перетворити на оперативні та просуватися зі швидкістю декілька кілометрів за день. Але їхня тактика безперервного навалу дає свої результати, на жаль. Добре, що наші бійці біля Торецька та Покровська підловили ворога на моменті чи то ротації на місцях, чи то на слабких точках стиків російських військ ― і це дало результат. Крім того, ми знаємо що на Покровськ ворог затягає війська, які нещодавно пройшли вишкіл на полігонах. Вони ще не обстріляні, що дає нам додаткові можливості. Але це не означає, що вони занадто послаблені, тож зарано ще говорити, що наші війська можуть зупинити просування ворога. На Покровському напрямку ворог намагається акцентувати на Селидове та районі Курахівського водосховища, оскільки це фланги Покровська. Росіяни намагаються вирівняти лінію фронту, розширити фланги і поширити свою ініціативу на цій ділянці.
Що стосується Торецька, це Горлівсько-Донецька агломерація ― це те, що не даватиме ворогу ефективно наступати з південного заходу у бік Часового Яру. Маємо не лише ці ситуативні успіхи ― є інформація, що нам вдалося провести ефективні наступальні дії батальйонного рівня у районі Липців на Харківщини. Але ворог намагається дотискати з іншого боку і заходити у невеличкі населені пункти. На жаль, вони мають ресурс, який тягнуть звідусіль, для того щоб виконати наказ Путіна щодо окупації Донецької області, для якого це не лише військова доцільність, а й політична. З окупацією Донецької області Путін вирішує декілька базових завдань для себе, зокрема обґрунтування війни як "звільнення народу Донбаса", а також демонстрацію на міжнародній арені, що на третьому році війни росіяни можуть виконувати оперативно-стратегічні завдання. Бо за останні два роки не досягнуто жодної оперативної чи стратегічної цілі, а це дуже б’є по іміджу Путіна.
Якщо ворог лізе 24/7, то рано чи пізно знаходить слабкі місця
Військові оглядачі наголошують, що росіяни часто використовують захід із флангів та отримують свою перевагу. Що у нас за проблема з протидією цим фланговим атакам?
Це не проблема у нас, це тактика Росії проводити наступальні операції. Вони намагаються на стиках підрозділів чи населених пунктів, або там, де географічне розташування не дає нам можливості тримати під повним контролем території, просочуватися по двоє-троє на глибину 100-200 метрів, далі укріпитися, почекати підсилення, якого із сотні прийде п’ятеро, і в такий спосіб створити для наших опорних пунктів загрозу удару з флангів. І це змушує наших бійців або відступати, або втягатись у бойові дії, які призводять до серйозних втрат і створюють загрозу розриву нашої лінії оборони. Тому, як правило, ухвалюється рішення відійти на вирівнювання, щоб не було базових переваг ворога на конкретних напрямках. Якщо ворог лізе 24/7, то рано чи пізно знаходить слабкі місця.
Іван Тимочко. Фото: ФБ-сторінка Івана Тимочка
Росіяни не залучають максимально можливий потенціал, тому ми маємо успіхи на Курщині та на півночі Харківщини
Чи є для росіян пріоритетні напрямки, де вони зосереджують більше сил?
Донецька область для них однозначно пріоритетна. Але є інших момент. Вони зараз в Україні залучили всі стратегічні резерви. Навіть Курщина показує, що максимально можливого потенціалу, який там можуть сконцентрувати, вони не залучають. Тому що однаково наситити особовим складом усю лінію фронту їм не вдається, тож вони концентрують війська в окремих напрямках. Зараз це Покровський ― Селидове, Курахове, а якщо Краматорський ― район Часового Яру. Росіяни намагаються перекидати сили на суміжні підрозділи, якщо вважають, що вдасться у якомусь напрямку розвинути успіх. Саме тому ми маємо наші успіхи на Курщині та на півночі Харківщини. Окупанти намагаються підрозділи, які ще не втратили боєздатність, совати на пріоритетні для себе напрямки.
З’явилася інформація про можливу атаку ворога з півдня. Чи можемо ми її розглядати як імовірний розвиток подій найближчим часом?
Так, адже для ворога важливо зрізати виступ біля Роботино, який ми зробили, коли врізалися у їхню "лінію Суровікіна" та проламали перший ешелон оборони і майже другий. Окупантам потрібно це вирівняти. Окрім того, для них важливий район Старомайорська, щоб ми не могли концентрувати свої сили в районі Вугледара. Там зав’язалися бої на рівні позиційних. Отже, південь ― це надзвичайно серйозна річ. Ми знаємо, що вже добудована залізниця у район окупованих Маріуполя, Мелітополя із глибини російської території. Росіяни зараз спробують відбудувати залізницю на Волноваху. До того ж ворог побоюється наших активних військових операцій на південному напрямку, бо спогади про Кринки та лівий берег Дніпра, думаю, болюче вкорінились у їхній пам’яті.
Вплив погоди мінімальний, бо техніка і військо можуть пересуватися по урбанізованій частині Донеччини
Зміна погодних умов вносить свої корективи. Як це відчувається на фронті?
Зараз найбільша активність боїв – це промислова урбанізована частина Донецької області, де величезна мережа твердого покриття та залізниць. Це індустріально розвинуті регіони, що дає можливість максимально використовувати ландшафт у військових цілях. Тому вплив погоди на перебіг подій є мінімальним, техніка і військо можуть пересуватися. Крім того, у населених пунктах є можливість розквартировувати війська і проживати не тільки у польових умовах. Можливо, скорочення світлового дня дещо вплине на інтенсивність піхотних прямих штурмів, але вночі росіяни все одно будуть намагатися десь пролазити і просуватися. Отже, сподіватися на якусь призупинку воєнних дій не варто. Якщо говорити про Курщину та північ Харківщини, де більше лісостепова місцевість і незаселені території, то там військам доведеться перебувати у полях. Будуть певні труднощі.