Що спонукало приєднатися до полку та коли?
Коли у Білорусі почалися події в серпні 2020 року, нам не вдалося стримати те, що відбувалося. Після розгонів мені довелося поїхати з країни. Україна для мене привітно відчинила свої двері, адже я бачив вже свої фотографії на сайті слідчого комітету й міг потрапити до в’язниці. Я поїхав до України, а звідси — до Польщі. Місяць, який я мешкав в Україні, відчув тепло, щирість, привітність українського народу. Я завжди вважав українців братами, адже колись ми жили в одній країні, в нас завжди був один ворог. Історія циклічна і зараз цей ворог знову запхнув своє брудне рило на вашу територію, проте я завжди Україну вважав так само й своїм домом.
Війна мене зустріла у Польщі і мені було досить складно потрапити до України. Я не буду згадувати питання, чи мені треба було їхати сюди, чи ні, бо відповідь тут очевидна. Щойно почалася війна, я відразу шукав можливості потрапити до України. Спочатку мені це не вдалося, оскільки я мав білоруський паспорт і поляки мене пропустили, а українці на кордоні повернули, сказавши, що Росія та Білорусь — країни-агресори. Я відчував сором та сильну провину, не міг знайти собі місця, проте на той момент почала формуватися білоруська рота. Я про це дізнався, написав, скинув їм свої дані. Вони почали мене пробивати, аби я не був "лукашистом". І через тиждень я вже потрапив до України. Це був один день у Львові і вже наступний — до Києва, до своїх білорусів.
Що мене підштовхнуло приїхати? Я вважаю, що ми — братні народи, схожі ментально та по характеру, в нас подібна культура та мова. Тобто я не міг пройти повз, коли моїм братам погано. По-друге, моя країна окупована. Через визволення України я бачу визволення Білорусі. Це той шанс, можливо, єдиний у житті, який треба використовувати кожному білорусу. Насправді летять ракети, які вбивають громадян України. Це все разом не просто мене підштовхнуло приїхати, я намагався потрапити в Україну не просто волонтером, а саме на фронт.
Які зараз настрої у людей в Білорусі: як вони ставляться до Лукашенка, Росії, України та війни?
Після того, як в 1795 році Річ Посполита припинила своє існування, на нашу країну сильно впливала окупація Російською імперією. Нам міцно втовкмачували те, що росіяни — не просто друзі, але й брати. І те, що ми маємо зараз, - це вплив тієї окупації. Тому просто треба мати свою свідомість, вчити історію, бути освіченою та адекватною людиною.
Щодо того, що саме зараз відбувається в Білорусі, я не скажу, адже маю дуже мало відносин з білорусами, які зараз в Білорусі.
Ставлення до Росії стало поганим ще в 2020 році, тому що путінський режим підтримував Лукашенка. Проте білоруси — толерантна нація, коли, мовляв, хай будуть росіяни, але сусіди. Можна з ними мати якісь стосунки: і дружні, й економічні, — але ми хотіли би бути відокремленими. Це саме й з українцями. Білоруси не ставляться погано до жодної нації, але після того, як нас катували, забивали у 2020 році і режим Путіна допомагав у цьому, частина білорусів, які ще тоді підтримували Росію, зрозуміли, хто така РФ насправді. В 2022 році, коли люди ще вірили в Росії та її силу, вони побачили, хто це насправді. Це — свинособаки, орки, а не люди, які всюди пхають своє брудне рило.
Й тут починається розуміння, що відбувалося в Чечні в 90-х роках, що відбулося в Грузії в 2008 році, що відбулося в 2021-2022-му в Казахстані. З таким сусідом ворогів не треба. І зараз, в зв’язку з війною в Україні, люди у всьому світі, в тому числі й в Білорусі, почали розуміти, що Росія — це ворог. Тому не скажу за всіх білорусів зараз, але кількість тих, хто зрозумів, хто така Росія, зростає.
Чи може Лукашенко віддати наказ про наступ на Україну і якою буде відповідь білорусів на це?
