Колекційна сіль із Артемівського соляного родовища, місто Соледар. Фото: Радіо Культура
Сіль із Соледару
— Якби ви мали можливість побачити, що зараз є у нас на столі. Пан Роман буквально за мить до початку ефіру сказав, що це сіль із Соледару.
Так, із шахти Соледару.
— Пане Романе, давайте два слова – звідки ця сіль у вас, як давно.
Це звичайна сіль із шахт Соледару. Отримана вона в 2000 році, коли на Донбасі проводилась велика конференція, з’їзд геологів країни. Я брав участь у багатьох із цих з’їздів і однією з польових екскурсій було відвідання шахт Соледару, де ми ознайомлювалися з технологією видобутку солі, з тим, які ці шахти, які їхні параметри, із запасами безпосередньо на виробництві.
Колекційна сіль
— Коли я дивлюся на ці невеличкі бруски, мабуть, менше ста грамів вагою, вони виглядають як звичайнісінька сіль, лише прозора–прозора.
Так, справа в тому, що сіль – це мінерал, який геологи називають "галіт" (NaCl). Тож це речовина, яка має кристалічну структуру, може кристалізуватися, та сталий хімічний склад. Це досить чиста сіль, де, думаю, більше 90 % натрій хлору. Вона мало чим відрізняється від звичної нам.
Сіль здатна кристалізуватися і коли ми, наприклад, звикли бачити гарні кристали кварцу або аметисту, які ростуть в порожнинах, то в соляних відкладах теж є такі невеличкі порожнини, тріщинки, в яких кристалізується дуже чиста, прозора сіль. Її інколи називають "колекційною". Вона має й прикладне використання й використовується в металургії: з неї роблять "віконця" для певних хімічних процесів, оскільки сіль не реагує з якимись речовинами. Але вона також використовується як подарункова й, думаю, в більшості геологів є такі зразки в колекціях.
"Кам’яна", "викопна" сіль, вік якої 300 млн років
— Які види солі взагалі існують?
Про види солі трохи неправильно говорити, бо сіль одна. Але справді сіль можна класифікувати за походженням, за її способом видобутку і за умовами залягання. Найпростіший мінерал – галіт. Таку сіль називають "кам’яна", "викопна" сіль. Вона за віком найдавніша – її вік близько 300-290 млн років. Проте сіль утворювалась в дуже різні періоди. Наприклад, сіль з шахт Соледару, сіль з Дніпровсько-Донецької западини – найдавніша. Але в сучасних солоних озерах сіль утворюється повсякчас і може утворитися буквально останніми роками. Найбільше джерело солі – це світовий океан, де в одному кубічному метрі трохи більше 27 кг натрій хлору з невеликими домішками. Окрім того, сіль міститься в солоних озерах, яких багато на півдні України. Також сіль може міститися й в надрах землі, але не у твердому вигляді, а у вигляді розчинів, ропи. Її також видобувають зі свердловин, випарюють і так ми отримуємо звичну для нас сіль.
Технічна сіль і харчова
— Звичайні користувачі знають технічну сіль, якою посипають дороги на вулицях, і харчову. Ці солі відрізняються?
Так, дещо відрізняються, тому що для харчової промисловості ми використовуємо максимально чисту сіль. Навіть сіль "Екстра" із Соледару після видобутку не є ідеально чистою. Оскільки вона утворювалась в океанах, морях, озерах, то містить певні домішки. Вміст натрій хлору може бути різним – й 95, й 90 %. Тому, наприклад, біленька сіль найвищої якості "Екстра" є чистою і там фактично 100 % натрій хлору. Щодо технічної солі, а 25 % світового видобутку солі використовується саме для посипання доріг в зимовий період, то її не обов’язково здорожчувати, застосовуючи до неї якісь методи очистки. Вона може використовуватися менш чистою, з певними домішками, які не впливають на її фізико-хімічні властивості з точки зору боротьби зі снігом та ожеледицею на дорогах. Тому, звісно, що технічну сіль не так зручно використовувати в побуті, бо вона не такого кольору, може бути гіркувата. Але свої функції вона виконує.
Дрогобицька солеварня з ХІІІ століття працює досі
— Як давно на території України видобувають сіль?
Достеменно історія про це мовчить, точної дати назвати ніхто не зможе. Але сіль на території України видобувають дуже давно, можливо, ще з часів Давньої Греції, коли тут були давньогрецькі міста. Сіль – це мінерал, який використовується людством дуже давно. А у зв’язку з тим, що видобувати її досить просто, адже в Україні є моря, велика кількість солоних озер, де сіль самосадна, то видобуток на півдні України відбувався із доісторичних часів. Також додам, що сіль видобувалась не тільки на півдні України з дуже давніх часів, був ще й захід України. На жаль, наша держава історично не була єдиною, а знаходилась під різним протекторатом. Й найдавніше промислове підприємство України – це Дрогобицька солеварня, заснована в ХІІІ столітті й функціонує досі. Мало того, методика видобутку солі не змінилася за століття. Навпаки протягом останніх років ми повернулися ближче до первісного видобутку солі.
