На фото: чеченець стоїть на вулиці під час бою за Грозний, січень 1995 року. Автор фото: Михаил Евстафьев, commons.wikimedia.org
"Лише Маріуполь зіставний з тим, що було тоді у Грозному"
Новорічна ніч 1994-95 років. Російські війська ідуть на штурм столиці Чечні – міста Грозного. Водночас, війська Республіки Ічкерія готуються дати відсіч. Електроенергія, а отже водопостачання та опалення, заздалегідь вимкнені. За іронією долі, у підвалах залишилися страждати від російських обстрілів та морозів тисячі етнічних росіян. Згадує військово-цивільний експерт, ветеран АТО Євген Дикий: "Є дуже різні підрахунки, але вилка — від 25 до 50 тисяч загиблих цивільних в одному лише Грозному. Найстрашніше дісталось саме цивільному населенню, яке мусило проживати морози в підвалах. Навіть важко судити, від чого більше загинуло людей — безпосередньо від бомбардувань чи від морозу в підвалах? Я думаю, що в нашу війну лише Маріуполь зіставний з тим, що було тоді в Грозному". Взимку 1995 року Євген Дикий був членом Гуманітарної місії у Чечні, та на власні очі бачив, як розгортаються ті події. Війна у Чечні показала неміч Росії. І не останню роль у цьому відіграли погодні умови: "Зима була тоді холодна, сувора. Для північного Кавказу характерно дуже спекотне літо і жорстка морозна вітряна зима. Вода в гірських річках замерзала, тобто були значні температурні мінуси, і випало багато снігу. Ніхто не був готовий — ані росіяни, ані цивільне населення, ані чеченські партизани. Всім довелось викручуватись на ходу. І звісно, чеченці викручувались набагато ефективніше та дотепніше, ніж росіяни", — розповів Євген Дикий.
Із початком перебудови у різних республіках СРСР активізувалися націонал-патріотичні рухи. У Чечні також. На перші ролі тут вийшов Загальнонаціональний конгрес чеченського народу на чолі з генералом Джохаром Дудаєвим, який поставив завдання вивести Чечню зі складу Радянського Союзу. 8 червня 1991 року конгрес проголосив незалежність Чеченської республіки. А 27 жовтня у Чечні відбулися вибори президента і парламенту. Після розпаду СРСР у грудні 1991 року новообраний президент Дудаєв оголосив про вихід Чечні зі складу Російської Федерації. У відповідь на це у Чечні оголосили надзвичайний стан, проте реально вплинути на ситуацію в республіці Москва не могла. До певного часу. Навесні 1993 року в Чечні загострилися суперечності між президентом Дудаєвим та парламентом, чим і вирішили скористатися у Кремлі. Після розпуску парламенту, у квітні, в північних районах Чечні почала формуватися збройна опозиція, яку фінансовими та людськими ресурсами підтримувала Москва.
"Зелені чоловічки", як потім у Криму
Спершу Росія вирішила задіяти так званих "зелених чоловічків" (ту саму тактику, яку використала значно пізніше в українському Криму). Влітку 1994 року розпочалися бойові дії між вірними Дудаєву силами та опозицією. Остання зазнала нищівної поразки, після чого в полон потрапило багато росіян, які, як з'ясувалося, діяли у рамках планів ФСБ Росії надати конфлікту вигляду внутрішньочеченського протистояння. Розповідає воєнний історик Михайло Жирохов: "Ще до штурму Грозного росіяни намагалися здійснювати гібридну війну, тобто вони підтримували громадянську війну в Чечні й намагалися взяти Грозний за допомогою танків, у яких сиділи російські контрактники та російські військові, але без розпізнавальних знаків. Тобто — "зелені чоловічки", як у Криму. Але використовувати бронетехніку в умовах міста було дуже неправильне рішення, і всі ці танки було знищено, екіпажі потрапили в полон, а чеченці використали це дуже добре в медійній сфері. Тому що росіяни відмовилися від цих військовослужбовців, мовляв, ми не знаємо, звідки ці танки і ці люди". Та після провалу цих планів, 11 грудня 1994 року президент Росії Борис Єльцин підписав указ про проведення військової операції у Чеченській республіці. Завдання, яке було легше поставити, ніж виконати. Розповідає воєнний історик Михайло Жирохов: "Щодо оснащення, то російська армія станом на 1994 рік — це приблизно так само, як українська армія у 2014 році. Тобто величезні проблеми з особовим складом, технікою, буквально з усім, включно з офіцерами, які залишили армію і пішли працювати за своїми цивільними спеціальностями".
