Фото: Український кризовий медіацентр
"Це не означає, що в один прекрасний момент ми всі збожеволіємо, але…"
"Маємо дуже багато статистики, колеги проводять дослідження, намагаються зрозуміти, оцінити потреби і відповідно підготуватися. Нещодавно офіс Першої леді (Олени Зеленської — ред.), яка опікується психічним здоров’ям, подавав статистику. За їхнім дослідженням, 50% українців перебувають у зоні ризику появи різноманітних психічних розладів, відповідно 40-50% осіб потребуватимуть психологічної чи психіатричної допомоги. Фактично, це кожна друга людина. Маємо сказати, що всі ці проблеми можуть бути дуже широкими. Як наслідки тривалих стресів, які позначаються на фізичному і психічному здоров’ї, або загострення наявних проблем. Це не означає, що в один прекрасний момент ми всі збожеволіємо. Це означає, що ми просто стаємо більш вразливими, і нам треба думати, як подбати про себе".
Коли варто звернутися до фахівця?
"Будь-який діагноз встановлює лікар-психіатр. І не всі проблеми з психічним здоров’ям потребують медикаментозного лікування. Тому ми — психологи, психотерапевти, психіатри — завжди працюємо колаборативно. Усі психічні розлади поділяються на ті, що виникли внаслідок стресу або гострої травматичної події, також є розлади з генетичними передумовами. Усі розлади можуть бути абсолютно різні за тяжкістю і перебігом. Вони можуть впливати на те, як людина себе почуває у суспільстві, наскільки вона може працювати або реалізовуватись у сім’ї. Але в будь-якому разі, коли людина відчуває, що її емоційний стан починає мінятися, то потрібно звернутися до спеціаліста із психічного здоров’я, який є для вас найбільш доступним. Це може бути психолог або лікар-психотерапевт, і далі вже фахівець допомагає визначитися і скеровує вас".
Валерія Палій, автор фото Sasha Gulich
Хто у групі ризику?
"Ми можемо виділяти дуже багато груп ризику, залежно від професії та від того, наскільки люди залучені у поточну професійну діяльність та наскільки вони суміщають своє особисте життя з тим, що вони роблять професійно. Маю на увазі лікарів, які мусять лікувати, незважаючи на всі умови і події навколо, також журналістів, які мають висвітлювати складну інформацію, подавати її стійко, коректно. Вони часто бувають свідками складних подій, від яких багато хто хотів би відвернутися і заховатися. Далі — вчителі, які зараз працюють з дуже серйозними навантаженнями. Так само можемо виділяти вікові групи, а також певні вразливі групи, залежно від того, перебувають вони в Україні чи поза її межами. Це ми говоримо про цивільних.
І обов’язково виділяємо військових. Вони в особливій групі ризику, тому що несуть службу у змінених умовах побуту і загалом життя. Багато з них переживають серйозний ризик — загрозу для життя, це має велике значення. Частина військовослужбовців мають серйозні наслідки травм мозку або інші проблеми зі здоров’ям. Це так само потребуватиме реабілітації у майбутньому".
Група ризику — учні та вчителі
"Наші колеги провели достатньо цікаве дослідження, одне з найсвіжіших за останній час, де оцінювали ризики для психічного здоров’я учнів, учителів, поточний стан їхніх навантажень тощо. На сьогодні 30% шкіл працюють офлайн, решта — або онлайн, або в гібридному форматі. І тут ми навіть не знаємо, що краще? Тому що працювати з повітряними тривогами офлайн — це постійно ходити до бомбосховищ, переривати уроки, переорганізовувати дітей тощо. Працювати онлайн — це мати справу з перебоями електроенергії та інтернету. Тобто умови, в яких зараз навчаються діти, дуже складні. У 86% шкіл навчаються діти, які є внутрішньо переміщеними особами. Це означає, що ці діти мають попередньо трошки іншу підготовку, хтось трошки затримується, хтось іде вперед. Це діти, які вчаться адаптуватися до нових шкільних умов, вони певний час переміщувалися Україною, поки знайшли безпечне місце, і десь у чомусь відстали. Тобто маємо дуже складну й неоднорідну структуру динаміки у класах, що накладає відбиток і на учнів, і на вчителів, яким потрібно організовувати навчальний процес. Відповідно, зросло і навантаження. Більше 90% вчителів сказали, що робоче навантаження стало більшим. Адже треба не лише організовувати непростий гібридний процес, але й вирішувати певні поточні конфлікти, які неминучі, бо діти є діти".
