З якими проблемами стикалися люди з інвалідністю під час карантину
─ Для людей з інвалідністю було дуже складно. В кожній категорії є свої особливості. Наприклад, люди, які мають проблеми з зором, потребують підтримки, щоб їх супроводжували, десь провели і взяли за руку. І вони іноді не могли навіть звернутися до сусідів, тому що повинні витримувати дистанцію. Люди, які пересуваються на візку, обирають доступний архітектурно для себе магазин і приїжджають туди, бо є пандус. І коли ці магазини закривались, люди не могли потрапити туди, куди звикли потрапляти. Крім того, коли стоїть транспорт, людині, яка має проблеми з пересуванням, тим більше важко.
Про необхідність збереження спеціалізованих закладів для дітей з інвалідністю
Сьогодні під час засідання уряду було ухвалене рішення про вдосконалення порядку зарахування дітей до закладів інституційного догляду і виховання. За словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, уряд бачить необхідність збереження спеціалізованих закладів для дітей з інвалідністю.
─ Це дуже важливий і досить непростий момент. З одного боку, ми говоримо про інклюзію, розуміємо, що це важливо. Були випадки, коли родину майже примушували віддати дитину до школи і спробувати, чи сподобається. У деяких випадках це було добре, а в інших, коли дитина потребує адаптації і спеціалістів, їй важко включитися в дитячий колектив. Тому за великим проханням батьків це рішення прийнято.
Є діти, які мають дуже складні категорії (тотально незрячі або нечуючі, діти з порушенням опорно-рухового апарату) і при цьому мають супутні захворювання. А ще є проблеми розумового розвитку. І для дорослих головне, аби дитина у будь-якому стані мала право отримати освіту і все те, що вона може отримати. І не завжди загальна школа може це дати, оскільки не вистачає фахівців, які можуть працювати з такими складними дітьми.
.jpg)
Чи готова Україна до дистанційної інклюзивної освіти
─ Це складне питання. Якщо подивитися на те, як дистанційна освіта почала працювати з березня, то я раділа тому, що це було. Це був позитивний приклад того, що інформаційні технології почали використовуватися у нашому суспільстві більш активно. На той період це була підтримка і якийсь позитив для дітей і батьків. Але я бачила, що навіть діти, які не мають обмежень, деякі програми складно опановують. Тому що кожна дитина особлива: один швидко включається в процес через екран, іншому потрібно бачити вчителя, якусь дитину треба взяти за руку і привернути її увагу, бо вона відволікається від екрану.
Якщо говорити про дітей з інвалідністю, то дитина з проблемами зору має велику потребу в тому, щоб все було гарно проговорено, аби вона могла почути і зрозуміти вчителя. Дітям з проблемами слуху потрібні матеріали, які вони можуть бачити очима, бо на слух не сприймають. Тобто діти, які мають проблеми зі слухом, взагалі не могли скористатися цією програмою. А якщо діти мають проблеми з розвитком інтелекту, то ці програми мають бути спеціалізовані спеціально під них.
Як організувати інклюзивне навчання під час карантину
─ Для нас головне ─ відчути ту потребу, яка зараз є, про яку говорять батьки та відчувають діти і молодь з проблемами здоров’я. Ми почали проводити консультування і у нас відбулися зустрічі з батьками різних категорій. Також була зустріч з представниками Міністерства освіти та науки. І ми запросили до себе не тільки представників громадських організацій, а й батьків і дітей з особливими освітніми потребами. І зараз ми виробляємо алгоритм, але розуміємо, що вчителів потрібно навчати й відкривати особливості психології дітей з проблемами здоров’я. Ці групи повинні бути не дуже великі, а програми мають бути більше спрямовані саме на певну категорію дітей. Наприклад, для дітей з проблемами зі слухом потрібні фахові сурдоперекладачі.
Якою є ситуація з засобами захисту для людей з інвалідністю і можливістю тестування
─ Можливість тестування буде доступною, якщо воно, по-перше, доступне архітектурно, тобто коли фізично можна потрапити у цей заклад і зробити тест. Крім того, людина повинна мати інформацію, де це можна отримати. Вона повинна до когось звернутися, але не завжди має таку можливість.
Чи можуть у цій ситуації допомогти сімейні лікарі
─ Вже зараз можуть. Якщо людина запідозрила у себе симптоми коронавірусної хвороби, вона має звернутись до сімейного лікаря. Сімейний лікар повинен прийти і подивитися її. Є протокол, який визначає, що потрібно людині робити. Лікар може надати інформацію телефоном або запропонувати, щоб команда лікарів приїхала додому. Така послуга також є.
На фото: Тетяна Баранцова
