Статут Міжнародного кримінального суду ухвалили кілька країн у Римі, тому він і називається Римський статут. Цей орган має повноваження розслідувати і притягувати до відповідальності людей за вчинення міжнародних злочинів на території країн, які визнали юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Також Римський статут передбачає визначення майже 50 міжнародних злочинів, за які повинна наступати відповідальність. Навіть у нашому кримінальному кодексі немає ще дуже багатьох злочинів, передбачених у статуті Міжнародного кримінального суду.
Для України важлива ратифікація цього статуту, бо ми не маємо можливості притягнути всіх відповідальних солдатів РФ, які вчиняли злочини. Нам потрібен міжнародний орган, який міг би за наступні роки у перспективі це зробити.
Чому Україна досі не ратифікувала Римський статут?
Є головний аргумент, чому на сьогоднішній день влада проти ратифікації Римського статуту. Останнього разу це прокоментував міністр юстиції 2 тижні тому. Йдеться про побоювання, що проти українських військових Міжнародний кримінальний суд почне розслідувати справи. Українських військових легше дістати, простіше затримати, аніж російських.
Однак така думка на 99% є хибною. Україна сама розслідує ті зловживання, які іноді трапляються з боку українських військових. Якщо пригадати, був такий підрозділ "Торнадо", справу проти якого розслідувала українська влада. Україна завжди заявляла, що вона не вчиняє міжнародних злочинів і розслідує поодинокі випадки, які виникають.
Міжнародні злочини — це надзвичайно грубі і серйозні злочин, що українським військовим не притаманні. Як на мене, побоювання щодо Римського статуту є хибними. Однак оскільки наші військові цього не сприймають, то ратифікації Римського статуту не буде.
Україна, наскільки мені відомо, розглядає уже третю заяву про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду. Президент Зеленський запрошував Міжнародний кримінальний суд розслідувати злочини в України. Це досить дивна ситуація, коли ми запрошуємо Міжнародний кримінальний суд проводити тут розслідування, потім засуджувати когось, а самі не визнаємо юрисдикцію цього органу і не хочемо ратифікувати конвенцію.
Є механізм, коли з одного боку країна не ратифікувала документ, але ухвалила окрему заяву. І в принципі це те ж саме що і ратифікація з погляду визнання юрисдикції. Такими заявами ми насправді вже дозволяємо міжнародному кримінальному суду розслідувати справи навіть проти українських військових. І в цьому є певний парадокс, бо ми вже їм відкрили цю юрисдикцію. Але якщо б ми ратифікували Міжнародний кримінальний суд, то ми б могли формувати бюджет на розслідування, бо на сьогодні там немає бюджету на розслідування справ в Україні. Ми б могли би делегувати суддю в Міжнародний кримінальний суд, який мав би серйозні процесуальні впливи на хід і швидкість розгляду певних справ. У нас би з’явилося дуже багато інструментів впливу на Міжнародний кримінальний суд.
Фото: twitter.com/IntlCrimCourt