Стара будова шахти Дрогобицького солеварного заводу. Автор фото: В.С.Білецький
Як сіль видобувають?
— Чому так? І яка там технологія видобутку солі?
Технологія видобутку саме дрогобицької солі – це підземні розчини, ропа, тобто дуже солоні підземні води. Там дуже проста система: неглибока шахта на кілька десятків метрів працює як колодязь. Звідти відбирають солону воду і цю ропу просто випарують. На півдні простіше, бо там жарко і цей процес може йти й природним шляхом. У нас же для видобутку солі використовують спеціальні випарювачі. Але якщо донедавна використовували природний газ, щоб ці печі функціонували, то зараз ми перейшли на більш дешеві дрова. Тобто так, як це робилося в ХІІІ столітті.
Чиста сіль із шахти
— Ми також знаємо про відомі соляні шахти на сході України. Коли вони були вперше відкриті?
Наприклад, шахта в Соледарі налічує більше 100 років, але порівняно з іншими родовищами ці шахти, звісно, були відкриті та оформлені пізніше. Проте перевагами шахтного видобутку є те, що добувається дуже чиста сіль за своїм складом. Її досить зручно видобувати, якщо вже створили шахту. Площа, наприклад, Артемівського родовища перевищує 175 км2. Це, якщо взяти квадрат, то це трохи більше, ніж 13*13 км, тож уявіть, які там шахти, ходи. Це величезні площі й величезні запаси солі. Тож, якщо раніше чумаки їздили за сіллю в Крим (хоча Крим – це умовна назва, там теж видобували сіль), а деколи доїжджали й до Прикаспію, в кожного каравану були свої маршрути. Пізніше ж, із відкриттям родовищ у Дніпровсько-Донецькій западині та на її схилах, основний видобуток солі не тільки в Україні, але й в колишньому СРСР був саме там.
— Яку кількість людей, підприємств здатні забезпечити сіллю такі величезні площі?
При сприятливих умовах соледарські родовища могли забезпечити принаймні харчовою сіллю весь світ. Зараз дуже багато можна бачити марки гімалайської солі, яка коштує величезні гроші. Але сіль – це все одно натрій хлор і від того, що в неї додають щось, її властивості не змінюються. Утворення солі у всі віки йшло за одним сценарієм.
"Води стануть солоними": один із наслідків Каховської катастрофи
— Значна частина українських озер знаходиться зараз на півдні України, в тому числі й на окупованих територіях. Чи українські науковці стежать сьогодні, що там відбувається?
Звичайно, що стежать. Ми живемо в епоху космічних технологій і є дані дистанційного зондування. Звичайно, ми не можемо поїхати в багато міст на окупованих територіях, але спостерігаємо за станом довкілля, екологічним станом окупованих територій. Ми знаємо й про одну з найбільших техногенних катастроф за всю історію людства – катастрофу на Каховській ГЕС. (Знищення греблі Каховської гідроелектростанції (Каховська катастрофа) — воєнний злочин, вчинений окупаційними силами Російської Федерації близько 2:50 ночі 6 червня 2023 року під час російського повномасштабного вторгнення в Україну. Греблю Каховської ГЕС було заміновано та підірвано, що призвело до її знищення – ред.)
Що відбудеться з півднем України, який залежав від води Каховського водосховища? Ця територія, на жаль, зазнаватиме процесів зневоднення, погіршення якості ґрунтових вод, засолення і ці процеси вже йдуть. Рівень ґрунтових вод знизиться, води стануть солоними. Я знаю результати досліджень на березі Каховського водосховища, відповідно до яких вода в колодязях та підземних свердловинах вже не зовсім придатна не тільки для пиття, але й технічно для поливу. Там велика кількість солей, бо рівень ґрунтових вод сильно впав. На подолання наслідків цієї катастрофи піде дуже довгий час і великі фінанси. Йдеться про напрямок розвитку, який ми приймемо: або інтенсивний, яким розвиваються Ізраїль, Іспанія, де є землеробство в пустельних, напівпустельних районах, які набагато гірші, ніж наш південь, чи екстенсивний – відновлення колишнього водосховища, доцільність якого під великим сумнівом.
Каховське водосховище через два місяці після підриву дамби. Фото: © В'ячеслав Ратинський, УНІАН
