Україна-НАТО: шлях, загартований війною. Частина 1 "КаНАТОхідці"

Україна-НАТО: шлях, загартований війною.  Частина 1 "КаНАТОхідці"

Завтра, 11 липня у столиці Литви почнеться саміт НАТО, на якому будуть присутні лідери чотирьох десятків держав. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба сьогодні, 10 липня повідомив, що союзники досягли консенсусу стосовно скасування Плану дій щодо членства (ПДЧ) для України, коли вона вступатиме до Альянсу. На думку Дмитра Кулеби, це рішення скоротить шлях України до НАТО.
Із чим Україна підійшла до Вільнюського саміту: що вже зроблено, а які завдання ще належить виконати? Які варіанти співпраці, гарантій пропонують партнери? І чи стане завершення розв'язаної Росією війни автоматично початком процесу прийняття України до Альянсу? Про це — у спецпроєкті Українського Радіо "Україна-НАТО: шлях, загартований війною".
 

0:00 0:00
10
1x

Ілюстративне фото 

 

"Україна рухалася настільки, наскільки це дозволяла Росія"

Взимку 1992 року до Києва завітав тодішній генсек НАТО Манфред Вернер і запросив Україну до участі у Раді північно-атлантичної співпраці. Так почалася історія взаємовідносин із НАТО. Синхронно з іншими членами СНД Україна приєдналася до Ради північно-атлантичної співпраці у березні 1992-го. Проте офіційним стартом наших відносин із НАТО вважають 1994 рік, коли Україна приєдналася до програми військової співпраці "Партнерство заради миру". Вона була створена саме для взаємодії з країнами пострадянського простору та деякими країнами Європи, які не є членами Альянсу. Надалі співпраця України з НАТО нагадувала неквапливий рух, який, хоч і відбувався, але в багатьох принципових питаннях не мав зрушень. Зважаючи на суть цих питань, було зрозуміло: Україна рухалася настільки, наскільки це дозволяла Росія. Наприклад, питання російського Чорноморського флоту в Криму. Адже якби Україна теоретично вже тоді приєдналася до блоку, росіянам довелося б забиратися із Севастополя.

У першій половині 2000-х тодішній президент Леонід Кучма почав поволі наближати Україну у бік НАТО, з’явилися щорічні плани співпраці, було схвалено план дій "Україна-НАТО". Євроатлантична інтеграція, кінцевою метою якої є вступ до НАТО, була вписана до Воєнної доктрини України. Однак процес різко загальмувався у 2004-му. Після саміту в Стамбулі, де Кучмі натякнули, що без демократичних виборів про вступ до Альянсу можна і не мріяти, він викреслив слова про НАТО з Воєнної доктрини.

За часів Віктора Ющенка намір вступити до НАТО став офіційним бажанням держави Україна. Проте вчорашні можновладці чинили відчайдушний спротив. Медведчук і його партія СДПУО вирішили ініціювати референдум, на якому громадян запитали б, куди вони хочуть — до НАТО та ЄС чи до єдиного економічного простору з Росією? Есдеки активно розкачували цю тему кілька років, паралельно прогресивні соціалісти на чолі з Наталею Вітренко влаштовували по всій країні вистави з лейтмотивом "не дамо натівському чоботу топтати українську землю". Одна з акцій із блокуванням доріг відбулася в Криму, де тоді якраз проводилися навчання "Сі Бриз-2007". Ця щедро спонсорована Росією пропаганда давала результат. Опитування 2007 року фонду "Демократичні ініціативи" показало: вступ до НАТО підтримують лише 19,2%, проти — 55% українців. Саміт НАТО в Бухаресті 2008 року для України залишився лише обіцянкою, що двері Альянсу відчинені. Ні Україна, ні Грузія тоді не отримали плану дій щодо членства в НАТО, тобто ПДЧ, що мало б стати початком процедури вступу до Альянсу.

