Ілюстративне фото: facebook/GeneralStaff.ua
Ніякої прив'язки повітряних кампаній Росії до поточної ситуації на фронті немає
Передусім давайте проаналізуємо останні масовані атаки росіян, зокрема, "шахедами". Це означає, що в них є певний план на цей час, чи вони діють залежно від обставин? І який ще ресурс у них залишається?
Звичайно, вони діють за планом. У мене, до речі, інколи викликає певну посмішку питання декого з ваших колег, хто намагається прив'язати масовані удари останніх днів до свіжих подій на фронті, наприклад, Курської операції. Справа в тому, що для того, щоб підготувати настільки масовану кампанію повітряних ударів у росіян наразі йде 1,5-2 місяці. Тобто те, що ми спостерігаємо в останні дні, почало готуватися задовго до того, як ми навіть планувати почали, наприклад, захід на Курськ. Це треба чітко розуміти – ніякої прив'язки повітряних кампаній Росії саме до поточної ситуації просто не може бути, бо такі потужні повітряні кампанії потребують дуже тривалої і ретельної підготовки. І зверніть, до речі, увагу на динаміку цих ударів. Навесні цього року ми пережили період, коли вони били ледь на щотижнево. Потім воно стало приблизно раз на два тижні. Потім була місячна пауза. А цього разу пауза була понад півтора місяці. Це не випадковість. Справа в тому, що наразі росіяни вичерпали свої запаси ракет та "шахедів". І вони випускають рівно стільки, скільки за час підготовки до чергової кампанії встигла випустити їхня промисловість. Тобто виробили і запустили. Відповідно, чим більшу кампанію вони готують, тим більше часу треба їхній промисловості, щоб наклепати відповідну кількість "шахедів" і ракет. До речі, виходячи з можливостей їхньої промисловості, я не виключаю, що ще одна хвиля ударів, але вже майже без ракет, ще може зараз бути. А далі знову буде перерва щонайменше півтора-два місяці. Або їм доведеться знову робити маленькі удари. Але маленькі удари для них сенсу не мають. Бо чим менше летить, тим більший відсоток ми перехоплюємо. А для них важливо хоч якось прорвати нашу ППО. Для цього її треба перевантажити. Тобто запустити одночасно стільки ракет та "шахедів", що ми просто фізично не будемо встигати за кожним із них ганятися. Саме для цього вони роблять, нехай із великими перервами, але масований удар, бо тоді якась частина все ж таки пролітає. У нас просто фізично не вистачає засобів одночасно це все збивати.
Питання суто в кількість засобів ППО
Україна сьогодні проводить консультації з державами-союзницями щодо створення так званого "щита ППО", зокрема над західними областями. Про це розповів міністр оборони Рустем Умєрев за підсумками засідання Ради Україна-НАТО, яке відбулося 28 серпня. Що це міг би бути за щит, і наскільки це взагалі реально?
Тут, чесно кажучи, я трохи скептик. В тому, що стосується наших дорогоцінних союзників, я прихильник того, щоб ми не робили надмірних очікувань, а завжди виходили із найбільш скромного варіанту. Тому що наші союзники дуже різні. Ті з них, які розуміють, насправді, що це за війна (балтійці, поляки, чехи), то в них вже майже нічого немає, що нам ще дати. Вони і так віддають буквально останнє. А в тих країн, які мають що нам дати достатньо цінного і потрібного, зовсім інша політика. Вони дуже обережно ставляться до цієї війни. Так, щоб і не перевантажувати своїх платників податків. Плюс, окрема історія з так званими "червоними лініями" та "ескалацією", якої бояться їхні політичні лідери. Тому я трохи скептичний стосовно цього. Ми маємо це просити, маємо вимагати і хоч щось отримаємо. Але ще жодного разу за війну не було такого, щоб ми отримали все, що просили. І гадаю, що з цим "повітряним куполом" буде те саме. Щось ще ми отримаємо. Нашу ППО однозначно посилять. Але, щоб зробити щось на кшталт "залізного куполу", це все дуже тривалий процес. Зверніть увагу, є рішення про 5 додаткових батарей Patriot. Скільки з цього рішення вже реально виконано? Ми точно не знаємо, але 1 або 2. Тобто рішення є, але виконання йде місяцями. І є ще об'єктивна річ – площа України. У нас реально дуже велика територія. Як показала ця війна, таку територію, як в Росії, взагалі неможливо прикривати ППО. Такі площі просто фізично не покриваються. Для цього ППО має бути в сотні разів більше, аніж фізично його існує. І навіть наша площа є достатньо великою, щоб її тотально прикрити.
Йдеться лише про кількість засобів ППО чи значно іншу інфраструктуру, іншої якості?
Кількість. Що стосується саме крилатих ракет на "шахедів", то в них немає нічого особливого, вони всі збиваються. Питання лише у тому, який відсоток ми їх збиваємо. Під час малих атак доходить до 100%, під час великих атак відсоток знижується до 70-60%. Тобто це питання суто кількості.
