450 млрд грн перебувають у тіньових схемах ― Непран

450 млрд грн перебувають у тіньових схемах ― Непран

На Закарпатті біля кордону з Угорщиною та Румунією відкрили так званий "сухий термінал". Термінал має вдале географічне розташування ― поруч із кордоном з двома країнами Євросоюзу. Підприємство активно нарощує виробничі процеси та має намір у декілька разів збільшити обсяги перевантаження товарів у 2025 році. Про нові експортні можливості у зв’язку відкриттям цього "сухого терміналу" розповів Українському Радіо перший віцепрезидент Торгово-промислової палати України, член Української ради бізнесу Михайло Непран. Експерт також поділився спостереженнями щодо інтересу європейських партнерів до української економіки, можливостей інвестицій у поточні проєкти та в перспективні ― з відбудови України. Щодо компенсації дефіциту держбюджету, Михайло Непран вважає, що перш ніж підвищувати податки для бізнесу, "треба вичерпати те, що перебуває в тіні ― митниця, "чорний" алкоголь, "чорний" тютюн, "скрутки", схеми тощо. Це 450 млрд гривень".

0:00 0:00
10
1x

 

Підприємство "Термінал Чорнотисів" функціонує як новий мультимодальний термінал — так званий "сухий порт". Фото: Віктор Микита/Facebook

 

"Ми не замикаємось на один шлях, а маємо альтернативні варіанти"

Що таке "сухий термінал"?

Є ще інша назва ― "сухий порт". За аналогією, є морський порт, де відбувається перевалка вантажів. В Україні 70% вантажів іде саме через морські порти, чому й був важливим із липня 2022 року Чорноморський зерновий коридор. Зараз це три порти "Велика Одеса" плюс з’явилися та активно розвиваються Дунайські порти, зокрема Ізмаїл та інші, котрі раніше не представляли великого інтересу, тому що експорт та імпорт возився здебільшого через порти "Великої Одеси".

Угорщина і Румунія ― обидві країни є членами ЄС і НАТО, тож цей "сухий порт" споруджено у безпечному місці, а отже, його функціонуванню та нормальному розвитку нічого не загрожує.

Це не останній "сухий порт", планують також відкрити на Львівщині у Мостиську великий комплекс, який робитиме перевалку вантажів. Але це кордон більше з Польщею. Пів року тому відбувалась блокада українсько-польського кордону, і поляки кричали, що є загроза їхньому добробуту, національній безпеці, що українське зерно їх масово розорило. А зараз, в останні місяці, ніхто про це вже не згадує, ніхто нікого на кордонах не блокує. Чому? З одного боку, запрацював експорт через Чорноморські порти і впала стратегічна важливість шляху через Польщу до портів Балтики. До речі, їхні експедитори дуже непогано заробляли на українському збіжжі, а також заробляли їхні порти, але історія ця закрилась. Те, що сьогодні зробили альтернативу через Чехію, Словаччину, Румунію ― порт "Констанца", називається диверсифікацією, тобто коли ми не замикаємось на один шлях, а маємо інші варіанти. Це дає можливість маневрувати і збиває різні спекуляції.

"Почала йти не лише агропромислова продукція, а й промислова ― руда, метали"

Чи можете ви підтвердити цифру, що розблокування морських шляхів експорту українського зерна дало нам можливість торік експортувати 44 млн тонн збіжжя?

Як зазначив тодішній міністр Кубраков, ми вийшли на довоєнний рівень. Статистика змінюється кожного дня. До нас звертаються експортери за підтвердженням походження українського зерна, адже експорт нашої агропромислової продукції зараз квотується та ліцензується. Це безпаперова технологія, яка працює 24/7, тому експортер, не виходячи з офісу, може отримати всі документи. Це хороший приклад того, як уникаються різні корупційні ризики. Отже, експортери працюють зараз на довоєнному рівні, причому позитивний момент ― почала йти не лише агропромислова продукція, а й промислова ― руда, метали потихеньку повертаються на довоєнний рівень. Це дуже приємно, тому що 2022-23 роки ― це була 90% агропромислова продукція, а ми б не хотіли залишатися країною, яка виробляє тільки продукти харчування. З точки зору нашого майбутнього розвитку, бажано, щоб ми виробляли промислові товари з доданою вартістю, а ще краще ― інтелектуальні товари. Якщо ж це продукти харчування, то має бути не зерно, а макарони, тобто перероблені продукти. Морський коридор на сьогодні працює, за що дякуємо нашим Військово-Морським Силам та нашим союзниками, які дають можливість витіснити росіян із Чорного моря та гарантувати безпеку судноплавства, що й забезпечило повернення експорту та імпорту на довоєнний рівень.

