Олег Сенцов — український кінорежисер, сценарист та письменник, громадський активіст, якого засудили в Російській Федерації до 20 років ув’язнення за надуманими звинуваченнями у тероризмі. 7 вересня 2019 року його звільнили в рамках обміну російських злочинців з України на українських військовополонених з РФ.
Перебуваючи за гратами, чого ви найбільше чекали?
У будь-якій камері в’язні чекають на листи більше, ніж на передачі. Тому що це зв'язок із волею, з рідними. Це якась така світла частина.Не можна було писати про втечу, організацію безпеки в’язниці та планування злочину чи екстремізм. Листи мали бути російської мовою. Насправді приходили листи й українською мовою. Проходили навіть із гаслами "Смерть Путіну" і "Слава Україні". Натомість у деяких листах нічого такого не було і їх не пропускали.
В’язниця – це своєрідний безлюдний острів, де є багато самотності і багато нудьги. Що вас рятувало від цього?
По-перше, це оточення, з яким потрібно знаходити спільну мову. Ти перебуваєш у камері з людиною, яку не дуже поважаєш і з якою не дуже комфортно, але потрібно знаходити спільну мову, тому що інших умов немає. Кожна людина, яка до в’язниці має розуміти, що 10% там професійні злочинці, а більша частина ув’язнених - це просто люди, які потрапили за дрібні злочини або взагалі нічого не скоїли. Потрібно просто залишатися людиною. По-друге, це книги. Я дуже багато читав. У будь-якій в’язниці, навіть суворого режиму, працює бібліотека. Бібліотека була у всіх тюрмах, де я був. Книжки переважно старі.. Я читав 1-2 книжки на тиждень.
Лютий для багатьох – найсумніший місяць у році через події на Майдані 2014 року. Які у вас пов’язані з ним спогади?
Я не живу минулим, тому що маю багато справ, багато проблем зараз. Ми не повинні дивитися лише в минуле і рефлексувати з цього приводу. Ми маємо більш важливі проблеми всередині країни і зовні. Їх слід вирішувати а не сидіти і посипати голову попелом. Звісно, не можна забувати минуле. Проте не слід ним жити. Слід жити теперішнім і майбутнім.
Які проблеми на сьогодні в Україні?
Проблема номер один – російська агресія. Вона нікуди не поділася. Хлопці гинуть, Путін війська не відводить і не збирається цього робити. Внутрішні проблеми – це корупція, нереформована система держави, бідність, відсутність економічного розвитку.
Ви тісно спілкувалися з росіянами протягом ув’язнення. Чи готові вони до змін, чи можливо їх влаштовує їхнє життя?
Більшість росіян не влаштовує те, що вони мають, але вони вважають, що в Україні ще гірше. Вони ніде не були далі свого містечка, але знають усе тому що вірять російському телебаченню. Вони з одного боку не задоволені, а з іншого нічого не хочуть змінювати, тому що не вірять у свої сили.
Чому підтримали росіянина Костянтина Котова, який бореться з режимом Путіна?
Я не знаю цього хлопця. Він виходив на протести щодо обміну полоненими, як і деякі інші росіяни. Також він носив передачі у Лефортово – а це 24 пакети щотижня. Це дуже важко, адже він це зробив незважаючи на ризики. Його затримали і засудили до 4 років ув’язнення за участь у протесті. Він підтримав мене, а я підтримав його, як приклад усіх тих росіян, які борються проти системи. Усі росіяни, які боряться проти Путіна, які визнають Крим частиною України – це наші союзники і ми боремося разом проти цього дракона.
Ви говорили, що не збираєтеся йти в політику. Яке ваше подальше поле діяльності?
У мене два шляхи зараз. Це творча частина – кіно та книжки, і громадянська діяльність – російська агресія та наші полонені.
Якщо Путін піде, Росія припинить свою агресію?
У кожному росіянину сидить маленький імперіаліст. Вони вважають себе вищою расою, яка має панувати усюди. За це вони готові поступатися як побутовими так і економічними умовами. Путін дає їм відчуття великого народу. Росія дуже хвора в усіх напрямках - і в економічному, і в соціальному. Із відходом Путіна вони не прокинуться. Вони не зможуть усвідомити свої злочини. Проте ця система, яку збудував Путін не зможе утриматися, тому що вона будувалася під одну людину. Росія не має дієвих незалежних інституцій. Почнеться криза. Буде соціальне потрясіння. Можливий розпад – деякі республіки відійдуть. Це викличе якісь заворушення і після цього вони прокинуться як після революції 1917 року.
Що світ може зробити для України?
Наші проблеми держава має вирішувати сама. Замість нас ніхто не боротиметься. Те саме стосується внутрішніх проблем і реформ. Якщо ми не будемо їх робити, за нас їх ніхто не зробить. Санкції неможливі, якщо ми самі йдемо на примирення з агресором.
Чи був Крим українським до початку окупації?
Тільки офіційно. Крим завжди був окремо. Острівний менталітет був у всіх жителів. Крім того, там більша частина російськомовних, тому ставлення до Росії було більш лояльне, ніж до України. Україна нічого не пропонувала - жодної національної ідеї, жодного розвитку. Деяка частина сумувала за Росією, тобто за Радянським Союзом.
Що для вас перемога?
Це падіння режиму Путіна, повернення окупованих територій та глибинне реформування країни.
Про що буде ваш наступний фільм?
Фільм "Носоріг" - це старий проект, який я написав майже 10 років тому . Це кримінальна драма про бандитів. Крім того, у вересні планується вихід щоденників голодування та тюремних оповідань.
