Ілюстративне фото з відкритих джерел
Плагіат впливає на якість управління, освіти, наукової діяльності
Боротися із плагіатом взялися на високому рівні. У Верховній Раді пройшов перше читання законопроєкт "Про академічну доброчесність". Що передбачає цей закон? Чи стане в Україні відтак менше недоброчесних науковців? А також менше недоброчесних політиків, науковців, бізнесменів, які з якихось також незрозумілих причин, задля галочки, задля того, щоб на візитівці щось було написано, захищають всі наукові роботи, які насправді виявляються запозиченими. Наскільки шкідливим є плагіат, якщо ми говоримо про практичний бік цього питання? Багато топполітиків "запозичили" наукові роботи. Чому такий ґвалт піднімається навколо цього питання?
З практичної точки зору це означає одне: наші очільники не вміють мислити, не вміють приймати рішення, бо вони не здатні просто сформулювати текст, не можуть сформулювати якісь власні пропозиції. Найганебніше те, що заради цього вони брешуть, заради цього вони крадуть чужі наукові результати.
Це, якщо ми говоримо про політиків. Але їх, напевно, менша частка серед людей, які здобувають ступінь, пишуть дисертацію, кандидатську чи докторську. В чому проблема, якщо ми говоримо саме про наукову сферу? На що впливає цей плагіат?
Він впливає на якість управління, на якість освіти, на якість наукової діяльності. Тому що, коли декан дозволяє собі красти, то він, відповідно, підбирає собі аналогічну команду крадіїв. І вони займаються тим, що безкінечно організовують ці відносини крадійства, і таким чином ми фактично опиняємося на порозі втрати професійних кваліфікацій і кваліфікованих працівників. Бо замість того, щоб займатися навчанням людей професії, вони просто навчають їх обманювати, запозичувати без посилань тощо.
.jpg)
Світлана Благодєтєлєва-Вовк. Фото: ФБ-сторінка Світлани Благодєтєлєвої-Вовк
Якщо мова йде в цілому про ситуацію щодо плагіату, зокрема, й серед медиків, то цих ситуацій також величезна кількість. Наприклад, Інститут імені Шупика. Це медичний інститут. І там просто функціонує фабрика дисертацій. Люди спокійно стають кандидатами і докторами медичних наук, просто списуючи один у одного, використовуючи одну роботу по три рази.
Як може призначити лікування така особа?
Ну, а ми, як пацієнти, думаємо: якщо, мовляв, це доктор медичних наук, значить, він щось в цьому розуміє.
І це небезпечно для нашого здоров'я. Адже як може призначити лікування така особа? Це загроза для життя і здоров'я громадян і громади в цілому. І з цим треба щось робити. І швидко.
"Система залишаються тією ж, проплагіатною, нечесною, суспільно небезпечною"
Законопроєкт "Про академічну доброчесність" пройшов уже перше читання. Між першим і другим читанням можна вносити правки, але вони, як правило, вже не можуть бути революційними. Наскільки вас задовольняє текст, який нині є в роботі народних депутатів? Чи справді він, якщо буде більш-менш ухвалений в такому вигляді у другому читанні, вирішить питання плагіату в Україні?
Я хочу сказати, що регулювання академічної доброчесності необхідно здійснювати лише тоді, коли існує система контролю за виконанням законодавчих актів. На жаль, навіть ті норми, які були ухвалені в 2014 році в законі "Про вищу освіту", які стосуються плагіату і притягнення до відповідальності за нього, вони мало застосовуються. І попри всі плюси цього закону, цей закон – це, швидше, побажання. Я знаю, що відбувається з виконанням, дотриманням законодавства в цій сфері. І можу сказати, що зараз нічого робитися не буде. Це все замилювання очей суспільства, це створення ілюзії. Бо немає політичної волі на очищення та оновлення системи управління в освіті й науці.
Як були плагіатори і академічно недоброчесні особи керівними кадрами, наприклад, ректорами, так вони і залишаються ними, незважаючи на обіцянки від Міністерства щось змінити з керівним складом. А що відбувається насправді? Відбуваються вибори в університетах, але вибирають все тих же ректорів або їхніх представників. По суті, система залишаються тією ж, проплагіатною, нечесною, суспільно небезпечною. Тому для мене це винятково прокладання чергової дороги до пекла.
"В Україні немає реальної боротьби з плагіатом"
Тобто, цей законопроєкт в цьому вигляді нічого не змінює?
Він не змінює нічого, тому що немає реальної боротьби з плагіатом. Її немає в країні. Тому що можна створювати 10 законів про академічну доброчесність, про боротьбу з плагіатом, про боротьбу з фальсифікаціями і фабрикаціями, але реально ситуація не змінюється, бо ніхто з керівництва не зацікавлений в очищенні та оновленні. Це просто ілюзія. Вони бачать, що суспільство хоче академічної доброчесності, тому вчергове створюють якийсь стимулятор і будуть пробувати його застосовувати.
Закон не беззубий, але…
Тобто, цей закон беззубий?
Він не беззубий. Будь-який закон, який не будуть використовувати і застосовувати, яким би він зубастим не був, він не буде працювати. Його просто не зацікавлені використовувати наші наукові й освітянські еліти. Тому що він проти їхніх інтересів. Тому що всі вони в переважній більшості – плагіатори і фальсифікатори.
Доля викривачів академічної недоброчесності в Україні та Німеччині
Хочу принагідно згадати німецьку історію, в якій була і політична воля, і воля суспільства, і воля журналістів. 2011 року виявили плагіат у докторській дисертації міністра оборони Карла-Теодора цу Ґуттенберґа. І попри те, що він із давнього шляхетського роду, чия історія простежується на 800 років, розгорнувся величезний скандал. Журналісти зажадали, щоб він вийшов на прес-конференцію, але він не прийшов, приславши свого представника. І після цього німецькі журналісти встали і дружно вийшли. В результаті цього скандалу він не просто пішов з посади, він виїхав з країни. Бо з такою репутацією йому в Німеччині ніхто й руки не подасть. Мені здається, що інтерес українського суспільства завдяки вашій роботі до проблеми плагіату зростає. Якщо немає політичної волі у наших посадовців, чи можемо ми йти якимось іншим шляхом боротьби з плагіаторами?
У будь-якому випадку ми створюємо умови для того, щоб цей закон, який ухвалять, запрацював. Ну і, крім того, я б хотіла, звичайно, сказати про долю викривачів академічної недоброчесності. На жаль, усі ці люди переслідувані. Наприклад, нещодавно звільнили з роботи Тетяна Ступакову з вінницького Національного медичного університету за те, що вона викривач. Не лише плагіату, а й різних махінацій, пов’язаних із виборами ректора. Це відбулося буквально місяць тому.
НАЗВАНІ В ЦІЙ ПРОГРАМІ ЗАКЛАДИ І ВІДОМСТВА МАЮТЬ ПРАВО ВІДРЕАГУВАТИ В ЕФІРІ УКРАЇНСЬКОГО РАДІО НА ТВЕРДЖЕННЯ СВІТЛАНИ БЛАГОДЄТЄЛЄВОЇ-ВОВК.
