Наслідки ракетного удару по греблі ДніпроГЕС у Запоріжжі. Фото: t.me/Denys_Smyhal
Ворог використовував максимум ресурсів, щоб придушити нашу ППО
22 березня відбулася найбільш масштабна атака на українську енергетику за останній час. Таку оцінку ранковому нальоту російських ракет дав міністр енергетики Герман Галущенко. На вашу думку, яка була мета саме цієї атаки по енергосистемі?
Путінський режим жорсткий, зухвалий і дуже небезпечний. Адже очевидно, щоб підготувати такого масштабу ракетний наліт, потрібен був певний час, узгодження і синхронізація дій. Зверніть увагу, ці ночі була неймовірна кількість і дронів, і ракет різного типу базування. Ворог використовував максимум ресурсів, щоб придушити нашу систему ППО і досягти своєї мети. І йому, на жаль, це вдалося. Звісно, у ворога були б дуже примарні шанси на реалізацію цієї місії, якби восени 2023-го року уряд США ухвалив те саме рішення щодо передачі нам матеріально-технічних ресурсів на суму 61 млрд доларів. Наша ППО була б куди більш потужна і, відповідно, більш ефективна для боротьби з ворожими ракетами. Але маємо, що маємо. Це вже друга ніч, коли ворог активно задіює ракетну компоненту, щоб цілити по наших об'єктах. Минулої ночі це було по об'єктам енергетичної інфраструктури. І здавалося б дивна історія, а навіщо і чому зараз?
"Це акт помсти"
До речі, чому саме зараз?
Я думаю, що це акт помсти. Путін нервує. Нервує через те, що українська армія системно та методично наносить ураження по об'єктах енергетичної інфраструктури на території самої Росії. Що в рамках асиметричних дій наші воїни можуть завдавати удари не лише на велику глибину на території європейської частини РФ, а й проводять певні заходи інформаційно-силового характеру. Я маю на увазі дії РТК, "Легіону свободи" і "Сибірського батальйону". Це дуже важливо. Саме тому росіяни і спрямовували ракетні удари на наші об'єкти. Наприклад, вчора одне з наших видань з посиланням на свої зв'язки у ГУР зазначило, що позаминулої ночі ракетна атака була спрямована на об'єкти нашого ГУРу. Ця ніч – на об'єкти енергетичної інфраструктури. Тобто такі собі симетричні дії у виконанні путінських злочинців. Але ключова теза полягає в тому, що Путін абсолютно байдуже на так звані супутні втрати. Скільки цивільних мешканців нашої країни загине внаслідок таких зухвалих ракетних атак, йому абсолютно байдуже. І на це ми маємо зважати, зокрема, коли чуємо сигнал повітряної тривоги. Не треба зволікати, а треба йти в укриття.
.jpg)
Владислав Селезньов. Фото: investigator.org.ua
Натівські військові чітко розуміють, що саме українські війни прикривають східний фланг Альянсу
Голова військового комітету НАТО Роберт Бауер вперше з початку широкомасштабної війни відвідав Києві. Про що свідчить візит такого посадовця?
Адмірал Роб Бауер є найвищим за ранком військовим чиновником в системі Північноатлантичного Альянсу. Звісно, є пан Столтенберг, який очолює НАТО. Але саме у адмірала Бауера є найвищі повноваження серед військових Альянсу. До речі, його попередник, нині чеський президент Петер Павел, так само вирізнявся абсолютно раціональним, прагматичним підходом. І зараз це дається взнаки. Вже перебуваючи на посаді президента Чехії, Петер Павел робить чимало для того, щоб українська армія мала достатньо артилерійських боєприпасів і був хоча б паритет на полі бою.
Зараз вищий військовий керівник НАТО, я думаю, що вів розмову з нашими урядовцями і військовими з абсолютно прагматичних питань – як посилювати бойові можливості українського війська. Адже натівські військові абсолютно чітко розуміють, що тут і зараз саме українські війни забезпечують безпечний простір не лише на території нашої країни, а й прикривають східний фланг НАТО. Тому питання своєчасного, повноцінного забезпечення українських Сил оборони – це питання і безпеки європейського континенту. На жаль, ми стали заручниками певних політичних процесів у США. Це точно не сприяє посиленню наших бойових можливостей. Але ми виходимо з тих реалій, які є. Треба шукати інші шляхи, інші джерела для того, щоб наші воїни були всебічно забезпечені і напоготові.