Я можу сказати лише свою думку, адже не знаю, що в головах "лукашистів". Лукашенко хвилюється, що коли він відправить війська і їх вб’ють, це буде самогубство. Лукашенко розуміє, що коли він втратить армію, то люди можуть знову повстати. Тут вже буде інше ставлення до міліції, адже коли їм пропонували стати на бік народу, вони вибрали "лукашизм" та катували людей. Так ось, коли вони ослабнуть, а вони ослабнуть в будь-якому випадку, коли рухне російська імперія, то вибух в Білорусі буде дуже актуальним. Тому Лукашенко хитрить, адже він не може кинути своє військо на забиття, адже йому ще треба якось сидіти в Білорусі.
Самі ж військові розуміють, що їх тут чекає смерть. Це перше, що їх стримує, тому в разі чого вони можуть просто підняти бунт. Вони розуміють, що є "гарматним" м’ясом.
По-друге, в білорусів немає мотивації. Звичайна людина, коли в неї є мотивація, буде хитатися: йти чи не йти. А тут мотивації жодної немає, ти просто йдеш на країну, яка тобі нічого поганого не зробила. Тому я думаю, що наступ білорусів малоймовірний. Але я думав, що малоймовірною є й війна в 2021 столітті, але ми зараз її маємо.
Хто воює за Україну у складі Білоруського полку?
Тут, як на мене, найкращі люди Білорусі, які були змушені виїхати. Коли я сюди їхав, частина бійців була з Америки, Нідерландів та інших країн. Ці люди адекватні і, хоч не всі мають освіту, це найкращі люди Білорусі. У кожного є своя думка на рахунок цієї війни: хтось не підтримує штаб Тихановської, хтось — навпаки каже, що треба наступати й самим після того, як Росія ослабне, хтось каже, що дипломатично треба брати владу в свої руки. Тут в кожного своя думка і це нормально.
Чи змінилося ставлення українців до білорусів після атак Росії з території РБ?
Коли я приїхав в Україну, одягнув форму та взяв зброю, я не зустрів жодного поганого погляду чи слова на свою адресу. На "нулі" зустрічаю суміжників і багато хто з них тисне руку і каже "дякую за те, що ви тут". Люди розуміють, що не всі білоруси погані, а більша частина — не погані, а недосвідчені.
За себе скажу, що коли я в ротації, то люблю їздити на захід України, де красива архітектура та українська мова, яка мені подобається, і там ставлення так само хороше. Бувало таке, що я у формі, наприклад, замовляв їжу в закладі, чують білоруську мову і кажуть: "Ви з Білорусі? Тоді вам безкоштовно". Немає поганого ставлення, тому що я — білорус.
Я розумію українців, що вони мають на нас образу. Проте на те, що відчувається, треба не ображатися, з цим треба щось робити. Тому білорусам, які ще "хитаються", хто добрий — українці чи росіяни — треба це пояснити. Ті, хто можуть взяти зброю, мають йти на війну. Адже взяти зараз зброю може виявитися єдиним шансом, який дозволить визволити країну.
Чи стає російська армія краще навченою з часом?
Найбільш досвідчені російські солдати полягли в перші тижні повномасштабної війни. Тому почалася мобілізація алкашів та бомжів. Це просто почвари, а не люди, які знаходять тут свою смерть. Можливо, в них насправді така місія — загинути в цьому чорноземі.
Хоча я не буду недооцінювати ворога — є й непогані елітні угрупування, але їх стає все менше й менше.
Чи перемога України у війні змусить білорусів боротися й за визволення Білорусі?
Заради цього ми всі тут. Як би я не любив Україну, за яку я готовий віддати й своє життя, адже я на "нулі", але моя головна мета — це повернутися додому. На сьогодні я можу повернутися туди лише зі зброєю, щоб обороняти свій край.
Я впевнений, що естафета після перемоги України передасть й Білорусі і вона не закінчиться лише на ній. Такої країни, як Росія, не повинно існувати загалом: вона повинна розвалитися, Карфаген повинен бути зруйнований. Поки існує ця країна, наші діти через кілька років знову будуть воювати. Тому я бачу лише знищення Росії.
Фото: РБК
