Ілюстративне зображення із сайту Pixabay
Відсоток людей, які ніколи не курили і почали це робити з початком війни, мінімальний
— Чи зростає тютюнозалежність серед молоді? Як на це впливає стрес? Які психологічні механізми при цьому задіяні?
Роман Попелюшко: Для початку потрібно розібратися, що таке залежність, або адикція, адиктивна поведінка. Залежна поведінка у всіх її проявах – це бажання втечі від реальності. Про яку б залежність не йшлося – наркотичну, ігроманію, шопоголізм, трудоголізм, надмірне (непрофесійне) заняття спортом тощо. До цього переліку входить і тютюнопаління. Це – бажання втекти від реальності. Людина не має, не бажає, не розуміє, у неї немає в арсеналі інших шляхів подолання стресової ситуації, ніж залежність. Тільки-но настає стресова реакція, у людини включається механізм подолання цього стресу. Хтось піднімає чарку, хтось бере цигарки, хтось шукає наркотики, хтось обирає ігрову залежність. Аби тільки відійти від реальності, забути її, відключитися від неї.
— Зараз курці скажуть, що не можна порівнювати, наприклад, важкі наркотики і цигарки. Чи можна говорити, що і те, й інше – втеча від реальності?
Роман Попелюшко: Для нашого головного мозку, для нервової системи, для тих процесів, які відбуваються у нас всередині, абсолютно байдуже, що ми вживаємо – алкоголь чи куримо. Це тільки через наше сприйняття ми розуміємо, який саме стимул, тригер, подразник ми вживаємо. Мозку байдуже. Він виробляє певні гормони, які діють на наш організм.
— Чи пов’язуєте ви ці залежності з війною?
Роман Попелюшко: Ні. Це не пов’язані моменти. У людей є свої механізми – хтось курить, хтось вживає алкоголь, хтось займається спортом. І тільки-то настає стресова ситуація, цей механізм включається. Той, хто курив, той і продовжує курити. Відсоток людей, які ніколи не курили і почали це робити з початком війни, мінімальний. У них є інші особливості, як вони знімають стрес. Це наші звичні механізми, які ми зазвичай застосовуємо. Це доведено до автоматизму.
З початком поширення електронних сигарет і тютюнових виробів електричного нагрівання в Україні призупинилося падіння кількості курців
— Як молодь "знаходить" цигарки в своєму житті? Адже реклами практично немає.
Роман Попелюшко: 18-29 років – це період становлення. Це – амбіції, пошук професії, спроба заявити про себе. І паління – це один з атрибутів становлення. Як, приміром, атрибути у бізнесменів – це краватка, запонки, годинник, взуття. А молоді люди, які поки ще не напрацювали бекграунду, ще не мають великих досягнень, вони можуть курити модні вейпи чи електронні цигарки. Вони об’єднуються в групи, один одного підтримують, це вже, певною мірою, цілі спільноти. А спільноти молодим людям потрібні для нагалодження контактів, для нових зв’язків, для просування себе, своїх продуктів.
— Чи вплинула на кількість курців заборона паління в ресторанах, на зупинках?
Отто Стойка: З 2005 року, тільки-но почали активно говорити про антитютюнові заходи і затвердили відповідний закон, почало знижуватися поширення куріння. Я думаю, що це не лише вплив закону, адже у нас немає такої культури дотримання законів, як на Заході. З іншого боку, про це почали багато говорити, паління стало менш модним. Нині курці, в переважній більшості, зважають на закон і шукають місце для куріння, щоб не заважати людям і не порушувати закон. Почали більше проявлятися антитютюнові активності, з’явилися попередження на пачках цигарок, і люди почали справді менше курити, стали більш свідомими. Запеклі курці можуть сказати, що на них це не вплинуло. І це правда. Але на людей, які мають меншу залежність, це впливає. Вони замислюються над тим, щоб кинути курити.
Так тривало до 2015-2016 року, коли з’явилася популярність електронних сигарет і тютюнових виробів електричного нагрівання. Відтоді, на жаль, призупинилося оце падіння кількості курців. Десь з 2017-2018 року вона фактично залишається на місці. Новомодні пристрої самі по собі популярні, а також спонукають людей, зокрема, підлітків, до переходу на звичайні сигарети. Тож вони залишаються залежними від тютюну і нікотину.
— І ці пристрої на сьогодні не досліджені. Якщо сигарети ретельно досліджуються, і їхній склад, і їхній вплив, то у випадку вейпів та електронних сигарет, ми цього не бачимо. Щодо них ніхто не б’є на сполох.
Електронні сигарети теж завдають шкоди, просто все залежить від тривалості куріння
Отто Стойка: Тютюнова індустрія на місце не стоїть і ніколи не стояла. Вже досить давно почалася активна промоція і реклама тютюнових виробів зі смаками, тонких цигарок для жінок, пачок рожевих кольорів. Індустрія робить все, щоб це впадало в очі дівчатам і було для них більш привабливим. І таким чином підігрівало цю аудиторію. Навіть були реклами, коли пачки цигарок порівнювали з морозивом, що може впливати вже навіть на дитячу психіку. Це сприймається, як норма: можна, мовляв, обрати морозиво, а можна – цигарки.
Плюс те, про що говорив Роман – це соціалізація людей. Жінки менш схильні до ризикованої поведінки. Вони, думаючи, що електронні сигарети менш шкідливі, обирають їх. А чоловіки переважно обирають звичайні тютюнові. Хоча американська адміністрація, яка досліджує шкоду від цигарок, навіть не давала дозвіл на продаж тютюнових виробів електричного нагрівання, тому що з 53 речовин, які входять до їхнього складу, 7 – завдають шкоди в 10 разів більше, ніж звичайні цигарки. Хоча тютюнова індустрія, яка проводила дослідження, взяла тільки 40 компонентів з цих 53 і заявила, що там менше шкоди. Таким чином, фахівці зараз не говорять, що вони завдають менше шкоди. Вони теж завдають шкоди, просто все залежить від тривалості куріння.
Якщо дослідження цигарок почалися після Другої світової війни, і в 1960-х роках довели їхню абсолютну шкоду і, як наслідок, рак легенів, то дослідження цих пристроїв ми можемо очікувати років через 10-20. Можливо, наслідки будуть меншими, але все одно – це загроза. І тютюнова індустрія робить все, щоб люди залишилися залежними від цих виробів.
На жаль, і наші колеги потрапляли на ці гачки, посилаючись на поради британських лікарів, котрі радять кинути курити за допомогою цих пристроїв. По-перше, це не зовсім так. Лише одна з асоціацій вирішила, що якщо нічого не допомагає – ні різні методи, ні нікотинозамісні препарати, ні психологічна допомога – тоді, в якості останньої спроби, можна перейти на ці. Все має працювати в комплексі, тоді буде ефект. Ми в 2012 році заборонили куріння в місцях громадського харчування, і вже в 2017 році, згідно з дослідженнями, кількість курців знизилася суттєво. Якщо менше місць для куріння, якщо курити не так зручно, люди справді менше курять. Люди самі повинні розуміти, що ці заходи – це не боротьба з ними. Це – боротьба за чисте повітря.
Роман Попелюшко: Справді, багато чого залежить від суспільства. Не забуваймо й про фактор сімейного виховання і сімейних прикладів. Якщо тато чи мама палять, і дитина бачить, що це нормально, вона сприймає це як норму і наслідує своїх батьків.
