Ілюстративне фото УНІАН
Дуже багато справ ініціюються та "вмирають"
— У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт, який передбачає карати громадян за образу військовослужбовців. Його подав народний депутат Федір Веніславський. Очевидне, йдеться про серйозніше покарання, ніж є зараз. А що в нас станом на цей момент передбачено в законодавстві за образу військовослужбовців?
Наталія Фещик: Насправді, вводиться не жорсткіше, а м'якше. Він не пом'якшити пропонує, він пропонує ввести ще одну норму із ще однією відповідальністю. Тому що сьогодні в Кримінальному кодексі України є стаття – "Образа честі та гідності військовослужбовця, погроза військовослужбовцю". Ця норма була ухвалена в березні минулого року і діє до цього часу. Почалося повномасштабне вторгнення і я думаю, законодавець розумів, що потрібно піднімати статус військовослужбовця. Щодо відповідальності. В чинній на сьогодні нормі – відповідальність взагалі від трьох до п'яти років позбавлення волі. До речі, аналізуючи ті вироки, які є, а їх усього чотири, як правило, посягання на честь і гідність відбувається саме в соціальних мережах – в Інстаграм, у Фейсбук, у Телеграм.
— Ви кажете, що є чотири вироки за цією статтею. Це від березня, коли ухвалили цю норму?
Наталія Фещик: Так, це від березня минулого року. На жаль, усього чотири вироки. Більш того, дані справи йдуть не саме по 435- 1 статті, яка передбачає образу честі та гідності, а вони йдуть у сукупності з іншими справами. І, як правило, це справи безпосередньо про посягання на суверенітет і територіальну цілісність України. Але сама по собі стаття досить рідко застосовується, на жаль. Чому на жаль? Тому що робота правоохоронної системи заслуговує на краще. І дуже багато справ, які ініціюються, "вмирають". Плюс, вимушена констатувати, що буває образа честі та гідності в середині військової частини, безпосередньо від командування. І очевидно, що такі справи розвинути і притягнути до відповідальності командування вкрай важко. Тому я кажу, на жаль.
Наталія Фещик у студії Радіо Культура
— Ви сказали, що є ще випадки ображання військових військовими. А тут у законодавстві теж усе чітко, згаданий закон працює в цьому випадку?
Наталія Фещик: Коли ми говоримо про чинну кримінальну відповідальність, то вона не відображає суб'єкта, який ображає. Це може бути як цивільний, так і військовий. Більше того, ця стаття міститься в розділі "Військові злочини". Це мається на увазі як відносно суб'єкта потерпілого, так і обвинуваченого. Але що важливо? Коли ми цю норму аналізуємо, там йде мова про ображання військовослужбовця, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони. Тобто це конкретний військовослужбовець станом на сьогодні. До речі, як і цією нормою, так і запропонованою нормою пана Веніславського не передбачено посягання на честь і гідність ветерана. А це звільнений військовослужбовець і це не менш важливо. Тому що це ще більш травмована людина, яка ще більше потребує захисту. Так, він не військовослужбовець. Але він учора був військовослужбовцем і має право на таку ж повагу, як і чинний військовослужбовець.
— Наявна система покарання за образу військовослужбовця в Україні, рівень покарання адекватний?
Наталія Фещик: Ні, трішки не так. За той склад правопорушення, який визначено, я вважаю, рівень покарання адекватний. Єдине, що дуже мало реальних вироків. Справ є більше. Але ми говоримо про конкретний склад, а пан Веніславський склад правопорушення трішки спрощує. Він говорить, по-перше, не тільки про військовослужбовця, який здійснює заходи з національної безпеки, він говорить про будь-якого військовослужбовця. По-друге, якщо ми говоримо про кримінальну відповідальність, то там жорстка образа честі та гідності. Більше того, там погроза вбивством, насильством і тому подібне. А пан Веніславський більш спрощує. Там мається на увазі образа честі в маршрутці, грубо кажучи.
"Зараз в Україні найбільш фаховою корпорацією є військовослужбовці"
— Давайте продовжимо обговорення з відомим українським істориком, нині офіцером Збройних сил України Олександром Алфьоровим. Пане Олександре, а вас, як військового, ображали?
