Дональд Трамп і Джо Байден. Фото: AP/Evan Vucci
"Застосування таких ракет – передостанній аргумент Путіна"
Росія, очевидно, піднімає ставки, застосувавши для обстрілу України новий вид зброї, чи то "Орєшнік", чи то "Кедр". І доволі квола реакція Заходу. Як можна проаналізувати реакцію країн, зокрема США і ЄС?
Реакція в принципі є прогнозованою, я не побачив нічого такого… Принаймні ми вже не чуємо, і в цьому є великий прогрес, стандартних відмовок, що "ми дуже схвильовані, ми стурбовані й закликаємо Росію вивести свої війська". Тобто цих сентенцій вже немає. Ми розуміємо, що вони абсолютно не працюють, вони радше, я б навіть сказав, дратують більше, ніж приносять якусь користь. Але є такий протокол у дипломатії, нічого з цим не зробиш. Тому реакції як такої я теж не помітив. Але я думаю, що і не варто було очікувати, тому що в нас зараз фаза війни, коли в принципі будь-який удар одразу вирішується наступними речами – йде відразу відповідь. Тобто без слів, без пояснень, одразу йде відповідь. Зверніть увагу, що застосування ATACMS далекої дії відбулося саме після того, як Росія здійснила масовану ракетну атаку на Україну. Тобто це така дзеркальна відповідь, і це в принципі стилістика наших союзників відповідати. Тобто відповідь завжди йде після того, як Росія щось таке зробить. Щодо самої атаки, то очевидно Росія хоче демонструвати свою силу. Але я нагадаю, що застосування таких ракет – це можна сказати передостанній аргумент Путіна в розумінні того, що можна застосувати ядерну зброю. Чи буде ця зброя застосована, я не берусь прогнозувати. Але я думаю, що до цього не дійде.
"Хаос програв"
Чому саме зараз Путін вирішив цей аргумент застосувати?
Трамп. Вибори у США відбулися. Головний кандидат Росії програв. І це не був ані Джо Байден, ані хто інший, того кандидата звати страх. Тобто хаос. Він програв, тому що Росія робила ставку на хаос після виборів, щоб таким чином зв'язати США в їхній внутрішній політиці. Цього не сталось, відповідно ми маємо ситуацію, коли потрібно щось робити і максимально ускладнити Трампу можливе просування в пропозиції завершення війни негайно, або принаймні якихось переговорів. Чому? Тому що будь-який крок, який буде зараз оцінювати Росія в напрямку переговорів і завершення війни, Кремль буде казати, що ви спочатку Україні забороніть використовувати далекобійну зброю. Мовляв, скасуй указ Байдена і тоді ми будемо з тобою говорити серйозно. Це тактика Путіна. Мені видається, що саме вона буде працювати, тому що Путін ставитиме Трампа в свого роду залежність від Джо Байдена, чим провокуватиме Трампа критикувати рішення Байдена. А це знову ж таки може привести до внутрішнього хаосу, або принаймні непотрібної дискусії в США, на яку очікує Путін.
"У нас є більше прав на перемогу"
The Guardian пише, що РФ може розпочати переговори на початку наступного року, але планує воювати до кінця 2025-го, поки не закінчиться радянська зброя. При цьому вона посилюватиме атаки на мирних жителів України, якщо переговори підуть не так, як їй хочеться. Які плани в Росії? Вони так само чекають інавгурації і вже офіційних рішень від Трампа чи в них є ще якісь паралельні плани?
