На вашому прикладі, на Миколаївщині, розкажіть, будь ласка, як триває цей процес? Чи були передані вашим громадам землі за межами населених пунктів?
Геннадій Іпатенко: Нам наприкінці минулого року були передані близько 500 га землі, ті, які держава не могла використовувати, ні розпаювати, нічого. В громаді зараз більше 25 тисяч земель які обробляються. І ті майже 500 га великої справи не роблять. Але ж вони вже у підпорядкуванні нашої громади. І ми маємо певний вплив на використання цієї землі. На превеликий жаль, це у більшості випадків, це землі, які дуже важко підлягають обробці. Але ж у певному обсязі вони використовуються. Зараз ми відвели близько 60 га на аукціоні одному з підприємств, де плануємо почати заліснення – вирощування лісів у наших краях. Вважаю, що це перспективне, тому що тут степи. Лісопосадки вирізаються, але ж дихати нам треба чимось. Так що робота ведеться.
Пане Леоніде, а що показує ваш досвід, виникали якісь проблеми, обмеження у самому процесі передачі, статусі земель, межі?
Леонід Мухарський: Нам у цьому році передали земельні ділянки – з певних причин це відбулося. Земельні ділянки, які нам передали, вони – наше ОТГ знаходиться у межах міста, тому ці землі більш сміттєзвалищами. Увесь приміський Миколаїв везе до нас сміття, перед нами постало питання як з цим боротися. Пару днів назад у нас відбулася сесія, на якій ми прийняли рішення земельні ділянки, які нам були передані, відправити на аукціон для того, щоб передати їх в оренду, щоб наша громада могла мати якийсь дохід у наш бюджет.
Тобто, вам дісталися землі, на яких уже раніше було сміттєзвалище?
Леонід Мухарський: Це не сміттєзвалище. Якщо проаналізувати земельні ділянки, які нам перейшли, у нас птахофабрика раніше була і були ями, до яких вивозилося їхній послід. Це балки, у які місцеві жителі приміської зони Миколаєва вивозять також побутове сміття, такі земельні ділянки, які неможливо використати для сільгосппризначення. Це були несанкціоновані сміттєзвалища. І саме цей процес передачі земель у нас затягнувся з минулого року, тому що ми спочатку відмовлялися їх брати, оскільки розуміли, що питання боротьби із несанкціонованими сміттєзвалищами тепер лягло на плечі громади. Але перш за все тепер потрібно все одно було вирішувати це питання. І ми прийняли рішення з депутатським корпусом і вже оформили у комунальну власність на ці земельні ділянки. На даний час, було прийнято рішення спробувати їх винести на аукціон щоб якось заробити кошти на потреби громади.
І заодно знайти власника, проблемою якого буде боротьба з усіма цими стихійними звалищами. Цікавий план. А на Волині – пане Вікторе, як у вас із передачею земель для громади?
Віктор Польчук: Нуже добре ми використали своє право. І прийняли у комунальну власність за той термін, що ми планували, і продали ми право оренди на загальну площу 241 га на загальну суму десь 350 тис. грн.. за те, що ми прийняли у комунальну власність. І ще. Ми погодили головному управлінню продавати право оренди на площу 118 га на загальну суму 180 тис. зайшли до нас інвестори такі, що у сусідніх районах вони використовувати площу і для своїх фермерів-орендарів даємо право. Вони є учасниками аукціонів, ми їх попереджуємо не те, що хтось щось там приховує. Ми хочемо також, щоб наші місцеві фермери використовували землю для своїх потреб – що вони там хочуть вирощувати, то їхні питання.
А до вас, пані Катерино питання більш розлоге, ми вже почули три громади, і бачимо, що з передачею земель проблеми немає, є питання тільки до якості. А у вас. Можливо, є більш широка інформація, по усій області, чи виникали проблеми на цьому етапі? Якщо так, то які?
