"Зустрічався з керівництвом Хезболли, щоб на війну в Україну не відправили їхніх бойовиків" — Надзвичайний Посол у Лівані

"Зустрічався з керівництвом Хезболли, щоб на війну в Україну не відправили їхніх бойовиків" — Надзвичайний Посол у Лівані

Першою арабською країною, яка засудила військове вторгнення Росії в Україну, став Ліван. Ця країна показала дуже чітко свою позицію на Генеральній асамблеї ООН. Завдяки зусиллям української дипломатії в цій країні було запущено процес підтримки України на всьому Близькому Сході. Як формувалися відносини між двома країнами, будувалися економічні зв'язки? Хто тримає дипломатичний фронт зараз? Яку допомогу надає Ліван, аби зруйнувати злочинну систему з перевезення краденого українського зерна? Про це розповів слухачам Українського радіо Надзвичайний та Повноважний Посол України у Ліванській Республіці Ігор Осташ.

0:00 0:00
10
1x

Як позиція Лівану впливає на арабський світ стосовно війни в Україні?

Зараз увага ліванців прикута до питання продовольчої кризи, яка була спровокована російською агресією. Ми зараз робимо все можливе, щоби максимально пом'якшити серйозні проблеми з хлібом та зерном, фуражем і продовольством у Лівані. Ліван залежить на 80% від українського зерна. Коли у нас, в Лівані, на полицях стало відчутно менше хліба, то тут зрозуміли, наскільки важливою є Україна як держава, що забезпечує увесь світ хлібом, українським збіжжям, яке реально рятує і Близькій Схід, і Африку, і Азію від дуже серйозних продовольчих проблем. 

Ліван був першою арабською країною, яка засудила російську агресію. Це стосується і голосування в ООН. В Лівані діє свобода слова. Ми є своєрідним рупором на весь арабський світ. Багато українських акцій і телемарафонів тут транслювалося. 

Тут працює бюро "Аль Джазіра", "Арабія". Нам вдалося співпрацювати з ліванськими журналістами, яких я запросив до України, щоб вони висвітлювали події війни. І коли ліванські журналісти стояли в Бучі, Гостомелі, Маріуполі чи Харкові, то правда про війну була набагато реальнішою. Нам вдалося у такий спосіб переломити інформаційну ситуацію і на Близькому Сході. Хоча росіяни зараз активно фокусуються на африканському і арабському світі, бо для них це єдина гавань, на яку вони хочуть впливати.  

Ми намагалися організувати зустріч ліванських медіа з кораблем Razoni, який віз 26 тисяч тонн кукурудзи. Виявили бажання і зареєструвалися понад 50 мас медіа. Всі провідні арабські телеканали були тут. Тема зерна є для арабського світу темою номер один. Україна є дуже важливою для цього регіону. 

Ви заявляли, що існує злочинна система, яка сприяє перевезенню краденого зерна з України. Кількість суден, що залучені до цієї злочинної схеми, становлять 87 одиниць. Ця схема організована Росією для того, аби постачати зерно через Туреччину до Сирії та інших країн Близького Сходу. Як Ліван сприяє тому, щоб зламати цю схему?

Ми почали вивчати цю схему дуже серйозно. Сирійське судно "Лаодикія", яке перевозило крадене борошно і ячмінь з України, раптово заявило, що їде в Тартус (місто в Сирії), але потім несподівано пришвартувалося у Тріполі (столиця Лівії). Власником була нібито турецька компанія. Але ми добре знаємо, що насправді власниками є сирійці. І вони роблять все, щоб перевозити крадене зерно з Севастополя, Феодосії, Керчі до Близького Сходу. Було багато спроб продати це зерно до Єгипту, Туреччини, зараз до Лівану. Але в результаті всі вони були спрямовані до Сирії. Здійснювався сильний тиск із боку Росії та Сирії на Ліван. Була здійснена масована атака і на нас, і на ліванців, і на судову систему Лівану. Нам вдалося зробити неймовірне: ми заарештували це судно, продовжили його арешт двічі. Нам вдалося відкрити вантажні відсіки і взяти зразки ячменю і борошна. І коли ми побачили цей мішок з написом "Красногвардейский элеватор", то це було справді відкриттям і підтвердженням того, що зерно таки крадене. Ми зібрали пресконференцію і зразу оприлюднили всі докази. Ця злочинна схема дала тріщину саме в Лівані. 

Зараз ще одне російське судно йде в сторону Лівану також із краденим зерном, яке було завантажене вже у Севастополі. Ми працюємо спільно з послом України у Туреччині Василем Бондарем і разом активно відстежуємо рухи і напрямок цього судна. 

Які країни залучені ще до цих російських злочинних схем?

Це Росія і Сирія. Вони намагаються використовувати прокладки-фірми різних країн. Власниками портів, компаній, суден є, як правило, росіяни або сирійці. А зареєстровані ці всі фірми можуть бути і за турецькими адресами. В багатьох країнах Близького Сходу є свої лобі і свої політичні сили, яких росіяни підгодовують і підтримують. Ліван не допустив на свою територію цей вантаж і для нас це була велика перемога. 

Зараз захист інтересів українців у Сирії здійснює посольство України у Лівані. Чи розірвав Ліван стосунки з Сирією?

Ми розірвали дипломатичні стосунки, але не консульські. У Сирії проживає дуже багато українсько-сирійських сімей. Ми в Лівані відкрили українську школу імені Агатангела Кримського, де навчаються сирійсько-українські діти. Понад 20 з них навчається онлайн. Наше завдання тут захищати українців, де б вони не були. Ми часто відправляємо двох наших консулів на виїзні обслуговування до Дамаска і до Алеппо.

Як загалом висвітлюється війна в Україні?

У Лівані вдається долати російські наративи. Хоча тут є кілька  партійних каналів, які підтримують Росію чи Сирію. Всі посольства в регіоні працюють злагоджено у команді, особливо наш інформаційний блок. Почастішали контакти вищого керівництва України із арабським і африканським світом. На зараз для нас це головна арена боротьби з росіянами. 

Арабський світ значною мірою релігійний. Як ставляться релігійні лідери до ситуації в Україні?

Якщо релігійні лідери підтримують війну, то важко їх називати релігійними лідерами, як це відбувається із російською православною церквою. Мої контакти із такою релігійною силою, як Хезболла, були досить несподіваними. Ми побоювалися, що вони почнуть надсилати своїх бойовиків, воїнів до України. І розуміючи всю складність і важливість перемовин, я все ж зустрівся з керівництвом Хезболли. Це, як правило, шиїтська організація. Це було правильним кроком, бо я почув від їхніх лідерів, що це не їхня війна, вони не планують брати участь і не збираються відправляти своїх солдатів до України.

Фото: Facebook / Ігор Осташ