Повертаємо пам’ять про справжнього гетьмана. Історикиня про "Мазепіану"

Повертаємо пам’ять про справжнього гетьмана. Історикиня про "Мазепіану"

На 2024 рік припадають одразу дві дати, пов’язані з гетьманом Іваном Мазепою: у березні виповнилося 385 років від дня його народження, а напередодні, 2 жовтня ― 315 років від дня смерті. Саме 2 жовтня у Києво-Печерській лаврі, на другому поверсі Успенського собору відкрили виставку "Мазепіана у музейних зібраннях та приватних колекціях України". Про те, як постать Івана Мазепи спотворювалась протягом століть та як образ цього гетьмана ― борця за свободу та незалежність України ми сьогодні повертаємо у наш культурний простір, розповіла в інтерв’ю Радіо Культура провідна наукова співробітниця Інституту історії України НАН України, докторка історичних наук Ольга Ковалевська.

0:00 0:00
10
1x

 

Фото з ФБ-сторінки Вахтанга Кіпіані

 

"Хай живе гетьман Мазепа та вільна Україна!"

Як виникла ідея виставки і чому вона має гасло латиною?

Хотілося зробити щось особливе, пов’язане не лише з постаттю Івана Мазепи, а саме з пам’яттю про нього. Розказати людям, як формувався його образ протягом різних століть, як він побутував на теренах українських земель, котрі входили до складу Російської та Австро-Угорської імперій, що робили з Мазепою за радянської влади та як плекали пам’ять про нього на територіях тих країн, де жила українська діаспора. Насправді Мазепіана зберігається у багатьох українських музеях, але в умовах війни забезпечити в одному місці зібрання унікальних речей та артефактів неможливо, бо це дуже небезпечно. Тому ми залучили три державні інституції: Національний заповідник "Києво-Печерська лавра", Музей видатних діячів української культури та Національну історичну бібліотеку України. А потім ми звернулися до приватних колекціонерів, адже речі з приватних колекцій майже ніхто ніколи не бачив. Вийшов дуже цікавий мікс, який ми презентували у вигляді виставки.

Щодо гасла латиною "VIVAT MAZEPA HETMAN AT UCRAINA LIBRA". Ця фраза була вкладена в уста Карла ХІІ Людмилою Старицькою-Черняхівською. У 1929 році, коли вийшла її драма "Мазепа", на сторінці 149 можна було прочитати цю фразу, яку виголошував у вигляді тосту Карл ХІІ: "Хай живе гетьман Мазепа та вільна Україна!". Ми вирішили, що це дуже влучне гасло для виставки.

Гетьман Мазепа тримав булаву найдовше ― майже 22 роки

Виставка сама по собі не про біографію Мазепи, а саме про пам’ять. Як створювався образ, як його інтерпретували та як сьогодні ми повинні його бачити. На сьогодні Мазепа для нас це гетьман України, очільник, який за 115 років існування Гетьманщини тримав булаву найдовше ― майже 22 роки. Далі це талановитий дипломат, військовик, меценат, людина, що опікувалась освітою, і нарешті це нормальний сім’янин. Цю думку треба нарешті озвучити, щоб не виникало різних спокус розповідати легенди, скасовані ще у ХІХ столітті, а ми продовжуємо їх плекати.

Який предмет чи артефакт слугував початком виставки?

Почалося все, як завжди це буває, із себе. Цією тематикою займаюся ще зі студентських років. Курсова, дипломна робота, кандидатська дисертація ― я Мазепу ніколи не полишала. Певні матеріали збирала самостійно, насамперед літературу, пов’язану з Мазепою, долучалася до багатьох проєктів, які були пов’язані з іконографією Мазепи, чітко знала, що і в яких музеях зберігається. Тобто у мене був певний власний багаж, з якого можна було починати. А далі я знала, у кого з приватних колекціонерів є цікаві речі, які можуть розповісти, наприклад, про захопливу сюжетну лінію того, як формувався образ Мазепи. Ми підписали договори з конкретними людьми на використання приватних колекційних предметів, тож сформувалася невеличка команда, яка долучилася до створення експозиції.