Для них інавгурація Трампа – це не якась визначна подія. Вони йдуть за своїм планом, або принаймні орієнтуються за своїми певними інтересами для того, щоб максимально не допустити процесів, які будуть їм невигідні. Тому очевидно, що вони не будуть очікувати інавгурації Трампа, але до самої інавгурації вони будуть і можуть максимально загострювати ситуацію. Про це навіть говорив посол України в Бразилії, пан Мельник. Це відомий дипломат, який сказав, що зараз найбільш відповідальний час у плані такого загострення. Тому що очевидно, що Трамп, маючи владу в руках, може щось запропонувати, може поставити певні умови і ультиматуми, принаймні ми на це розраховуємо. Я не думаю, що Трамп буде зацікавлений затягувати війну, або робити те, щоб сприяло такому незрозумілому стану – давати зброю, не давати зброю. Все ж таки в цьому десь і є певна відмінність республіканця і демократа. Тобто, демократ говорив про підтримку України, але не виставляв певних чітких цілей розуміння того, що таке перемога. Будь-яка сторона (Росія, Україна) прагне перемогти. Але в нас є більше прав на перемогу, тому що проти нас було порушено міжнародне право і на нас було здійснено незаконний напад. Тому ми маємо більше прав на перемогу, і очевидно, що правда має перемогти. В іншому випадку це означатиме, що будь-яка країна може вирішувати свої територіальні претензії так, як їй заманеться. Поки складно прогнозувати, але принаймні ми можемо оцінювати з публічних заяв президента України, який каже, що він розраховує на завершення війни в 25-му році. Очевидно, маючи певні канали комунікації, і оцінюючи ті призначення, котрі Трамп може здійснити на тих чи інших посадах, що можуть свідчити про мету формування такого капіталу, який би міг сприяти завершенню війни або принаймні початку переговорів. Очевидно, що Росія буде цей процес затягувати і робитиме його максимально зневіреним. Але наявність самих бажань переговорів є. Це говорять і наші союзники, і військово-політичне керівництво нашої держави, і принаймні зі слів Трампа ми це бачимо. Як це станеться, побачимо. Але знову ж таки наголошую: той-таки видуманий третій кандидат – хаос – може знову з'явитись. І Росія буде робити все для того, щоб він у США з'явився.
Тарас Семенюк. Фото: facebook/taras.semenyuk.35
"Парадокс війни"
Було звернення міністра закордонних справ України Андрія Сибіги до партнерів з закликом зміцнити український повітряний щит системами, які можуть перехоплювати російську балістику середньої дальності. Чому, по-перше, саме вустами міністра закордонних справ це почало комунікуватися, а по-друге, чи справді реакція може бути швидшою, ніж раніше була із Patriot?
Очевидно, дипломатія нашої держави використовує будь-яку нагоду для того, щоб залучити і ефективно використовувати потенціал наших сусідів. Адже війна біля їхніх кордонів. І я неодноразово в публічних коментарях, інтерв'ю і в непублічних зустрічах з дипломатами наголошував, що ви значно би спростили ситуацію, тому що немає нічого поганого, коли ваші системи будуть допомагати збивати російські ракети. Плюс ви навіть у виграші. Тобто, збиваючи ці ракети, ви демонструєте Росії, що ви її не боїтесь. І Росія це розуміє. Плюс ви допомагаєте принаймні захищати західну територію нашої держави, і це призводить до економії наших ракет. Тому вигоди є. Але ми розуміємо, що з військової прагматичної точки зору ми маємо рації, але є політична ситуація в кожній країні. Наприклад, Угорщина відмовляється це робити, Словаччина тим більше. В нас залишається Польща і Румунія з тих країн НАТО, які би могли це робити.
Щодо міжконтинентальних ракет, або тих ракет, які Росія застосувала по Дніпру, то не всі системи, наскільки я розумію, можуть їх збивати. Є одиничні такі комплекси, які надзвичайно коштовні. Якщо не помиляюся, сама установка коштує 4 млрд доларів, а ракета – понад 200 млн доларів. Відповідно, такі коштовні системи не штампуються як набої, хоча саме для таких речей вони і робляться. Але ми раніше говорили про Patriot теж, що це неможливо. Тому я думаю, що унікальна особливість цієї війни у тому, що вона стимулює розвиток військової техніки набагато швидше, ніж у мирний час. Такий парадокс війни. Тобто він змушує сторону шукати такий винахід, який буде захищати тебе від майбутньої атаки. Те, що Путін говорить, що так званий "Орєшнік" не збивається жодною системою, це не так. Спочатку вони говорили, що "Кинджали" не збиваються, а потім виявилося, що Patriot абсолютно легко їх збиває і черговий міф росіян був розбитий.
"Камін завжди несе певний символізм"
Джо Байден під кінець своєї каденції зробив кілька "подарунків" Україні, зокрема надав дозвіл на удари вглиб Росії, на постачання протипіхотних мін. Як це сприймають республіканці й чи не робить таким чином Байден "ведмежу послугу" Трампу?
Це дуже правильне питання, тому що це всіх хвилює. Чи скасує Трамп, чи не скасує, і що означає його зустріч із Байденом перед каміном? Якщо ми передивимося всі фотографії таких зустрічей президента США, то не завжди палає камін. Це не тому, що в кімнаті холодно. Камін завжди несе певний символізм.