Катерина Степчук: Перш за все хочу внести маленькі корективи. Волинська область так, мої повноваження, бо сфера впливу територія України дещо розширена. І, як не дивно, це теж такий збіг обставин – Миколаївська область теж, якій я надаю консультаційну підтримку. В принципі хочу розказати одне, те, з чого ви починали. Реформа децентралізації передбачає у собі не лише розширення повноважень, а і підготовку законодавчої бази. Починалося усе з того, що було 5 законопроектів. Останній з них президентський, який вносився позачергово, але жоден з цих законопроектів не був підтриманий ще 2017 року. Відповідно відбулося таке реагування і була позиція влади, що все ж ці ресурси важливо передати. Це саме – є землі сільськогосподарського призначення поза межами населених пунктів державної власності. Вони є власністю держави, але розпорядником, так склалося, була, згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України, Державна служба геодезії та кадастру України. І ось цей процес розпочався саме 31 січня 18-го року з розпорядження Уряду щодо здійснення передачі. Був затверджений план-графік і згідно з ним, за 18-й рік повинні були отримати 665 ОТГ, які були визнані кабміном спроможними, і розпочали свої функціонування в принципі з 1 січня 18 року. І ті, які були утворені з 15 року. Тож заплановано було передати близько 750 тис. га. Однак, сталася ситуація інша. Отримали лише 659. Тобто бачимо, що не усі громади змогли отримати. Але отримали саме ту кількість 1,43 млн га. Тобто удвічі більше. Про що це свідчить? Перший момент, про що свідчить це збільшення удвічі площі. Це не означає, що Держгеокадастр повноцінно передав ці землі. Це свідчить про те, що ні Держгеокадастр, ні наші ОТГ не володіють інформацією наскільки у них наявний цей земельний ресурс. Тобто, є проблема з інвентаризацією земель. Цим розпорядженням уряду було передбачено, що Держгеокадастр здійснює цю інвентаризацію, але технічну документацію з інвентаризацією виконує Державне підприємство Центр ДЗК. На неї було покладено дуже великий об’єм роботи , з якою вони не завше могли справитися. Але свідчення того, що земельний потенціал збільшився удвічі, ніби вони справлялися. Однак, скажу вам, що я ще працюю у Полтавській області, у Львівській, у Херсонській. І у жодній з областей при спілкуванні з ОТГ жодна не дала мені відповіді на те, що вони отримали весь земельний ресурс. Тобто, вони впродовж своєї діяльності цього року і минулого ще виявляють ті земельні ділянки, які не були передані у процесі.
Коли ми зможемо отримати усю інформацію про стан земель, отриманих ОТГ?
Катерина Степчук: Збільшення бюджетів громад дає можливість їм здійснити саме цю інвентаризацію. І у нас, ще хочу зазначити, ще з 1 січня 19 року набув чинності один із законів, який теж є децентралізацією у сфері земельних відносин, якщо буде зацікавленість, я про нього дещо згодом розповім. Але цим законом передбачалося прийняття Кабінетом міністрів нової постанови щодо здійснення інвентаризації. Це було дещо затримано у термінах, вона мала бути прийнята ще у квітні, але насправді її прийняли 20 червня. Тобто, саме тільки зараз наші громади отримали той інструмент, яким вони можуть скористатися, аби здійснити повноцінну інвентаризацію земельного ресурсу. І другий момент, який хотілося б зазначити. Держгеокадастр розуміє те, що у нього втікає з рук сфера впливу частково. Вони не завжди погоджуються, вони не завжди з радістю ідуть на повноцінну передачу. Тобто, тут теж є деякі моменти.
У власності громад тепер з’явилося більше землі. Яку можна, приміром, здати в оренду. Як це вплинуло на ціну, пане Леоніде?
Леонід Мухарський: Скажу з власного досвіту: останнім часом гектар землі ціна на нього підвищується. І на це сприяє попит. Також орендарі земельних ділянок, фермери, інші агрофірми підвищують орендну плату за земельні ділянки, намагаються у будь-який спосіб утримати своїх власників паїв. Якщо раніше за гектар землі, наприклад, взяти краї Миколаївщини, я був представником Кривобалківської міської ради, то у нас приблизно до 10 тисяч коштує гектар землі. А зараз це набагато більше. З кожним роком попит і ціна на землю починають рости. Я вважаю, що ще не час, ринку ще немає.
Ви ціну зараз назвали, це ціна за що?
Леонід Мухарський: Є землі ОСГ, по два гектари, що люди мають право брати, люди, які брали по два гектари на ведення особистого селянського господарства, вони їх продають.
Це – продаж. А оренда?
Леонід Мухарський: Оренда землі у нас десь гектар 2,5 до 3 тисяч гривень. У цьому році. У минулому році було 2 тисячі гривень. У позаминулому – 1,5 тисячі. З кожним роком на півтисячі зростає орендна плата за гектар землі.
В Галицинівській ОТГ така ж ситуацію, так, пане Геннадію?
