Росія знищила або пошкодила під час війни кожну десяту українську школу — Новосад

Росія знищила або пошкодила під час війни кожну десяту українську школу — Новосад

Росія знищила або пошкодила під час розв'язаної нею війни кожну десяту українську школу, а саме — понад півтори тисячі освітніх закладів. Це в ефірі Українського Радіо констатувала міністерка освіти і науки України у 2019-2020 рр, співзасновниця благодійного фонду savED Ганна Новосад. За її словами, Світовий банк у березні нинішнього року підрахував, що загалом українська система освіти зазнала внаслідок війни збитків на 7,5 мільярда доларів. Проте Новосад переконана, що ця цифра значно занижена. Стосовно того, яка кількість шкіл розпочне навчання в офлайн-форматі, ексміністерка зауважує, що Міносвіти оприлюднить цю інформацію ближче до 1 вересня, адже наразі школи переглядають рішення щодо обраного режиму роботи. Відтак є велика ймовірність, що чимало школярів у вересні та жовтні взагалі не будуть навчатися офлайн.

 

 

0:00 0:00
10
1x

23 серпня 2023 року російський БпЛА "Шахед" зруйнував школу в місті Ромни на Сумщині. Загинули 4 осіб, 3 людей поранені. Пошуково-рятувальна операція триває. Фото: тг-канал міністра внутрішніх справ України Ігоря Клименка

"Росія знищила або пошкодила понад півтори тисячі закладів"

— Яких збитків зазнали заклади освіти України внаслідок розв'язаної Росією повномасштабної війни?

До сьогодні Росія прицільно, дуже свідомо знищила або пошкодила кожну десяту українську школу. І, на жаль, ця цифра продовжує зростати. До великої війни в Україні функціонувало близько 14,5 тисяч закладів загальної середньої освіти. І на сьогодні понад півтори тисячі або суттєво побиті, або вщент зруйновані Росією. Це не випадково, це дуже свідома політика. Вони свідомо б'ють по закладах не лише тому, що на їхню думку, це якісь військові об'єкти. Я переконана — вони роблять це прицільно, аби нищити нашу ідентичність, нашу спроможність відновлювати та розвивати свій людський капітал, тому що розуміють, що освіта в Україні хороша і що саме школи є тими осередками, які допомагають українцям розвиватися.

Якщо говорити про збитки, Світовий банк ще у березні рахував дуже приблизну цифру й називав, що загалом система освіти зазнала збитків на 7,5 мільярдів доларів. На мою думку, ця цифра значно занижена. Я знаю, як рахував Світовий банк — це дуже середньостатистичні цифри. Тут середнє взагалі не працює, бо десь це величезна школа, десь — маленька. Десь укриття потребує 10 мільйонів гривень, щоб мати пристойний вигляд, а десь достатньо і 10 тисяч доларів. Тому тут розрахунки навести дуже складно, проте все одно ми говоримо про величезні масштаби руйнувань і потребу у відновленні.

Є речі, які складно одразу виміряти грошима, проте у довгостроковій економічній перспективі ми дуже сильно відчуватимемо наслідки того, що у вересні вже почнеться четвертий навчальний рік, коли українські учні та учениці не зможуть нормально піти до закладів освіти у форматі офлайн. До цього було два роки ковіду, коли всі дуже по-різному вчилися і з постійними перервами на онлайн, і зараз це вже другий рік великої війни. Тут теж важливо зауважити, що дуже багато регіонів мають дуже різні ситуації. Якщо в ковід була приблизно хоча б якась спроба всіх привести до одного знаменника і розуміти, хто скільки часу не навчався, то зараз ситуація, наприклад, на Київщині та Сумщині — це дві різні ситуації з точки зору того, що там можна робити під час нового навчального року.

"Невідомо, скільки триватиме війна — дітям треба мати змогу навчатися зараз"

— Школа — це ж не просто будівля. Це купа всіх матеріалів. Як вирішується ця проблема? І чи можна взагалі в цих умовах повертатися до офлайну?

Ми в фонді багато працюємо саме в тих регіонах, які постраждали від безпосередніх бойових дій та окупації — Миколаївщина, Харківщина, Чернігівщина, Київщина. І бачимо безпосередньо, як все виглядає на місцях. Є безпекові виклики, і це основне. Проте, якщо ви поїдете у деокуповані громади Миколаївщини, які були 9 місяців в окупації, то вони на 50-80% повністю розбиті, і, звісно, школи в жодному з населених пунктів немає. Що ви там побачите, так це дітей. Діти там або залишалися в окупації зі своїми сім'ями, або зараз повертаються. Наприклад, містечко Первомайське, це дуже неподалік Миколаєва, було прямо на зіткненні найгарячіших бойових дій. І от на початку літа там було 82 дитини, а кілька тижнів тому — вже 112 дітей. Тобто вони туди повертаються, хоча селище зруйноване практично вщент, школи там немає. Звісно, ми можемо сказати, що їм небезпечно йти навчатися. Проте, а що їм робити, якщо війна триватиме ще багато років? Тому дуже важливо шукати швидкі рішення.

По-перше, скрізь має бути укриття. Це "маст", це неуникно. Тому треба шукати варіанти, де його облаштувати в інших комунальних приміщеннях або роботи з нуля. Крім того, потрібно робити укриття не такими, щоби там можна було просто пересидіти тривогу і витримати клаустрофобію, а такими, щоб це були просторі, придатні для комфортного навчання простори, які мають нормальну вентиляцію, кілька виходів і де можна продовжити навчання під час тривоги. Це є можливим, такий підхід ми сповідуємо у фонді, організовуючи укриття.