Нам треба діставати заводи, на яких виробляють ракети і дрони
Чи може і за яких умов відбутися якийсь якісний злам у розбудові нашої ППО, щоб Росії, наприклад, немогла нас обстрілювати? Що для цього має статися?
В теорії це можливо. Побачимо. Справа в тому, що росіяни за попередній рік дуже сильно збільшили свої промислові можливості. Це погана новина. Але є і хороша – більше рости їм нікуди. Клепати ще більше ракет та "шахедів", ніж зараз, вони дійсно фізично вже не зможуть. Є ціла низка обмежень по сировині для їхніх заводів, по критичних технологіях. Тобто вони випускатимуть рівно стільки ракет і "шахедів", скільки вони роблять зараз. Відповідно, теоретично на цю кількість можна нашкребти по світу стільки ППО, що в якийсь момент відсоток збиття весь час наближатиметься 100%. Їм би тоді довелось ледь не пів року готуватися до наступного масованого удару. Але удари раз на пів року чи на рік – це швидше символічний акт, ніж щось, що реально впливає на перебіг війни. Крім того, є ще одна сторона. Я б, чесно кажучи, тут більше покладався не на пасивну оборону, якою за своєю суттю є ППО. Нам все таки треба діставати ті заводи, на яких вони це роблять. А враховуючи, як розвиваються наші дрони дальнього радіусу дії і наша ракетна програма, я гадаю, що швидше якісний перехід станеться в цьому сенсі. Не стільки в тому, що ми станемо геть все збивати, як в тому, що в якийсь момент ми таки вдаримо по виробничих потужностях. Такі заводи в Росії унікальні. Щодо ракет – це буквально 2-3 критичні заводи, а щодо "шахедів" взагалі один – це іранський завод в Алабузі. Тому я вважаю, що в нас більше шансів дістати саме ці виробничі потужності і в такий спосіб припинити ці удари.
Євген Дикий. Фото: uacrisis.org
Поки Штати дозріють з дозволом на ATACMS – це взагалі втратить сенс
30 серпня голова Офісу президента Андрій Єрмак та міністр оборони Рустем Умєров планують відвідати США. За інформацією CNN, вони намагатимуться вмовити американських чиновників таки зняти обмеження на удари по Росії американською далекобійною зброєю. З іншого боку, росіяни вже перемістили значну частину цікавих для нас цілей подалі, ніж літають ATACMS. І що далі?
Вінстон Черчилль свого часу сказав, що американці обов'язково прийдуть до найбільш правильного рішення, після того, як перепробують усі решту. Черчилль знав, що казав, бо вони реально були в нашій шкурі. Я гадаю, що поки Штати дозріють дозволити нам удари ATACMS – це взагалі реально втратить сенс. Поки ще не втратило, насправді. Але з точки зору ударів по російській авіації так, ви абсолютно праві, 90% можливостей вже просто "профукали". На жаль. Такий у нас союзник. Але нагадаю, що з нашою "мудрою" багатовекторною політикою могло і такого не бути.
Курська операція – це найпотужніше, що ми зробили після осені 22-го року
Як може спрацювати ефект несподіванки, пов'язаний з нашими діями у Курській області?
Воно зараз має величезний ефект. Причому, чомусь досі трохи недооцінений в нашому інформаційному просторі. Курська операція – це найпотужніше, що ми зробили після осені 22-го року. Після визволення Харківщини і Херсонщини – це наш найсильніший хід в цій війні. Чомусь наше втомлене суспільство, після тривалих невдач, виявилося не здатним повірити, що ми дійсно знову зробили щось дуже успішне.
Ефект несподіванки на війні грає величезну роль
Можливо, поки ми вмовляємо американців на ATACMS, у нас десь парочка ракет "Грім-2" заведеться, які битимуть туди, куди треба?
До речі. Поки ми торгуємося за ATACMS з радіусом дії максимум 300 кілометрів, президент тим часом один раз згадав, що в нас вже прийшло випробування власної балістичної ракети. Ми поки не знаємо, чи це "Грім-2", він же "Сапсан", чи це якийсь альтернативний проєкт. Але, як показує практика, те, що найменше піарили, потім найкраще спрацьовує. Ефект несподіванки на війні грає величезну роль. А саме в цій війні його дуже бракує. Але так чи інакше, щось балістичне ми випробували. Найімовірніше, це дійсно "Грім-2", бо цей проєкт був найближчий до реалізації. Але не обов'язково. Як показала, наприклад, історія з дронами, інколи якийсь проєкт розпочатий з нуля може вистрілити швидше, ніж продовження та реінкарнація якихось старих проєктів. Хоча у нас паралельно йшло кілька ракетних проєктів, і очевидно якийсь із них вже дійшов до стадії випробування. І дехто з наших посадовців обережно обмовився, що радіус дії нашої ракети – 500-800 кілометрів, а не 300, як ATACMS. Тому питання стоїть наступне – вже провели полігонне випробування, абсолютно логічно, що наступне випробування буде по якійсь цілі в Росії. Але далі стоятиме саме критичне питання – налагодити серійне виробництво. Як тільки ми цю стадію проходимо, нам, в принципі, буде байдуже, дають нам ATACMS, чи не дають.