Мазепіана в музеях України

А в яких музеях України представлена Мазепіана?

Мазепіана існує у Національному історичному музеї України, Національному художньому музеї, Національному заповіднику "Гетьманська столиця в Батурині", Національному історико-архітектурному заповіднику "Чернігів стародавній", Чернігівському обласному історичному музеї імені Тарновського, Чернігівському художньому музеї імені Галагана, Білоцерківському краєзнавчому музеї, Роменському краєзнавчому музеї, у Києві це ще Музей гетьманства, де величезна зала присвячена Мазепі. Тобто кількість музеїв, де є Мазепіана, величезна. Але в умовах ковіду, а потім великої війни музеї були навіть змушені показувати якісь речі поштучно ― це так звана "виставка одного експоната". Якщо говорити про речі нашої виставки, то мені було відомо, що в колекції києвознавця Віктора Киркевича були певні предмети та матеріали, пов’язані з Карлом ХІІ, Петром І та Мазепою. Йдеться про дві мапи кінця ХVІІ ― початку ХVІІІ століття, які ми залучили до нашої експозиції. Вони дають можливість уявити, як виглядала Україна очима європейців до Мазепи і після нього. У Киркевича була велика добірка листівок з різними портретами Мазепи, які насправді не є портретами Мазепи, але в Російській імперії його представляли саме так. Московити були зацікавлені у тому, щоб коли після наказу Петра І були знищені автентичні портрети, усі наступні картинки відображали б невідомо кого. І чим безглуздішим був його вигляд, тим краще, адже легше було пояснювати, що це зрадник, гідний церковної анафеми, найбільший ворог царської влади та й самих українців як підданих цієї імперії. Ми використали ці листівки в експозиції, а центральне місце займає портрет Мазепи, створений українською художницею Наталею Павлусенко, яка працює у жанрі історичного портрета. Вона спиралася на історичну літературу, статті про іконографію Мазепи та правильно підібрані іконографічні джерела, тобто на автентичні портрети. Ми створили тандем, який дав змогу сформувати такий образ Мазепи, який спирається на історичні джерела, описи зовнішності, уявлення про зовнішній вигляд представника козацької старшини та фактично є сучасним портретом, адже він прописаний на тлі Печерської лаври, яка є впізнаваною для сучасного глядача.

Ольга Ковалевська і Наталія Грабченко студії Радіо Культура

Тираж "Мазепи" Людмили Старицької-Черняхівської було вилучено

Які предмети на виставці представлені з Музею видатних діячів української культури?

У цьому музеї зберігаються цікаві матеріали, пов’язані з творчістю не лише Михайла Старицького, але і його доньки Людмили Старицької-Черняхівської. Це був прекрасний творчий тандем батька і доньки, коли Людмила допомагала збирати матеріал для написання батьком історичних романів про Мазепу. Згодом вона сама зацікавилась цією тематикою, причому консультувалась у провідних істориків, зокрема у Володимира Антоновича, працювала в архівах і робила виписки із джерел. Отже, Людмила була дуже обізнана з епохою і коли писала свою драму "Мазепа", то чітко розуміла, про що вона пише. Знала, чим відрізняється той образ Мазепи, який подавала Російська імперія, від того, який хотіла представити вона. У її інтерпретації Мазепа ― це герой, людина, яка бореться за самостійність України. У Музеї видатних діячів зберігається як оригінальний машинопис цієї драми з правками Людмили Старицької-Черняхівської, так і сама книжка 1929 року, видана у харківському видавництві "РУХ". Але трагедія і самої авторки, і драми полягає в тому, що у липні 1929 року починаються арешти у справі СВУ, і сама Людмила Старицька-Черняхівська була також заарештована у січні 1930 року, а в березні вже сиділа на лаві підсудних. Відповідно, весь тираж книжки було вилучено і практично не потрапив у бібліотеки. Навіть у Книжковій палаті існує лише один архівний примірник, з яким можна попрацювати. Саме тому цей експонат з колекції Музею видатних діячів є дуже цінним, цікавим та оригінальним. Ми не ризикнули виставити саме оригінал машинопису драми "Мазепа", але в експозиції є інший машинопис ― оригінал поеми "Мазепа" Володимира Сосюри. На ньому рукою самого Сосюри написана присвята перекладачеві Дмитрові Паламарчуку, який свого часу воював в УПА. Крім того, на нашій виставці експонується велика кількість предметів та матеріалів із колекції Вахтанга Кіпіані, а саме з його Музею-архіву преси. Зокрема, хотіла б звернути увагу на такий експонат ― видання, яке було проілюстроване художником Миколою Бідняком. Ця людина свого часу залишилася без рук і без ока, і малювала пензликом, тримаючи його в зубах. Художник проілюстрував альбом, який можна вважати першим українським коміксом, присвяченим Мазепі. Альбом виконано у трьох кольорах ― чорний, червоний і зелений, і на виставці він експонується розкритим на сторінці, де звучить заповіт Мазепи: "Боротися з Москвою до останнього", а у відповідь його оточення клянеться це робити за себе і за нас, майбутніх.