На фото: президент Росії Борис Єльцин виступає у Держдумі РФ, грудень 1997 року, duma.gov.ru
За російськими планами, передбачалося до 13 грудня захопити Грозний, а до 19 грудня взяти під контроль усю територію республіки. Російські війська просувалися трьома колонами із трьох напрямків: з півночі, через райони Чечні, контрольовані антидудаєвською опозицією, із заходу — з Північної Осетії через Інгушетію, та зі сходу, з території Дагестану. Проте російська армія зазнала перших втрат ще на підступах до Чечні, а бої розгорілися далеко від її столиці. 15 грудня 1994 року, на тлі перших невдач у Чечні, міністр оборони Росії Павло Грачов відсторонив від командування військами групу старших офіцерів, які відмовилися вводити війська до Чечні та бажали письмового наказу Верховного головнокомандувача, цитую: "перед початком великої військової операції, здатної спричинити великі жертви серед мирного населення". Керівництво операцією було покладено на командувача Північно-Кавказьким військовим округом, генерал-полковника Олексія Мітюхіна.
На штурм Грозного спрямували понад 15 тисяч військовослужбовців
Починаючи з 18 грудня, по Грозному багаторазово завдавали ракетно-бомбових ударів, вони переважно були спрямовані на квартали, де розташовувалися житлові будинки; було відомо, що там не було військових об'єктів. Як наслідок — численні жертви серед мирного населення. Незважаючи на заяву президента Росії від 27 грудня про припинення бомбардувань міста, авіація продовжувала завдавати ударів по Грозному. А новорічної ночі 1 січня 1995 року російське командування наважилось на потужний штурм чеченської столиці із чотирьох напрямків. Запорука успіху операції полягала в одночасному захопленні Президентського палацу у центрі міста. На штурм Грозного направили понад 15 тисяч військовослужбовців, до 200 танків, до 400 гармат, до 500 бронемашин. Чеченці, натомість, не будували якихось серйозних оборонних рубежів, бетонних укриттів, а використовували для оборони міську забудову. Вулиці лише де-не-де були перегороджені імпровізованими барикадами. Сил для того, щоб обороняти весь периметр Грозного, просто не було. Основну ж битву оборонці Грозного нав'язали у центрі міста, де була зона щільної забудови. Там росіяни не могли використовувати перевагу у вогневій силі. Усі чотири російські угруповання, з невеликими втратами, зуміли увійти до міста, не зустрівши великого спротиву. Колони не були забезпечені точними картами місцевості, тож петляли Грозним навсібіч. Незабаром угруповання "Північ" у складі 131-ї мотострілецької бригади та 81-го мотострілецького полку зайняли центр міста і залізничний вокзал поблизу Президентського палацу та будівлі Ради міністрів.
І тут почав працювати план чеченців
Визначивши напрями просування російських військ, піхота оборонців міста почала просочуватися через добре знайомі міські квартали та обстрілювати російську техніку зусібіч. Головних втрат російські війська зазнали не в результаті атаки на якісь об'єкти і не в результаті контратак чеченців, а… на комунікаціях. Росіяни погано знали місцевість і не мали карт. Через нестачу солдатів та сержантів увесь підготовлений особовий склад займався управлінням бронетехнікою, тоді як піхоти для її прикриття не було. У результаті чеченці знищували бойові машини, десант у машинах втрачав зв'язок, організованого опору з боку росіян не спостерігалось. До 3 січня майже всі російські сили були знищені, а решта відчувала нестачу боєприпасів, їжі та питної води, тому здалася в полон. Поіменного підрахунку своїх убитих Росія у боях за Грозний та в новорічному штурмі досі не провела. Однак, за незалежними оцінками, у Грозному чеченці знищили 1426 російських військовослужбовців, понад 500 зникло безвісти, знищено 62 танки та 103 одиниці іншої бронетехніки. Ще понад 450 бронемашин отримали серйозні ушкодження. Говорить військовик Євген Дикий: "Ми зараз уже на собі побачили все те, що було тоді там. Спершу вони спробували взяти Грозний "за два часа двумя батальонами": зайшли так само, як 24 лютого заходили в Україну,тобто великими колонами по основних дорогах. Чеченці їх належно зустріли, хоча джавелінів у них не було, а були гранатомети РПГ-7". Фатальною стала недооцінка російськими командирами чеченських військ. Розповідає Михайло Жирохов: "Новорічний штурм Грозного був непідготовлений, бо російські генерали вважали, що проти них стоять не збройні формування, а якісь діди з рушницями. І для кадрової армії вони ніякої загрози не становлять. Навіть тодішній міністр оборони Росії Павло Грачов казав: "Дайте мені один повітряно-десантний полк, і я захоплю цей Грозний". Тому операція планувалася дуже просто: заходимо в місто з трьох сторін на танках, вони всі лякаються, розбігаються, а ми йдемо пити шампанське й зустрічати 1995 рік".
