2024 року на Росію чекають чергові пакети санкцій — Солонтай

Ілюстративне фото armyinform.com.ua

"Українці вірять у Перемогу"

"Навіть у тих містах, у яких зараз економіка "виїжджає", люди виїжджають, які деокуповані або не були окуповані, але опинилися на лінії фронту і є втрата населення, заробітків, робочих місць, соціологія показує, що люди хочуть вірити у щось хороше, сподіватися, що 2024-й рік принесе розв’язання в цьому питанні", – зазначає Олександр Солонтай. І додає: "Навіть зараз, коли все виглядає сумно з точки зору, що багато молоді немає, залишилось багато літніх людей, багато підприємств поїхали або були зруйновані, в тих громадах додавали оптимізму наші військові, які все одно посміхалися людям, намагалися як могли їх підтримувати. Ми фактично бачимо зміну конфігурації на цих місцевостях: на заході країни місцеві та переселенці разом, на сході та півдні, ближче до лінії фронту, інша ситуація, – там місцеві й військові. Україна змішується, трансформується, дуже сильно змінюється, але все одно стоїть. Попри те, що багато людей були у напруженні наприкінці минулого року, всі хочуть вірити, що 2024-й принесе нам оптимізм. Соціологи кажуть, що українці практично на тих же високих показниках вірять у Перемогу, в те, що ми можемо позитивно закінчити бойові дії і вийти зі стану війни переможцями, і всі наші зусилля, втрати, горе, боротьба має зміст. 

Тут навіть не питання раціональних аргументів, адже багато хто, виходячи з них, в кінці минулого року намагався достукатися до українців, чому вони такі понурі. Об’єктивно в кінці 2022 року ситуація була гірша, а ми були зі значно більшим оптимізмом, а кінець 2023-го - значно краща ситуація, але настрій набагато гірший. Але тут не питання раціональних аргументів: ми трохи втомилися і нам потрібно навчитися відновлюватися, в тому числі й емоційно. Ми маємо навчитися відновлювати свій настрій свою життєствердність, свою позитивність, доброту навіть в умовах, в яких ми є. Стає очевидно, що все це (війна - ред.) надовго і в цих умовах, режимі ми все одно можемо навчитися підтримувати себе. І це не означає, що цей марафон ми не можемо пробігти. Тут треба нагадати, що коли й спринт починали бігти, багато хто казав, що ми не зможемо його пробігти. Але нічого, змогли"", – констатує політолог.

 "Одні воюють, інші працюють, але кожен має бути задіяний"

Олександр Солонтай оцінив Новорічне звернення президента України Володимира Зеленського. "У президента були такі слова, що в перші дні широкомасштабного вторгнення мало хто вірив, що Україна вистоїть тиждень-два. Те, про що згадав також Зеленський, – питання ролі й статусу кожного з нас в умовах воєнного стану. Була приділена увага тому, що хтось вивозив дітей і повертався, хтось з-за кордону повертався із заробітків, а хтось поїхав. Президент дав меседж, що ми тут вдома і кожному потрібно знайти своє місце в сучасній українській державі в умовах війни. Немає заклику повертатися тим, хто за кордоном, але натяк простежується. 

Друга теза, яку ще більше обговорюють, – про те, що хто піде на фронт (наступна хвиля мобілізації), хто залишиться з економікою, в кого яка роль. Тут президент двічі у своєму повідомленні згадав, що одні воюють, інші працюють, але кожен має бути задіяний. З точки зору населення України та офіційних цифр, у нас далі залишається тіньова частина щодо того, хто з українців чим займається. Якщо подивитися офіційну кількість військовослужбовців та кількість всіх працюючих людей, включно з приватними підприємцями та кількома мільйонами людей за кордоном, все одно виникає питання – де решта? Говорять, що вони в тіньовій зайнятості, але не сплачують податки. Фактично тут прочитується меседж президента, що з одного боку значній частині людей треба йти воювати, а з іншого – та частина, яка залишається, має бути в офіційній економічній системі з офіційними податками, сплатами, щоб було зрозуміло, що ця людина корисна для економіки, приносить податки. Але президент не сказав чітко "або-або", бо всі обговорюють, чи вийде Україна в умовах затяжної мобілізації, постійної необхідності поповнення кадрів ЗСУ на один варіант розвитку подій? Якщо особа працює в унікальній професії, критичній інфраструктурі, то є бронювання. Але є друге питання: якщо в людей добрі зарплати, якщо вона створює велику кількість робочих місць, забезпечує велику кількість податкових надходжень, чи може ця людина певний час залишатися економічним працівником у структурі економіки та мінятися в черзі на мобілізацію з тим, хто менше приносить податків. Адже тим, хто воює, треба платити зарплату. Міжнародна підтримка йде на всю гуманітарну сферу, а військова – це винятково наші гроші, тож мають бути ті, хто найбільше цих грошей заробляє. Проте це не так просто, тому що тут ще питання справедливості, адже вийде, що бідні воюють, а заможні – залишаються без мобілізації. Це теж дисбаланс. Проте якщо більш заможних всіх мобілізовують, бо всі вони на офіційних підприємствах, тож їм легко роздавати повістки, то вийде, що залишаються всі, хто в "тіні", які приносять найменше податку. Це клубок проблем", – зазначає політолог.

