Фото: t.me/V_Zelenskiy_official
Збройні сили, які діють на Курщині, мають сильне прикриття з повітря
Щодо подій на лінії бойового зіткнення і на Курщині, там почали падати російські борти.
Дружні Україні збройні сили, які діють на Курщині, жодним чином не могли би просуватися вглиб російської території, якби не мали достатньо сильного прикриття протиповітряної оборони, прикриття з повітря і якби не працювали ефективно системи радіоелектронної боротьби, оскільки росіяни мають дуже серйозну мережу розвідувальних безпілотних літальних апаратів, типу "Орлан". Тобто вони не бачать напрямки наступів їхнього противника. Крім того, самі російські воєнкори й військові заявляють, що на цьому напрямку вони стали "сліпими" через невідомі радіоелектронні перешкоди. Поки немає офіційного підтвердження, що це Збройні сили України, можемо говорити, що добрі війська, які просуваються по території Росії, мають і добру підтримку в системі радіоелектронної боротьби і радіоелектронного контролю за повітряним простором Росії, а то й в глибині. Адже масово почали вибухати склади, зокрема в Липецьку та Морозовську. Навколо Курщини багато військових складів, зокрема з ракетами та КАБами. Крім того, мінімум чотири масовані колони російських військ, які йшли на допомогу їхнім силам, були знищені на марші, при чому знищені досить прицільно. А щоб уразити колону, яка рухається на марші, і знищити її всю, потрібно мати дуже добре навчені підрозділи, екіпажі відповідних систем чи залпового вогню, чи артилерійських розрахунків, для того, щоб вирахувати рух, маршрут і знищити їх буквально в один-два залпи. Це має бути дуже-дуже серйозна підготовка таких фахівців. І добре, що вони там є.
У черговому пакеті допомоги від США йдеться про артилерійські снаряди для дистанційного мінування. Який задум може стояти за можливістю використання таких снарядів?
Ці міни розкидаються по території і не вибухають. Вони чекають, коли буде відбуватися принцип детонації, який залежить від того, чи вони налаштовані на самопідрив, чи на контакт. Дистанційне мінування ефективне тим, що бережеться особовий склад і залучається велика територія, особливо на напрямках, які є небезпечні для контрнаступу чи наступу ворога. Крім того, дистанційне мінування дуже вигідне для військ, які займають нову територію, але не мають часу, щоб вибудовувати мережу мінних полів ручним способом. Це в будь-якому випадку позитивно. Номенклатура зброї, яка надходить від партнерів, є різноманітна. І дуже часто ракета може бути однієї номенклатури, але її наповнення може бути різне. І застосовуватись вона може абсолютно по-різному.
"Якщо бої на Курщині будуть продовжуватись, інтенсивність наступів ворога на Донеччині буде стишуватись"
Чи відбувається зараз перекидання російських військ з українських територій? Чи ворог обмежується поки тими резервістами або тими строковиками, які є на території Російської Федерації?
Росіяни заявляють, що українські Збройні сили перейшли на Харківщині в наступ в районі Вовчанська і досить їх сунуть. А вони плачуть, що резерви, які мали бути там задіяні, зараз перекидаються на Курський напрямок. Але розуміємо, що основну масу військ, яка задіяна, зокрема, на сході і півдні України, вони навряд чи потягнуть. Втім щодо резервів, які мали створювати безперервний інтенсивний наступ, як вони намагалися це тримати на Покровському, Часівоярському та Торецькому напрямках, напевно, все ж таки зменшиться кількість підтримки резервів, і інтенсивність наступів буде все одно з часом стишуватись, якщо будуть далі відбуватися бої на Курщині, бо резерви потрібно буде перетягати туди. Ба більше, їх ще треба злагодити, десь розміщувати, міняти гілку логістики для російської армії. А це дуже серйозно, це дуже важливо. Бо одне, коли війська окопані і стримують наступ, зовсім інше, коли їх перекидають на зустрічний бій, на маршах, коли не знають території, коли є "солянка" з різних підрозділів, з різних загонів.
"На Курщині не спостерігається спротив населення чи партизанська боротьба"
Навіть якщо спостерігати за російськими пабліками, вони говорять, що раз ці бої перейшли з невідомою армією на території Росії, то потрібно залучати й строковиків, вони вже підігрівають російське суспільство. Це пов’язано, з тим, що достатньої чи величезної кількості резервів для того, щоб їх залучити і на Курському напрямку, і підтримувати інтенсивність боїв на окупованій території України, вони не мають. Тобто, все-таки прийдеться їм або строковиками жертвувати, або оголошувати загальну мобілізацію, до якої Путін дуже не готовий і не хоче. Бо це дуже серйозні негативні настрої в суспільстві, особливо коли з'явилася Курщина, коли постало питання гарантії і захисту російського населення, а також питання налагодження евакуації цивільного населення. Тоді стало зрозуміло, що проблема потопельників стала проблемою самих потопельників. Тому не спостерігається, що зараз місцеве населення рвоне стрункими рядами на війну чинити спротив силам, які зайшли на Курщину. Між іншим, ні в російських, ні в українських пабліках не згадується про те, щоб там спалахнула партизанська боротьба чи спротив. Водночас коли росіяни вторгалися в Україну, ми пригадуємо, наскільки був серйозний спротив місцевого населення, партизан, наскільки суспільство кооперувалося й об'єднувалося проти ворожих колон. На Курщині абсолютно цього не спостерігається. Єдине — місцеве населення весь час бідкається, що зараз російська армія почне їх обстрілювати. Це нонсенс.
"Лукашенко досі абсолютно контрольований Росією"
Республіка Білорусь заявляє, що в її повітряний простір залетіли українські безпілотники. І нібито це стало причиною того, що Білорусь перекидає "іскандери" та спецназ на прикордоння з Україною. І Лукашенко зараз також коментує події в Курській області, навіть називає кілометраж, наскільки просунулися бійці, які там рухаються. Що стоїть за цими заявами, наскільки серйозно варто зараз ставитися до того, що Білорусь здійснює такі дії на кордоні з Україною?
Лукашенко абсолютно контрольований Росією та Путіним і виконуватиме всі завдання, які той дає. Просто момент в тому, що в російському інформаційному сегменті почалось масове звинувачення Лукашенка як такого, що допустив прорив збройних сил на територію Курщини. Мовляв, він там припинив свої військові навчання, відтягнув свої війська від кордонів, що дало неназваним військам можливість скооперуватися, відтягнутися від білоруських кордонів і перейти на територію Росії. Звичайно, він не хоче такого негативного про себе уявлення у Росії, оскільки він, знаючи про хворобу Путіна, заглядається на російський трон. Він давно виношував такі ідеї і мріяв, що він отримає цю спадщину, але не склалося. Окрім цього, Лукашенко розуміє, що білоруська армія не воює не тому, що не хоче, а тому, що Путін, видно, тримає їх до кращих часів, адже вірить, що зуміє перемогти.