Навіть на це треба дивитися?
Очевидно, це ж дипломатія. Це ж комунікація не просто слів, а й сенсів та смислів, щоб дати певний сигнал. Тому я думаю, що цей палаючий камін може мати два значення – або умовно потепління стосунків між двома президентами в оцінці ситуації, яка є в світовому масштабі, тому що загроза спільна, або це може означати поглиблення непорозуміння або розбрату. Хоча мені видається, що Джо Байден поінформував Дональда Трампа про те, що Україні надають такі ракети і дають дозвіл на використання таких ракет, і Дональд Трамп не заперечував.
Тобто це можливо навіть за його згоди?
Очевидно. Ми ж розуміємо, що дозвіл стався і одразу на другий день полетіли ракети. Тобто вони вже були у нас, або як мінімум в наших сусідів. Їх не везли 2 тижні, як ця логістика триває. І для республіканців Росія не є партнером. Вони навпаки більш жорсткі та більш вимогливі до політики щодо Росії. Тобто вони не допускають, щоби хтось десь міг плюндрувати або підважувати американські інтереси. Достатньо пригадати навіть перший термін самого Трампа. Скільки "червоних ліній" малював сирійцям та росіянам щодо війни в Сирії його попередник Обама? Там десь 5 "червоних ліній" було зміщено. Прийшов Трамп і одразу запустив Tomahawk по аеродрому в Сирії. Тобто це не в похвалу Трампу, очевидно, але це стиль політики.
"Злощасний долар" більше "гріє душу" росіян, ніж російський рубль
Останній пакет санкцій щодо "Газпромбанку" лягає в цей стиль політики, чи це щось нове?
Очевидно лягає, тому що це надзвичайно впливає на російську економіку. "Газпромбанк" – це основний банк, який оперує коштами, здобутими внаслідок продажу нафтопродуктів, нафти і газу як сировини. Очевидно це має значення. Рік тому ми займалися аналітикою і вивчали, що саме китайські представництва "Газпромбанку" в Китаї, Сінгапурі вже мали обмеження на роботу з російськими грошима і російським капіталом. І китайці намагалися максимально якось дистанціюватися. Не без того, що Піднебесна ставить собі за стратегічну ціль побудову власної або паралельної системи розрахунків, яка би не залежала від Федеральної резервної системи США. Але сам факт того, що це було, що "Газпромбанк" потрапив під санкції, шкода, що так пізно, очевидно впливає на всі процеси. І ми це можемо оцінювати по наслідках – інфляція почала зростати, почав падати рубль, люди почали масово скуповувати або обмінювати "злощасний долар", як вони його вважають, але все ж таки він мабуть більше "гріє душу" росіян, ніж російський рубль. Тому очевидно, що це має наслідок. Але ефект санкцій – не знищити, не зруйнувати. Це радше отримати перевагу, перемогти через отримання переваги. Тому санкції й отримують певну перевагу, контролюючи активи або не даючи розвиватися економіці суперника. Але не остаточно знищити. Принаймні жодні санкцій, які були введені, по сьогоднішній день остаточно не знищили жодну економіку. Достатньо пригадати той же Іран, якому, живучи понад 20-річних санкціях, вдається навіть робити свою ядерну зброю. Та сама Білорусь. Країна живе 25 років під санкціями, але економіка все-таки працює, хоча вона орієнтована більше на Росію. Тобто суть санкцій – не остаточно знищити, якби нам того хотілось, а значно обмежити функціонал і змусити сторону до переговорів або принаймні зупинки тих процесів, які не збігаються з інтересами тієї країни, яка запроваджує ці санкції. З іншого боку, це також аргумент на тих же переговорах потім. Адже очевидно, що Путін вимагатиме зменшення санкцій в обмін на зменшення ескалації.
Європейці бояться, що почнеться хаос, якщо Росія розвалиться
А чому так бояться знищити або перемогти Росію?
У мене тут максимально приземлене пояснення. Мені видається, що особливо європейці більше бояться того, що якщо, наприклад, Росія розвалиться, то почнеться хаос і їм доведеться приймати як мінімум третю частину біженців із Росії. А це кількадесят мільйонів людей. Можливо, є глибші сентенції, але європейці саме так сприймають. Вони навчені досвідом Сирії, вони теж бачать і наш досвід, хоча українці відносно інших націй дуже швидко адаптуються. Тому мабуть це одне з основних пояснень.