Однак третій президент Віктор Ющенко залишався оптимістом: "Ми отримали сильний і ясний текст відносно української перспективи в НАТО. Не було жодної країни, яка би виступила проти цього і не позитивно поставилася до української заявки щодо ПДЧ. Мені приємно зазначити, що засади проголошеної в Україні національної безпекової політики збігаються з основами безпекової та оборонної політики, яку проводить Північно-Атлантична організація".

Віктор Ющенко. Фото: УНІАН

У 2010 році президентом став Янукович. Запущено зворотний процес

У 2010 році президентом став Віктор Янукович. І саме з його подачі, за активної підтримки Кремля, було взято курс на позаблоковий статус і запущено зворотний процес — віддалення від НАТО та зближення з Росією. У 2010-му Янукович ліквідував міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО та Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції. Того ж року він підписав сумнозвісні Харківські угоди, підтвердивши, що вступу до НАТО не бажає, бо його влаштовує перебування в Україні російської військової бази. За тими угодами, він дозволив російському флоту залишатися в Криму до 2042 року в обмін на газові знижки.

Після Революції Гідності

Ставлення українців до НАТО різко змінилося після Майдану 2014-го, анексії Криму та окупації частини Донбасу. Нині практично всі політики та експерти сходяться на тому, що якби у 2008-му в Бухаресті ми отримали ПДЧ, можливо, вже були б у НАТО, або принаймні — за крок до вступу. І Росія не наважилася б напасти. Опитування Центру Разумкова влітку 2014-го показало, що 54% українців підтримують вступ до НАТО. До речі, якщо взяти нинішнє опитування, то, згідно з останніми результатами КМІС, Україну в НАТО хочуть бачити вже 89% українців.

Війна 2014-го пришвидшила процеси у відносинах "Україна-НАТО". Спочатку Верховна Рада скасувала позаблоковий статус України, потім розпочалася активна участь у різних програмах Альянсу, включно з військовими навчаннями та запровадженням стандартів НАТО. У травні 2015-го п’ятий президент Петро Порошенко запровадив нову стратегію національної безпеки, одним із головних завдань якої стало формування умов для вступу в НАТО. У березні 2018-го НАТО визнало за Україною статус країни-аспіранта на шляху приєднання до Альянсу. А згодом український парламент затвердив поправки до Конституції, що закріпили євроатлантичний та європейський курс України.

Петро Порошенко: "Дуже важливо, що НАТО — це про безпеку. Безпеку не лише військову, не лише про кардинальні зміни на геополітичній карті світу. А це й про безпеку громадянина, безпеку на вулицях, захист конституційних прав і свобод громадянина, верховенства права. Це те, що сьогодні нас об’єднує щодо змін до законодавства і проведення реформ у нашій рідній Україні. Хочу всім нагадати — у лютому 2014 року агресія РФ почалася тоді, коли Росія напала на Україну, яка мала позаблоковий статус. Цей статус ні від чого не врятував. І зараз ми маємо рухатися вперед — дорогою до членства у ЄС і НАТО".

Петро Порошенко. Фото: ФБ-сторінка "Петро Порошенко"

Тодішній голова Верховної Ради Андрій Парубій: "Ставлю на голосування пропозицію про прийняття в цілому проєкту закону України № 9037 "Про внесення змін до Конституції щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в ЄС і НАТО". Прошу проголосувати. 334 — "за", рішення ухвалено! Зміни до Конституції — це незворотність нашого європейського вибору, початок справжньої інтеграції, це віховий день в історії України".