"Щоб не розчаровуватись, треба не зачаровуватись"
Роб Бауер брав участь у Київському безпековому форумі і сказав, що якщо світ, можливо, був надмірно оптимістичним щодо України у 2023 році, то ми не повинні припуститися тієї ж помилки, ставши надмірно песимістичними у 2024 році. Розшифруйте це послання. Що він мав на увазі?
Для початку пропоную запам'ятати тезу – щоб не розчаровуватись, треба не зачаровуватись. Бо очевидно, що не лише українці, а весь світ втратив певну надію, коли наш наступ літньої кампанії 2023 року виявився не таким масштабним, як ми розраховували. Насправді, наші західні партнери передали нам чимало ресурсів, підготували кілька штурмових бригад. Але не сталося так, як гадалося. Там була низка причин, але це призвело до певної зневіри. На тлі того, що є певне зволікання з поставками військово-технічної допомоги від наших західних партнерів, що російська економіка не рухнула, попри шалений санкційний тиск, що ворог продовжує накопичувати ресурси і намагаються трансформувати їх у нові територіальні здобутки, звісно, це призводить до певного панічного стану. Але військові є великою мірою прагматики, певною мірою скептики і абсолютно раціонально оцінює бойові можливості. Звісно, що на широкий загал не всім відомо, які насправді ресурсні можливості є в РФ і яке має бути співвідношення сил та засобів української армії і російської. Я думаю, що саме на це і натякав натівський адмірал. Бо, насправді, ми маємо не впадати в стан розпачі та паніки, а працювати, стиснувши зуби, на нашу Перемогу.
Президент Володимир Зеленський і адмірал Роберт Бауер. Фото: president.gov.ua
Путіну і його поплічникам абсолютно байдуже на "супутні втрати"
Агенція Bloomberg повідомляє, що РФ почала перекидати військових з українського фронту до Бєлгорода. Що ви про це думаєте? Наскільки масштабною може бути ця передислокація і як це вплине на міцність російських ліній оборони?
Я не зовсім згоден з оцінкою британських розвідників щодо масштабного перекидання російських окупаційних сил на територію Брянської, Курської та Бєлгородської областей. Там у росіян є комплект сил та засобів, що дорівнює близько 27 тисяч осіб. Тобто немає сенсу перекидати додаткові ресурси для посилення кордонів на території цих областей. Їх там вистачає. Ба більше, росіяни здійснювали артилерійський вогонь і авіаційні удари по території, зокрема, свого прикордоння. Тобто вони свідомо, за допомогою тих ресурсів, якими володіють на цій ділянці фронту, знищували все і вся. І тут ми знову повертаємось до тези, що Путіну і його поплічникам абсолютно байдуже на так звані супутні втрати. Путіну важливо досягти тієї мети, якою він марить. А марить він тим, щоб знищити Україну як державу, а українців як складову спільноту народів світу. І він готовий вкладати в це ресурси. Саме тому раціонально налаштованих і чітко розуміючих тенденції російсько-українського протистояння державних посадових осіб, політиків, експертів колективної Європи дедалі більше. Бо вони свідомі того, що Путін не зупиниться в Україні і буде далі формувати свій дивакуватий світ формату СРСР 2.0. Відповідно в цьому процесі чимало європейських країн, зокрема східні Європи, може потрапити під прес масштабних бойових дій.
"Збройний спротив путінському режиму цілком ймовірний і він дуже ефективний"
Командир РДК Денис "White Rex" повідомив, що колишні бійці ПВК Вагнер тепер у лавах РДК і брали участь у бойових діях, зокрема в операції на території Бєлгородської області. Що ви думаєте з цього приводу?
Питання або у військовій доцільності та раціональності, або ми можемо зануритися в певний емоційний простір, який не завжди є конструктивним. Ми можемо скільки завгодно дорікати тим бійцям, які свого часу зі зброю в руках воювали в статусі найманців ПВК Вагнер, але зараз вони воюють з нашими побратимами у складі РДК. Звісно, дуже складний в моральному плані елемент. Але політика російських добровольчих рухів полягає в тому, що їхні інформаційно-силові акції мають привернути увагу російського суспільства до ключової тези – збройний спротив путінського режиму цілком ймовірний і він дуже ефективний. Путін нервує. Путін прагне помсти. Путін змушений рефлексувати на процеси, які відбуваються на території РФ. Бо його амбітні плани зашкалюють, а тут їх реалізації заважає відносно невелика кількість бійців добровольчих підрозділів. Отже, чим більше охочих громадян РФ буде приєднуватися до лав спротиву, тим складніше буде Путіну в перспективі утримувати свою владу.
