Ілюстративне фото: facebook/56brigade
Більше 5 тисяч російських військ з фронту перекинуто на Курський напрямок
Ситуація на Покровському напрямку. Яка вона станом на зараз за вашими оцінками?
Вона важка. На жаль, ворог має ще ресурси і резерви для того, щоб продовжувати свій наступ. Відомо, що Путін формулює задачі своїм військовим відносно того, що на Курському напрямку треба зупинити просування наших військ і відкинути в подальшому за кордон. І незважаючи на те, що перекидаються війська, і вже більше 5 тисяч російських військ з фронту перекинуто на Курський напрямок, продовжувати наступ і захоплювати якомога більше територій на Сході України. Це, мабуть, для того, щоб виходити з більш міцним підґрунтям на переговори. Але, так чи інакше, ворожий наступ на Сході продовжується і це стосується не тільки Покровська. Він відбувається на низці напрямків. Ресурси у ворога зменшилися у зв'язку з подіями на Курському напрямку, але ще залишаються для того, щоб повільно просуватися.
Зрозуміло, що Луганська і Донецька області для росіян в пріоритеті. Втім, чи можна сказати, що вони жертвують таким чином Курською областю? Чи у них там є інші резерви, які вони можуть підтягнути?
Поки ще не можна однозначно сказати, що жертвують. Путін проводив засідання своєї безпекової ради і сформулював завдання, що на Курщині треба зупинити ворога. Тобто зібрати відповідні сили, яких там явно для цього поки ще не вистачає, а на Сході продовжувати захоплення земель. З кінця минулого року вони проводять там стратегічну наступальну операцію і поки що зупинити їх на Сході нашим Силам оборони не вдалося.
На Курщині росіянам потрібно приблизно 30 тисяч людей
До нашої Курської операції ворог створював ефект "нескінченності людського ресурсу". Складалося враження, що у них незліченна жива сила, яку нескінченно можна кидати в бій. Чи похитнула цей ефект операція на Курщині? І чи можуть вони в такому ж темпі постачати людей тепер?
Необхідність у них є і на Сході, і на Курщині. Але ті ресурси, які у них є, однозначно її не задовольняють. На Курському напряму, коли починались дії, їм не вистачило людей на першому етапі, коли наші підрозділи просто проходили прикордоння. Потім вони підсились з областей, які межують з Курською. Це не допомогло. Зараз відбувається наступний етап – більше 5 тисяч вони перекидають з фронту. Це безумовно більш підготовлені, укомплектовані війська. Хоча і втомлені. Але вони досвідчені і поступово формують систему оборони на Курщині. А для того, щоб зупинити просування наших військ, за оцінками західних фахівців, потрібно приблизно від 30 тисяч. На цей момент, за різними оцінками, їм вдалося зібрати 20, можливо 25 тисяч. І вони нарощують ці зусилля. А четвертий етап полягає в тому, що вони збирають людей, як кажуть, з усього світу – і з Африканського корпусу, і з Калінінграду, і з Мурманська. Перекинута бригада морських піхотинців з Севастополя. Більше того, вони перетворюють військових повітряно-космічних сил в піхоту і вже є полонені з цієї "космічної піхоти" на Курщині. А це говорити про те, що сил однозначно не вистачає. Але вони нарощують і сили, і засоби. І підтвердженням цього є наш захід у Бєлгородську область. З воєнної точки зору цей крок був передбачуваний і доцільний. Але там вже був організований ворогом супротив і прийшлось відійти. Тобто поступово на цих напрямках ворог нарощує системи оборони. А головні напрямки його діяльності на Курщині – це Рильськ, Льгов, Курчатов і Курськ. І на цих напрямках вже йдуть запеклі бої. Крім того, важливо, що бої йдуть в районі Тьоткіно. Цей район з Півночі обмежений Сеймом, три мости через який уже підірвані. Хоча, коли один ще працював, вони використовували його для виведення своїх військ, яких там було приблизно 2,5 тисячі. Зараз вони навели понтонну переправу, щоб вивести залишки цих військ. Тобто за цей регіон, а це від 700 до 1100 квадратних кілометрів, які вже звільнені від російських військ, зараз продовжуються бої.
Одне із завдань дій на Курщині – упередити наступ на Сумщину
Що принципово вдалося змінити цією операцією? Адже Сумщину і інші райони прикордоння ворог далі продовжує обстрілювати.
