20% українців змушені економити на харчуванні – Вишлінський про вплив війни на добробут

20% українців змушені економити на харчуванні – Вишлінський про вплив війни на добробут

Від початку повномасштабного вторгнення частка тих, хто в опитуваннях зазначає, що змушений економити на харчуванні зросла до 20%. До цього кількість таких людей коливалася в межах 5-10%. Це є прямі наслідки війни, навіть не економічної ситуації, яка пов’язана з війною. Про це розповідає в ефірі Радіо Культура виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський. На його думку група внутрішньо переміщених осіб є найуразливішою в даному разі, оскільки, це люди, які не звикли до бідності, але були змушені шукати нове житло і роботу поза своїм населеним пунктом. В умовах обмежених ресурсів держава мала б надавати адресну допомогу таким вразливим категоріям населення як ВПО, пенсіонери, багатодітні родини тощо замість того, щоб роздавати по тисячі кожному українцю. Противниками продуманої політики є ті, хто схильні приймати швидкі популістські рішення часто для закриття короткострокових політичних криз для того, щоб відвернути увагу громадян від якихось скандалів – підсумував Вишлінський.

0:00 0:00
10
1x

Ілюстративне фото: зображення із сайту Pixabay

20% українців змушені економити на харчуванні

Чому українці сприймають себе зубожілим суспільством?

Загалом позиція, що ми стаємо дедалі біднішими, є характерною і для періоду криз, наприклад зараз під час війни, так і в абсолютно успішні періоди, коли є макроекономічна і геополітична стабільність. Це пов’язано з тим, що через періоди відсутності державності, окупації тощо українці загалом схильні сприймати державу як ворога і відповідно намагаються від самої держави максимально приховувати свій справжній рівень добробуту, постійно бідкаючись. Відповідно формується таке суспільне сприйняття, яке насправді затьмарює реальність. Коли суспільство багатіє, а такі періоди були у відносно недалекому минулому, і коли є реальні проблеми усі говорять те саме, і це викривлює і державну політику, і сприйняття реальності серед людей. Тому з бідністю зараз найбільша реальна проблема, на яку потрібно звертати увагу. Частка тих, хто в опитуваннях зазначає, що змушений економити на харчуванні протягом останніх двох років, починаючи з осені 2022 року стабілізувалася на рівні 20% від опитаних. Це більше ніж було до повномасштабного вторгнення, коли вона іноді опускалася і до 5%, а загалом була на рівні 10%. Це є прямі наслідки війни, навіть не економічної ситуації, яка пов’язана з війною, оскільки ми отримуємо дуже велику допомогу, близько 40 млрд доларів на рік, це 20% українського ВВП. Є люди, які безпосередньо страждають від війни. Це ті, хто були змушені виїхати з окупованих територій, зі зруйнованих населених пунктів, де ведуться бойові дії, там де є постійні прильоти. Відповідно це повністю зруйнувало їхній добробут, починаючи від втрати житла, яке на новому місці потрібно орендувати, до втрати роботи. Люди намагаються знайти географічне місце в Україні, де можна одночасно знайти і відносно недороге житло і ту роботу, яка максимально відповідає знанням і навичкам та здатна забезпечити нормальне життя. У кращому випадку дохід скоротиться. Навіть якщо людина знайде роботу з такою самою оплатою, як була до цього, їй все одно доведеться орендувати чи купувати житло. А це суттєві втрати. Тому група внутрішньо переміщених осіб на сьогодні є такою, в якій найбільшою є проблема бідності, до якої люди є не звиклими. Уряд має звернути найбільшу увагу саме на таку групу людей.

Допомогу повинні отримувати ті, хто не може забезпечити себе нормальним харчуванням

Як держава бореться з бідністю?

З 1 грудня реалізується програма "Зимова підтримка". Це є дуже хороший "поганий зразок" того, як під гаслом боротьби з бідністю виконується політика, яка не відповідає теоретичним принципам, як це потрібно робити в умовах обмежених ресурсів.  Загальна хороша практика боротьби з бідністю – це націлені виплати і підтримка тих сімей, які опиняються в скрутному становищі. Сюди належать внутрішньо переміщені особи, люди з інвалідністю, багатодітні сім’ї, пенсіонери, які вже не мають можливості працювати.  Це найвразливіші групи населення. Обмежені ресурси мають розподілятися таким чином, щоб тисячу отримували не всі, а лише ті, хто не може забезпечити себе нормальним харчуванням. Тоді вони зможуть отримати 10 тисяч.  Це в будь-якій країні завжди викликає суспільні дискусії, тому що будь-які спроби наведення порядку з розподілом ресурсів в середині країни викликає незадоволення з боку тих, хто отримує ці гроші несправедливо. По суті противниками продуманої політики є ті, хто схильні приймати швидкі популістські рішення часто для закриття короткострокових політичних криз для того, щоб відвернути увагу громадян від якихось скандалів. Зараз ми маємо сильне Міністерство соціальної політики, яке чудово все розуміє і намагається навести порядок із системою спеціальних пенсій та системою виплат за інвалідністю. Міністерство соціальної політики працює, аби цю пострадянську систему трохи привести до ладу. Вигодами пострадянської системи одночасно користуються ті, хто отримує виплати в нечесний спосіб, наприклад, реєструючись на територіях, які у 1986 році постраждали від радіоактивного забруднення, щоб отримувати чорнобильські пенсії і фактично таким чином забирає гроші у тих, хто змушений просити гроші біля станцій метро для того, щоб отримати мінімальні кошти на харчування чи лікування.

Гліб Вишлінський. Фото: Радіо Культура

Завдання держави –  зробити так, щоб ті, в кого є мотивація і бажання могли досягти якомога більшої реалізації і дати більше  собі і суспільству

Як ви ставитеся до вислову: "Бідні, бо дурні. дурні, бо бідні"?

Питання забезпечення справедливості в суспільстві лежить в теоретичній площині. Воно десь між забезпеченням рівності і між рівністю можливостей. Коли ти намагаєшся вирівняти все суспільство, незалежно від докладених зусиль, ти отримаєш Брежнєвський застій, коли люди працювали не надто мотивовано. Або можна дати усім можливості отримати в процесі свого становлення більш-менш схожі можливості для того, щоб людина, яка має бажання і талант могла їх реалізувати і вони не були втрачені для суспільства. А коли люди не можуть зібрати силу волі, щоб напружитися і отримати якісь знання і йдуть простішим шляхом, тоді працює згадана приказка.  Завдання суспільства, держави і уряду – зробити так, щоб ті, в кого є насправді мотивація і бажання могли досягти якомога більшої реалізації і дати більше собі і суспільству.