Олександр Алфьоров: Як історика ображали, справді. А як військовослужбовця ні. Але образа військовослужбовця – це насправді комплексне питання, яке стоїть не тільки за конкретною персоною у формі. Є різні військовослужбовці, різне ставлення до самої форми, до її насіння, що обумовлено статутами. Але скажу чесно, що питання військовослужбовців дійсно стоїть гостро. Питання в тому, що у нас зараз в Україні найбільш фаховою корпорацією – це якраз є військовослужбовці. Бо нема у нас мільйона інженерів, мільйона адвокатів, прокурорів чи пожежників. І ці законопроєкти, в певній мірі, є специфічною ознакою хвороби суспільства в цілому. Як можна зневажати, ображати військовослужбовців у час війни? Це питання все ж таки моралі та етики. Якщо б мене хтось образив, то я б ніколи не судився за те, щоб він виплатив тих 5 тисяч гривень. А в саму першу чергу, мене, як військовослужбовця, ніхто б не образив. Тому що питання шевронів, форми – це святе.
.jpg)
Олександр Алфьоров. Фото: Суспільне
— Тобто ви вважаєте, що не можна просто одним законодавчим актом зобов'язати всю країну раптом поважати військовослужбовців. Але чи не треба все-таки людям, які не розуміють цього апріорі, давати підказку у вигляді такого законодавства?
Олександр Алфьоров: Можливо, ця підказка буде доречною. Я просто хочу сказати, що я киянин, народився тут, я дуже люблю нашу столицю. Але коли я приїжджав сюди у відпустку чи у відрядження, то я просто був дуже здивований, що "столиця стала хамською". Справа тому, що військових у столиці майже не побачиш, і столичні мешканці не демонструють поваги. Наприклад, на дорогах. Я за кермом 15 років, але я ніколи не бачив такого хамства, як зараз на дорогах по відношенню до військових машин. І це велика хвороба суспільства. Я не так часто спілкувався на вулиці з людьми, але завжди це було хороше спілкування. А от на дорогах люди, які представляють більш-менш середній клас, вони абсолютно мають хамську поведінку.
— Ви зі своїми побратимами військовослужбовцями цю тему якось обговорюєте, це є проблемою під час вашого спілкування?
Олександр Алфьоров: Взагалі ніколи. Це маячня насправді. Чесно. Щоб хтось образив мене-військового, чи мого побратима, це питання вирішується в секунди. І це не самосуд.
"У кожного свій больовий поріг"
— А давайте запитаємо в адвоката. Пані Наталю, це самосуд чи ні?
Наталія Фещик: Власне, це самосуд. Але питання дуже цікаве. Все ж залежить від самого військового. Мого чоловіка, наприклад, військовослужбовця, також ніхто ніколи не ображав і я взагалі не уявляю, щоб його хтось образив. Але є різні люди. Є хлопці по 20 років, з якими можна поводитися, умовно, по-іншому. Крім того, в кожного свій больовий поріг. Тут дуже багато умовних питань. Я згодна з паном Алфьоровим, що це комплексне питання. Наприклад, коли військовий заходить у маршрутку, йому не хамлять, йому нічого не говорять, але всім своїм обличчям показують.. – "чому ти тут безплатно їздиш? Хто ти тут такий?" Вербального вираження і слів наче немає. Але людині чітко показали неповагу. Тому це все дуже суб'єктивні речі.
Олександр Алфьоров: Ситуація комплексна. У мене було кілька моментів, коли я забігав у магазин, ставав у чергу, але бачив, що запізнююся і з черги виходив. У людей немає розуміння часто, що військовий має обмежений час, що він має бігти далі. От цього немає. Тут людський фактор, насправді. Бо не на всіх військових видно, що у них немає кінцівки, наприклад, чи якісь інші проблеми зі здоров'ям. Тому треба завжди дивитись на військовослужбовців.
"Образа стала підставою…"
— Пані Наталю, чи були у вас справи, як у адвокатки, які стосувалися теми неповаги до військовослужбовців до 24 лютого 2022 року? Наскільки це було актуальне питання тоді в юридичному сенсі?