Повномасштабне вторгнення Росії спершу змусило країни НАТО залишатися осторонь

Повномасштабне вторгнення Росії на територію України спершу змусило країни НАТО залишатися осторонь. Зокрема, Польщу відмовляли надавати Україні будь-які винищувачі, щоб не спровокувати Росію вторгнутися на польську територію і не змушувати НАТО застосовувати 5-ту статтю свого договору, коли всі члени Альянсу мають заступитися за країну-члена, на яку здійснено напад. Однак рішучий спротив українського народу російській агресії змінив політику НАТО. Поступово Україна почала отримувати допомогу, яка лише зростала, і нині на озброєнні нашого війська найсучасніша натівська зброя — системи Patriot і в найближчому майбутньому ефективні винищувачі F-16. У вересні 2022 року Президент України Володимир Зеленський, Голова парламенту та Прем’єр-міністр підписали заявку про пришвидшений вступ до НАТО.

Володимир Зеленський: "Сьогодні ми тут, у Києві, серці нашої країни, робимо визначальний крок для безпеки усієї спільноти вільних народів. Ми бачимо, хто нам загрожує, хто готовий вбивати і калічити, хто не зупиняється перед будь-якою дикістю, тільки б поширити свою зону контролю. 24 лютого перший повномасштабний удар було нанесено саме по Україні, і Росія не зупинилася б на наших кордонах, якби ми її не зупинили. Сьогодні я провів засідання Ставки Верховного головнокомандувача, щойно завершилось засідання РНБО. Ми маємо рішення. Лише шлях посилення України та вигнання окупантів з усієї нашої території повертає мир. Ми пройдемо цим шляхом, і маємо зафіксувати юридично все те, чого ми вже досягли фактично. Саме в Україні вирішується доля демократії у протистоянні з тиранією. Саме тут міцністю наших державних кордонів ми можемо закріпити міцність кордонів усіх європейських держав. Ми можемо гарантувати, що ніхто більше не наважиться повертати війну на наш континент. Саме тут, в Україні цінності нашої євроатлантичної спільноти отримали справжню живу енергію — силу народу, який бореться за свободу, і силу народів, які допомагають у цій боротьбі. Ми де-факто союзники, це вже досягнуто. Де-факто ми вже пройшли свій шлях у НАТО і довели взаємосумісність зі стандартами Альянсу. Вони реальні для України, реальні на полі бою і в усіх аспектах нашої взаємодії. Ми робимо свій визначальний крок, підписуючи заявку України на вступ у пришвидшеному порядку до НАТО".

Володимир Зеленський. Фото: Офіційне інтернет-представництво Президента України

Це була перша частина спецпроєкту Українського Радіо "Україна-НАТО: шлях, загартований війною". Далі буде.

Останні новини
У нинішній редакції бюджету-2025 соціальні виплати та зарплати військовослужбовців заморожені ― Гончаренко
У нинішній редакції бюджету-2025 соціальні виплати та зарплати військовослужбовців заморожені ― Гончаренко
"Найважливішими є ті зміни, які відбувалися тоді в свідомості українців", – історик Зінченко про Помаранчеву революцію
"Найважливішими є ті зміни, які відбувалися тоді в свідомості українців", – історик Зінченко про Помаранчеву революцію
Будівництво атомних енергоблоків не на часі. Потрібно зосередитися на децентралізованій генерації – Дяченко
Будівництво атомних енергоблоків не на часі. Потрібно зосередитися на децентралізованій генерації – Дяченко
"Носив вишиванку та розмовляв українською": історія Віктора Тупілка, засновника музею дисидентів у Донецьку  "Смолоскип"
"Носив вишиванку та розмовляв українською": історія Віктора Тупілка, засновника музею дисидентів у Донецьку "Смолоскип"
"Ми робимо соціальну підтримку доступнішою" – Кошеленко про цифровізацію соцсфери
"Ми робимо соціальну підтримку доступнішою" – Кошеленко про цифровізацію соцсфери
Новини по темі
Держбюджет-2025: чи виживе українська культура в умовах війни?
Флешмоб у Верховній Раді до 100-річчя Українського Радіо
"Найважливіші" переговори щодо України у форматі "Веймарський трикутник плюс"
Заяв буде багато, а рішень обмаль — Олещук про саміт G20
Україна має стати частиною картини інтересів американського народу – Богдан