Дмитро Завгородній. Фото: osvita-cherkasy.gov.ua
2 майстерні з 72-х – для операторів безпілотників
— Торік Міністерство освіти і науки оголосило про старт проєкту "Сто майстерень", мета якого – оновити майстерні закладів профтехосвіти. І от міністерство визначило перші 72 професійно-технічні училища, де навчатимуть професій, необхідних для відбудови країни. Їм нададуть кошти на відновлення майстерень, які запрацюють вже з наступного навчального року. Про які професії насамперед йдеться?
Нові майстерні будуть обладнані для багатьох професій. Найпопулярніші категорії – це сільське господарство: тракторист, слюсар сільськогосподарської техніки. Для них закуповуватиметься сільськогосподарське обладнання. На другому місце серед найпопулярніших категорій – це громадське харчування: кухарі, кондитери та працівники готельно-ресторанної сфери. Далі йдуть машинобудування, металургія: зварювальники, верстатники, токарі. І за ними йде категорія будівельних професій, які для нас нині теж є дуже важливими. Для прикладу, 2 майстерні з 72-х будуть створені для операторів безпілотних апаратів: в Тернопільському коледжі з посиленою військовою підготовкою та в Чернівецькому коледжі радіоелектроніки.
— Брак яких фахівців уже відчувається на ринку праці? Скільки людей мають пройти таке навчання, щоб задовольнити попит, який з’являтиметься в майбутньому?
Аналіз ринку праці робиться і на централізованому рівні разом з Державним центром зайнятості, а також на рівні кожної окремої області. Оскільки у нас є великий дисбаланс між потребами бізнесу в різних областях. Приміром, у Львівській області найпопулярніші професії серед наших здобувачів – готельно-ресторанна сфера. І саме на ці професії є дуже великий попит. Зовсім інша картина в Запорізькій області, або, наприклад, у Кривому Розі, де бізнеси потребують зовсім інших спеціалістів: це тисячі вакансій в сфері металургії. Все це враховували заклади в своїх заявках. Обов’язковою вимогою до них були листи від роботодавців з поясненням, чому їм потрібні саме ці фахівці і в якій кількості.
"Роботодавці тісно співпрацюють з нашими закладами освіти"
— Тобто роботодавці вже подають замовлення, щоб отримати зрештою кваліфікованих фахівців?
Роботодавці тісно співпрацюють з нашими закладами освіти, наші студенти проходять у них виробничу практику, іноді йдуть на дуальні навчальні програми, коли більш, ніж половину часу вони навчаються прямо на підприємствах. Ми також працюємо по підвищенню кваліфікації для співробітників підприємств. І також готуємо дорослих, які приходять на навчання, для того, щоб швидко опанувати ту чи іншу професію.
— Для дорослих – це якась окрема програма?
Ми говоримо про модернізацію інфраструктури зі створення нових майстерень в закладах освіти. Ці майстерні зможуть використовувати як студенти, так і дорослі здобувачі освіти, які приходять на підвищення кваліфікації. І це також було однією з наших вимог до закладів: які саме короткострокові програми вони планують запровадити в цих майстернях. Тому вони будуть доступні для дуже широкого кола осіб.
— За яким принципом обиралися заклади для цих майстерень? Чи можуть заклади з власної ініціативи подаватися на програму далі, чи вона буде обмежена 72 майстернями?
Я сподіваюся, що ця програма буде розширюватися. Ми будемо працювати над тим, щоб ця програма була в державному бюджеті і наступного року. Цього року ми зібрали заявки з закладів освіти, в яких навчаються понад 400 здобувачів освіти. В деяких випадках – понад 300. Ми зібрали більше 200 заявок. Однією з обов’язкових умов була наявність співфінансування: мінімум 30% від бюджету має заклад знайти або самостійно, або в бюджеті органів місцевого самоврядування, або залучити роботодавців. З 200 заявок ми обрали 72 найкращі майстерні.
— Скільки регіонів охопив цей проєкт?
Якщо я не помиляюся, то всі. Ми не отримали заявок від міста Києва. А загалом майстерні за цією програмою будуть зроблені в усіх областях України. За умовами бюджетного фінансування, цей бюджет вони мають освоїти до кінця календарного року. Ми працюємо в пришвидшеному режимі для того, щоб гроші заклади отримали якнайшвидше, розпочали роботи і встигли все зробити до початку навчального року. Якщо якісь великі проєкти не встигнуть зробити до 1 вересня, зроблять їх до 1 жовтня. Максимальний термін – до Нового року.
Стереотип щодо зарплати далеко не завжди є правильним
— Загалом професійна освіта в Україні багато років вважалася не дуже престижною. Побутував стереотип, що успішні учні йдуть після школи до ВНЗ, а менш успішні – до ПТУ. Як наслідок – маємо безліч юристів, економістів і брак токарів, електриків, зварювальників. Як змінювати підхід до освіти нині? Адже це не лише питання відновлення майстерень.
Так, але інфраструктура теж важлива. І вона теж є причиною такого ставлення. Коли десятками років не вкладаються гроші в інфраструктуру, обладнання залишається старим, відповідно, роботодавці не задоволені. Адже їм потім доводиться перевчати своїх працівників, які ніколи не працювали на сучасному обладнанні. Ми будемо намагатися змінювати ці стереотипи, насамперед, інвестуючи в ці заклади, показуючи, що вони можуть бути сучасними. Але залишається більш широкий загальнокультурний аспект: люди повинні сприймати ці професії, як шлях до успіху. Для того, щоб ми з вами обговорювали історії успішних будівельників, сантехніків, фермерів. І це було б частиною нашої свідомості.
— Насправді ж, хороші сантехніки та електрики – на вагу золота. Але чомусь побутував стереотип, що працівники технічних професій мало отримують. Чи справді це так? Як загалом зростатиме цей сектор економіки найближчими роками?
Стереотип щодо зарплати далеко не завжди є правильним. Звісно, все залежить від рівня кваліфікації працівника. Є кухарі, приміром, які дуже багато заробляють. Але загальна тенденція на ринку праці така, що спеціалістів не вистачає, особливо з робітничих професій. Тому зарплати в цих секторах зростають. Крім того, майже будь-які з цих професій є дуже гарним підґрунтям для створення власної справи. Ви можете почати свою кар’єру, як автослюсар, а згодом відкрити власне СТО. Спочатку ви можете працювати там особисто, а згодом найняти працівників. Те ж стосується і сільського господарства: ви можете бути трактористом, потім – отримати землю і обробляти її самостійно, а згодом – стати успішним фермером. Є дуже багато шляхів до успіху. І ми будемо впроваджувати це в профорієнтаційні заняття. Цього року ми разом зі швейцарськими партнерами стартуємо з проєктом в 10 громадах, де ми будемо робити додаткові заняття і консультації з професійної орієнтації для учнів шкіл цих громад.
— А чи охоче нині учні йдуть на ці спеціальності? Чи всі згодом працюють за освітою?
У професійній освіті нині гарне працевлаштування. Роботодавці шукають в закладах освіти собі фахівців ще до того, як вони стали випускниками. Ця співпраця є налагодженою. Але порівняно з закладами вищої освіти, у нас краще розвинена інтеграція в ринок праці. Звісно, не всі працівники працевлаштовуються офіційно, не всі залишаються в професіях, хтось змінює фах, хтось йде вчитися далі у вищу освіту, що теж є цілком нормальною практикою. Ми підтримуємо концепцію, що у людей має бути вибір на будь-якому етапі життя. Тобто, розвиватися є куди, але попит на ринку праці величезний. Тому знайти себе з професійною освітою, знайти собі роботу точно не важко.