Після першого провального штурму росіяни змінили тактику
Наступний штурм Грозного розпочався 7 січня, але вже з іншими підходами. Розповідає очевидець тих подій Євген Дикий: "Після цього росіяни змінили тактику. Вони припинили пробувати штурмувати місто нахрапом, а підтягнули багато артилерії та авіацію, скористались тим, що в небі вони мали повну перевагу. І фактично квартал за кварталом вони зносили Грозний артилерією та бомбами, а потім на цю руїну вже заходила піхота". За словами Михайла Жирохова, головну роль на цьому етапі відігравала артилерія, яку використовували по-дідівськи: "Аеророзвідка — це лише останні роки. До цього, починаючи з Другої світової війни, були відпрацьовані елементи артилерійської розвідки. Тобто у передовій частині завжди був артилерійський навідник, який коригував вогонь артилерії. Розвідники отримували інформацію про ціль, а коригувальник напряму коригував артилерійський вогонь підрозділів, які перебували подалі від лінії фронту". На відміну від інших воєн, в яких брала участь Росія, роль бойової авіації була порівняно малою. Зокрема, і через погодні умови. Розповідають Михайло Жирохов та Євген Дикий. Михайло Жирохов: "Погода була дуже важкою, тому авіацію використовували досить обмежено. Але треба розуміти, що в міських боях роль авіації мінімальна. Тому російська авіація на самому початку новорічного штурму зробила одне — повністю розбомбила аеродром "Ханкала", де стояла авіаційна техніка, яку свого часу захопили чеченці. В цілому, російська авіація не відіграла тієї ролі, яку вона зіграла в інших війнах, наприклад, із Грузією або в другій чеченській війні. Чеченці мали обмежену кількість переносних зенітно-ракетних комплексів, які вони досить успішно використовували. Крім того, вони робили мобільні засідки і намагалися знищити російські вертольоти на землі, під час посадки або зльоту, просто зі стрілецької зброї". Євген Дикий: "У чеченців не було жодного шансу, тому що їм ніхто не давав ніяких засобів ППО, про власну авіацію мова взагалі не йшла. Вони мали лише якусь кількість переносних зенітних ракет "Стріла" та "Ігла" радянського виробництва.
Через півтора року російські війська залишили тяжко здобутий Грозний
Остаточно захопити Грозний російські війська змогли лише 6 березня, через два місяці після початку штурму. А паралельно відбувалися бої в інших частинах Чечні, не менш запеклі та криваві. Розповідає Євген Дикий: "Між Грозним та гірськими районами є частина Чечні — передгір’я. Фактично рівнина з пагорбками. Уся ця рівнина була пройдена російським вогневим валом. Тримався не тільки Грозний, трималися райцентри. Але росіяни рівняли все із землею, і так дійшли до гір. У першу чеченську вони так і не взяли гори. В останній райцентр високо в горах Ведено вони зайшли найпізніше, аж на початку літа. Але навколишні гірські ліси та аули росіяни не контролювали жодного дня, і саме там змогли утриматися чеченські партизанські загони. Вони там реорганізувались, поновили втрати і на наступному етапі війни на нібито контрольовану росіянами частину Чечні почали робити рейди з гір. Заходити в райцентри, знищувати стільки росіян, скільки встигали, і відступати назад у гори. Так тривало наступні півтора року".
Поступово російські війська у Чечні виснажувалися, і шальки терезів схилялися на бік чеченців. Через півтора року, 22 серпня 1996 року, російські війська залишили здобутий із такими важкими боями Грозний, а вже 31 серпня сторони уклали Хасав’юртівські угоди, за якими Росія по суті визнала незалежність Чечні. Перша чеченська війна, зокрема на початковому етапі, показала, що із правильною тактикою навіть малочисельні збройні сили здатні давати гідну відсіч переважаючому противнику. Також вона засвідчила, що зимова погода може значно обмежити застосування артилерії чи авіації. З іншого боку, "Генерал Мороз" може істотно ускладнити життя піхоті, яка становить основу будь-якої армії. І це важливі уроки для українських військових на майбутнє.