Геннадій Іпатенко: Ситуація я вважаю, трошки краща, тому що про продаж землі мені важко казати. Краще у сфері ціни. У нас орендна плата сьогодні сягає 5 тисяч. Це сільськогосподарської землі. На превеликий жаль, ті землі, що передали у комунальну власність, дуже важко назвати їх землями, які можна використовувати у сільському господарстві. У нас просто поруч Південний Буг протікає. То може через те, що там певний мікроклімат, чи що. Більше овочівників працює на наших землях. Я вважаю, що тільки ринок землі може сформувати якусь певну ціну. Яке на купівлю цієї землі, так і на певну оренду.
Пане Вікторе, а у вас які ціни?
Віктор Пальчук: Коли останній торг був, головне управління продавало право оренди, землі нашої сільради, 3 200 грн за гектар. Це нормальна ціна, це рілля. За пасовищем трошки менше, там трошки більше – 1,5 тисячі. До двох тисяч продавали право оренди, а в основному у нас тримається на такому рівні, як і в інших районах.
Пані Катерино, ну було у минулому році зафіксовано багато випадків оренди землі за цінами нижче ринкової, з чим це могло бути пов’язане, і яка ситуація цього року?
Катерина Степчук: Для початку середнє статистичне, у розрізі України. Найгіршу ситуацію з вартістю землі сільськогосподарського призначення має Волинська та Херсонська області. Якщо брати середній розмір орендної плати за паї, у нас на Волині це близько 1 660 грн. якщо брати Миколаївську область, то 1 755, вже можна відстежити, що не завжди орендарі зацікавлені, оскільки Миколаївська область є більш аграрною, площа сільськогосподарських земель там значно більша, і якість ґрунтів краща. Якщо у нас половина області полісся і землі, зокрема, і досвід Велицької – це дуже такий потужний, чому ми його сьогодні запросили, у них немає особливо цінних земель. У них переважно піщані ґрунти, незбагачені. А якщо ми будемо брати середній розмір річної орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які на аукціонах передані, то в середньому по Волині 1 400 грн, а якщо вже брати Миколаївську область, це близько 2 800 по області. Чим це спричинене? Ми розуміємо, що це йде фактично тіньовий ринок. Але я уже знаю з досвіду Миколаївських громад, зокрема, Воскресенська ОТГ, які гарно спрацювали з податковою інспекцією, показали цю відмічену занижену вартість за паї орендної плати, і податкова провела донарахування і відшкодувала в бюджет громади ту різницю, яка в принципі залишилася у тіні.
Нас слухає багато людей у містах. Чи приваблива ситуація ця для них? Зараз з’являються вільні землі, які пропонуються під оренду, в усякому разі, поки що хто ці інвестори, цікавляться люди з великих міст орендою землі в громадах.
Катерина Степчук: Ну, це переважно аграрії. Це, звичайно, можуть бути і міські жителі. Але це є аграрії. І ті, хто мають у своєму господарстві технічні засоби і можливості для обробітку цих земель, тобто, звичайно, що вони зацікавлені, і в передчутті ринку земель у них взагалі така ситуація відбувається, панічний страх втратити будь-який квадратний метр своєї земельної ділянки, чи тієї, що в оренді, чи того самого паю. Тобто вартість землі так ментально, у підсвідомості, вона вже зростає.
Пане Леоніде, пане Геннадію, ви близько до великого міста, як у вас спостерігається цей процес? Чи цікавляться містяни цими землями? Чи пропонують свої проекти, можливо?
Леонід Мухарський: Ну, особисто до Веснянської ОТГ зверталися з пропозицією для виділення земельної ділянки для будівництва сміттєпереробного заводу. Але з певних причин ця ситуація досі залишається на місці. І питання поки що закрите. Хоча наша сільська рада готова співпрацювати в цьому напрямку, тому що нам потрібна і оренда за земельну ділянку, і нам потрібні податки, які будуть надходити від цього підприємства. Але, на жаль, у нашій країні є певні обставини, які цього не дають на даний час зробити.
Геннадій Іпатенко: Що стосується Галицинівської сільської ради, на сьогоднішній день, не можна сказати, що це є найбільшою проблемою, але на використання тих земель, які передано нам у комунальну власність, є претенденти на отримання двох гектарів землі для особистого селянського господарства. Містяни засипали нас заявами, серед них дуже багато і учасників бойових дій, яким є певна шана і пільги у цьому питанні. Ми по змозі вирішуємо ці питання. На території нашої сільської ради знаходиться більше 15 000 дачних ділянок. І, відверто кажучи, це наплив містян і у транспорті, і на наших територіях. Але бажання отримати землю в оренду під якусь програму, відверто кажучи, від містян поки що не надходило. Тільки заяви на те, аби отримати у власність, а що він буде робити з тією землею, то вже сам Бог знає.
