Катерина Плаксій і Дмитро Пивоваров. Фото: ФБ-сторінка Dmytro Pivovarov
"Люди, які організовували протести, опинилися під тиском з боку друзів Анни Нетребко у Німеччині"
― У Німеччині проросійські діячі переслідують українських активістів за критику пропутінської співачки Анни Нетребко. Як розпочалася ця історія, що сьогодні вже переслідують за критику?
Дмитро Пивоваров: Критикувати не заборонено, але завжди можна робити тиск іншими способами. Наприклад, друг Анни Нетребко заявляє, що деякі висловлювання у фейсбуці стосуються його, і тому він позивається до активістів.
Катерина Плаксій: Проти активістів, які проявили себе як лідери протестного руху проти виступу прокремлівських артистів, зокрема Анни Нетребко. Торік містами Німеччини пройшли гучні протести проти її виступів у містах Вісбаден, Баден-Баден, Берлін. Люди, які організовували ці протести, опинилися під тиском з боку друзів Анни Нетребко у Німеччині.
Дмитро Пивоваров: Спочатку позов отримав австрійський незалежний журналіст, який висвітлював ці протести. Далі позови отримали активісти з нашої команди, Катерина стала третьою.
"Мікаель Гюттлер заявляє, що це зачіпає його честь та гідність"
― Судові претензії можна отримати від конкретної особи. Йдеться про німецького диригента Мікаеля Гюттлера?
Катерина Плаксій: Так. Цей пан багато років співпрацював з Анною Нетребко, вони дружать родинами. Крім того, він був гостьовим диригентом Маріїнського театру (театр опери та балету в російському місті Санкт-Петербурзі), асистував російському диригенту Валерію Гергієву, що відомий своєю наближеністю до Путіна. Перші претензії пана Гюттлера були до журналіста та одного з представників руху "No Netrebko" ― активіста, який дав інтерв’ю і висловив свою оцінку про зв’язок Анни Нетребко та цього диригента. Потім у нього почалися досить формальні претензії до інших активістів. У моєму випадку це вирваний з контексту маленький коментар у фейсбуці, де я загально висловилася про ситуацію навколо російської пропаганди. Мікаель Гюттлер заявляє, що це зачіпає його честь та гідність. І коли в таких випадках хочуть через суд заборонити висловлюватися, то може йтися про позови проти свободи слова. Це позов, яким людині просто закривають рота. Ми консультувалися з багатьма адвокатами та юристами, тож це такий типовий позов, щоб залякати людину, закрити їй рота, навантажити її фінансово тощо. Плюс є цікавий момент для загальної картини. Пан Гюттлер спочатку надіслав листи з претензіями через адвоката, а подав на мене в суд того дня, коли я анонсувала берлінський протест. Причому це була неділя, а в неділю суди й адвокати не працюють. Зазвичай у неділю ніхто не надсилає позови, для цього адвокат мав вийти екстрено на роботу.
"Усі заяви Нетребко звелися до того, що вона проти війни, але Нетребко не назвала агресора, не засудила Путіна"
― Наскільки позиція Анни Нетребко яскраво артикульована у Німеччині?
Дмитро Пивоваров: Анна Нетребко ― цікавий випадок. За неї у Німеччині дуже сильно борються проросійські сили. Вона справді дала мільйон рублів власних коштів особисто Царьову, сфотографувалася з прапором так званої "Новоросії" та донецькими терористами. Також вона була разом із Гергієвим довіреною особою Путіна на президентських виборах. Від цього вона ніяк не дистанціювалася, ніяк не прокоментувала. Всі її заяви звелися до того, що вона проти війни, але Нетребко не назвала агресора, не засудила Росію, не засудила Путіна. Тобто по суті вона не висловила якоїсь твердої позиції.
― Коли живеш в українському просторі, то бачиш ситуацію під одним кутом. А з Баварії чи Відня ситуація може виглядати абсолютно інакше.
Катерина Плаксій: Треба сказати, що частина німців нас дуже сильно підтримує. Усю ситуацію навколо України через воєнну агресію РФ вони розуміють правильно, але дуже багато людей ще перебувають у певній омані. І тут велику роль зіграло те, що всі ці роки російський вплив у Німеччині був дуже сильний і російська пропаганда зокрема. Росія здійснює цей м’який вплив через культуру і мистецтво, а німецьке суспільство до цього дуже чутливе. Культура є святою й недоторканною, вони не поспішають щось забороняти, навіть з історичних причин. А Росія на цьому паразитує і направляє таких людей, як Нетребко, в Німеччину виступати. Вона ж, виступаючи раніше в Німеччині, дозволяла собі на пресконференціях вихваляти Путіна. Тобто ця людина тягнула кремлівську пропаганду в Європу, і вона така не одна.
― Як цьому можна протистояти?