По-перше, треба чітко розуміти, що одним із перших завдань дій на Курщині – було упередити наступ на Сумщину. Ми пам'ятаємо, що генерал Скібіцький кілька місяців тому оприлюднив здобуті ГУР МО плани відносно наступу російських військ на Харківщину і на Сумщину. По Харківщині ці дії відбуваються з 10 травня, просунулися на 10 кілометрів, боїв продовжуються, але далі у них з наступом не склалося. Причому там було угруповання на 35 тисяч. На Курському напрямку, за оцінками західних фахівців, з нашого боку було 10-15 тисяч, з урахуванням другого ешелону нарощення сил. Але ми просунулися десь на 35 кілометрів у глибину і на 40 кілометрів по фронту. І зараз він розширюється в районі Тьоткіно. Тобто, результати зовсім різні. І ці дії, в першу чергу, були направлені на те, щоб зірвати повтор такої операції на Сумщині. Бо Суджа і цей район завжди був військовим хабом для росіян, який вони використовували для нанесення ударів, і через них просувалися війська на Харківський і Сумський напрямки. Так, обстріли поки продовжуються. Це тому, що, на жаль, не вистачає тих засобів, які нам обіцяли західні партнери і президент Байден, наприклад, на Вашингтонському саміті відносно потужної підтримки засобами ППО. Поки їх ми не бачимо. Із 5 батарей Patriot поки що зайшла лише одна німецька. Так само і F-16. 20 пілотів є, а передали 16 старих версій F-16 зі старою зброєю тільки для виконання завдань протиповітряної оборони. А нам потрібні далекобійні ракети JASSM.
Ігор Романенко. Фото: facebook/voen.expert.romanenko.i
"Ми контролюємо ситуацію і свої шляхи, забезпечення йде"
Давайте поглянемо на Курську операцію з транспортної точки зору. Знищені мости через Сейм, під питанням взяття Кореневого, де перетинається російська залізнична гілка і автодороги. А якщо говорити про нашу логістику, то на Курщину від нас веде лише одна нормальна дорога – Суми-Суджа-Курськ. Яка ваша думка щодо нашого логістичного становища і ворога?
Логістика завжди була одним з основних напрямів забезпечення ведення бойових дій. За рахунок того, що ці мости підбиті, в скрутному становищі опинився їх військовий підрозділ, який в районі Тьоткіно. Але вони наводять пантони, щоб вивести його і менше було там їхніх полонених. У нас теж, якщо немає альтернатив по дорозі, то є проблеми. Але оскільки ми контролюємо ситуацію і відповідно свої шляхи, то забезпечення йде. І наприклад, західні фахівці говорять про те, що додаткові сили перекидаються з боку України на цей напрям, тому що він принциповий. І навіть, якщо б ми ці сили застосували на Сході, а це питання порушується, то можливо на 1-2 напрямах ми б і зупинили просування ворога, але це однозначно не мало би таких міжнародних позитивних для України наслідків, як має операція на Курському. Хоча є різні погляди. Не всі були готові до того, що ми почнемо діяти на території РФ. Але реакція на це в цілому – все ж розуміння і підтримка. Не говорячи вже про морально-психологічний стан, тобто піднесення громадян України.
"Таку дивну війну вести ніяк не можна"
Наскільки зараз увага наших західних партнерів до України може конвертуватися в практичну допомогу? Тобто чи можуть ці всі події в певний момент переломити їхнє ставлення і вони дадуть дозволи на застосування, зокрема, далекобійної зброї?
З цього приводу йде робота нашого воєнно політичного керівництва. Президент сформулював у виступі вчора 5 відповідних завдань перед дипломатами, які треба реалізовувати найближчим часом. Що це вже відбулося, не можу сказати. Тому що на кінець липня в пакеті допомоги від американців було 200 мільйонів, 125 мільйонів, по-моєму, на початку серпня, а до піврічної паузи вони нам через кожні 2 тижні допомагали на 1-1,5 мільярда. І зараз немає аргументації, що немає коштів. Очевидно, що вони збентежені і не були готові до того, що дії можуть перенестися на територію РФ. Зрозуміло, їхні воєнні фахівці про це не говорять, вони доповідають своєму політичному керівництву. Але таку дивну війну вести ніяк не можна. У зв'язку з цим, поки що такої допомоги, яка б нам допомогла зупинити ворога на Сході, особисто я не спостерігаю, на жаль.