Ми усе говоримо навколо цього найбільш болючого питання – ринку землі. Але, думаю, буде абсолютно неправильно, якщо ми не обговоримо і цей аспект. Як ви вважаєте,ну, по-перше, чи готові ваші громади до відкриття ринку землі, а головне, як це вплине на життя самої громади?
Геннадій Іпатенко: Якщо усі ці пропозиції, які ми чули на сьогоднішній день від нашого нового уряду, що буде пільгове кредитування землевласникам, це дуже суттєво вплине і на ринок землі. Це по-перше. По-друге, як будуть розвиватися території? Я вважаю, що люди отримають певні кошти у власність, вони можуть запропонувати чи якесь мале підприємство, чи може якийсь і бізнес окремий. У людей з’являться кошти. Кошти, які не заплановані. Ми так прикидали, що десь у кожен двір прийде близько 200-300 тис. грн.. і там вже не обов’язково купити дитині машину, чи ділянку, чи квартиру, а можна ще використати і з користю. Я вважаю, що це буде великий плюс. Особливо у наших громадян. Але це таке питання, до якого потрібно обережно підходити.
Пане Леоніде, ваша думка.
Леонід Мухарський: Моя думка буде дещо інша, тому що я вважаю, хоч це і їхнє право, але вони ще не зовсім готові до продажу землі. Є такі приклади, скажімо, коли бабуся, яка пропрацювала у радгоспі, отримала пайову землю і її ці кошти витратить, або віддасть онукам, але пройде певний час, у неї коштів не буде, і не буде у неї доходу, за що їй жити? Наприклад, пенсію, яку вони отримують на даний час, то це не можна назвати тим рівнем, який дозволяє їм існувати. А от ті самі кошти, які вони отримають за паї, це запорука того, що є якісь кошти на ті ж ліки, чи як кажуть на чорний день. Тому я не зовсім підтримую це. Хоч вважаю, що це право самих людей, які мають у власності ту землю.
Пане Вікторе?
Віктор Польчук: З Леонідом солідарний. Ви не уявляєте. У мене на території , де більше 10 фермерських господарств, є такі, що вони готові купити ту землю. Є кілька господарств, які можуть її взяти. Але є такі, які хотіли б її використовувати, думаю, що вони знайдуть консенсус. І влада піде їм на поступки, щоб якось розтягнути час, і найголовніше, щоб кредит дали.
Але ж зараз, вони в оренду її беруть?
Віктор Польчук: Так, є у мене кілька хороших таких підприємців, які хочуть розвиватися, от тільки Держкадастр не йде їм на поступки, то вони беруть в оренду не витребувані паї, вони хочуть їх зареєструвати, а тут виходить, що документація не готова. Є такі серйозні проблеми.
У нас прозвучало три думки. Дві з них схожі в одному напрямку. Пані Катерино, а ви, як людина, яка над ситуацією, що ви скажете?
Катерина Степчук: Ну, перш за все, однозначно і ствердно сказати також не можу сьогодні. Оскільки передумовою для цього має бути в першу чергу те, що я зазначала, повноцінна інвентаризація того ресурсу, того потенціалу, який є у громаді. Тому що навіть на території колишніх колгоспів, діяльність яких припинена, відбувалася передача земель у приватну власність, тобто оформлення встановлюючих документів за сертифікатами, ще до 2004 року. І значний земельний ресурс залишився поза базою Земельного кадастру, відображення якого ми бачимо на публічній кадастровій карті. Тобто, це старі державні акти червоного зразка, які не внесені до цієї бази. Це один момент. І наступною передумовою має бути обов’язково просто досконало опрацьований закон про обіг земель. Якщо будуть враховані усі думки експертні, усі пропозиції, буде він відшліфований і прийнятий, лише після цього можна відкривати ринок землі. І моїм особистим переконанням і застереженням є той момент, коли звучать такі заяви, що він буде доступним для іноземних інвесторів. Я вважаю, що на території України зі здобуттям її незалежності, ми вже пережили дуже багато процесів цієї розприватизації, і єдине наше найбільше багатство, згідно з Конституцією, яке у першу чергу є власністю народу, має залишитися все ж власністю нашого українського народу, аби ми в майбутньому не перетворилися у чиюсь колонію. Тому у мене особисто є таке велике застереження, що дуже багато ще потрібно пропрацювати для того, аби відкрити цей ринок землі.