Щодо перспектив України у 2024 році на міжнародній арені Олександр Солонтай зауважив: у меседжі з вітання президента України було про те, що цього року ми мали дуже багато дипломатичних перемог. 80 країн підтримало українську "Формулу миру", ми зробили великий крок в європейській інтеграції. Це питання вже стало невід’ємною частиною навіть українського внутрішнього дискурсу. Тож говорячи, що нас чекає в 2024 році, ми змушені говорити про те, які наші відносини з нашими міжнародними друзями, тому що ми стоїмо та боремося в тому числі і завдяки тому, що нас підтримують.

"Світ має обрубати "руку", якою фінансує Росію"

Президент сказав, що провів за минулий рік 120 зустрічей на рівні лідерів, які принесли нам 156 оборонних пакетів підтримки. І це, на думку Солонтая, відповідь на запитання про те, що має продовжитися в 2024-му році. "На жаль, 2023 рік, попри таку колосальну активність, яка почалась ще в 2022 році або й наприкінці 2021-го, коли нас попереджали про широкомасштабне вторгнення та встигли привезти до початку, наприклад, гранатомети… Тож цей процес почався в 2022 році як потужний і, на жаль, не завершився. Наприклад, у вітанні президента згадано про літаки, що скоро в нас будуть F-16, але їх поки що немає і навіть те, що є, – в недостатній кількості. Тому перший акцент у спілкуванні з міжнародними партнерами – варто завершити те, про що стільки йшлося. Адже в українського суспільства виникає питання: "чого ви так повільно?". Вже пообіцяли, що допоможете Україні зброєю, зрозуміли, що це так само ваш інтерес як і наш, що це наша спільна біда, а ця війна – спільна війна проти ворога. Але ми тут щодня стікаємо кров’ю як країна, а швидкість поставок та передачі Україні зброї викликає запитання на різних етапах. Й 2024 рік має дати відповідь на питання, що цю зброю ми виробляємо, цю – нам допомагають і ми все ж таки маємо комплект необхідної зброї на необхідну кількість людей. Бо станом на сьогодні та кількість людей, які задіяні у ЗСУ, і та кількість, які мобілізовані до лав різних підрозділів, потребує оновлення не тільки людьми. Плюс величезна частина зброї, яка нас була передана, вже використана. Виходить, що цей дефіцит залишається на порядку денному точно так, як і фінансовий. Виходить, що Україна мала певні надії, сподівання з приводу того, як відбуватиметься фінансування міжнародної підтримки, яку Україна має отримувати, бо ми боремося і прикриваємо як щит.

В ЄС було ухвалене позитивне для нас рішення з приводу руху по кандидатству до ЄС, але було відкладене рішення про фінанси. Нам треба перелаштуватися так само, як і європейцям, адже вони сподівалися пакетами санкцій швидкими ударами по російській економіці та підтримкою України фінансами і зброєю відкинути агресію та досягти перемовин. Ворог сказав, що "ні, ми будемо брати вас довго", але тоді в нас нас з’являються інші перспективи по нафті, газу, енергетиці, за рахунок чого Росія фінансує цей бюджет війни. Й світ у 2024 році теж буде робити кроки переформатування, адже вони самі однією рукою надають фінансування України, а іншою – фінансують бюджет війни. Відповідно, їм треба оцю другу "руку" самим собі обрубувати й вони рухатимуться в цьому плані. Ми думаємо, що вони вже стільки пакетів санкцій ухвалили, а я вважаю, що попереду чергові", – прогнозує насамкінець директор програми практичної політики Інституту політичної освіти Олександр Солонтай.