Другу річ ми вже пілотували минулого року. Наприклад, на Київщині є село Богданівка. Там єдину школу спалили, єдиний садочок підірвали, але залишився Будинок культури, який до цього був облаштований громадою з фасаду, але в середині це були просто пусті стіни. І з цього будинку культури у 400 квадратів ми облаштували невеличку тимчасову школу, і зараз туди ходять 180 дітей початкової школи. Їх не возять в інше село, а старші приходять наприкінці дня, після своїх онлайн-занять. І це тимчасове рішення, проте щонайменше на 5-6 років. Школу в Богданівці буде відбудовувати Європейський інвестиційний банк, вже на це є гроші, але євробюрократи кажуть, що це 5-7 років. Тож тимчасовим рішенням є облаштування освітніх просторів, невеличких шкіл у будинках культури та в будь-яких інших приміщеннях, які вціліли. Головне — не удавати, що "немає школи, немає навчання, або триває війна, тож діти мають всі сидіти вдома". Звісно, безпека — ключове. Проте ми маємо дати їм можливість, коли немає тривоги, коли немає загрози, хоча б кілька годин надень збиратися офлайн.


Ганна Новосад. Фото: пресслужба Міністерства освіти і науки України

"Після закінчення війни на нас чекає наступна війна — за повернення втрачених знань та вмінь"

— Але ж йдеться більше про освітню активність, а не повноцінну шкільну програму?

На жаль. Звісно, десь можна буде, сподіваюсь, проводити повноцінне навчання, можливо, більше в центральних областях, на Заході, в умовах, коли не буде тривоги та загрози. Звісно, на тих територіях, куди дістає артилерія — це 40-кілометрова зона від наших божевільних сусідів або від окупованих територій — це не буде можливим. Тобто діти будуть навчатися онлайн, якщо взагалі будуть навчатися. Тому що, знаєте, коли постійно стріляє артилерія, складно навчатися в "Зумі". Тому це не буде повноцінний навчальний процес, і ми будемо мати величезні освітні втрати.

І тому, коли закінчиться війна нашою перемогою, у нас буде наступна війна за повернення в учнів знань та вмінь, які вони втратили. У нас це четвертий рік, коли діти не підуть в початкову школу. А це віковий час, коли закладаються основні вміння та фундаментальні навички — вміння спілкуватися, розмовляти, працювати в групі тощо. У сотень тисяч дітей цього немає. Я бачу дітей, які не вміють розмовляти та комунікувати, бо вони не мали цього досвіду. Вони або щось в онлайні робили, або взагалі нічого не робили. І це страшно.

"Росіяни крадуть абсолютно все"

— Готовність шкіл перейти в офлайн-формат залежить тільки від наявності укриття?

Ближче до 1 вересня ми матимемо точні дані від Міністерства освіти щодо того, яка кількість шкіл вийде офлайн, яка в змішаному форматі, яка лише онлайн. Після удару по театру в Чернігові (19 серпня російська ракета влучила у драмтеатр у центрі міста — ред.) насправді переглядається дуже багато рішень щодо офлайну. Є велика ймовірність, що чимало міст не будуть навчатися вересень-жовтень офлайн взагалі, й навіть там, де є школи та укриття, бо ніхто не хоче брати на себе таку відповідальність. Тому ближче до початку навчального року буде відомо — хто і як буде навчатися?

Інфраструктура — це базова потреба, і не лише освітній простір, безпосередньо школа або приміщення, але й також, наприклад, наявність гаджетів, планшетів, ноутбуків у дітей. Тому що я на власні очі бачила, яким чином виглядають школи і які засоби для навчання мають діти, які пережили окупацію. Росіяни крадуть абсолютно все. І коли звітують про дистанційне навчання, то це може дуже часто означати, що діти беруть смартфон, якщо він є у батьків і так виходять в "Зум". Це ніяке не навчання.

Проте якщо ми говоримо про освітні втрати, то вже цього грудня будуть результати міжнародного порівняльного дослідження PISA, в якому Україна вдруге бере участь. І ми будемо бачити, як змінилися наші освітні досягнення у 15-річних підлітків за репрезентативною вибіркою у порівнянні з 2018 роком. За попередніми результатами, ситуація буде мати значно драматичніший вигляд. Нагадаю, попередня PISA 4 роки тому показала, що 36% українських дітей не знають математику на базовому рівні. Базовий рівень — це дроби, відсотки, вміння з ними працювати. Зараз вміння впадуть ще драматичніше. Також дослідження, які проводить Міністерство освіти, показують, що найбільше страждають діти з маленьких сіл та невеличких містечок.

О 10:05 23 серпня 2023 року в Ромнах на Сумщині російський безпілотник "Шахед" влучив у школу, будівля закладу повністю зруйнована. Про це повідомили у військовій адміністрації. Загинули чотири людини. Серед загиблих: директорка школи, її заступник, бібліотекар та секретар. Про це Суспільному повідомив голова Роменської районної військової адміністрації Денис Ващенко. За його словами, на момент оголошення тривоги в закладі перебували 19 людей, більшість вийшли на вулицю. Також Ващенко стверджував, що в школі є укриття, воно залишилося неушкодженим.