Наталія Фещик: Щодо поваги до військового, я згодна з паном Алфьоровим – це абсолютно питання моралі, етики і виховання. Я ще до повномасштабного вторгнення говорила, що в нас потрібно виховувати дітей із дитячого садочка у повазі до військового. І не лише до військового. Ми маємо поважати маму, тата, лікаря, вчителя. Ми маємо поважати себе. Тоді ми будемо поважати інших. На рахунок кримінальних справ, то у мене була одна дуже резонансна справа, де безпосередньо було питання поваги до військовослужбовця. Це було до повномасштабного вторгнення. Це був звільнений військовослужбовець, який сьогодні служить, Дмитро Балабуха. Це дуже публічна справа. Коротко її суть. Дмитро – це танкіст і колишній, і діючий. Він зайшов до маршрутки і з боку кремезного чоловіка були безпосередньо образи на його адресу. Мовляв, "яке пільгове місце, тебе туди ніхто не посилав і тому подібне". А Дмитро щойно повернувся із зони бойових дій і почувши цю образу, на жаль, вбив цю людину з одного удару. Тому все закінчилося трагічно, як для сім'ї загиблого, там залишилася жінка і двоє дітей, так і для Дмитра Балабухи – він отримав 8 років позбавлення волі. Тоді суспільство військових дуже повстало, тому що мало місце посягання на честь і гідність військовослужбовця. Тут, звісно, питання і до психоемоційного стану Дмитра. Експертизи відповідні були, але через певні процесуальні моменти не вдалося доказати, що дія була вчинена в стані афекту. На жаль, і наша судова експертна діяльність ще "не доросла". Питання в чому? Питання в тому, що образа стала підставою наступного вчинення тяжкого злочину.
— А чим закінчилася справа Дмитра?
Наталія Фещик: Дмитро Балабуха отримав вісім років позбавлення волі. Відбував покарання. Але після повномасштабного вторгнення, він один із перших військовослужбовців, який був помилуваний президентом, і одразу ж пішов виконувати свої обов'язки військової служби, і сьогодні служить.
— Наскільки це типова історія?
Наталія Фещик: Я не можу сказати, що це дуже типова історія, тому що таких випадків мені не відомо багато. Але можемо ще згадати справу, яка була в Кабінеті міністрів декілька років тому, коли "айдарівець" прийшов із гранатою. Там не стояло питання в прямій погрозі, образі честі та гідності. Але ми говорили, що образа честі та гідності військовослужбовця може бути різною. Коли військовослужбовець роками ходить, випрошує те, що йому за законом належить, і на виході не отримує, то для нього це неповага, як до військовослужбовця і ветерана. Тому бувають випадки, коли військовослужбовці схильні до таких радикальних дій. До речі, оці всі мітинги, які проводять військовослужбовці періодично, мені здається, що першопричиною їх також є відсутність поваги. Люди віддають своє життя державі й вони хочуть від держави та інших людей відповідного ставлення до себе.
"Експертиза коштує близько 40 тисяч гривень"
— Якщо є законопроєкт, який передбачає покарання за неповагу, то чи можна якось на рівні законопроєкту чи юридично стимулювати повагу?
Наталія Фещик: Я не впевнена, що це повинно робитися прямо законопроєктами. Мені здається, це можна робити введенням якихось ініціатив на рівні навчальних програм, як мінімум. Пояснювати про повагу взагалі. І, можливо, навіть не виділяти військовослужбовця як суб'єкта. В принципі потрібно людину навчити поважати себе та інших.
— А як довести, що це була неповага саме до військовослужбовця? Тобто наскільки складно вам як адвокатці доводити в суді, що образили саме військовослужбовця, а не просто фізичну особу?
Наталія Фещик: Я б не говорила, що тут щось специфічне в доказуванні цієї категорії справ. Взагалі доказування в будь-якій справі має бути за допомогою різних доказів. Це можуть бути письмові докази, свідки, експертизи тощо. Інше питання, чи зацікавлені на це дуже багато потратити часу правоохоронні органи. Бо доказування в кримінальному процесі досить складне, довготривале, а експертизи дороговартісні. Я проводила експертизу в справі про захист честі та гідності звичайної цивільної особи, то експертиза коштує близько 40 тисяч гривень. Це дуже дороговартісні речі. А якщо декілька експертиз потрібно? Тому це все не так просто. Можливо, через це таких справ не так багато.