Як показує історія з регулярними обстрілами Одеси і причорноморських портів, коли агресор не може вплинути на судноплавство, то він б’є по портовій інфраструктурі, елеваторах, складах. Тому великі інфраструктурні проєкти, які планувалися в Херсоні, Миколаєві, Одесі, навряд чи хтось буде здійснювати. Але середній бізнес шукає варіанти, зокрема повернулися до Ізмаїла, Білгород-Дністровського, до Дунайських портів. І на західному кордоні ― Львівщина, Закарпаття ― це цілком реально. Зацікавлені у цьому і ми, і наші зарубіжні партнери. До речі, Єврокомісія може на це виділяти ґранти або шукати інші варіанти фінансування таких проєктів.

"З боку зарубіжних партнерів спостерігається обережний оптимізм"

Як би ви оцінили інтерес до української економіки з боку різних країн?

Будь-який бізнес хоче заробити. І тут ніхто благочинністю не займається. З одного боку, є великий інтерес до проєктів забезпечення армії, це оборонні проєкти, зброя. Другий момент ― енергетика. На відміну від державних структур, бізнес дуже кон’юнктурно і чутливо дивиться, де можна заробити і що можна постачати. Такі поточні зацікавлення станом на сьогодні. А в перспективі вони розглядають проєкти з відновлення України, хоча й не так це активно обговорюється, як рік тому. Кожен уряд, що є нашим партнером, дає гроші не лише, щоб підтримати Україну, а щоб дати можливість заробити своєму бізнесу. Прагматизм стовідсотковий і виправданий. Наприклад, мене запитували, де і як можна працювати. І я відповідав: сьогодні тема номер один ― встановити сонячні батареї та конвектори, вже півтора-два місяці стоїть черга, от вам готовий ринок. Заходьте на нього, пропонуйте сонячні батареї, енергозберігаючі технології, різноманітну техніку. Це купується, є запит та активне сприйняття. Великі ж структури обережно уточнюють, як і що буде відновлюватися, як змінюється законодавство, що з верховенством права, з корупцією тощо. Ці питання дуже цікавлять партнерів. Я б сказав, що спостерігається обережний оптимізм.

Михайло Непран. Фото: facebook/TppNepran

"Податки піднімати треба, але робити це слід виважено"

Зараз точиться дискусія, пов’язана зі значним дефіцитом державного бюджету ― в який спосіб компенсувати цей дефіцит. Голова профільного комітету Данило Гетьманцев наголошує на тому, що це варто робити шляхом підвищення податків, але "білий" бізнес ― проти, адже він і так справно платить, а завдання ― вивести із тіні саме "чорний" бізнес. Яка ваша точка зору?

Ми вже кілька разів зустрічалися з паном Гетьманцевим із цього питання. За нашою оцінкою, десь 450 млрд грн перебувають у тіньових схемах. Перше ― ми виходимо з того, що перш ніж піднімати податки, давайте спершу вичерпаємо те, що перебуває в тіні ― митниця, "чорний" алкоголь, "чорний" тютюн, "скрутки", схеми тощо. Це оті 450 млрд грн. Друге ― буде несправедливо, коли "білий" бізнес платитиме податки, а "чорний" продовжить наживатися. Третє ― для будь-якого уряду, звісно, простіше за все просто підняти податки. Але треба розуміти, наскільки ефективними вони будуть. Треба віддати належне: коли ми виступали шалено проти податку 1% з обороту, влада погодилася, що це не сприймається і буде згубним для бізнесу. Ми ж, навпаки, пропонували підняти на 2-3% ПДВ. Цікавий був діалог з асоціацією ювелірів, коли пропонували на 30% підняти акциз на ювелірні вироби. Тут навели приклад, що 40% тих, хто купує ювелірку, це молоді пари, які йдуть до шлюбу. Це перша покупка молодих людей 20-28 років, тож як підняти акциз на 30%? Але при цьому лише на 5% піднімається акциз на купівлю-продаж банківських металів. Отже, ми розуміємо, що податки піднімати треба, але робити це слід виважено.