Щоп’ятниці о 16 годині ― авторська екскурсія

Виставка сама про себе не розкаже, їй потрібен супровід. Як це відбувається? Ви постійно проводите екскурсії?

Усе відбувається організовано. Якщо хтось просто захоче туди приїхати, виставка буде зачинена. Ідея полягала в тому, що кожної п’ятниці о 16 годині я зустрічатиму відвідувачів, які прийдуть до Лаври, і проводитиму екскурсію. Адже виставка потребує супроводу. Розповісти і показати експонати може лише людина, яка цим займалася і знає історію, що стоїть за кожним експонатом. А саме ― як цей експонат працював як засіб для формування образу Мазепи та його інтерпретації. І пояснити, як сьогодні ми інтерпретуємо образ Івана Мазепи. Прошу звернутися на сторінку заповідника "Києво-Печерська лавра" для попереднього запису. Якщо ж хтось із викладачів захоче привести своїх студентів, то достатньо взяти лист з проханням здійснити екскурсію на безоплатній основі.

Чи не варто зробити цілісний музей Івана Мазепи, в якому зібрати всю Мазепіану, розкидану по різних музеях та приватних збірках?

Зверніть увагу, скільки ми вже маємо культурних трагедій. Після того, як прилетіла російська ракета, цінних речей більше не існує, причому немає навіть жодного дубліката. Тільки після нашої перемоги ми зможемо поставити таке питання.

Останні новини
У нинішній редакції бюджету-2025 соціальні виплати та зарплати військовослужбовців заморожені ― Гончаренко
У нинішній редакції бюджету-2025 соціальні виплати та зарплати військовослужбовців заморожені ― Гончаренко
"Найважливішими є ті зміни, які відбувалися тоді в свідомості українців", – історик Зінченко про Помаранчеву революцію
"Найважливішими є ті зміни, які відбувалися тоді в свідомості українців", – історик Зінченко про Помаранчеву революцію
Будівництво атомних енергоблоків не на часі. Потрібно зосередитися на децентралізованій генерації – Дяченко
Будівництво атомних енергоблоків не на часі. Потрібно зосередитися на децентралізованій генерації – Дяченко
"Носив вишиванку та розмовляв українською": історія Віктора Тупілка, засновника музею дисидентів у Донецьку  "Смолоскип"
"Носив вишиванку та розмовляв українською": історія Віктора Тупілка, засновника музею дисидентів у Донецьку "Смолоскип"
"Ми робимо соціальну підтримку доступнішою" – Кошеленко про цифровізацію соцсфери
"Ми робимо соціальну підтримку доступнішою" – Кошеленко про цифровізацію соцсфери
Новини по темі
Радіотеатр: традиція, закладена Українським Радіо у 30-х роках минулого століття
Рейган на зустрічі з Горбачовим цитував "Український вісник". Кендзьор про створення легендарного самвидаву
Дуже важливо, що пам’ятання про загиблих відбувається вже під час війни ― Стичинський
Зробити театр масок було моєю університетською мрією — режисер Давид Петросян про виставу "Слуга двох панів"
"Король Артур ― це кожен із нас". Анна Гадецька і Рок Фаргас про прем'єру semi-опери