Палає внаслідок атаки дроном установка на Куйбишевському НПЗ у Самарі (Росія), який входить до групи ПАТ НК "Роснефть", 23 березня 2024 року. Цей НПЗ зупинив одну з двох установок первинної переробки після атаки українського безпілотника. Фото тг-канал ASTRA
"Російська агресія почалась з нищення паливної системи України"
— Чи можна сказати, що цього разу ми дійсно знайшли больові точки РФ у вигляді її нафтопереробних заводів? Наскільки це дійсно вже відчутно для країни-агресорки?
Ці больові точки були взаємно відомі і раніше. Я нагадаю, що агресор, власне розпочавши повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року, буквально за кілька днів, коли стало ясно, що план про "Київ за 3 дні" зазнав невдалі, розпочав удари по енергетичній системі України. В широкому розумінні поняття енергетичних систем включає в себе не тільки електроенергетику, але й паливні системи, газову систему та інше. Те, що з чого почалась російська агресія, — це нищення паливної системи України. Передусім – нафтобаз. Практично протягом чотирьох місяців була паливна криза в Україні. Лише в середині липня 2022 року ситуацію вдалося стабілізувати. Тож це елементи традиційного воєнного мистецтва сучасного світу, коли удари завдаються не тільки по військових цілях, але й по об'єктах енергетики в широкому значенні — паливних базах, електростанціях, обʼєктах генерації, передачі електроенергії, нафтопроводах.
Інша справа полягає в тому, що застосовувався вибірковий підхід. Взимку 2022-2023 років пріоритетом було обрано нищення електроенергетичної системи. Очевидно, що працював сценарій Кремля про те, що слід занурити Україну в холод і темряву, тоді почнеться внутрішні протести, що допоможе агресору покінчити з так званою "київською хунтою". Так не трапилось, оскільки були недооцінений опір з боку України як у військовому відношенні, так і опірність суспільства та мобілізація. Тому далі пішла тактика, повʼязана з використанням ударів по обʼєктах військово-промислової інфраструктури. А зараз ми спостерігаємо те, що відбувається новий цикл ураження енергетичної інфраструктури.
"Перші удари по НПЗ Росії Україна здійснила ще в 2022-му"
Що стосується нашої відповіді, то перші спроби теж мали місце ще в 2022 році. 1 квітня 2022 року ми завдали удару у відповідь, було знищення Бєлгородської нафтобази. Двійко наших гелікоптерів зробили відчайдушний політ на наднизьких висотах і завдали удару по Бєлгородській нафтобазі. Але, звісно, що в нас не було достатнього інструментарію, щоб нищити паливну інфраструктуру ворога і на окупованих територіях, і в сусідні областях. З часом такий інструментарій з'явився. Перші удари по обʼєктах нафтопереробної промисловості Росії були завдані теж ще в 2022 році. Достатньо згадати атаку на Новошахтинський нафтопереробний завод. У 2023 році так само були окремі атаки, передусім – на нафтопереробні заводи півдня Росії. Це цілком зрозуміло, оскільки там коротке логістичне "плече" для підвозу пального для угруповання російських військ, які вели бойові дії на території України.
2024 року з появою більш далекобійних потужних безпілотних засобів ураження Сили оборони України перейшли до системних дій зі знищення нафтопереробних заводів РФ. Нафтова галузь – найбільш дохідна для Росії в контексті експортних доходів та податкових відрахувань, які живлять бюджет війни всередині РФ. Тому завдання нищення нафтової інфраструктури Росії – не тільки НПЗ, але й по всьому логістичному ланцюжку, закінчуючи розподільчими нафтобазами, – це пріоритет. Бумеранг повернувся до російських агресорів, оскільки те, що вони раніше застосовували до нас і продовжують це робити зараз, ми застосовуємо й щодо них.
"Обсяги нафтопереробки "Роснєфті" з січня впали практично на 19%"
Щодо наслідків, то серйозні наслідки будуть у результаті системних і послідовних дій не протягом якогось короткого періоду. Трьох місяців ударів недостатньо. Проте якщо поглянути на провідну російську державну нафтову компанію "Роснєфть" та взяти до уваги її нафтопереробні потужності, найбільші заводи з переробки нафти, то загалом цифра падіння обсягів нафтопереробки сягає практично 19%. Це, якщо порівнювати, наприклад, денний обсяг переробки у січні цього року і денний обсяг переробки у березні.
.jpg)
Михайло Гончар. Фото: ФБ-сторінка Михайла Гончара
"Треба "діставати" до Уралу"
— Голова СБУ Василь Малюк, коментуючи останні удари по НПЗ, підкреслював, що саме за рахунок експорту нафтопродуктів Росія поповнює свій бюджет фактично на третину. Якщо продовжиться системна робота по цих обʼєктах, то чи доведеться РФ відвести цінні системи ППО з лінії фронту або важливих напрямків для неї і розмістити їх навколо нафтової інфраструктури? Адже обʼєктів багато, а кількість систем ППО у РФ не безлімітна.
Росія на цей крок вже давно пішла. Це було повʼязано не тільки з ударами по НПЗ. Восени були прильоти наших дронів по "Москва-Сіті" й вони повиставляли "Панцирі" на дахах будинків. Тому це вже має місце. Інша справа полягає в тому, що територія Росії велетенська і на ній є не тільки обʼєкти нафтопереробки. Також варто згадати, що ще є значна кількість підприємств військово-промислового комплексу, які також потребують захисту. Звісно, вони їх намагаються захистити і ми це бачимо по тому, що лише частина дронів досягає цілей. Також ставляться відповідні засоби РЕБ й Росія намагається клепати додаткові обсяги засобів ППО. Але це не швидкий процес, це доволі складна техніка.
Для нас важливо тут весь час працювати над збільшенням радіусу дії наших ударних засобів, щоб змушувати агресора ще більше відтягувати засоби ППО і РЕБ вглиб континентальної частини Росії. Грубо кажучи, треба "діставати" до Уралу, тоді це матиме достатньо серйозний ефект. Навіть за кращих радянських часів територія такої великої країни не була щільно закрита суцільним радіолокаційним полем. "Дірки" були і це яскраво відобразилося в 1987 році, коли німецький пілот-аматор Матіас Руст пролетів через половину європейської частини Росії і приземлився на Красній площі Москви. Тож важливим чинником ударів ЗСУ є те, що росіяни змушені відволікати частину засобів ППО для прикриття цих обʼєктів від ураження. В такому напрямку потрібно далі продовжувати.
"Не нафтопереробкою єдиною"
Проте, аби вести мову про тотальне знищення НПЗ Росії, там треба ще добре працювати, отримати більш далекобійні і потужні засоби ураження. Адже нафтопереробний завод - це велетенська територія з великою кількістю установок з переробки. Але не нафтопереробкою єдиною можна нищити російського агресора в його стратегічній глибині. Є багато інших обʼєктів і вони дуже зручно розташовані.