Дмитро Пивоваров: Протестні акції досить ефективні. Був великий резонанс, від деяких театрів відійшли спонсори, а деякі театри відмовилися надавати сцену Анні Нетребко. Плюс ми бачили, як упродовж наших протестів, що тривали кілька місяців у трьох містах, змінювалася риторика суспільства і преси. Якщо на початку 2023 року суспільство в принципі не розуміло, що не так з Нетребко, адже вона ж сказала, що війна ― це погано, то наприкінці 2023 року преса вже писала, що Нетребко закидають досить справедливі звинувачення і запитання, що вона має чітко сформулювати свою позицію, або треба забороняти чи обмежувати її виступи. Так само змінювалась риторика політиків, які приєднувалися до наших протестів, підтримували їх.
Катерина Плаксій: Дуже багато представників німецького політикуму приєдналися, вони засудили ці запрошення для Анни Нетребко. Так само велика кількість німецьких інтелектуалів виступили на стороні протестувальників. Тут велику роль відіграє інформаційна та просвітницька робота. Бо коли такі речі висвітлюються, то з’являється обурення з боку суспільства.
Президент РФ Володимир Путін особисто вітає Анну Нетребко із присвоєнням їй звання "народної артистки Росії". 27 лютого 2008 року. Фото: кremlin.ru
"Боротися із впливом російської культури ― популяризувати українську культуру"
Дмитро Пивоваров: У Німеччині, крім культури, є ще дві священні речі. Перша ― це право на протест. З моменту об’єднання двох частин великих суспільних протестів не було, тому ці протести впливають на суспільство ніби шокова терапія. Друга священна річ ― це просвітництво. Воно завжди вітається. Коли інтелектуали, науковці, журналісти виступають з якимись доповідями, це викликає велику повагу. Як можна ще боротися із впливом російської культури ― це популяризувати українську культуру. Адже якщо культура для Німеччини священна, то ми маємо це також використовувати. Зараз тут є величезна кількість українських митців, і ми робимо не лише політичні акції, а й культурні, щоб демонструвати наше мистецтво на загал.
― Як ми можемо докластися до цієї місії?
Катерина Плаксій: Нещодавно спілкувалася зі знайомою, і вона сказала гарну річ. У цьому великому океані ми всі крапельки, але дуже важливо крапати у правильний бік. Від кожного з нас залежить, як сприймають Україну за кордоном. Навіть якщо якась пересічна розмова з людиною змінила її думку, посіяла певні сумніви у її старих переконаннях ― це вже наша маленька перемога. Чому в людей є така зневіра? Російський вплив у Німеччині був дуже сильний, російська громада у Німеччині також була дуже сильною, і треба взяти до уваги вплив через різноманітні російські культурні центри. Такий центр очолює і дружина диригента Гюттлера. Багато цих центрів фінансувалося з фонду "Русскій мір", вони проводять велику роботу з експансії. І зараз, після повномасштабного вторгнення, ці центри дуже воліють співпрацювати з українськими біженцями, запрошують їх до себе, так само, як Нетребко, кажуть "ми за мір", не засуджуючи Росію і Путіна. Тим самим вони вводять людей в оману, даючи якусь мінімальну допомогу, і зросійщують нашу громаду. Вони роблять нашу громаду лояльною і просто розчиняють у собі.
Дмитро Пивоваров: Та зневіра, яку ми бачимо в нашому суспільстві, це заслуга в першу чергу Росії та дезінформації. Бо ситуація не така жахлива, є хороші новини, але нашу увагу намагаються звернути саме на погані. Це логічно, під час війни завжди йде певна пропаганда з метою демотивувати іншу сторону. Але цьому треба чинити опір. Не так важливо, скільки людей ти переконаєш, важливо, що про це починають говорити. Коли про щось масово говорять, опиратися вже не вийде, ця хвиля цунамі змінює суспільну думку. Ми неодноразово спостерігали це в німецькому суспільстві протягом майже двох років війни. Плюс прошарки суспільства дуже різні. Варто бодай раз прийти на українські акції й побачити, скільки розумних просунутих інтелектуальних німців приходять і нас підтримують.
"На моєму місці може опинитися будь-хто з українських активістів"
― Пані Катерино, позов проти вас. Які будуть наступні дії?
Катерина Плаксій: Ми зараз заручилися підтримкою сильного адвоката, збираємося боротися в суді за право нашої громади вільно висловлюватися, за свободу слова. Ми вважаємо, що це боротьба за нас усіх, бо на моєму місці може опинитися будь-хто з українських активістів, хто висловлюється і проявляє політичну активність у Німеччині. Є такий тривожний момент, що диригент Мікаель Гюттлер іде в цих позовах проти наших активістів далі, він може не зупинитися на мені, тож постраждають інші. Ми будемо цьому протистояти. Головне ― боротися, не здаватися. Ми впевнені, що правда на нашій стороні, й налаштовані позитивно.