"Гарячі лінії" для українців працюють у 20 європейських державах
"На початку повномасштабного вторгнення у нас працювала ще з часів пандемії волонтерська ініціатива, коли люди могли звертатися до Національної асоціації безкоштовно й отримувати допомогу. Це не було дуже поширено, бо ми не мали рекламного бюджету, а поширювалося через якісь спілки, спільноти, колег, друзів тощо. Ми зрозуміли, що треба готуватися до чогось більш масштабного, і з червня змогли залучити фінансування від кількох донорів й запустити "гарячу лінію" з надання кризової психологічної підтримки для українців. Вона безкоштовна, працює з 10 до 20 години щодня, і дуже кваліфіковані спеціалісти надають кризові інтервенції. Якщо вони бачать, що людина потребує більше однієї сесії, що ситуація не вирішується, що потрібне скерування до спеціалістів іншого фаху, то в нас вже є своя пробудована мережа партнерської підтримки, існує система скерувань. Ми можемо перенаправляти та роз’яснювати, чому треба звернутися до додаткового фахівця. Усе це — безкоштовні сервіси, для нас це принципово. В такий спосіб ми робимо свій внесок. Ця лінія працює в Україні з єдиним номером 0 800 100 102. І за підтримки наших партнерів ми змогли запустити подібні лінії ще у 20 європейських країнах. Це унікальна ситуація. Усе залежить від країни, але дуже часто психологічна підтримка не відбувається. Країни приймають наших біженців, надають їм фінансову підтримку, базову медичну, але психологічну — ні. Часто це якісь локальні волонтерські ініціативи, тому що мовний бар’єр і складно все це на місцях організувати. Отже, наші люди можуть телефонувати за номерами, що розміщені на сайті Національної психологічної асоціації, та отримувати безкоштовну допомогу. Ми плануємо розширюватися, щоб це ставало більш доступним. Десь третина запитів на нашу лінію надходить саме з-за кордону".
На фото: гарячі телефонні лінії Національної психологічної асоціації
"Є зростання кількості розлучень"
"Ми збираємо статистику раз на кілька місяців. Аналізуємо всі запити, а допомога надається анонімно й конфіденційно, ми не ведемо записів розмов. Після кожного звернення психолог заповнює коротку анкету, яка допомагає нам зрозуміти характер запитів. Найпоширеніші запити — це реакції гострого стресу, коли людина стала свідком або учасником травматичних для неї подій. Це можуть бути обстріли або смерті близьких людей. Поширені запити — все, що пов’язано із втратою: людей, майна, роботи, бізнесу. Є також низка запитів, які не пов’язані безпосередньо з війною, але є її наслідками. Це різного роду сімейні конфлікти, адже зараз багато українців живуть у розширених сім’ях. Усе це непросто, люди різні, усі вже сформовані, і вони починають між собою сваритися. За нашими спостереженнями, є зростання кількості розлучень, особливо між парами, які живуть у різних країнах. На відстані складно підтримувати емоційний зв’язок, особливо коли раніше були якісь проблеми у стосунках. Відповідно, стається розлучення. Певна кількість запитів — про адаптацію до нового робочого місця або нового середовища, і дуже багато — про адаптацію дітей до нових шкіл, особливо коли діти навчаються в інших країнах. Є навіть класи, коли українці мають навчатися з російськими дітьми, і це серйозні виклики для всіх".
